№ 334/2641/16-ц - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

15 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 334/2641/16-ц

провадження № 61-42921св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Кузнєцова В. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Запорізька міська рада,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 03 квітня 2018 року в складі судді Добрєва М. В. та постанову апеляційного суду Запорізької області від 17 липня 2018 року в складі колегії суддів: Крилової О. В., Кухаря С. В., Полякова О. З.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Запорізької міської ради, у якому просив визнати за ним право власності на нежитлове приміщення 1 (першого) поверху та підвал літ. А-2, загальною площею 296,51 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та витребувати у відповідача вказане нерухоме майно.

Позов мотивований тим, що постановою Господарського суду Запорізької області від 20 липня 2011 року фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, в ході проведення якої були здійснені заходи щодо реалізації майна, зокрема: нежитлового приміщення 1 (першого) поверху та підвалу літ. А-2, загальною площею 296,51 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

З метою придбання для себе виставленого на продаж об`єкту нерухомого майна він передав грошові кошти в сумі 447 000 грн ОСОБА_4 , який повинен був взяти участь у торгах від його імені, про що останній написав відповідну розписку.

За результатами проведення відкритих торгів, оформлених протоколом, переможцем торгів було визнано ОСОБА_4 , який запропонував за об`єкт грошові кошти в сумі 447 761 грн, проте право власності на придбаний товар не зареєстрував.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.

Посилаючись на те, що участь у торгах ОСОБА_4 , як комісіонера за його дорученням, як комітента, підтверджують факт, що він є власником спірного нежитлового приміщення, ОСОБА_1 просив задовольнити позовні вимоги.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 03 квітня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що правова природа правовідносин, які виникли між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , не відповідає сутності договору комісії, факт укладення якого позивачем не доведений.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Запорізької області від 17 липня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 03 квітня 2018 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову, зазначивши, що надана позивачем розписка не містить відомостей про укладення між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 договору комісії.

Короткий зміст вимог касаційної скаргита узагальнення її доводів

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували, що ОСОБА_4 не зміг зареєструвати за собою право власності на придбаний на торгах об`єкт нерухомого майна і виконати взяті на себе зобов`язання щодо передачі йому спірних нежитлових приміщень, оскільки товариство з обмеженою відповідальністю «Всеукраїнський аукціонний дім» (далі - ТОВ «Всеукраїнський аукціонний дім»), яке проводило торги, своєчасно не надало акт проведення торгів. Зміст розписки повністю підтверджує мету отримання грошових коштів, а саме - взяття ОСОБА_4 на себе зобов`язань передати йому придбаний на торгах об`єкт нерухомого майна.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу та узагальнення його доводів

У жовтні 2018 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

Відзив мотивований тим, що позовні вимоги ОСОБА_1 ґрунтуються на припущеннях.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 03 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У вересні 2018 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що постановою Господарського суду Запорізької області від 20 липня 2011 року в справі №16/5009/3906/11 фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, в ході проведення якої здійснено заходи щодо реалізації майна - нежитлового приміщення 1 (першого) поверху та підвалу літ. А-2, загальною площею 296,51 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Для проведення торгів арбітражним керуючим укладений договір від 09 грудня 2011 року № 20 на організацію проведення реалізації активів фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 з ТОВ «Всеукраїнський аукціонний дім».

Для участі у торгах реєструвались ОСОБА_1 та ОСОБА_4

13 лютого 2012 року проведені відкриті торги, результати яких оформлені протоколом № 1 проведення відкритих торгів (аукціону) з реалізації майна. Переможцем торгів визнано ОСОБА_4 , який запропонував за об`єкт 447 761 грн.

ОСОБА_4 право власності на нежитлове приміщення 1 (першого) поверху та підвал літ. А-2, загальною площею 296,51 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 не зареєстрував.

У вересні 2013 року дружиною ОСОБА_3 - ОСОБА_2 в межах справи про банкрутство подано заяву про визнання недійсними публічних торгів (аукціону) з продажу майна боржника - нежилого приміщення першого поверху та підвалу літ. А-2, загальною площею 296,51 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Справа розглядалась судами неодноразово. На час звернення позивача до суду з цим позовом та розгляду цієї справи в задоволенні заяви ОСОБА_2 відмовлено.

07 листопада 2013 року ОСОБА_4 склав розписку про те, що він отримав від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 447 000 грн для придбання приміщення 1 (першого) поверху та підвалу літ. А-2 для подальшої передачі у власність ОСОБА_1 .

У лютому 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення суми боргу. Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 26 серпня 2015 року, яке набрало законної сили, в задоволенні позову відмовлено. Підставою для відмови в задоволенні позову стало те, що між сторонами відсутні правовідносини за договором позики, оскільки відсутнє зобов`язання щодо повернення грошових коштів.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційних скарг) передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційних скарг, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Відповідно до частин першої та третьої статті 1012 ЦК України договір комісії може бути укладений на визначений строк або без визначення строку, з визначенням або без визначення території його виконання, з умовою чи без умови щодо асортименту товарів, які є предметом комісії.

Істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов`язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну.

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (81 ЦПК України).

Суди попередніх інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, правильно встановили характер спірних правовідносин та застосували норми матеріального права, обгурнтовано виходили з того, що правова природа правовідносин, які виникли між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , не відповідає сутності договору комісії, у зв`язку з чим позивач, який не є власником нежилого приміщення першого поверху та підвалу літ. А-2, загальною площею 296,51 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , не має права його витребувати.

Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду погоджується з висновком апеляційного суду про те, що жодних доказів на підтвердження укладення між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 договору комісії останнім не надано, оскільки з розписки, на яку позивач посилається як на підставу позовних вимог, не вбачається існування договору комісії, що спростовує доводи касаційної скарги.

Застереження у розписці про те, що грошові кошти отримувалися для придбання приміщення для подальшої передачі права власності позивачеві не свідчить про існування договору комісії, тому що не містить його ознак та вчинено вже після укладення договору купівлі-продажу спірного майна на аукціоні.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження судів попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 03 квітня 2018 року та постанову апеляційного суду Запорізької області від 17 липня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді :В. С. Жданова В. М. Ігнатенко В. О. Кузнєцов