Постанова
Іменем України
03 березня 2021 року
м. Київ
справа № 335/4558/19
провадження № 61-5661св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - державний реєстратор виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області Ільющенков Сергій Олександрович,
треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 06 грудня 2019 року у складі судді Крамаренко І. А. та постанову Запорізького апеляційного суду від 26 лютого 2020 року у складі колегії суддів:Онищенка Е. А., Бєлки В. Ю., Кухаря С. В.
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом
до державного реєстратора виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області Ільющенкова С. О. про визнання недійсним рішення державного реєстратора та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно за договором відступлення права вимоги.
Позовна заява обґрунтована тим, що їй на праві власності належала квартира
АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу (далі - ЗМНО) Буцикіною Л. О. 08 вересня 2004 року за № 2192. На той час вона перебувала в зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 (шлюб зареєстровано 05 грудня 2003 року).
Шлюб між ними розірвано, на підставі рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 05 червня 2012 року.
Під час перебування у шлюбі ОСОБА_2 уклав із Закритим акціонерним товариством «Агробанк» (далі - ЗАТ «Агробанк») кредитний договір від 21 грудня 2006 року № 8.840.06.12М, за яким банк надав позичальнику кредит у розмірі 400 000,00 дол. США строком до 17 грудня 2021 року зі сплатою 15,5 % річних.
21 грудня 2006 року між банком та позивачем укладено іпотечний договір № 8.840.06.12М/2, посвідчений приватним нотаріусом ЗМНО Морозовою В. М.
за № 4572. Предметом іпотеки була належна їй на праві власності квартира
за адресою: АДРЕСА_2 .
21 грудня 2006 року між банком та позивачем укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя до іпотечного договору.
Зазначила, що їй не відомо, як ОСОБА_2 як позичальник за кредитним договором виконував його зобов`язання. Ніяких претензій чи вимог до неї від іпотекодержателя ніколи не надходило.
У вересні 2015 року вона отримала комплект документів разом з позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінісова Компанія «Довіра та гарантія» (далі - ТОВ «ФК «Довіра та гарантія») до Самарського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, де її було зазначено як третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, про звільнення майна з-під арешту.
Із цього позову та доданих документів їй стало відомо, що змінився кредитор
за вказаним кредитним договором, а саме: Публічне акціонерне товариство «Банк «Восток» (далі - ПАТ «Банк «Восток») стало правонаступником Публічного акціонерного товариства «Хоум Кредит Банк» (далі ПАТ - «Хоум Кредит Банк»), яке, у свою чергу, було правонаступником ЗАТ «Агробанк».
26 вересня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс» (далі - ТОВ «Кредекс Фінанс») і ПАТ «Банк «Восток» укладено договір про відступлення права вимоги № 7, за яким ТОВ «Кредекс Фінанс» зокрема, набуло прав кредитора стосовно ОСОБА_2 за кредитним договором від 21 грудня 2006 року № 8.840.06.12М.
17 лютого 2014 року між ТОВ «Кредекс Фінанс» і ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» укладено договір про відступлення права вимоги, за яким ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» набуло прав кредитора стосовно ОСОБА_2 за кредитним договором від 21 грудня 2006 року № 8.840.06.12М.
ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» стало іпотекодержателем предмета іпотеки, а саме квартири за адресою: АДРЕСА_2 , яка належала позивачу на праві власності. З моменту зміни іпотекодержателя вона, як іпотекодавець ніколи не отримувала будь-яких претензій чи вимог до неї від нового іпотекодержателя - ТОВ «ФК «Довірата гарантія». Однак на початку березня 2019 року їй стало відомо, що ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» стало власником предмета іпотеки на підставі договору про відступлення прав вимоги. Реєстрацію права власності вчинено 11 грудня
2018 року державним реєстратором виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області Ільющенковим С. О.
Вважає, що дана реєстрація права власності на належну їй спірну квартиру за ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» є незаконною і такою, що підлягає скасуванню, оскільки вчинена всупереч вимогам договору та нормам законодавства України.
Просила суд визнати незаконним рішення державного реєстратора виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області Ільющенкова С. О. про реєстрацію прав та їх обмежень (з відкриттям розділу), індексний номер: 44591414 від 13.12.2018 14:25:06, на об`єкт нерухомого майна -квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , власник - ТОВ «ФК «Довіра та гарантія», код ЄДРПОУ 38750239, країна реєстрації Україна. Скасувати запис про право власності № 29427285
від 11 грудня 2018 року про державну реєстрацію права власності ТОВ «ФК «Довіра та гарантія», код ЄДРПОУ 38750239, на квартиру за адресою:
АДРЕСА_2 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 06 грудня
2019 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду
від 26 лютого 2020 року, позов задоволено.
Визнано незаконним рішення державного реєстратора виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області Ільющенкова С. О. про реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 44591414 від 13 грудня 2018 року на об`єкт нерухомого майна - квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , власник - ТОВ «ФК «Довіра та гарантія». Скасовано запис про право власності 29427285 від 11 грудня 2018 року про державну реєстрацію права власності ТОВ «ФК «Довіра та гарантія», на зазначену квартиру. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що державний реєстратор здійснив реєстрацію права власності з порушенням вимог, встановленим у Порядку проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно за договором про відступлення права вимоги, де іпотекодержателем була інша особа, ніж та, яка набула права власності на предмет іпотеки.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У березні 2020 року ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» подало касаційну скаргу
до Верховного Суду, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову
в задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд не дослідив зібрані у справі докази, а також апеляційний суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 09 грудня 2019 року в справі № 464/8589/15 та постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц, від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17, від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц.
Доводи інших учасників справи
У червні 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просила залишити оскаржувані судові рішення без змін. Указувала, що касаційна скарга є необґрунтованою та такою,
що не спростовує висновків суду.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 05 травня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 335/4558/19 та витребувано її з Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
ОСОБА_3 на праві власності належала квартира АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом ЗМНО Буцикіною Л. О. 08 вересня 2004 року за № 2192.
ОСОБА_3 перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . Рішенням Михайлівського районного суду Запорізької області від 05 червня 2012 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розірвано.
Під час перебування у шлюбі ОСОБА_2 уклав із ЗАТ «Агробанк» кредитний договір від 21 грудня 2006 року № 8.840.06.12М, за яким банк надав позичальнику кредит в розмірі 400 000,00 дол. США строком до 17 грудня 2021 рік зі сплатою 15,5 % річних.
На забезпечення кредиту 21 грудня 2006 року між ЗАТ «Агробанк»
та ОСОБА_3 укладено іпотечний договір № 8.840.06.12М/2, посвідчений приватним нотаріусом ЗМНО Морозовою В. М. за № 4572.
Згідно з пунктом 1.2. договору іпотеки предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1 , яка належить позивачу на праві власності.
Відповідно до пункту 5.4.1 іпотечного договору у разі невиконання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя про усунення порушених зобов`язань за цим договором та/або за основним договором у встановлений іпотекодержателем строк, але не більше ніж 30 (тридцять) днів, такі вимоги іпотекодержателя задовольняються за рахунок предмета іпотеки. В такому випадку цей договір згідно зі статтями 36, 37 Закону України «Про іпотеку» вважається угодою про задоволення вимог іпотекодержателя, та є правоустановлюючим документом на предмет іпотеки і правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки.
21 грудня 2006 року між ЗАТ «Агробанк» та ОСОБА_3 укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя до вказаного іпотечного договору, посвідчений приватним нотаріусом ЗМНО Морозовою В. М.
Відповідно до п. 3.1 вказаного договору у разі порушення позичальником всіх зобов`язань за Основним договором іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та/або позичальнику письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у строк не більше ніж 30 (тридцять) днів
(з моменту відправлення повідомлення іпотекодавцем) та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.
Зміна кредитора за кредитним договором відбувалася неодноразово.
17 лютого 2014 року між ТОВ «Кредекс Фінанс» і ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» укладено договір про відступлення права вимоги грошових зобов`язань
за фінансовими кредитами, за яким ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» зокрема набуло прав кредитора стосовно ОСОБА_2 за кредитним договором від 21 грудня 2006 року № 8.840.06.12М.
ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» стало іпотекодержателем щодо предмета іпотеки, а саме спірної квартири.
Рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13 грудня 2018 року № 44591414 державний реєстратор виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області Ільющенков С. О. здійснив державну реєстрацію права власності на спірну квартиру.
Згідно з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 13 грудня 2019 року, номер запису про право власності 29427285, 11 грудня 2018 року внесено відомості про це рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та зареєстровано право власності за ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» на спірну квартиру.
Державний реєстратор Ільющенков С. О. вчинив державну реєстрацію права власності за ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» на підставі договору про відступлення прав вимоги, серія та номер 1332, виданого 08 грудня 2011 року, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лісовенко В. В.; іпотечного договору № 8.840.06.12М/2, серія та номер 4572, виданого 21 грудня 2016 року, видавник - приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Морозова В. М. (а. с. 108).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частин першої, другої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства
є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права
чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви і доводи, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право
чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність
у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України), до яких звернуті матеріально-правові вимоги позивача. Отже, можливість інших суб`єктів, зокрема посадових осіб, у тому числі державних реєстраторів, брати участь у цивільному процесі
в якості позивачів і відповідачів у цивільному процесі обмежена.
Належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача.
Якщо позовна вимога заявлена до особи, яка не є учасником спірних правовідносин (тобто, не до тієї особи, яка має відповідати за цією вимогою), така особа є неналежним відповідачем.
Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17.
У справах за позовом іпотекодавця до державного реєстратора спірні правовідносини виникають здебільшого саме між позивачем
та іпотекодержателем через невиконання договірних зобов`язань і реалізацію прав іпотекодержателя щодо предмета іпотеки - нерухомого майна позивача (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі
№ 815/6956/15, від 24 квітня 2018 року у справі № 825/478/17, від 29 травня
2018 року у справі № 826/19487/14, від 30 травня 2018 року у справі
№ 826/9417/16, від 06 червня 2018 року у справі № 804/3509/17, від 16 жовтня 2018 року у справі № 804/14296/15, від 14 листопада 2018 року у справі
№ 826/1656/18, від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц).
Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно має розглядатися як спір, що пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно (пункт 31.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц, (провадження
№ 14-511цс18).
Отже, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи
за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі (частина друга статті 51 ЦПК України).
Питання про вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, залучення співвідповідача суд вирішує у підготовчому засіданні (пункт 4 частини другої статті 197 ЦПК України).
Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови
у відкритті чи для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача та приймає рішення щодо суті заявлених до належного відповідача вимог.Визначення відповідачів, предмета та підстав позову є правом позивача. Водночас установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який він виконує під час розгляду справи.
Відповідний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17.
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача - державного реєстратора виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області Ільющенкова С. О., про визнання недійсним рішення державного реєстратора та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно за договором відступлення права вимоги, вважаючи що порушене право на належне їй нерухоме майно.
Вирішуючи спір, суди не звернули уваги, що позов пред`явлено до неналежного відповідача, проте вирішили спір по суті. Належним відповідачем у справі
є ТОВ «ФК «Довіра та гарантія», за якою зареєстровано речове право на належне позивачу майно, яке він передав в іпотеку банку.
З огляду на викладене, враховуючи, що приватний нотаріус є неналежним відповідачем у справі, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій
не можна визнати законними та обґрунтованими, тому вони підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові.
Верховний Суд зауважує, що відмова в позові із вказаної підстави
не перешкоджає ОСОБА_1 звернутися до суду з позовом на загальних підставах із визначенням належного складу учасників справи.
Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Ураховуючи, що суд попередніх інстанцій неправильно застосували вищенаведені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, Верховний Суд дійшов висновку про вихід за межі доводів
та вимог касаційної скарги.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги, скасування судових рішень та ухвалення нового про відмову в позові.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної
чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки Верховний Суд ухвалює нове рішення про відмову у позові, судові витрати необхідно покласти на рахунок позивача.
Керуючись статтями 400 409 411 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» задовольнити.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 06 грудня
2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 26 лютого 2020 року скасувати, ухвалити нове рішення.
У позові ОСОБА_1 до державного реєстратора Виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області Ільющенкова Сергія Олександровича, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра
та гарантія»; ОСОБА_2 , про визнання недійсним рішення державного реєстратора та скасування державної реєстрації права власності
на нерухоме майно за договором відступлення права вимоги відмовити.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту
її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді: С. Ю. Бурлаков
В. С. Жданова
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко