ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2021 року

м. Київ

справа № 334/6972/17

провадження № 61-18551св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - судді Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Приватне акціонерне товариство «Альфа-Банк»,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович, Вознесенівський відділ державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Кузьміновим Дмитром Валерійовичем, на рішення Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 5 квітня 2019 року, ухвалене у складі судді Турбіної Т. Ф., та постанову Запорізького апеляційного суду від 10 вересня 2019 року, прийняту колегією у складі суддів: Кухаря С. В., Крилової О. В., Бєлки В. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Приватного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (далі - ПАТ «Альфа-Банк»), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський В. А., Вознесенівський відділ державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 4 серпня 2016 року він з ПАТ «Альфа-Банк» уклав угоду про надання кредиту № 500994197, за умовами якої банк надав йому кредит у розмірі 186 658,16 грн зі сплатою 23% річних і з кінцевим терміном повернення 5 серпня 2021 року.

13 лютого 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А. вчинено виконавчий напис № 1735 про стягнення з нього на користь банку заборгованості за угодою про надання кредиту у розмірі 190 799,44 грн.

На підставі вказаного виконавчого напису державним виконавцем Вознесенівського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області відкрито виконавче провадження № 54534758, з якого він і дізнався про вчинення виконавчого напису.

Просив визнати виконавчий напис, вчинений 13 лютого 2017 року, таким, що не підлягає виконанню, оскільки жодних вимог про погашення заборгованості від банку він не отримував, приватний нотаріус не мав доказів безспірності заборгованості.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Рішенням Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 5 квітня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачеві була направлена письмова вимога про усунення порушень, яка залишена без виконання; нотаріусу для вчинення виконавчого напису були подані документи, що підтверджують безспірність заборгованості, тому приватний нотаріус правомірно та з дотриманням вимог законодавства вчинив виконавчий напис.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 10 вересня 2019 року рішення Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 5 квітня 2019 року залишено без змін.

Відхиляючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вважав, що до таких висновків суд першої інстанції дійшов на підставі всебічно і повно з`ясованих обставин справи, які мають значення для її правильного вирішення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У жовтні 2019 року представник ОСОБА_1 - адвокат Кузьмінов Д. В. подав до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просив рішення Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 5 квітня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 10 вересня 2019 року скасувати і ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права, оскільки суди не встановили фактичних обставин справи, які мають значення для її правильного вирішення, та не надали належної оцінки зібраним у справі доказам.

Заявник зазначав, що Порядком вчинення нотаріальних дій, зокрема, пунктом 2.3 глави 16, передбачено вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.

Суди зазначене залишили поза увагою, що, на думку заявника, призвело до неправильного вирішення справи, оскільки матеріали справи не містять доказів отримання боржником письмової вимоги про усунення порушень.

Крім того, при вирішенні справи судами не враховано, що приватний нотаріус вчинив виконавчий напис через тринадцять днів після направлення банком письмової вимоги про усунення порушень за угодою про надання кредиту, не дотримавшись тридцятиденного строку, встановленого Порядком вчинення нотаріальних дій.

Також заявник вважає, що подання стягувачем відповідних документів нотаріусу не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості за угодою.

Посилаючись на зазначене, заявник просив про задоволення касаційної скарги.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі і витребувано з Ленінського районного суду міста Запоріжжя матеріали цивільної справи № 334/6972/17.

Ухвалою цього ж суду від 14 липня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 4 серпня 2016 року ПАТ «Альфа-Банк» з ОСОБА_1 уклало угоду про надання кредиту № 500994197, за умовами якої ОСОБА_1 отримав кредит на споживчі цілі у розмірі 186 658,16 грн зі сплатою 23% річних і з кінцевим терміном повернення 5 серпня 2021 року.

У порушення умов угоди про надання кредиту ОСОБА_1 зобов`язання не виконував, у зв`язку з чим за період з 5 жовтня 2016 року до 12 січня 2017 року виникла заборгованість в сумі 190 799,44 грн.

ПАТ «Альфа-Банк» направило ОСОБА_1 письмову вимогу про усунення порушень за угодою про надання кредиту № 500994197, в якій вказало загальну суму заборгованості у розмірі 191 599,44 грн, що складається із: 184 356,52 грн - заборгованості за кредитом, 6 444,92 грн - заборгованості за процентами та 800 грн штрафу, що підтверджується копією реєстру рекомендованих поштових відправлень від 30 січня 2017 року.

У цій же вимозі ПАТ «Альфа-Банк» зазначено, що у разі невиконання ОСОБА_1 вимоги, банк розпочне захист охоронюваного права кредитора на дострокове повернення кредиту шляхом звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису.

У лютому 2017 року ПАТ «Альфа-Банк» звернулось до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В. А. із заявою про вчинення виконавчого напису, додатком до якої подано оригінал угоди про надання кредиту, розрахунок заборгованості, виписку з рахунка боржника та документи, що підтверджують безспірність заборгованості.

На підставі вказаних документів 13 лютого 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А. вчинено виконавчий напис № 1735 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованості за угодою про надання кредиту за період з 5 жовтня 2016 року до 12 січня 2017 року у розмірі 190 799,44 грн з яких: 184 356,52 грн - заборгованість за кредитом та 6 444,92 грн - заборгованість за процентами.

Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460 IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 5 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України у тій же редакції Кодексу).

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.

За загальним правилом статей 15 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 цього Закону). Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше.

Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 глави 16 розділу ІІ цього Порядку).

