Постанова
Іменем України
29 липня 2020 року
м. Київ
справа №335/14547/17
провадження № 61-10373св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сімоненко В. М. (суддя-доповідач), Мартєва С.Ю., Петрова Є.В.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Богдан-Авто Донецьк»,
відповідачі: Регіональний сервісний центр МВС в Луганській області, ОСОБА_1 ,
треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Богдан-Авто Донецьк» на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19 листопада 2018 року у складі головуючого судді Геєць Ю.В. та постанову Запорізького апеляційного суду від 15 травня 2019 року у складі суддів: Онищенка Е.А., Бєлки В.Ю., Крилової О.В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2017 року ТОВ «Богдан-Авто Донецьк» звернулося до суду з позовом, в якому просило витребувати із незаконного володіння ОСОБА_1 автомобіль «Hyundai» модель Santa Fe DM 2.2 CRDi Top AT, кузов № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , на користь ТОВ «Богдан-Авто Донецьк», скасувати реєстрацію вказаного автомобіля.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що він є власником автомобіля марки «Hyundai» модель Santa Fe DM 2.2 CRDi Top AT, кузов № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 . Після початку бойових дій на сході України в 2014 році автомобіль був захоплений незаконними збройними формуваннями, тобто вибув з володіння власника не з його волі. 07 жовтня 2016 року позивач звернувся до правоохоронних органів з повідомленням про злочин, про що до ЄРДР були внесені відповідні відомості. Позивач з`ясував, що 10 вересня 2015 року вказаний автомобіль було поставлено на облік до ВРЕР-6 УДАІ м. Києва на підставі довідки рахунку на ім`я мешканця Донецької області ОСОБА_2 , із присвоєнням державного номерного знаку НОМЕР_3 , і після цього декілька разів було змінено власника автомобіля. 07 квітня 2016 року автомобіль придбано за договором купівлі-продажу № 746/02/2344/2016 ОСОБА_1 , який в установленому законом порядку зареєстровано.
Посилаючись на те, що автомобіль було викрадено в позивача, отже, автомобіль вибув з володіння власника не з його волі, та наразі перебуває в незаконному володінні ОСОБА_1 , позивач вважає, що має право витребувати автомобіль від добросовісного набувача.
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанції
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 15 травня 2019 року, у задоволені позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач не надав суду докази та не довів своє прав власності на спірний автомобіль, а тому не може порушувати питання про захист його права власності.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У травні 2019 року ТОВ «Богдан-Авто Донецьк» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19 листопада 2018 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 15 травня 2019 року, в якій воно просить скасувати ухвалені у цій справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в частині витребування майна із чужого незаконного володіння.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 03 червня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Богдан-Авто Донецьк» на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19 листопада 2018 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 15 травня 2019 року.
Витребувано з Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя цивільну справу № 335/14547/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Богдан-Авто Донецьк» до Регіонального сервісного центру МВС в Луганській області, ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про витребування майна із чужого незаконного володіння.
У червні 2019 року справу передано до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції не було встановлено всі фактичні обставини справи, а саме, що автомобіль було викрадено в позивача, а отже, автомобіль вибув з володіння власника не з його волі, та наразі перебуває в незаконному володінні ОСОБА_1 ..
Товариство з обмеженою відповідальністю «Богдан-Авто Донецьк» зазначає, що на підставі ст. 387 Цивільного кодексу України має право витребувати автомобіль від добросовісного набувача. Проте всі ці обставини залишились поза увагою суду, чим порушені їх права, як власника.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
05 липня 2019 року надійшов відзив від ОСОБА_1 в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що на підставі дилерського договору № ДД0050 від 31 грудня 2011 року, укладеного між ТОВ «Хюндай Мотор Україна» та ТОВ «Богдан-Авто Донецьк», та додаткових угод до нього позивач ТОВ «Богдан-Авто Донецьк» придбав транспортний засіб - автомобіль марки «Hyundai» модель Santa Fe DM 2.2 CRDi Top AT, кузов № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 .
Придбання позивачем автомобіля підтверджується вантажно-митною декларацією № 125110004/2014/149646, податковою накладною № 442 від 05 лютого 2014 року, видатковою накладною № ХМ-0004720 від 20 лютого 2014 року, платіжними дорученнями № 7003 від 05 лютого 2014 року на суму 844,00 грн., № 144 від 05 лютого 2014 року на суму 390000,00 грн.
В подальшому, право власності на вказаний автомобіль на підставі заяви ОСОБА_2 № 71940725 від 10 вересня 2015 року було зареєстровано ВРЕР-6 УДАІ в м. Києві за ОСОБА_2 . Як випливає з наданих Регіональним сервісним центром в м. Києві на виконання ухвали суду про витребування доказів від 04 жовтня 2018 року документів, до заяви № 71940725 від 10 вересня 2015 року, поданої ОСОБА_2 до вказаного ВРЕР, були додані, зокрема, такі документи: довідка-рахунок серії ААВ № 627550 від 04 червня 2015 року, видана ТОВ «Богдан-Авто Донецьк» на ім`я ОСОБА_2 , вантажно-митна декларація № 125110004/2014/149646, акт приймання-передачі транспортних засобів, підписаний між ТОВ «Хюндай Мотор Україна» та ТОВ «Богдан-Авто Донецьк» на підставі дилерського договору № ДДК-ХМРУ 50/11 від 01 вересня 2011 року, сертифікат відповідності на автомобіль, дилерський договір № ДДК-ХМРУ-50/11 від 01 вересня 2011 року.
Як встановлено судами, відповідно до копій реєстраційних карток транспортного засобу, наданих РСЦ МВС в Луганській області, 02 квітня 2016 року спірний автомобіль ТСЦ № 1441 РСЦ МВС в Донецькій області був знятий ОСОБА_2 з обліку для реалізації із зазначенням права користування ОСОБА_3 .
05 квітня 2016 року ТСЦ № 1441 РСЦ МВС в Донецькій області була проведена реєстрація транспортного засобу за ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 05 квітня 2016 року № 1614/02/1441/2016/3.
На підставі заяви ОСОБА_1 № 89366136 від 12 квітня 2016 року територіальним сервісним центром № 4444 РСЦ МВС в Луганській області право власності на вищезазначений автомобіль було зареєстровано за ОСОБА_1 .
З наданих РСЦ МВС в Луганській області документів судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що реєстрація транспортного засобу була проведена на підставі таких документів: договору купівлі-продажу транспортного засобу № 746/02/2344/2016 від 07 квітня 2016 року, укладеного в Територіальному сервісному центрі № 2344 РСЦ МВС в Запорізькій області, між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 (т. 2 а.с. 24), висновку експертного дослідження від 13 квітня 2016 року № 13/156/365 експерта сектору криміналістичного дослідження транспортних засобів і документів, що їх супроводжують Луганського НДЕКЦ МВС України Колеснікова А.О., за яким номер кузова цього автомобіля не змінювався, бланк наданого на дослідження документа «Свідоцтво про реєстрацію ТЗ» серії НОМЕР_5 відповідає бланкам, які є в офіційному обігу; свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 від 05 квітня 2016 року на ім`я ОСОБА_4 .
На час розгляду судом даної справи право власності на транспортний засіб автомобіль марки «Hyundai» модель Santa Fe DM 2.2 CRDi Top AT, кузов № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , зареєстровано за ОСОБА_1 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 41 Конституції України встановлено право громадянина володіти, користуватись та розпоряджатись своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Згідно зі статтями 317 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, які він реалізує на власний розсуд.
Частина перша статті 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення або оспорювання.
Одним із способів захисту права власника є витребування майна із чужого незаконного володіння.
Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦПК України).
Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема у випадку, якщо між власником та володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.
У такому разі майно може бути витребуване від добросовісного набувача шляхом подання віндикаційного позову з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.
Відповідно до частини першої зазначеної статті у разі, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадку, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Право власника згідно з частиною першою статті 388 ЦК України на витребування майна від добросовісного набувача пов`язане з тим, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Коло підстав, за яких за власником зберігається право на витребування майна від добросовісного набувача, є вичерпним. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.
Власник майна може витребувати належне йому майно від будь якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними. Реалізація цього права не залежить від доводів володільця речі про те, що він є добросовісним набувачем, якщо власник майна доведе факт вибуття цього майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі.
Так, суди першої та апеляційної інстанції відмовляючи у задоволенні позову, виходили з того, що у кримінальному провадженні № 12016130530000709 за ч. 3 ст. 289 КК України вироку суду на даний час немає, а досудове розслідування, під час якого можуть бути встановлені відповідні докази, ще триває, а тому докази, які надані позивачем не можуть слугувати підтвердженням неправомірності вибуття майна із володіння позивача та, відповідно, наявності у позивача права власності на це майно.
Крім того, встановивши всі фактичні обставини справи, суди вірно виходили з того, що відомості, викладені в листі позивача на адресу Департаменту ДАІ МВС України від 04 березня 2015 року № 32, яким позивач повідомив про необхідність вважати недійсними бланки довідок-рахунків в кількості 262 штуки, а саме ААВ 627514 - ААВ 627775, зокрема і довідки-рахунку ААВ № 627550 від 04 червня 2015 року, на підставі якої за ОСОБА_2 здійснено реєстрацію права власності на транспортний засіб, самі по собі не підтверджують незаконності вибуття з володіння позивача транспортного засобу.
Суди вірно виходили з того, що позивач не здійснив дій, визначених п. 5.8 наказу МВС України від 05 серпня 2010 року № 361 «Про затвердження Порядку обліку, створення та ведення реєстру підприємств, установ, організацій та інших суб`єктів господарювання, які здійснюють торгівлю транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 жовтня 2010 року за № 1007/18302, про необхідність здійснення яких його було повідомлено листом Департаменту ДАІ МВС України від 16 березня 2015 року № 4/8-3321.
Позивачем 05 листопада 2018 року було лише складено акт втрати невикористаної бланкової продукції за наслідками розслідування комісії суб`єкта господарювання - позивача, та не надано відповідних матеріалів розслідування до територіального органу внутрішніх справ та ДАІ, а було надано лише лист на адресу Департаменту ДАІ МВС України від 04 березня 2015 року № 32, яким позивач повідомив про необхідність вважати недійсними бланки довідок-рахунків, який не можна ототожнювати із документами, що передбаченні п. 5.8 вищевказаного Наказу.
Так, судом першої та апеляційної інстанції вірно встановлено, що в судовому порядку жоден правочин, на підставі якого відчужувався спірний автомобіль, не визнано недійсним. Також відсутнє судове рішення, яким би встановлювався факт підробки документів, зокрема, і довідок-рахунків, або їх незаконне використання. Договори купівлі-продажу даного автомобіля є фактично виконаними, зокрема, і договір, за яким ОСОБА_1 придбала транспортний засіб у ОСОБА_4 , оскільки ОСОБА_1 сплатила за автомобіль визначену у договорі грошову суму, і автомобіль був їй переданий у власність.
З огляду на вищевикладене, суд першої та апеляційної інстанції вірно встановили, що позивачем не доведено наявності в нього на даний час права власності на спірний автомобіль, тому в межах розгляду даної справи відсутні підстави для застосування ч. 1 ст. 388 ЦК України та витребування у ОСОБА_1 автомобіля на користь позивача.
Вирішуючи питання про скасування реєстрації автомобіля суд першої та апеляційної інстанції вірно застосував п. 40 Порядку № 1388, відповідно до якого зняття з обліку транспортних засобів проводиться після їх огляду в сервісному центрі МВС або в центрі надання адміністративних послуг на підставі заяви власника, документа, що посвідчує особу, виконавчого напису нотаріуса, постанови державного або приватного виконавця або рішення суду (абз. 1 п. 40 Порядку). У разі встановлення факту знищення, фальсифікації або підроблення ідентифікаційних номерів складових частин транспортних засобів, виявлення транспортних засобів, зареєстрованих (перереєстрованих), знятих з обліку в уповноважених органах МВС, у тому числі тимчасово, за фіктивними чи підробленими документами або таких, що розшукуються правоохоронними органами України у зв`язку з незаконним заволодінням, уповноважені особи сервісних центрів МВС оформляють в установленому порядку необхідні документи, скасовують державну реєстрацію (перереєстрацію), зняття з обліку транспортних засобів і передають усі відповідні документи та за наявності транспортні засоби до відповідного органу досудового розслідування (абз. 3 п. 40 Порядку).
Судом вірно встановлено, що позивачем не вчинялось дій щодо зняття з обліку транспортного засобу, відповідна заява до РСЦ МВС в Луганській області позивачем не подавалась, що свідчить про передчасність даної позовної вимоги.
Встановлено, що позивач просив скасувати реєстрацію автомобіля за ОСОБА_1 . Проте, позивачем не визначено, яким чином скасування реєстрації саме за останнім власником автомобіля поновить права позивача, адже до придбання автомобіля ОСОБА_1 він перебував у власності ще двох інших осіб - ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .
Отже, суд першої та апеляційної інстанції, встановивши всі фактичні обставини справи, всебічно дослідили обставини справи, правильно визначили юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, порушень норм процесуального законодавства при розгляді справи не допустив, тому, прийшли до обґрунтованого висновку про відмову в позові.
Інші аргументі касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі, що виходить за встановлені статтею 400 ЦПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції та не дають підстав для встановлення неправильного застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, викладених у мотивувальних частинах оскаржуваних судових рішень.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Богдан-Авто Донецьк» залишити без задоволення.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19 листопада 2018 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 15 травня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Сімоненко
С.Ю. Мартєв
Є. В. Петров