Постанова
Іменем України
19 січня 2022 року
м. Київ
справа № 334/7343/19
провадження № 61-14337св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Білоконь О. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Ступак О. В., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , приватне підприємство «Науково-виробнича фірма «Шік-Сервіс»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 25 березня 2021 року, додаткове рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 13 травня 2021 року в складі судді Турбіної Т. Ф. та постанову Запорізького апеляційного суду від 27 липня 2021 року в складі колегії суддів: Крилової О. В., Кухаря С. В., Полякова О. З.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Шік-Сервіс» (далі - ПП «ІНФОРМАЦІЯ_7») про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_9 в мережі Інтернет за електронною адресою ІНФОРМАЦІЯ_2/ПП «ІНФОРМАЦІЯ_7» розповсюдив про нього серед необмеженого кола споживачів інформації недостовірну та негативну інформацію (інформаційне повідомлення). А саме, у інформаційному повідомленні під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_5» була поширена недостовірна та негативна інформація наступного змісту (мовою оригіналу): «…по нашей информации, дело о вымогательстве было сфабриковано против команды ОСОБА_3 по заказу ОСОБА_1 , который заплатил необходимую суму».
Вказана інформація також відтворена ОСОБА_2 на веб-сторінці за електронною адресою ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зазначений як автор цієї інформації.
Вважає, що розповсюдження серед широкого загалу вказаних тверджень про нього порушує його особисті немайнові права і завдає таким правам шкоди. Зміст спірної інформації є негативним. Інформаційне повідомлення не містить оціночних суджень, є фактичним твердженням, може бути перевірене на предмет відповідності дійсності. Спірна інформація викликає уяву про нього як про особу, що діяла протиправно, злочинно, створює вкрай негативне враження про нього у оточуючих, дискредитує його у очах широкого загалу, його бізнес-партнерів та осіб, що складають коло його спілкування.
У результаті поширення недостовірної інформації йому було заподіяно моральну шкоду, розмір якої він оцінив у 30 000 грн та яка підлягає відшкодуванню одночасно із спростуванням поширеної інформації.
Посилаючись на вищезазначене, позивач просив суд:
- визнати недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_1 інформацію з інформаційного повідомлення під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_5», що поширена в мережі Інтернет за електронними адресами ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_1 а саме: «…по нашей информации, дело о вымогательстве было сфабриковано против команды ОСОБА_3 по заказу ОСОБА_1 , который заплатил необходимую суму»;
- зобов`язати ОСОБА_2 та ПП «ІНФОРМАЦІЯ_7» протягом одного місяця з дня набрання законної сили рішенням суду по справі спростувати вказану інформацію шляхом опублікування в мережі Інтернет на вказаних веб-сторінках резолютивної частини рішення суду у цій справі під заголовком «Спростування». Спростування повинно мати посилання на рішення суду, дату його винесення. Спростування не повинно містити зауважень, заперечень, коментарів, тлумачень, думок ОСОБА_2 та ПП «ІНФОРМАЦІЯ_7»;
- заборонити ОСОБА_2 та ПП «ІНФОРМАЦІЯ_7» розповсюджувати будь-яким чином (по телебаченню, в пресі, по радіо, в мережі Інтернет, у зовнішній рекламі, в місцях публічного розповсюдження інформації, в інтерв`ю, в розмовах з будь-якими особами тощо) спірну інформацію та зобов`язати ОСОБА_2 та ПП «ІНФОРМАЦІЯ_7» вилучити зазначену інформацію з тексту вказаного інформаційного повідомлення;
- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 30 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 25 березня 2021 року, додатковим рішенням цього ж суду від 13 травня 2021 року, залишеними без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 27 липня 2021 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_1 інформацію з інформаційного повідомлення під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_5», що поширена в мережі Інтернет.
Зобов`язано ОСОБА_2 і ПП «ІНФОРМАЦІЯ_7» протягом 1 (одного) місяця з дня набрання законної сили рішенням суду по справі спростувати вказану інформацію шляхом опублікування в мережі Інтернет на веб-сторінках: ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2/ резолютивної частини рішення суду у цій справі під заголовком «Спростування» з посиланням на рішення суду, дату його винесення, без власних зауважень, заперечень, коментарів, тлумачень, думок.
Стягнуто з ОСОБА_2 та ПП «ІНФОРМАЦІЯ_7» на користь ОСОБА_1 судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору та розглядом справи у загальному розмірі 34 152,60 грн з кожного.
В решті позовних вимог відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що зміст веб-сторінок за вказаними електронними адресами із інформацією, розміщеною у відкритому доступі для необмеженого кола користувачів мережі Інтернет, свідчить про розповсюдження саме негативної та недостовірної інформації, яка містить фактичні твердження, а відповідач не довів їх достовірність.