Згідно з підпунктом 1.1 пункту 1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (стаття 50 Закону України «Про нотаріат»).

З урахуванням приписів статей 15 16 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Звертаючись до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису банком подано такі документи: розрахунок заборгованості, виписки за особовим рахунком з 4 вересня 2016 року до 12 січня 2017 року, письмова вимога про усунення порушень, реєстр рекомендованих поштових відправлень разом зі списком згрупованих поштових відправлень, оферта на укладення угоди про надання кредиту № 500994197, акцепт пропозиції про укладення угоди, додаток № 1 до угоди, договір про внесення змін і доповнень до кредитного договору № 500982052 від 30 липня 2015 року, публічна пропозиція банку на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, правила користування банківською платіжною карткою, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, документи на уповноважену особу банка.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд,

вважав вказаний перелік документів, наданий нотаріусу, достатнім для вчинення виконавчого напису, оскільки він в повній мірі доводить безспірність заборгованості боржника, передбачений Порядком та Переліком.

Крім того, суди зазначали, що у письмовій вимозі про усунення порушень, направленій ОСОБА_1 , ПАТ «Альфа Банк» зазначав, що на 12 січня 2017 року загальна сума заборгованості становить 191 599,44 грн, з яких: 184 356,52 грн - заборгованість за кредитом та 6 444,92 грн - заборгованість за процентами та 800 грн - штрафу.

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А. вчинено виконавчий напис про стягнення заборгованості у розмірі 190 799,44 грн - 184 356,52 грн заборгованості за кредитом та 6 444,92 грн заборгованості за процентами.

Надавши оцінку вимозі про усунення порушень та виконавчому напису нотаріуса, суди попередніх інстанцій вказували, що не свідчить про наявність спору щодо заборгованості лише та обставина, що у виконавчому написі зазначена менша сума заборгованості, ніж у повідомленні, надісланому стягувачем боржнику в процедурі звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису, оскільки вказана вимога ПАТ «Альфа-Банк» направлена на суму, більшу ніж та, на стягнення якої вчинено напис.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суди посилались також на те, що позивач не довів належними і допустимими доказами, що сума заборгованості за угодою про надання кредиту на дату вчинення нотаріусом оспореного виконавчого напису була іншою, ніж визначена у виконавчому написі, не надав ні розрахунку суми заборгованості за угодою, ні доказів погашення існуючої заборгованості, ні доказів, які б підтверджували наявність іншого розміру заборгованості, відмінного від визначеного у виконавчому написі.

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій погоджується і касаційний суд.

Доводи заявника про невстановлення фактичних обставин справи, які мають значення для її правильного вирішення, та ненадання належної оцінки зібраним у справі доказам, касаційний суд відхиляє, оскільки такі доводи спростовуються оскаржуваними судовими рішеннями.

Відхиляє касаційний суд і доводи про залишення поза увагою судів Порядку вчинення нотаріальних дій, зокрема, пункту 2.3 з огляду на наступне.

Пунктом 2.3 цього Порядку передбачено, що вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.

Отже зміст пункту 2.3 Порядку вчинення нотаріальних дій регулює правовідносини, які виникають при вчиненні виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки і не регулює правовідносини вчинення виконавчого напису про стягнення заборгованості. За таких обставин посилання заявника про неврахування вимог зазначеного пункту помилкові.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при розгляді справи суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, висновків судів не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів, їх належності та допустимості. Проте відповідно до статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов?язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов?язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання виконання судом обов?язку щодо надання обґрунтування, яке випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи.

Суди попередніх інстанцій правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази, надали їм належну оцінку та ухвалили законні й обґрунтовані рішення, які відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Щодо судових витрат

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Щодо залучення до справи правонаступника ПАТ «Альфа-Банк»

Козіч О. В. звернувся до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду із заявою про залучення його до справи як правонаступника ПАТ «Альфа-Банк».

Заяву мотивував тим, що 14 грудня 2020 року ПАТ «Альфа-Банк» відступило право вимоги за угодою про надання кредиту № 500994197 Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Амбер» (далі - ТОВ «Фінансова компанія «Амбер»), яке, у свою чергу, 14 грудня 2020 року відступило право вимоги йому, уклавши договір про відступлення права вимоги грошових коштів. Посилаючись на зазначене, Козіч О. В. просив залучити його до участі у справі як правонаступника ПАТ «Альфа-Банк».

Відповідно до статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання не сприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Згідно з вимогами законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу.

Відповідно до частини другої статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього (частини перша та друга статті 95 ЦПК України).

Таким чином, належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18 (провадження № 61-13587св20).

Козіч О. В. на підтвердження факту набуття прав вимоги за угодою про надання кредиту № 500994197 надав договір про відступлення прав вимоги грошових коштів від 14 грудня 2020 року, укладений ним з ТОВ «Фінансова компанія «Амбер».

Оцінивши наданий договір, касаційний суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви, оскільки перехід прав вимоги від ПАТ «Альфа-Банк» до ТОВ «Фінансова компанія «Амбер» Козіч О. В. не підтвердив належними і допустимими доказами.

Керуючись статтями 400 410 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги, статтею 416 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви Козіча Олександра Володимировича про залучення до участі у справі правонаступника Приватного акціонерного товариства «Альфа-Банк» відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Кузьміновим Дмитром Валерійовичем, залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 5 квітня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 10 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийІ. М. Фаловська Судді: В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв В. А. Стрільчук