№ 334/8135/17 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

06 липня 2022 року

м. Київ

справа № 334/8135/17

провадження № 61-20081св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Державна казначейська служба України, Головне управління Національної поліції в Запорізькій області, прокуратура Запорізької області, Запорізьке міське управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області в особі комісії з припинення,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Погрібною Світланою Олександрівною, на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 04 грудня 2020 року та додаткове рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 10 грудня 2020 року у складі судді Гнатюка О. М., постанову Запорізького апеляційного суду від 08 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Кухаря С. В., Крилової О. В., Кримської О. М. та касаційну скаргу Запорізької обласної прокуратури на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 04 грудня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 08 листопада 2021 року,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державної казначейської служби, Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (далі - ГУ Національної поліції в Запорізькій області), прокуратури Запорізької області, Запорізького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області в особі комісії з припинення (далі - Запорізьке міське управління ГУ МВС України в Запорізькій області) про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що 23 квітня 2010 року її шляхом обману було вмовлено в приміщенні нотаріальної контори приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Сенченка В. М. підписати довіреність, згідно з якою вона уповноважила ОСОБА_2 розпоряджатися належною їй єдиною квартирою АДРЕСА_1 .

Пізніше, на підставі вказаної довіреності, 11 травня 2010 року ОСОБА_2 уклав договір купівлі-продажу квартири зі ОСОБА_3 , а через місяць, тобто 11 червня 2010 року, ОСОБА_3 уклав договір купівлі-продажу вказаної кварти з ОСОБА_4 .

Внаслідок таких неправомірних дій вона позбулася своєї власності.

Пізніше їй стало відомо, що вона знята з реєстрації проживання у вказаній квартирі, хоча добровільно сама цього не робила, і що її знімала з реєстрації місця проживання старший паспортист СГІРФО Ленінського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області, яке було на той час структурним підрозділом Запорізького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області.

За результатами досудового розслідування, яке здійснювалось СВ Ленінського РВ ЗМУ ГУМВС в Запорізькій області Бабарикін А. В. та ОСОБА_5 визнані винними в тому, що вони за попередньою змовою заволоділи шляхом зловживання довірою ОСОБА_1 її квартирою, яку в подальшому продали, спричинивши їй матеріальну та моральну шкоду у великих розмірах (згідно з висновками незалежного оцінювача ринкова вартість вилученої двокімнатної квартири станом на 11 травня 2020 року складала 203 743 грн).

Вироком Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 18 серпня 2014 року у справі № 334/2265/14к ОСОБА_2 та ОСОБА_5 визнано винними у вчиненні злочинів, передбачених частиною третьою статті 190, частинами першою, третьою статті 357 КК України, призначено покарання у виді позбавлення волі на п`ять років, звільнено від відбування покарання на підставі статті 75 КК України з випробувальним терміном у три роки та стягнуто на її користь із вказаних осіб 17 224,55 грн в рахунок матеріальної шкоди та 100 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Вказувала, що правоохоронні органи вмовили її разом з представниками погодитися на застосування статті 75 КК України, відповідно до якої засуджених було звільнено від відбування покарання, мотивуючи тим, якщо засуджені будуть на волі, у них буде можливість працювати і вони сплатять компенсацію за моральну та матеріальну шкоду, заподіяну їй своїми злочинними діями.

Однак, пройшло 5 років та вирок у частині відшкодування їй матеріальної і моральної шкоди не виконано. Фактично ОСОБА_2 та ОСОБА_5 не понесли покарання за скоєний ними тяжкий злочин. Єдиними несприятливими наслідками для засуджених виявився обов`язок періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

У зв`язку з невиконанням рішення суду 03 березня 2015 року нею подана заява до Шевченківського РВ ЗМУ УМВС України у Запорізькій області, яке було на той час структурним підрозділом Запорізького міського управління ГУМВС України в Запорізькій області, про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_2 за статтею 382 КК України (невиконання рішення суду). Дана заява була внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочате досудове розслідування (№ кримінального провадження 12015080080000890 від 03 березня 2015 року). Однак станом на теперішній час ОСОБА_2 навіть не пред`явлена підозра. Правоохоронні органи весь час намагаються закрити вказане кримінальне провадження.

Вважала, що неправомірними діями посадових осіб Ленінського РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області, СГІРФО Ленінського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області, Шевченківського РВ ЗМУ УМВС України у Запорізькій області, які були структурними підрозділами Запорізького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області, прокуратурою Запорізької області (прокуратура Шевченківського району м. Запоріжжя, Запорізька місцева прокуратура № 1 прокуратури Запорізької області) їй, як потерпілій, заподіяно матеріальні збитки та моральна шкода.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд:

- визнати поважними причини пропуску позовної давності та поновити строк позовної давності на звернення з позовними вимогами до Запорізького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області;

- визнати незаконною бездіяльність посадових осіб Запорізького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області (безпосередньо СВ Ленінського РВ ГУ УМВС в м. Запоріжжі) щодо довготривалого досудового розслідування в кримінальних провадженнях № 12013089990001132 та № 12013089990001133 відносно неї;

- визнати незаконними дії посадових осіб Запорізького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області (безпосередньо Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області, безпосередньо СГІРФО Ленінського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області) щодо неправомірного зняття її з реєстрації;

- визнати незаконною бездіяльність посадових осіб Запорізького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області (безпосередньо Шевченківського РВ ЗМУ УМВС України у Запорізькій області), Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (безпосередньо Шевченківського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області) та прокуратури Запорізької області (безпосередньо прокуратури Шевченківського району м. Запоріжжя, в подальшому Запорізької місцевої прокуратури № 1), щодо довготривалого та неефективного досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12015080080000890;

- стягнути на її користь з державного бюджету України шляхом безспірного списання на відшкодування матеріальних збитків у сумі 299 855,21 грн, нанесених неправомірними діями посадових осіб Запорізького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області (безпосередньо Шевченківського РВ ЗМУ УМВС України у Запорізькій області), Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (безпосередньо Шевченківського ВП Дніпровського ВП ГУ НП в Запорізькій області) та прокуратури Запорізької області (безпосередньо прокуратури Шевченківського району м. Запоріжжя, в подальшому Запорізької місцевої прокуратури № 1);

- стягнути на її користь з державною бюджету України шляхом безспірного списання на відшкодування моральної шкоди у сумі 500 000 грн, спричиненої у тому числі: неправомірними діями посадових осіб Запорізького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області (безпосередньо СВ Ленінського РВ ГУ УМВС в м. Запоріжжі та СГІРФО Ленінського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області) у розмірі 200 000 грн; неправомірними діями посадових осіб Запорізького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області (безпосередньо Шевченківського РВ ЗМУ УМВС України у Запорізькій області), Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (безпосередньо Шевченківського ВП Дніпровського ВП ГУ НП в Запорізькій області) та прокуратури Запорізької області (безпосередньо прокуратури Шевченківського району м. Запоріжжя, в подальшому Запорізької місцевої прокуратури №1) у розмірі 300 000 грн.

Короткий зміст рішень суду першої інстанції

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 04 грудня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконною бездіяльність посадових осіб Запорізького міського управління ГУ МВС України в Запорізькій області (безпосередньо Шевченківського РВ ЗМУ УМВС України у Запорізькій області), ГУ Національної поліції в Запорізькій області (безпосередньо Шевченківського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області) та прокуратури Запорізької області (безпосередньо прокуратури Шевченківського району м. Запоріжжя, у подальшому - Запорізької місцевої прокуратури №1 ) щодо довготривалого та неефективного досудового розслідування кримінального провадження № 12015080080000890.

Стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання у безспірному порядку з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 50 000 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що немає підстав для висновку про неефективність розслідування у кримінальних провадженнях № 12013089990001132 та № 12013089990001133, оскільки внаслідок розслідування кримінальна справа була розглянута судом та був постановлений обвинувальний вирок з призначенням винним особам покарання та стягнення з них відповідних відшкодувань. Тривалість досудового розслідування не вийшла за межі строків притягнення осіб до кримінальної відповідальності, тобто було виконано завдання передбачене статтею 2 КПК України. Витрати позивача на юридичні послуги у кримінальних провадженнях відносяться до процесуальних витрат, які підлягають стягненню у порядку глави 8 КПК України, та не є збитками у розумінні статті 22 ЦК України. З аналогічних підстав не є збитками витрати позивача в інших цивільних провадженнях, а є судовими витратами, пов`язаними з розглядом цивільної справи. Відтак, дії відповідачів жодним чином не спричинили для позивача моральних страждань.

Щодо неправомірного зняття з реєстрації ОСОБА_1 , суд першої інстанції зазначив, що з урахуванням обставин встановлених вироком Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 18 серпня 2014 року, які мають преюдиційний характер, а саме, що ОСОБА_2 надав паспортисту копію довіреності, котра ще не була визнана недійсною, а також раніше викрадений паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_1 , про що паспортисту не було відомо, визнано недоведеним протиправність дій старшого паспортиста СГІРФО Ленінського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області. Зняття з реєстрації було проведено 20 травня 2010 року, тобто після вчинення злочину, який завдав ОСОБА_1 матеріальної та моральної шкоди, тому зняття з реєстрації місця проживання жодним чином не впливало на позбавлення права власності позивача.

Щодо довготривалого та неефективного досудового розслідування в кримінальному провадженні № 12015080080000890, суд першої інстанції зазначив, що факт неналежного здійснення процесуальних дій протягом надмірно тривалого часу органом досудового розслідування підтверджується неодноразовими зверненнями позивача до органів слідства, прокуратури та суду по його справі, судами неодноразово надавалась оцінка дій даних органів, зокрема, в ухвалах слідчого судді, враховуючи надмірну тривалість досудового розслідування, з урахуванням ступеню, глибини та тривалості моральних страждань, понесених позивачем, можливості відновлення немайнових втрат, тяжкості вимушених змін у життєвих обставинах, часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану, та з урахуванням самої можливості такого відновлення у необхідному чи повному обсязі, так як кримінальне провадження на даний час не закрите і по ньому продовжується досудове розслідування, що не виключає встановлення винної особи та відновлення в подальшому прав і законних інтересів позивача, суд дійшов до висновку про те, що ОСОБА_1 завдано моральну шкоду, яка, з урахуванням зібраних по справі доказів, а також принципів розумності, виваженості та справедливості, має складати 50 000 грн.

Додатковим рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 10 грудня 2020 року стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання у безспірному порядку з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати, пов`язані з наданням правничої допомоги, у розмірі 1 890,97 грн.

У задоволенні решти вимог заяви відмовлено.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Запорізького апеляційного суду від 08 листопада 2021 рокуапеляційні скарги Запорізької обласної прокуратури, Державної казначейської служби України задоволено частково.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 04 грудня 2020 року змінено в частині розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 , зменшивши його з 50 000 грн. до 10 000 грн.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Додаткове рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 10 грудня 2020 року змінено в частині розміру витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги, які підлягають стягненню на користь ОСОБА_1 , зменшивши його з 1 890,97 грн до 378,13 грн.

В іншій частині додаткове рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що враховуючи надмірну тривалість досудового розслідування, з урахуванням ступеню, глибини та тривалості моральних страждань, понесених позивачем, можливості відновлення немайнових втрат, тяжкості вимушених змін у життєвих обставинах, часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану, та з урахуванням самої можливості такого відновлення у необхідному чи повному обсязі, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що ОСОБА_1 завдано моральну шкоду. Між тим апеляційний суд вважав, що, з урахуванням зібраних у справі доказів, а також принципів розумності, виваженості та справедливості, її розмір має бути зменшений з 50 000 грн до 10 000 грн.

У решті апеляційний суд вважав рішення районного суду законним та обґрунтованим.

Також суд змінив додаткове рішення у справі, зменшивши розмір витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги, які підлягають стягненню на користь ОСОБА_1 , пропорційно до розміру задоволених позовних вимог про компенсацію моральної шкоди.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2021 року до Верховного Суду, Запорізька обласна прокуратура, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 04 грудня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 08 листопада 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

У касаційній скарзі, поданій у січні 2022 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 04 грудня 2020 року, додаткове рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 10 грудня 2020 року, постанову Запорізького апеляційного суду від 08 листопада 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга прокуратури мотивована тим, що суди дійшли помилкових висновків про те, що факт неналежного здійснення процесуальних дій протягом надмірно тривалого часу органом досудового розслідування підтверджується неодноразовими зверненнями позивача до органів слідства, прокуратури та суду. Вважає, що обов`язковим доказом для визначення наявності факту завдання позивачу моральної шкоди має бути судове рішення про визнання протиправності дій або бездіяльності органу, яким завдано шкоду.

Вказує, що процесуальні рішення та дії органів слідства, на які посилається позивач, можуть бути предметом оскарження у порядку, визначеному статтею 303 КПК України та є механізмом контролю кримінального судочинства за діяльністю органу досудового розслідування. А скасування судом тих чи інших процесуальних рішень при досудовому розслідуванні не є підставою для відшкодування моральної шкоди.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що судові рішення в частині відмови у задоволенні її вимог про визнання незаконними дій посадових осіб Запорізького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області (безпосередньо Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області, безпосередньо СГІРФО Ленінського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області) щодо неправомірного зняття її з реєстрації, є необґрунтованими. Вважає, що навела достатні аргументи для задоволення позову в цій частині, оскільки посадова особа вказаного органу вчинила реєстраційну дію на підставі паспорту із самостійно вклеєною фотографією та без відтиску печатки.

Вказує, що судові рішення судів попередніх інстанцій у частині, в якій їй було відмовлено, є неналежно мотивованими, оскільки суд не надав повні та всебічні правові висновки по цим вимогам.

Зазначає, що ні суд першої інстанції, який стягнув 50 000 грн моральної шкоди, ні апеляційний суд, який зменшив цю суму до 10 000 грн, не врахували тривалість її вимушених немайнових втрат, те що порушниками є державні органи, а їх незаконна бездіяльність стимулює до вчинення додаткових злочинів.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У квітні 2022 року керівник Запорізької обласної прокуратури подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому вказує, що її доводи є безпідставними, не спростовують законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень в частині, в якій у задоволенні позову було відмовлено, а також викладено доводи, аналогічні з доводами його касаційної скарги. Просить залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою Запорізької обласної прокуратури та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 23 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_1

30 травня 2022 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 20 червня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Вироком суду ОСОБА_2 та ОСОБА_5 визнано винними у вчиненні злочинів, передбачених частиною третьою статті 190, частинами першою, третьою статті 357 КК України та призначене покарання у вигляді 5 років позбавлення волі. На підставі статті 75 КК України засуджених ОСОБА_2 , ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробувальним строком на 3 роки. Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 17 224,55 грн у рахунок погашення матеріальної шкоди та 100 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Вироком Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 18 серпня 2014 року у кримінальній справі № 334/2265/14к були встановлені такі обставини.

У результаті зловживання довірою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у зговорі із ОСОБА_5 викликали у останньої впевненість про вигідність оформлення на ОСОБА_2 нотаріальної довіреності. 23 квітня 2010 року ОСОБА_2 разом з ОСОБА_5 відвезли ОСОБА_1 , до приватного нотаріуса Сенченко В. М. за адресою: АДРЕСА_2 , де ОСОБА_1 оформила на ОСОБА_2 довіреність, відповідно до якої останній має право розпоряджатися, а саме: продавати, обмінювати, здавати в оренду або передавати в іпотеку квартиру, належну ОСОБА_1 .

Після цього, знайшовши покупця квартири, 11 травня 2010 року ОСОБА_2 , використовуючи раніше надану довіреність, знаходячись у приватного нотаріуса Компанієць І. Ю., розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , без відома та згоди ОСОБА_1 , продав зазначену квартиру ОСОБА_3 за 28 тисяч доларів США.

У подальшому ОСОБА_2 підшукав будинок в селі, для вивозу туди ОСОБА_1 , після чого ОСОБА_2 передав ОСОБА_6 частину коштів, отриманих від продажу квартири, у сумі 2 000 доларів США без відома ОСОБА_1 , з метою придбання для останньої будинку в селі Калинівка, Оріхівського району Запорізької області, але до кінця так і не оформив будинок, в який потім вивіз ОСОБА_1 та її матір, а також меблі та носильні речі останніх, де їх і залишив. Іншу частину грошей ОСОБА_2 та ОСОБА_5 розподілили між собою.

Крім того, ОСОБА_2 , за попередньою змовою із ОСОБА_5 , звернувся до паспортиста ВРЕЖО № 7, куди надав копію довіреності, а також раніше викрадений паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_1 , на підставі чого було проведено зняття з реєстрації ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1 .

Отже, ОСОБА_2 за попередньою змовою з ОСОБА_5 , заволоділи шляхом зловживання довірою ОСОБА_1 чужим майном, а саме квартирою АДРЕСА_1 , яку в подальшому продали, спричинивши матеріальну шкоду потерпілій в великих розмірах, згідно висновку незалежного оцінювача, ринкова вартість двох кімнатної квартири АДРЕСА_1 станом на 11 травня 2010 року складала 203 743 грн.

У зв`язку з невиконанням вказаного судового рішення, 03 березня 2015 року ОСОБА_1 подана до Шевченківського РВ ЗМУ УМВС України у Запорізькій області, яке було на той час структурним підрозділом Запорізького міського управління ГУМВС України в Запорізькій області, заява про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_2 за статтею 382 КК України. Дана заява була внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочате досудове розслідування (№ 12015080080000890 від 03 березня 2015 року).

29 квітня 2016 року вказане кримінальне провадження закрито постановою слідчого Шевченківського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області.

18 липня 2016 року ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя скасовано постанову слідчого Шевченківського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області про закриття провадження. Судом зазначено про невиконання необхідних слідчих дій у справі та суперечність процесуального рішення.

06 червня 2017 року ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя 1-кс/336/404/2017 за клопотанням ОСОБА_1 встановлено процесуальні строки для прийняття процесуального рішення у вказаній кримінальній справі. Слідчим суддею зазначено, що протягом року у кримінальному провадженні виконана одна слідча дія - допитаний ОСОБА_2

06 вересня 2017 року постановою слідчого Шевченківського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області кримінальне провадження № 12015080080000890 закрито.

17 жовтня 2017 року ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя № 1-кс336/753/2017 скасовано постанову слідчого Шевченківського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області про закриття провадження. Судом встановлено невиконання необхідних слідчих дій у справі та суперечність процесуального рішення.