Поширена інформація не становить оціночне судження та носить зневажливий, негативний характер, не містить гіпербол, алегорій, сатири або інших мовних засобів, які б дозволили б ідентифікувати її як оціночні судження. Вказану інформацію можна перевірити на предмет її відповідності дійсності, оскільки вона містить твердження про конкретні обставини.
ПП «ІНФОРМАЦІЯ_7» є належним співвідповідачем по справі, як засновник інформаційного агентства «ІНФОРМАЦІЯ_8», що поширило спірну інформацію на веб-ресурсі та має авторські права на спірний інформаційний матеріал.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
У серпні 2021 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення, у якій у якій з урахуванням поданих уточнень заявник просив скасувати постанову Запорізького апеляційного суду від 27 липня 2021 року в частині залишення без задоволення його апеляційної скарги в частині визнання інформації недостовірною та зобов`язання його її спростувати та в частині скасування додаткового рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 13 травня 2021 року в частині стягнення з нього судових витрат у загальному розмірі 34 152,60 грн, в іншій частині залишити її без змін; скасувати рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 25 березня 2021 року в частині визнання інформації недостовірною та зобов`язання його її спростувати та ухвалити нове в цій частині, яким у задоволенні позову відмовити, в іншій частині залишити його без змін; скасувати додаткове рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 13 травня 2021 року в частині стягнення з нього судових витрат у загальному розмірі 34 152,60 грн; стягнути з ОСОБА_1 на його користь судові витрати, що складаються зі сплати судового збору та виплат на професійну правничу допомогу.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18, від 09 червня 2021 року у справі № 742/1485/19-ц, від 18 листопада 2020 року у справі № 303/7289/17, від 01 вересня 2021 року у справі № 178/1522/18, від 01 серпня 2019 року у справі № 915/237/18, від 18 березня 2021 року у справі № 910/15621/19.
Касаційна скарга мотивована тим, що спірна інформація є допустимою межею критики позивача як публічної особи, викладена у формі оціночних суджень, не містить жодних обвинувачень у неправомірних діях позивача, який при цьому не довів, що ця інформація є неправдивою.
Крім того, ОСОБА_2 є неналежним відповідачем у цій справі, оскільки не порушував права позивача, не розповсюджував відносно нього жодної інформації, не є автором спірної інформації, а отже не може нести відповідальності за її розповсюдження.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд не врахував критерії реальності адвокатських витрат та розумність їх розміру, виходячи із обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У листопаді 2021 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу, мотивований незгодою із її доводами та законністю й обґрунтованістю оскаржуваних судових рішень.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 20 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою Верховного Суду від 11 січня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_9 в мережі Інтернет за електронною адресою ІНФОРМАЦІЯ_2 ,
у інформаційному повідомленні під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_5» була поширена інформація наступного змісту (мовою оригіналу): «... по нашей информации, дело о вымогательстве было сфабриковано против команды ОСОБА_3 по заказу ОСОБА_1 , который заплатил необходимую сумму».
Зазначена інформація також відтворена на веб-сторінці за електронною адресою ІНФОРМАЦІЯ_1 Автором спірної інформації зазначений ОСОБА_2 .
За даними ТОВ «Інтернет-Інвест» реєстрантом доменного імені «ІНФОРМАЦІЯ_3» є ОСОБА_2 .
Відповідно до витягу (скороченого) з Державного реєстру друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб`єктів інформаційної діяльності № 2390 від 03 жовтня 2019 року ПП «ІНФОРМАЦІЯ_7» є засновником Інформаційного агентства «АйПіНьоюс +» (англійською мовою «ІНФОРМАЦІЯ_8).
Згідно із даними офіційної бази даних БД «Зареєстровані в Україні знаки для товарів і послуг» власником свідоцтва на знак для товарів і послуг « ІНФОРМАЦІЯ_1 » № НОМЕР_1 від 26 лютого 2018 року є ПП «ІНФОРМАЦІЯ_7».
На веб-сторінці за електронною адресою ІНФОРМАЦІЯ_2, де було розміщено спірну інформацію, використовується саме цей знак для товарів і послуг. Відповідно до даних ЄДРПОУ одним з видів діяльності ПП «ІНФОРМАЦІЯ_7» є діяльність за кодом КВЕД 63.91 - Діяльність інформаційних агентств. Комерційне найменування «ІНФОРМАЦІЯ_8» використовується ПП «ІНФОРМАЦІЯ_7» в сфері інформаційних відносин.
За висновком експерта № 460/12/2019 за результатами проведення лінгвістичної експертизи від ІНФОРМАЦІЯ_6, в об`єктивному змісті інтернет-публікації «ІНФОРМАЦІЯ_5», розміщеної за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2/, містяться обвинувачення ОСОБА_1 у тому, що на його замовлення за відповідну плату була сфабрикована справа щодо вимагання чогось проти команди ОСОБА_3 , тобто ОСОБА_3 і його «соратників» обвинуватили в тому, чого вони не вчиняли, і в суді дійсно не було доведено факт вимагання, що є інформацією, яка не викликає схвалення, а заслуговує на осуд, тобто є негативною інформацією про ОСОБА_1 . Вказана інформація є негативною, викладена формі фактичних тверджень і за умов її невідповідності дійсності, порочить честь, гідність та ділову репутацію цієї особи.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Оскільки касаційна скарга містить доводи лише в частині вирішення судами позовних вимог до ОСОБА_2 , тому колегії суддів з огляду на положення статті 400 ЦПК України переглядає законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень лише у цій частині.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цим вимогам оскаржувані судові рішення відповідають не у повній мірі з таких підстав.
Щодо спору по суті
Статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
Згідно із статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Відповідно до статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Статтею 201 ЦК України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.
Згідно із статтями 297 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації.
Частиною першою статті 277 ЦК України встановлено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Юридичним складом, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист честі та гідності, спростування недостовірної інформації є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Задовольняючи частково позов, суди попередніх інстанцій на підставі доказів, поданих сторонами, що належним чином оцінені, дійшли правильного висновку про те, що відповідачі поширили недостовірну інформацію відносно позивача, звинувачуючи його у вчиненні протиправних дій, чим порушили особисті немайнові права останнього на честь, гідність та ділову репутацію, а тому відповідно до вимог статті 277 ЦК України мають її спростувати.
Колегія суддів погоджується з такими висновками судів, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.
Доводи касаційної скарги про не доведення позивачем факту поширення відповідачем ОСОБА_2 оспорюваної інформації, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на таке.
Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Судом першої інстанції у ТОВ «Інтернет-Інвест» як адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет судом була витребувана інформація про реєстранта доменного імені « ІНФОРМАЦІЯ_3 » та власника веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_4 . За даними ТОВ «Інтернет-Інвест» реєстрантом доменного імені «ІНФОРМАЦІЯ_3» є ОСОБА_2 . Оскільки саме на цьому ресурсі була поширена негативна інформація про особу позивача, колегія суддів погоджується з висновком судів про доведеність факту її поширення ОСОБА_2 .
Разом із тим, надаючи оцінку вказаним доводам відповідача, а також тим доводам, що позивач сам розміщує неправдиву інформацію від імені журналістів, які у свою чергу не мають жодного відношення до цих статей і до самих інформаційних сайтів, суди підставно їх спростували.
Крім того, суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив про те, що не може бути підставою для відмови у позові помилкове зазначення по батькові відповідача ОСОБА_2 » замість « ОСОБА_2 », і звернув увагу відповідача на те, що вказана описка може бути виправлена у порядку, передбаченому ЦПК України.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про доведення позивачем факту поширення відповідачем оспорюваної інформації та відхиляє відповідні доводи касаційної скарги.
Також вірним є висновок судів про те, що поширена щодо позивача інформація є такою, що порушує його особисті немайнові права.
Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.
Поширена відповідачем інформація містила дані про вчинення позивачем ряду протиправних дій, які містять ознаки злочинів, та заслуговують на осуд, отже, є негативною.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Виходячи з положень статті 277 ЦК України та процесуального обов`язку кожної із сторін довести обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень , обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації.
Під час розгляду справи у судах попередніх інстанцій відповідач ОСОБА_2 не надав будь-яких доказів на підтвердження достовірності вищевказаної поширеної щодо ОСОБА_1 негативної інформації.
Верховний Суд відхиляє як необґрунтовані доводи касаційної скарги про те, що оспорювана позивачем інформація є оціночним судженням, з огляду на таке.
Свобода дотримуватися своїх поглядів є основною передумовою інших свобод, гарантованих статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ( далі - Конвенція). Поряд з інформацією чи даними, що підлягають перевірці, стаття 10 захищає і погляди, критичні зауваження або припущення, правдивість яких не може бути піддана перевірці на правдивість. Оціночні судження також користуються захистом - це передумова плюралізму поглядів.
Вимогу підтвердити доказами оціночні судження неможливо задовольнити. Така вимога порушує свободу висловлювання своєї думки, яка (свобода) є найважливішою частиною того права, яке забезпечується статтею 10 Конвенції (справа «Лінгенс проти Австрії, 1986 рік).
Уявляється неприйнятним, щоб журналіста позбавили можливості висловлювати критичні думки, навіть якщо він не може довести їх істинність. Поняття «журналістська свобода» допускає деякі перебільшення і навіть провокативність (справа Далбан проти Румунії, 1999 рік).
Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суд попередніх інстанцій визначили характер такої інформації та дійшли вірного висновку, що вона є фактичним твердженням, а не оціночним судженням.
При цьому суди підставно врахували висновком експерта № 460/12/2019 за результатами проведення лінгвістичної експертизи від ІНФОРМАЦІЯ_6, згідно із яким спірна інформація є негативною, викладеною у формі фактичних тверджень і за умов її невідповідності дійсності є такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію позивача.
Суд враховує, що позивач, як публічна особа має бути більш відкритим до прийнятної критики, ніж приватна особа, та виявляти більший рівень терпіння до уваги журналістів і всього суспільства до кожної його дії.
Разом з тим поширена відповідачем інформація виходить за межі прийнятної для публічної особи критики і не є оціночними судженнями автора, а є констатацією фактів про порушення позивачем законодавства, які можуть і мають бути доведені належними доказами.
Таким чином, доказів правдивості поширеної інформації або належності її до категорії оціночних суджень відповідач не надав, а матеріали справи таких не містять.
Враховуючи баланс прав на свободу слова, на повагу до гідності та честі особи, а також презумпцію невинуватості, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо визнання недостовірною та такою, що порочить честь, гідність і ділову репутацію, інформації стосовно ОСОБА_1 , оскільки зазначена інформація містить фактичні твердження про вчинення останнім протиправних дій.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суди попередніх інстанцій виходили і доведеності понесених позивачем витрат, враховували критерії реальності адвокатських витрат та розумність їх розміру, виходячи із обставин справи та фінансового стану обох сторін та стягнули з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору та розглядом справи у загальному розмірі 34 152,60 грн.
Колегія суддів вважає цей висновок судів таким, що відповідає вимогам закону та обставинам справи з огляду на наступне.
Положеннями статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Судом першої інстанції встановлено, що судові витрати, які позивач поніс у зв`язку із розглядом справи, складаються зі сплаченої суми судового збору за чотири вимоги немайнового характеру у загальному розмірі 3 073,60 грн, сплаченої суми судового збору за вимоги майнового характеру у розмірі 1 921,00 грн, витрат на проведення та підготовку висновку експерта за результатами проведення лінгвістичної експертизи у сумі 48 000,00 грн, витрат на проведення фіксації і дослідження змісту веб-сторінок в мережі Інтернет та підготовку експертного висновку в сумі 2 000,00 грн, витрат на професійну правничу допомогу у сумі 60 000,00 грн.
Разом із тим, подана ОСОБА_2 касаційна скарга містить доводи лише щодо неспівмірності стягнутих із нього на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, а тому колегія суддів перевіряє законність оскаржуваних судових рішень лише у цій частині (стаття 400 ЦПК України).
Ухвалюючи додаткове рішення у справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив із того, що витрати на правничу допомогу адвоката у загальному розмірі 60 000 грн підлягають розподілу між сторонами пропорційно до розміру задоволених вимог і з врахуванням того, що позивачем заявлялося п`ять вимог, три з яких було задоволено, суд дійшов висновку, що з відповідачів підлягає стягненню відповідно 3/5 частини вказаних витрат, тобто 36 000 грн.
За таких обставин розмір витрат на правничу допомогу адвоката, стягнутих судами попередніх інстанцій з відповідача ОСОБА_2 становить 18 000 грн.
Відповідно до частини другої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
У частині четвертій статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п?ята, шоста статті 137 ЦПК України).
У апеляційній та касаційній скаргах ОСОБА_2 вказав, що визначений заявником розмір витрат на оплату послуг адвоката є неспівмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) і обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи (інтерв`ю з клієнтом, аналіз статей, визначення відповідачів, аналіз законодавства, аналіз судової практики, зустріч з клієнтом, підготовка позовної заяви, пошук організації для проведення експертизи, ознайомлення з відзивом, підготовка відповіді на відзив), принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, обставини часткового задоволення позовних вимог, Верховний Суд дійшов висновку про обгрунтованість розміру стягнутих з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу.
Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
Відповідно до частини п`ятої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Матеріали справи не містять клопотання ОСОБА_2 про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а підстави для самостійного вирішення судом питання про зменшення цих витрат з урахуванням наведених обставин відсутні.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 (провадження № 11-1465 заі 18); від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382 цс 19); від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18 (провадження № 14-26 цс 21); від 07 липня 2021 року у справа № 910/12876/19 (провадження № 12-94 гс 20).
Із урахуванням того, що доводи касаційної скарги є ідентичними доводам апеляційної скарги заявника, яким судом апеляційної інстанції надана належна оцінка, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПГІ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, з повним з`ясуванням судами обставин, що мають значення для справи, відповідністю висновків судів обставинам справи, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Керуючись статтями 400 410 415-419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 25 березня 2021 року, додаткове рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 13 травня 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 27 липня 2021 року - без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара О. В. Ступак С. Ф. Хопта