Постанова

Іменем України

24 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 335/1701/21

провадження № 61-19491св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідач - виконавчий комітет Запорізької міської ради,

треті особи: територіальна громада м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, Комунальне підприємство «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - ОСОБА_2 , на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 02 червня 2021 року у складі судді Стеценка А. В. та постанову Запорізького апеляційного суду

від 27 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Подліянової Г. С.,

Кочеткової І. В., Кримської О. М.,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до виконавчого комітету Запорізької міської ради, треті особи: територіальна громада м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, Комунальне підприємство «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання

№ 7» (далі - КП «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання

№ 7»), про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовувала тим, що 14 травня

2014 року вона прийняла у дар 7/25 часток нежитлового приміщення № 39 літ. А-3, загальною площею 161,9 кв. м, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1 . Співвласником зазначеного приміщення є територіальна громада м. Запоріжжя.

27 грудня 2020 року вона дізналась, що рішенням від 21 вересня 2018 року

№ 439/9 виконавчий комітет Запорізької міської ради без її відома та згоди передав у господарське відання КП «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7» належну їй частину вищезазначеного нежитлового приміщення, площею 116 кв. м.

Між співвласниками: ОСОБА_1 та територіальною громадою

м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, не укладалось жодних угод про порядок володіння та користування майном. Крім того, відповідно до пункту 30 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» відчуження комунального майна, шляхом передання його у господарське відання комунального підприємства, відноситься до виключної компетенції міської ради і вирішується виключно на її пленарних засіданнях. Таким чином, оспорюване рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради суперечить і Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 439/9 від 21 вересня 2018 року, оскільки воно не відповідає закону та порушує її права як співвласника нежитлового приміщення № 39 літ. А-3, загальною площею 161,9 кв. м, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 02 червня 2021 року у задоволені позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що з урахуванням того, що позивачем не доведено наявності в неї речових прав саме на частину нежитлового приміщення № 39 підвалу літ. А-3, загальною площею

116,6 кв. м, розташованого у будинку АДРЕСА_1 , протиправності оскаржуваного рішення відповідача та факту порушення її прав зазначеним рішенням, у задоволені позову слід відмовити.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Запорізького апеляційного суду від 27 жовтня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 02 червня 2021 року залишено без змін.

Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що власником нежитлового приміщення № 39 підвалу літ. А-3, загальною площею 116,6 кв. м, розташованого в будинку АДРЕСА_1 , є територіальна громада міста Запоріжжя. Проведена ФОП ОСОБА_3 реконструкція зазначеного нежитлового приміщення не призвела до створення нового об`єкту нерухомого майна - приміщення № 39 літ. А-3, загальною площею 161,9 кв. м. Передача зазначеного майна в господарське віддання КП «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7» Запорізької міської ради не передбачає переходу права власності на таке майно. Тобто власник приміщення не змінився, а відбулась лише зміна балансоутримувача майна з КП «Наше місто» на КП «Виробниче ремонтно- експлуатаційне житлове об`єднання № 7».

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У грудні 2021 року до Верховного Суду засобами поштового зв`язку представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав касаційну скаргу на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 02 червня 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 27 жовтня

2021 року, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень представник заявника зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права, вказує, що суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі № 310/7011/17, від 30 березня 2021 року у справі

№ 916/743/20, від 22 січня 2019 року у справі № 910/12224/17 а також посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункти 1 та 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційну скаргу мотивовано тим, щосуди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про те, що позивач не має спільної часткової власності з територіальною громадою м. Запоріжжя, тому відповідач може самостійно розпоряджатись належною йому частиною приміщення. Оскільки поділу спірного майна в натурі між співвласниками або виділення в натурі частки територіальної громади м. Запоріжжя не було, то суди дійшли помилкового висновку про те, що нібито майнові права позивачки не порушено, тому що відповідач передав у господарське відання третьої особи не спільне часткове майно, а окреме майно, яке окремо зареєстровано за відповідачем.

У судовому рішенні у справі № 908/1488/16, на яке посилаються суди у цій справі, встановлено, що після реконструкції, проведеної ФОП ОСОБА_3 у 2012-2013 роках, внаслідок об`єднання двох об`єктів (приміщення 39, площею 116,6 кв. м і 4/25 частини приміщення XVII) утворився новий об`єкт приміщення № 39, загальною площею 161,9 кв. м, співвласниками якого були ОСОБА_3 7/25 часток та Запорізька міська рада 18/25 часток, але остання не оформила документи і не провела державної реєстрації на свою частку.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її з суду першої інстанції.

У січні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Відзив на касаційну скаргу до суду не надійшов

Фактичні обставини справи, встановлені судами

04 грудня 2002 року між Управлінням житлового господарства Запорізької міської ради (орендодавець), КП «ВРЕЖО № 13» (балансоутримувач), правонаступником всіх прав та обов`язків якого є Міського комунального підприємства «Основаніє», та ФОП ОСОБА_3 (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення № 5/13 від 04 грудня 2002 року за умовами якого орендодавець на підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 05 листопада 2002 року за № 336/38 передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 116,60 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , що значиться на балансі КП «ВРЕЖО № 13».

04 грудня 2002 року сторонами зазначеного договору підписано акт

прийому-передачі цього приміщення.

Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради «Про надання дозволу приватному підприємцю ПП ОСОБА_3 на проведення капітального ремонту нежитлового приміщення в будинку АДРЕСА_1 » від 13 березня 2003 року № 76/4 дозволено

ПП ОСОБА_3 , який орендує нежитлове приміщення за адресою:

АДРЕСА_1 , площею 116, 6 кв. м, за договором оренди від 04 грудня 2002 року № 5/13 проведення капітального ремонту зазначеного приміщення.

Листом від 01 серпня 2006 року № 15-03/3244 Управління житлового господарства Запорізької міської ради надало згоду ПП ОСОБА_3 на проведення реконструкції нежитлового підвального приміщення в будинку

АДРЕСА_1 , площею 116,6 кв. м, при умові виготовлення проектно-кошторисної документації і узгодження її в установленому порядку.

Розпорядженням Запорізького міського голови від 07 червня 2007 року

№ 535р затверджений акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію крамниці промислових товарів по АДРЕСА_1 загальною площею 116,6 кв. м після реконструкції орендованого приміщення. Замовник будівництва - ПП ОСОБА_3 дозволено введення в експлуатацію крамниці промислових товарів по

АДРЕСА_1 .

За рішенням державної приймальної комісії, пред`явлений магазин промислових товарів по АДРЕСА_1 загальною площею 116,6 кв. м за архітектурно-технічним паспортом (паспорт БТІ), прийнятий в експлуатацію.

Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 26 липня

2007 року № 291/1 вирішено оформити право комунальної власності на об`єкти нерухомості згідно з додатком, зокрема, за адресою: АДРЕСА_1, літера А-3 приміщення 39 підвалу , загальною площею 116,6 кв. м.

24 березня 2010 року Запорізькою міською радою прийнято рішення № 43 «Про затвердження переліку об`єктів комунальної власності міста Запоріжжя, що підлягають приватизації», у пункті 18 якого вказане нежитлове приміщення по адресу АДРЕСА_1 , площею

116,6 кв. м (магазин продовольчих товарів) з правом викупу.

12 травня 2010 року прокуратурою міста Запоріжжя Запорізької області поданий протест на рішення Запорізької міської ради від 24 березня

2010 року № 43, згідно із яким додатком до вказаного рішення міської ради, яким визначено перелік об`єктів комунальної власності міста Запоріжжя, що підлягають приватизації, до пункту 18 включено нежитлове приміщення загальною площею 116,6 кв. м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (приміщення № 39 підвалу - літера А-3) , що підлягає приватизації шляхом викупу. Проведеною прокуратурою міста Запоріжжя перевіркою встановлено, що приміщення, яке підлягає приватизації, є підвальним приміщенням житлового багатоквартирного будинку. Відповідно до матеріалів інвентаризаційної справи зазначеного будинку, у вказаному приміщенні станом на 1992 рік були розташовані сараї мешканців будинку.

06 жовтня 2010 року Запорізькою міською радою прийнято рішення № 68 про задоволення протесту прокуратури міста Запоріжжя та скасування рішення міської ради від 24 березня 2010 року № 43 в частині включення об`єкту комунальної власності нежитлового приміщення за адресою:

АДРЕСА_1 .

19 серпня 2014 року до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою звернулись Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, Міське комунальне підприємство «Основаніє» до ПП ОСОБА_3 про розірвання договору оренди нежитлового приміщення від 04 грудня 2002 року № 5/13, виселення та стягнення 24 002,98 грн у зв`язку з невиконанням відповідачем умов договору оренди щодо сплати орендної плати.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 19 січня 2015 року у справі № 908/2976/14, яке набрало законної сили, розірвано договір оренди нежитлового приміщення від 04 грудня 2002 року № 5/13. Звільнено нежитлове приміщення площею 116,60 кв. м. у житловому будинку по

АДРЕСА_1 на користь Департаменту комунальної власності Запорізького міської ради та Міського комунального підприємства «Основніє» шляхом виселення фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 із зазначеного приміщення.

Із листа ТОВ «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації»

від 27 лютого 2013 року № 1815 вбачається, що на підставі договору

купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Малишевою Л. Є. 08 серпня 2005 року № 2974,

ОСОБА_3 належить 4/25 частин нежитлового приміщення ХVІІ підвалу літ. А-3 за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 291,00 кв. м. У власність покупця за цим договором перейшла кладова № 25 площею 42,2 кв. м, кладова № 26 площею 4,9 кв. м, загальною площею

47,1 кв. м, що складає 4/25 часток вказаного приміщення.

Відповідно до технічного паспорту на нежитлове приміщення № 39

(4/25 частини) № ХVІІ Запорізького МБТІ станом на 06 грудня 2012 року власником 4/25 частини приміщення № ХVІІ є ОСОБА_3 , а власником приміщення № 39 є територіальна громада м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради.

За даними ТОВ «ЗМБТІ» на підставі свідоцтва про право власності серія

НОМЕР_1 , виданого виконавчим комітетом Запорізької міської ради

10 вересня 2007 року, нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 належить територіальній громаді міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради.

На підставі дозволу на виконання будівельних робіт інспекції державного архітектурно - будівельного контролю № 540 від 30 вересня 2005 року приватному підприємцю ОСОБА_3 дозволено реконструкцію орендованого нежитлового приміщення АДРЕСА_1 для розширення торгівельної площі існуючого продовольчого магазину. Внаслідок проведеної реконструкції, нежитлове приміщення № 39 та 4/25 частин нежитлового приміщення ХVІІ об`єднані в єдине нежитлове приміщення № 39 , 4/25 частин ХУІІ, загальною площею 161,9 кв. м.

Актом Запорізького МБТІ від 25 лютого 2013 року встановлено, що внаслідок проведеної реконструкції нежитлового приміщення № 39 та 4/25 частин нежитлового приміщення ХVІІ об`єднані в одне нежитлове приміщення № 39, 4/25 частини ХVІІ.

Обстеженням встановлено, що об`єднане нежитлове приміщення № 39, 4/25 частин ХVІІ складається із: коридору № 1 площею 3,4 кв. м, кабінету № 2 площею 12,2 кв. м, торгівельної зали № 3 площею 50,6 кв. м, санвузла № 4 площею 9,1 кв. м, коридору № 5 площею 2,8 кв. м, коридору № 6 площею

3,3 кв. м, торгового залу № 7 площею 29,8 кв. м, санвузла № 8 площею

5,4 кв. м, торгівельної зали № 9 площею 45,3 кв. м - загальною площею

161,9 кв. м.

За даними обстеження ОСОБА_3 в нежитловому приміщенні № 39,

4/25 частин ХVІІ належить торговий зал № 9 площею 45,3 кв. м, що складає 7/25 частин нежитлового приміщення № 39, 4/25 частин ХVІІ. Територіальній громаді м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради належить коридор

№ 1 площею 3,4 кв. м, кабінет № 2 площею 12.2 кв. м, торгівельний зал № 3 площею 50,6 кв. м, санвузол № 4 площею 9,1 кв. м, коридор № 5 площею

2,8 кв. м, коридор № 6 площею 3,3 кв. м, торговий зал № 7 площею 29,8 кв. м, санвузол № 8 площею 5,4 кв. м - загальною площею 116,9 кв. м, що складає 18/25 частин нежитлового приміщення № 39, 4/25 частин ХVІІ.

На підставі договору дарування від 14 травня 2014 року за реєстровим № 238 ОСОБА_3 подарував безоплатно у власність ОСОБА_1 7/25 часток нежитлового приміщення 39 літ. А-3 загальною площею 161.9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

У травні 2016 року фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом до Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Запорізька міська рада, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 , у якому просив суд зобов`язати Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради укласти з ФОП ОСОБА_3 договір купівлі-продажу об`єкта права комунальної власності - нежитлового приміщення, площею 116,6 кв. м по АДРЕСА_1 , що складає 18/25 частин нежитлового приміщення № 39 літ. А-3 у будинку АДРЕСА_1 .

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 14 вересня 2016 року у справі № 908/1488/16, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27 березня 2017 року та постановою Вищого господарського суду України від 21 серпня 2017 року, відмовлено у вищезазначеному позові.

Рішення суду мотивоване тим, що рішення Запорізької міської ради

від 30 червня 2016 року № 59 «Про внесення змін до рішення Запорізької міської ради від 24 березня 2010 року № 43 «Про затвердження переліку об`єктів комунальної власності м. Запоріжжя, що підлягають приватизації», яким виключено спірне приміщення із переліку об`єктів, що підлягають приватизації, є діючим та обов`язковим до виконання всіма особами на яких розповсюджується дія зазначеного рішення, що зумовлює відмову в задоволенні позову про зобов`язання Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради укласти договір

купівлі-продажу об`єкта приватизації - приміщення № 39 підвалу (літ. А-3) площею 116,6 кв. м на АДРЕСА_1 . Крім того, суди дійшли висновків, що здійснена позивачем реконструкція спірного приміщення не призвела до створення нової речі, а призвело лише до зміни технічних характеристик спірного приміщення.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 , подана представником - ОСОБА_2 , задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 143 Конституції України встановлено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (стаття 16 ЦК України).

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (стаття 21 ЦК України).

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 317 ЦК України).

У силу статті 327 ЦК України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Згідно з частиною першою статті 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

За змістом частини першої статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, в тому числі житловий фонд, нежитлові приміщення та інше майно, майнові права, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Частиною восьмою зазначеної норми передбачено, що право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування», у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використанні та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Аналіз наведених положень Закону України «Про місцеве самоврядування» дає підстави для висновку, що ним урегульовано питання правового режиму права комунальної власності, що належить територіальній громаді, та повноважень органів місцевого самоврядування щодо розпорядження зазначеним майном.

Стаття 78 ГК України визначає, що комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).

Статутний капітал комунального унітарного підприємства утворюється органом, до сфери управління якого воно належить. Розмір статутного капіталу комунального унітарного підприємства визначається відповідною місцевою радою.

Відповідно до частини першої статті 136 ГК України право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Частина друга указаної статті закріплює, що власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб`єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.

Зміст права оперативного управління визначений статтею 137 ГК України та є найбільш обмеженим правовим титулом, який не дозволяє підприємству розпоряджатись належним йому майном.

При цьому, комунальне комерційне підприємство отримує майно передане йому громадою на праві господарського відання, та обмеження у його використання визначаються статутними документами цього підприємства.

Право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб`єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої

статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням господарського суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені (частина п`ята статті 82 ЦПК України).

Враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що рішеннями судів у справі № 908/1488/16 встановлено, що власником нежитлового приміщення № 39 підвалу літ. А-3 загальною площею 116,6 кв. м, розташованого в будинку АДРЕСА_1 , є територіальна громада міста Запоріжжя. Проведена ФОП ОСОБА_3 реконструкція зазначеного нежитлового приміщення не призвела до створення нового об`єкту нерухомого майна - приміщення № 39 літ. А-3 загальною площею 161,9 кв. м.

Доказів набуття позивачем права власності на частину нежитлового приміщення № 39 підвалу літ. А-3 загальною площею 116,6 кв. м учасниками справи суду не надано.

Крім того, аналіз зазначених норм дозволяє дійти висновку, що внаслідок закріплення органом місцевого самоврядування за комунальним підприємством певного комунального майна власник зазначеного майна не змінюється, а отже, не відбувається і відчуження зазначеного майна.

Таким чином, власником нежитлового приміщення по

АДРЕСА_1 залишається територіальна громада м. Запоріжжя та передача його в господарське віддання комунальному підприємству «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7» Запорізької міської ради не передбачає переходу права власності на таке майно.

Тобто, власник приміщення не змінився, а відбулась лише зміна балансоутримувача майна з КП «Наше місто» на КП «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7».

Отже, повно та всебічно встановивши обставини справи, врахувавши та надавши правову оцінку поданим позивачем доказам та наведеним ним доводам, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що позивач не довів наявності в нього речового права саме на частину нежитлового приміщення № 39 підвалу літ. А-3 загальною площею 116,6 кв. м, розташованого в будинку АДРЕСА_1 , протиправності оскаржуваного рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 21 вересня 2019 року № 439/9 в частині передачі зазначеного приміщення до господарського віддання КП «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7» та факту порушення прав позивача зазначеним рішенням.

Доводи касаційної скарги про те, що відповідач своїм рішенням, без згоди та відома позивача передав у господарське віддання КП «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7» Запорізької міської ради його частину приміщення № 39, п. 1, підвального поверху (літ. А-3) по

АДРЕСА_1 не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються вищезазначними обставинами справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 403 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 02 червня 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 27 жовтня

2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ф. Хопта

О. В. Білоконь

В. В. Шипович