Постанова

Іменем України

10 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 334/8209/16

провадження № 61-43173св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Сімоненко В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідач - комунальна установа «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Запорізької області від 18 липня 2018 року у складі колегії суддів: Дашковської А. В., Кримської О. М., Подліянової Г. С.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати незаконним та скасувати наказ головного лікаря комунальної установи «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради (КУ «Запорізька обласна клінічна лікарня») від 01 грудня 2016 року № 680 про дисциплінарне стягнення.

Позовна заява мотивована тим, що з 11 липня 2008 року вона працює на посаді завідувача неврологічного відділення № 1 КУ «Запорізька обласна клінічна лікарня», 01 грудня 2016 року за результатом проведено аудиту наказом № 680 їй оголошено дисциплінарне стягнення у вигляді догани за порушення трудової дисципліни. При проведенні аудиту адміністрація лікарні порушила Методику проведення внутрішнього аудиту систем управління якістю ДСТУ 9001:2009 (далі - Методика), затверджену головним лікарем ОСОБА_3 , була відсутня програма аудиту, до початку та після проведення аудиту не проводилася нарада, вона як завідувач відділення не ознайомлювалася з графіком проведення аудиту, не брала участі у аудиті та не ознайомлювали з його результатами (протоколом). Крім того, вона є членом виборного органу Первинної профспілкової організації Вільної профспілки медичних працівників України КУ «Запорізька обласна клінічна лікарня» (далі - ППОВМПУ КУ «ЗОКЛ»), на погодження проекту наказу про накладення дисциплінарного стягнення у листі від 30 листопада 2016 року вх. № 1696/з профспілкова організація надала адміністрації лікарні відмову.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27 червня 2017 року позов задоволено; визнано незаконним та скасовано наказ від 01 грудня 2016 року № 680 про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді оголошення догани ОСОБА_1 .

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оспорюваний наказ видано з порушенням частини другої статті 252 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), оскільки профспілкова організація відмовила у погодженні проекту наказу про дисциплінарне стягнення. Відхиляючи доводи відповідача щодо зміну керівника ППОВМПУ КУ «ЗОКЛ», суд дійшов висновку, що відмова у погодженні проекту наказу про дисциплінарне стягнення підписана ОСОБА_4 , яка за відомостями у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) на момент розгляду судом цієї справи залишається керівником зазначеної профспілкової організації. Також суд першої інстанції виходив з того, що працедавець або уповноважений ним орган, чи суд не є повноважними у оцінці обґрунтованості рішення ППОВМПУ КУ «ЗОКЛ» щодо відмови у погодженні дисциплінарного стягнення; аудит стосувався роботи молодших медичних спеціалістів, сестри-господині та молодших медсестер у відділенні № 1 КУ «Запорізька обласна клінічна лікарня»; відповідач не надав доказів на підтвердження того, що позивач ознайомлювалася з графіком та програмою проведення аудиту, повідомлялася про початок проведення аудиту та була присутня при його проведенні, і ознайомлювалася з результатами аудиту.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 18 липня 2018 року рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27 червня 2017 року скасовано, ухвалено нове рішення про відмову у позові.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 не посилається на пункти Методики проведення внутрішнього аудиту системи управління якістю, які, на її думку, були порушені відповідачем; зазначаючи про необізнаність щодо проведення перевірки, позивач не спростовує виявлені під час аудиту порушення вимог нормативних актів. Суд виходив з того, що повідомлення (рішення) голови ППОВМПУ КУ «ЗОКЛ» Манохіної О. Л. про відмову у погодженні дисциплінарного стягнення не є обґрунтованим, повторює доводи позивача щодо порушення Методики проведення аудиту та її відсутності під час проведення перевірки; у матеріалах справі відсутні будь-які письмові пояснення ОСОБА_5 щодо виявлених під час аудиту порушень; ознайомлення ОСОБА_5 з результатами аудиту через 2,5 місяці після його проведення не свідчить про відсутність вини працівника. Крім того, рішення ППОВМПУ КУ «ЗОКЛ», оформлене протоколом від 22 серпня 2016 року № 5, про обрання головою первинної профспілкової організації ОСОБА_6 та членів виборного органу, скасовано рішенням Президії Вільної профспілки медичних працівників України від 06 березня 2017 року у зв`язку з порушенням Статуту профспілкової організації.

Короткий зміст касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Апеляційного суду Запорізької області від 18 липня 2018 року та залишити в силі рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27 червня 2017 року.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 07 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження; витребувано справу з Ленінського районного суду м. Запоріжжя.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не надав оцінки порушенням Методики, безпідставно послався на ту обставину, що ОСОБА_6 не є головою ППОВМПУ КУ «ЗОКЛ»; до повноважень Президії Вільної профспілки медичних працівників України не входить прийняття рішень про скасування рішення про обрання членів виборного органу зазначеної профспілкової організації; накладення дисциплінарного стягнення не відповідає статті 252 КЗпП України. Суд апеляційної інстанції неправомірно послався на обставини, встановлені у рішенні Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 13 червня 2017 року у справі № 333/638/17, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_7 до КУ «Запорізька обласна клінічна лікарня» про скасування наказу, яким до ОСОБА_7 було застосовано дисциплінарне стягнення, дійшов висновку, що при проведенні внутрішнього аудиту не було порушено Методики проведення аудиту, ураховуючи, що ОСОБА_1 не брала участь у розгляді зазначеної справи, предмет якої не стосується позовних вимог у цій справі, не можуть встановлювати факт відсутності порушень Методики стосовно різних посад та, апріорі, не можуть мати преюдиційне значення.

Відзиву на касаційну скаргу від іншого учасника справи до суду не надходило.

Клопотання про відкликання касаційної скарги

13 вересня 2018 року від ОСОБА_1 до Верховного Суд надійшло клопотання про відкликання касаційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

У частині третій статті 398 ЦПК України передбачено, що особа, яка подала касаційну скаргу, має право відкликати її до постановлення ухвали про відкриття касаційного провадження.

Особа, яка подала касаційну скаргу, має право відмовитися від неї, а інша сторона має право визнати касаційну скаргу обґрунтованою в повному обсязі чи в певній частині до закінчення касаційного провадження. У разі відмови від касаційної скарги суд, за відсутності заперечень інших осіб, які приєдналися до касаційної скарги, постановляє ухвалу про закриття касаційного провадження (частина четверта статті 398 ЦПК України).

Клопотання про відкликання касаційної скарги було подано ОСОБА_1 після постановлення Верховним Судом ухвали про відкриття касаційного провадження, тому підлягає залишенню без розгляду відповідно до частини другої статті 126 ЦПК України.

Разом з тим, Верховним Судом неодноразово направлялися листи ОСОБА_1 та її представнику ОСОБА_2 , у яких Суд роз`яснював позивачу право відмовитися від касаційної скарги, передбачене частиною четвертою статті 398 ЦПК України), та наслідки вчинення такої процесуальної дії.

Листи, які направлялися ОСОБА_1 двічі були повернуті без вручення, разом з тим, такий лист 06 вересня 2019 року було отримано представником ОСОБА_2 .

Будь-яких заяв від ОСОБА_1 або від її представника на момент перегляду у касаційному порядку судових рішень до Верховного Суду не надходило.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що наказом головного лікаря КУ «Запорізька обласна клінічна лікарня» від 09 жовтня 2015 року № 548 «Про затвердження групи з внутрішнього аудиту середнього та молодшого персоналу» затверджено групу з внутрішнього аудиту, призначено керівника групи, та доручено розробити програму внутрішніх аудитів, план-графік проведення внутрішніх аудитів, визначено особу, відповідальну за виконання наказу.

На виконання цього наказу, зокрема розроблена та розглянута програма аудитів, що підтверджується протоколом зборів членів та керівників підгруп аудиту колективу КУ «Запорізька обласна клінічна лікарня» від 02 серпня 2016 року.

16 серпня 2016 року проведено аудит неврологічного відділення № 1 КУ «Запорізька обласна клінічна лікарня», складено звіт про аудит.

04 листопада 2016 року в. о. головного лікаря КУ «Запорізька обласна клінічна лікарня» надав доручення завідувачу відділення неврології № 1 Черкез А. М. надати пояснення щодо виявлених під час аудиту порушень на причин неналежного контролю за виконанням функціональних обов`язків працівниками відділення.

Наказом головного лікаря КУ «Запорізька обласна клінічна лікарня» від 01 грудня 2016 року «Про дисциплінарне стягнення» завідувачу відділення неврології № 1 ОСОБА_1 оголошено догану за порушення трудової дисципліни.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-IX).

У пункті 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги (далі - ЦПК України 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України 2017 року під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зі статтею 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Статтею 147 КЗпП України регулюється накладення стягнення за порушення трудової дисципліни, відповідно до якої за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення (частина перша статті 149 КЗпП України).

Пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантії, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення.

Разом з тим правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника.

Оспорюваним у цій справі наказом від 01 грудня 2016 року № 680 ОСОБА_1 як завідувачу відділення неврології № 1 КУ «Запорізька обласна клінічна лікарня» оголошено догану за порушення трудової дисципліни, яке полягає у неналежному виконанні своїх посадових обов`язків щодо контролю за виконанням посадових обов`язків підлеглим персоналом, недотримання санітарно-епідеміологічного режиму неврологічного відділення, порушення пункту 2.1, 2.3, 2.34, 2.45, 2.50, 4.1, 4.6, 8.1 посадової інструкції завідувача структурного підрозділу.

ОСОБА_1 від надання пояснень щодо виявлених порушень фактично відмовилася.

У цій справі позивач оспорювала наказ від 01 грудня 2016 року з підстав недотримання порядку (методики) проведення аудиту відділення, а не з обставин відсутності самих фактів виявлених працедавцем порушень.

Частиною другою статті 252 КЗпП України, частиною другою статті 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» визначено, що притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників, які є членами виборних професійних органів, допускається лише за попередньою згодою профспілкового органу, членами якого вони є.

Оцінюючи рішення виборного профспілкового органу ППОВМПУ КУ «ЗОКЛ» про відмову у наданні згоди на притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що власне правове обґрунтування такої відмови у рішенні виборного органу первинної профспілкової організації відсутнє.

З урахуванням такої необґрунтованої відмови профспілкового органу, за підтвердженого факту порушення завідувачем відділення неврології № 1 трудової дисципліни, КУ «Запорізька обласна клінічна лікарня» мала право накласти на позивача дисциплінарне стягнення у вигляді догани, а відтак, суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у позові.

Аналогічних висновків щодо застосування положень статті 252 КЗпП України у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постанові від 10 липня 2019 року у справі № 565/9/17.

Крім того, рішення про відмову у наданні згоди на притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 приймалося у листопаді 2016 року виборним профспілковим органом ППОВМПУ КУ «ЗОКЛ», до складу якого входила ОСОБА_1 на підставі рішення ППОВМПУ КУ «ЗОКЛ», оформленого протоколом від 22 серпня 2016 року № 5. Надалі, 06 березня 2017 року Президія Вільної профспілки медичних працівників України скасувала зокрема, зазначене рішення про обрання керівного органу ППОВМПУ КУ «ЗОКЛ».

Доводи касаційної скарги щодо відсутності повноважень Президії Вільної профспілки медичних працівників України скасовувати рішення про обрання членів виборного органуППОВМПУ КУ «ЗОКЛ», є неприйнятними, оскільки не є предметом спору про накладення дисциплінарного стягнення; суд апеляційної інстанції не надавав оцінку законності прийнятого Президією Вільної профспілки медичних працівників України рішення від 06 березня 2017 року.

Доводи касаційної скарги щодо обставин, встановлених рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 13 червня 2017 року у справі № 333/638/17 за позовом ОСОБА_7 до КУ «Запорізька обласна клінічна лікарня» про скасування наказу щодо застосування дисциплінарного стягнення, є безпідставними, оскільки суд апеляційної інстанції на підставі зазначеного судового рішення не встановлював преюдиційних фактів, які б впливали на правильне вирішення справи.

Посилання у касаційній скарзі на порушення відповідачем Методики, було предметом дослідження суду апеляційної інстанції, який дійшов висновку про необґрунтованість таких мотивів позовної заяви, крім того, зазначені доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки обставин справи, що у силу статті 400 ЦПК України 2017 року виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно із частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За таких обставин касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову Апеляційного суду Запорізької області від 18 липня 2018 року- без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України 2017 року, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Запорізької області від 18 липня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров

В. М. Сімоненко