Зняття з реєстрації місця проживання, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 громадянки України ОСОБА_1 було оформлено 20 травня 2010 року старшим паспортистом СГІРФО Ленінського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області Загорій Т. Г.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_1 вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду 03 вересня 2019 року у справі № 916/423/17 та постановах Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі № 638/12259/16, від 25 липня 2018 року у справі № 638/6944/16-ц, від 03 вересня 2018 року у справі № 926/3837/17, від 19 вересня 2018 року у справі № 350/325/17, від 27 січня 2020 року у справі № 577/3791/18, від 27 травня 2020 року у справі № 585/724/19, від 04 листопада 2020 року у справі № 201/7621/17, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень Запорізька обласна прокуратура вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанцій норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 641/2328/17, від 04 липня 2018 року у справі № 638/14260/16, від 10 жовтня 2018 року у справі № 640/3837/17, від 31 жовтня 2018 року у справі № 646/5224/17, від 28 листопада 2018 року у справі № 638/9055/15, від 13 березня 2019 року у справі № 638/12193/16, від 27 березня 2019 року у справі № 243/9826/16-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 336/5519/18, від 03 грудня 2019 року у справі № 686/12334/18 та від 20 травня 2020 року у справі № 337/3375/17, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Касаційні скарги ОСОБА_1 та Запорізької обласної прокуратури підлягають частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають не повністю.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормою статті 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Статтею 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Задовольняючи позовні вимоги про компенсацію моральної шкоди частково суд першої інстанції, з висновками якого по суті погодився суд апеляційної інстанції, зменшивши розмір стягуваної суми моральної шкоди, обґрунтовано виходив з того, що неналежне здійснення процесуальних дій протягом надмірно тривалого часу органом досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12015080080000890 підтверджується неодноразовими зверненнями позивача до органів слідства, прокуратури та суду, судами неодноразово надавалась оцінка дій даних органів, зокрема в ухвалах слідчого судді, враховуючи надмірну тривалість досудового розслідування, а тому вважав доведеними обставини наявності підстав для відшкодування моральної шкоди.

Верховний Суд погоджується з такими висновками судів, оскільки неодноразовими скасуваннями судами постанов про закриття кримінального провадження, у зв`язку з неповнотою дослідження обставин кримінального провадження, тривалим досудовим розслідуванням підтверджується факт здійснення відповідачами незаконної бездіяльності щодо позивача при здійсненні своїх повноважень, що відповідно до положень статті 1174 ЦК України є підставою для відшкодування моральної шкоди незалежно від вини.

Встановивши, що внаслідок протиправних діянь та бездіяльності відповідачів, які проявлялися у неналежному виконанні посадовими особами відповідачів покладених на них службових обов`язків, позивачеві завдано моральних страждань та втрат немайнового характеру, суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір, правильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального права, а саме статті 1167 1174 ЦК України, та дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для відшкодування державою позивачу завданої моральної шкоди.

При цьому, суд апеляційної інстанції, врахувавши всі обставини справи, керуючись принципами розумності, виваженості та справедливості, обґрунтовано зменшив суму відшкодування моральної шкоди.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 не спростовують висновків суду апеляційної інстанції в цій частині, зводяться виключно до необхідності переоцінки судом доказів, що не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Не заслуговують на увагу й доводи касаційної скарги прокуратури в частині недоведеності позивачем завдання їй моральної шкоди, оскільки суди забезпечили повний та всебічний розгляд справи й дослідження всіх її обставин, дійшовши обґрунтованого висновку про здійснення відповідачами незаконної бездіяльності щодо позивача при здійсненні своїх повноважень при досудовому розслідуванні кримінального провадження № 12015080080000890.

Посилання касаційної скарги прокуратури на неврахування судами правових висновків Верховного Суду щодо того, що саме по собі скасування процесуальних рішень у рамках КПК України є реалізацією прав особи на контроль у кримінальному провадженні, з чим Верховний Суд погоджується, проте у цій справі моральна шкода стягнута саме за безпідставне й тривале досудове розслідування.

Разом з тим Верховний Суд вважає помилковими судові рішення в частині задоволених позовних вимог про визнання незаконною бездіяльності посадових осіб Запорізького міського управління ГУ МВС України в Запорізькій області (безпосередньо Шевченківського РВ ЗМУ УМВС України у Запорізькій області), ГУ Національної поліції в Запорізькій області (безпосередньо Шевченківського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області) та прокуратури Запорізької області (безпосередньо прокуратури Шевченківського району м. Запоріжжя, у подальшому - Запорізької місцевої прокуратури № 1) щодо довготривалого та неефективного досудового розслідування кримінального провадження № 12015080080000890, оскільки цей факт є одним з юридичних фактів, який відповідно до вимог ЦК України є необхідним для встановлення юридичного складу, який дає підстави для відшкодування шкоди і окремому визначенню в судовому рішенні як предмет позову не потребує.

Суди попередніх інстанцій надали неправильну правову оцінку спірним правовідносинам та нормам права, які підлягають застосуванню, в цій частині та ухвалили судові рішення, які не відповідають положенням статей 263-265 ЦПК України.

При цьому, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 .

Зокрема, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, правильно вказав, що немає підстав для відшкодування моральної шкоди при здійсненні досудового розслідування у кримінальних провадженнях: № 12013089990001132 та № 12013089990001133, оскільки внаслідок розслідування кримінальна справа була розглянута судом та був постановлений обвинувальний вирок з призначенням винним особам покарання та стягнення з них відповідних відшкодувань. Тривалість досудового розслідування не вийшла за межі строків притягнення осіб до кримінальної відповідальності, тобто було виконано завдання передбачене статтею 2 КПК України.

Суди правильно вказали, що витрати позивача на юридичні послуги у кримінальних провадженнях відносяться до процесуальних витрат, які підлягають стягненню у порядку глави 8 КПК України, та не є збитками у розумінні статті 22 ЦК України. Не є збитками витрати позивача в інших цивільних провадженнях, а є судовими витратами, пов`язаними з розглядом цивільної справи.

Європейський суд з прав людини також вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (§ 23 рішення у справі «Проніна проти України»).

Колегія суддів відхиляє посилання касаційної скарги ОСОБА_1 на те, що суди попередніх інстанцій не забезпечили належного дослідження обставин справи та не відповіли на всі аргументи позовної заяви, в частині, в якій у задоволенні позовних вимог було відмовлено, тому їх судові рішення не можна вважати обґрунтованими, оскільки вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій встановили обставини справи у достатньому обсязі для ухвалення правильного по суті, законного та обґрунтованого судового рішення в указаній частині.

Отже, доводи, наведені в обґрунтування касаційних скарг, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій у наведених частинах, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявниками норм матеріального та процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Наведені у касаційних скарнах заявників доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій, а суди в указаній частині надали відповідну правову оцінку, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

При цьому, колегією суддів враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Отже, оскільки у справі немає необхідності встановлювати додаткові обставини справи, при цьому суди попередніх інстанцій ухвалили судові рішення в частині визнання незаконною бездіяльності посадових осіб органів досудового розслідування щодо довготривалого та неефективного досудового розслідування кримінального провадження № 12015080080000890 з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, Верховний Суд вважає за необхідне скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанції в цій частині та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні цієї частини позовних вимог.

При цьому, рішення суду першої інстанції, в незміненій після апеляційного перегляду частині, та постанову апеляційного суду в частині відшкодування моральної шкоди слід залишити без змін, оскільки доводами касаційних скарг правові висновки судів у цій частині не спростовано.

Додаткове рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 10 грудня 2020 року, з урахуванням змін, внесених судом апеляційної інстанції, необхідно залишити без змін, оскільки судові витрати було компенсовано ОСОБА_1 пропорційно до розміру задоволених позовних вимог про компенсацію моральної шкоди.

Керуючись статтями 400 402 409 410 412 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Погрібною Світланою Олександрівною, та Запорізької обласної прокуратури задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 04 грудня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 08 листопада 2021 року в частині задоволених позовних вимог про визнання незаконною бездіяльність посадових осіб Запорізького міського управління ГУ МВС України в Запорізькій області (безпосередньо Шевченківського РВ ЗМУ УМВС України у Запорізькій області), ГУ Національної поліції в Запорізькій області (безпосередньо Шевченківського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області) та прокуратури Запорізької області (безпосередньо прокуратури Шевченківського району м. Запоріжжя, у подальшому - Запорізької місцевої прокуратури № 1) щодо довготривалого та неефективного досудового розслідування кримінального провадження № 12015080080000890 скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 в указаній частині відмовити.

У решті рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 04 грудня 2020 року та додаткове рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 10 грудня 2020 року, в незміненій після апеляційного перегляду частині, й постанову Запорізького апеляційного суду від 08 листопада 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк