Постанова

Іменем України

22 березня 2023 року

м. Київ

справа № 335/5647/21

провадження № 61-298св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф, Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк»,

відповідачі: ОСОБА_1 , який діє у своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_2 та малолітнього ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка діє у своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_2 та малолітнього ОСОБА_3 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - районна адміністрація Запорізької міської ради по Вознесенівському району,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасниківкасаційну скаргу акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» на рішення Орджонікідзевського районного суду

м. Запоріжжя у складі судді Крамаренко І. А., від 21 липня 2022 року та постанову Запорізького апеляційного суду у складі колегії суддів:

Крилової О. В., Кухаря С. В., Полякова О. З., від 13 грудня 2022 року.

Короткий зміст заявлених позовних вимог

1. У травні 2021 року АТ «ПУМБ» звернулося до суду з позовом до

ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , які діють у своїх інтересах та інтересах малолітніх ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - районна адміністрація Запорізької міської ради по Вознесенівському району, про усунення перешкод у користуванні квартирою та виселення з наданням іншого житла.

2. Свої вимоги АТ «ПУМБ» мотивувало тим, що між ЗАТ «ПУМБ», правонаступником якого є АТ «ПУМБ», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 5869731 від 30 листопада 2007 року, згідно з яким позивач надав відповідачу кредит у розмірі 33 000, 00 доларів США строком до 28 листопада 2027 року зі сплатою 11,50 % річних для придбання нерухомості, а саме: квартири АДРЕСА_1 , загальною площею - 65,37 кв. м, житловою - 38,3 кв. м. З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором відповідачем було передано в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 , яка була придбана частково за кредитні кошти, про що укладений договір іпотеки № 5879417, посвідчений 30 листопада 2007 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Морозовою В. М. за реєстровим номером 3180.

3. Позивач посилався на те, що рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 06 лютого 2015 року у справі № 335/14847/14-ц з відповідача на його користь стягнуто заборгованість за кредитним договором у розмірі 30 618, 42 доларів США, суму штрафу у розмірі 30 364, 60 грн та судовий збір у розмірі 3 654, 00 грн.

4. У зв`язку із наявністю заборгованості прийнято рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку згідно зі статтями 36, 37 Закону України «Про іпотеку» шляхом набуття його у власність на підставі застереження, яке міститься у пункті 4.7.1 договору іпотеки. 25 липня 2017 року державним реєстратором Запорізької обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Безсмолим О. В. зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ПАТ «ПУМБ».

5. Позивач вказував на те, що у квартирі зареєстровані та проживають відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Проживання та реєстрація у квартирі відповідачів перешкоджає здійснювати права власника.

6. Позивач направляв відповідачу ОСОБА_1 , як іпотекодавцю, вимоги, в яких попереджав про необхідність виселення з квартири. Але вимога про виселення не виконана.

7. АТ «ПУМБ» вважає, що ОСОБА_1 втратив право власності на квартиру, відповідно його право, а також право членів його сім`ї на володіння та користування житлом припинилося.

8. Позивач вказував, що має у власності квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 30,8 кв. м, житловою 18,2 кв. м. Квартира є вільною, колишні мешканці вказаної квартири були виселені на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 29 травня 2014 року. Вказану квартиру позивач запропонував надати відповідачам для проживання після виселення із спірної квартири.

9 . Із урахуванням зазначеного, АТ «ПУМБ» просило виселити з квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 , ОСОБА_4 з наданням іншого житла - квартири

АДРЕСА_2 .

Позиція інших учасників справи

10. Орган опіки і піклування звертав увагу на необхідність вирішення спору з дотриманням інтересів дітей, а також на виконання ухвали суду провів обстеження житлово-побутових умов.

Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції

11. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21 липня 2022 року у задоволенні позову АТ «ПУМБ» відмовлено.

12. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірна квартира відповідачем була придбана частково за кредитні кошти, що підтверджує позивач у позовній заяві, а тому до спірних правовідносин повинно застосовуватися загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення, що передбачено статтею 109 Житлового кодексу України. Встановивши баланс між інтересами зареєстрованих у спірній квартирі відповідачів, у тому числі і малолітніх дітей, у збереженні житла та інтересами нового власника, який пропонує інше житло, не придатне до проживання, оцінивши докази у справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги про виселення відповідачів з наданням іншого житла є не обґрунтованими, не доведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції

13. Постановою Запорізького апеляційного суду від 13 грудня 2022 рокуапеляційну скаргу АТ «ПУМБ» залишено без задоволення, а рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21 липня 2022 року - без змін.

14. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що приміщення, куди пропонується виселити відповідачів з неповнолітніми дітьми, придатне для проживання та відповідає санітарним, протипожежним та технічним нормам (занедбаний стан житлової квартири, відключення житла від центральної системи водопостачання та газопостачання, відсутність вікон та дверей тощо). Жила площа запропонованої квартири становить 18,2 кв. м, що не відповідає нормі у забезпеченні кожного з чотирьох відповідачів не менш, ніж 6 кв. м на одну особу. Позивач не довів належними та допустимими доказами, що жиле приміщення, яке пропонується відповідачам для проживання, благоустроєне, відповідає встановленим санітарним і технічних вимогам.

Узагальнені доводи касаційної скарги

15. 05 січня 2023року АТ «ПУМБ» через систему «Електронний суд» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21 липня 2022 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 13 грудня 2022 року і ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

16. Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, посилаючись на те, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 25 липня

2018 року у справі № 638/13030/13-ц (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також вказує на те, що суди не дослідили належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

17. У касаційній скарзі АТ «ПУМБ» вказує, що воно на законних підставах набуло у власність спірну кватиру.

18. Заявник також стверджує, що виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення, є підставою для надання цим громадянам жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання відповідно до статті 132-2 ЖК України. Відсутність жилих приміщень у фондах житла для тимчасового проживання або відмова у їх наданні з підстав, встановлених статтею 132-2 ЖК України, не тягне за собою заборону виселення громадянина з житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, у порядку, встановленому частиною третьою цієї статті.

19. АТ «ПУМБ» звертає увагу на те, що відповідачам було запропоновано інше, вільне житло для проживання, яке є у власності позивача, однак суди необґрунтовано відмовили у виселенні відповідачів із предмету іпотеки.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

20. Ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 335/5647/21.

21. Ухвалою Верховного Суду від 15 березня 2023 рокусправу № 335/5647/21 призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

У визначений судом строк відзив на касаційну скаргу не надходив

Фактичні обставини справи, встановлені судами

22. Між ЗАТ «ПУМБ», правонаступником якого є АТ «ПУМБ», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 5869731 від 30 листопада 2007 року, згідно з яким позивач надав відповідачу кредит у розмірі 33 000, 00 доларів США строком до 28 листопада 2027 року зі сплатою 11,50 % річних для придбання нерухомості, а саме: квартири

АДРЕСА_1 , загальною площею 65, 37 кв. м, житловою - 38, 3 кв. м.

23. З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором відповідачем було передано в іпотеку квартиру

АДРЕСА_1 , яка була придбана частково за кредитні кошти, про що укладено договір іпотеки № 5879417, посвідчений 30 листопада 2007 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу

Морозовою В. М. за реєстровим номером 3180.

24. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя

від 06 лютого 2015 року у справі № 335/14847/14-ц з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача стягнуто заборгованість за кредитним договором у розмірі 30 618, 42 доларів США, суму штрафів у розмірі 30 364, 60 грн та судовий збір у розмірі 3 654, 00 грн. Це рішення набрало законної сили 17 лютого 2015 року.

25. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 28 липня 2017 року за № 93097079,

25 липня 2017 року державним реєстратором Запорізької обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Безсмолим О. В. зареєстровано право власності на квартиру

АДРЕСА_1 за ПАТ «ПУМБ».

26. Станом на 09 серпня 2021 року за адресою: квартира

АДРЕСА_1 , зареєстровані наступні особи:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 14 квітня 2010 року; ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 31 січня 2018 року; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 14 квітня 2010 року; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 14 квітня 2010 року, що підтверджується інформацією Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради від 09 серпня 2021 року за № 01-12/02/2362.

27. АТ «ПУМБ» на праві власності належить квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 30,8 кв. м, житловою 18,2 кв. м, яка є вільною, оскільки колишні мешканці вказаної квартири були виселенні на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 29 травня 2014 року.

28. У відповідності до актів обстеження житлово-побутових умов проживання у квартирі АДРЕСА_2 , проведеного відділом по Шевченківському району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради від 14 лютого 2022 року та від 23 травня 2022 року, вказана квартира не відповідає вимогам, передбаченим Законом України «Про охорону дитинства» для проживання неповнолітніх дітей. Помешкання потребує капітального ремонту та прилегла територія потребує благоустрою і вивезення сміття.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

29. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

30. Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.

31. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

32. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

33. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

34. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

35. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

36. За змістом частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

37. Конституцією України гарантовано як право власності, так і право на житло.

38. Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

39. У відповідності до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

40. Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

41. Поняття «майно» в першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Право на інтерес теж по суті захищається статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

42. У той же час статтею 8 Конвенції гарантовано право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла.

43. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб`єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.

44. За змістом частини першої статті 575 ЦК України та статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека як різновид застави, предметом якої є нерухоме майно, - це вид забезпечення виконання зобов`язання, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, передбаченому цим Законом.

45. Відповідно до статті 589 ЦК України, частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону.

46. Загальне правило про звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) закріплене у статті 590 ЦК України й передбачає можливість такого звернення на підставі рішення суду в примусовому порядку, якщо інше не встановлено договором або законом. Крім того, правове регулювання звернення стягнення на іпотечне майно передбачено Законом України «Про іпотеку».

47. Згідно з частиною третьою статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

48. У зв`язку із наявністю заборгованості за кредитним договором позивачем прийнято рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку згідно зі статтями 36, 37 Закону України «Про іпотеку» шляхом набуття його у власність на підставі іпотечного застереження.

49. Частиною першою статті 40 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом (дію цієї статті зупинено у період дії в Україні воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування).

50. Нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного жилого приміщення, є стаття 109 ЖК України, в частині першій якої передбачені підстави виселення.

51. Відповідно до частини другої статті 109 ЖК України громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинне бути зазначене в рішенні суду.

52. Таким чином, частина друга статті 109 ЖК України встановлює загальне правило про неможливість виселення громадян із жилих приміщень, придбаних не за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, забезпеченого іпотекою цього приміщення, без одночасного надання іншого постійного жилого приміщення.

53. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого постійного житлового приміщення при зверненні стягнення на житлове приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного житлового приміщення.

54. Квартира № 48 по АДРЕСА_4 була придбана відповідачем частково за кредитні кошти, що підтверджує позивач у позовній заяві, а також у касаційній скарзі. У відповідності до іпотечного договору № 5879417 від 30 листопада 2007 року вартість спірної квартири сторонами визначена у розмірі 303 646, 00 грн (що на момент укладення договору становили близько 60 000, 00 дол. США), а розмір кредиту становив 33 000 дол. США.

55. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 12 квітня 2021 року у справі № 310/2950/18(провадження № 61-16820сво19) зазначено, що в разі встановлення, що в іпотеку передано нерухоме майно, придбане не лише за кредитні кошти, а й за особисті кошти іпотекодавця, неможливо виселити відповідачів без надання іншого жилого приміщення.

56. Особам, яких виселяють із житлового будинку (житлового приміщення), що є предметом іпотеки і придбаний не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла, при зверненні стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку одночасно надається інше постійне житло. При цьому згідно з положеннями частини другої статті 109 ЖК України таке постійне житло вказується у рішенні суду.

57. При виселенні в судовому порядку з іпотечного майна, придбаного не за рахунок кредиту і забезпеченого іпотекою цього житла, відсутність постійного житлового приміщення, яке має бути надане особі одночасно з виселенням, є підставою для відмови в задоволенні позову про виселення.

58. Виселення громадян з іпотечного майна, придбаного за рахунок кредитних коштів, є підставою для надання цим громадянам жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання (частина четверта статті 109 ЖК України).

59. Викладене узгоджується з правовими висновками, висловленими у постановах Верховного Суду України від 18 березня 2015 року у справі

№ 6-39цс15, від 02 вересня 2015 року у справі № 6-1049цс15, від 30 вересня 2015 року у справі № 6-1892цс15, від 21 грудня 2016 року у справі

№ 6-1731цс16.

60. Саме позивач повинен довести наявність умов, за яких закон передбачає можливість виселення осіб із іпотечного майна, зазначивши житло, в яке відповідачі можуть бути переселені (постанова Верховного Суду від 15 червня 2020 року у справі № 344/5278/13).

61. Суди попередніх інстанцій встановили, що у спірній квартирі станом на 09 серпня 2021 року разом із відповідачами зареєстровані неповнолітні діти ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 14 квітня 2010 року; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 14 квітня 2010 року.

62. Відповідно до пункту 2 Порядку формування фондів житла для тимчасового проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2004 року № 422 (далі - Порядок № 422), житлові приміщення з фондів житла для тимчасового проживання повинні відповідати санітарним і технічним вимогам та знаходитися, як правило, у межах одного й того ж населеного пункту за місцем попереднього проживання громадян (крім біженців та внутрішньо переміщених осіб). Потреба в житлових приміщеннях з фондів житла для тимчасового проживання визначається у розмірі не менш як 6 кв. м на одну особу (пункт 3 Порядку № 422).

63. Згідно з положеннями статті 18 Закону України «Про охорону дитинства» держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.

64. Звертаючись до суду із цим позовом, позивач вказував на те, що має у власності квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 30,8 кв. м, житловою 18,2 кв. м, яка є вільною. Цю квартиру позивач пропонував надати відповідачам для проживання у зв`язку з виселенням із спірної квартири.

АДРЕСА_5 . Відповідно до статей 12 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

66. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

67. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, враховуючи баланс прав та інтересів сторін спору, дійшов правильного висновку, що позовні вимоги не можуть вважатися обґрунтованими, оскільки у справі, що переглядається предмет іпотеки було придбано частково за рахунок кредитних коштів, а тому виселення відповідачів із спірної квартири не можливе без надання іншого постійного жилого приміщення, яке відповідно до вимог статті 109 ЖК України має бути надане особам одночасно з їхнім виселенням.

68. На підставі ату обстеження житлової квартири та прилеглої земельної ділянки АДРЕСА_2 від 23 травня 2022 року встановлено, що житлова однокімнатна квартира, розташована на першому поверсі двоповерхового будинку, що має загальну площу 30,8 кв. м, житлову площу - 18,2 кв. м, не відповідає нормі забезпечення житлом кожного з чотирьох відповідачів не менш, ніж 6 кв. м на одну особу. Житлове приміщення відключене від центральної системи газопостачання та водопостачання. Земельна ділянка та житлова кімната за вищезазначеною адресою перебувають в занедбаному стані, два вікна забиті фанерними щитами. Вхідні двері забиті дошками та цвяхами. На період роботи комісії сторонні фізичні особи не мешкають. Речей та побутових меблів немає. За висновками комісії квартира не відповідає вимогам, передбаченим Законом України «Про охорону дитинства» для проживання неповнолітніх дітей. Житлове приміщення потребує капітального ремонту, а прилегла територія до житлового будинку потребує благоустрою та вивезення сміття. До зазначеного акту долучені фотознімки та копію технічного паспорту.

69. Із урахуванням зазначеного, враховуючи зокрема права та інтереси неповнолітніх дітей, відсутність у відповідачів іншого житла, непридатність запропонованого позивачем житла до проживання, суди не встановили підстав для втручання у право відповідачів (батьків та їхніх неповнолітніх дітей) на повагу до житла, з метою захисту прав позивача, як власника житла, який при набутті права власності на квартиру знав про права відповідачів щодо користування нею.

70. Колегія суддів, надаючи оцінку судовим рішенням на предмет їх законності у межах доводів касаційної скарги, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, оскільки суди, за встановлених у цій справі обставин, правильно застосували норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та дійшли цілком обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

71. Висновки судів першої та апеляційної інстанції з урахуванням обставин цієї справи не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 25 липня 2018 року у справі № 638/13030/13-ц, на яку заявник посилався в обґрунтування доводів касаційної скарги.

72. Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

73. Оскільки у задоволенні касаційної скарги належить відмовити, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 400 402 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» залишити без задоволення.

2. Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21 липня

2022 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 13 грудня

2022 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников Судді О. В. Білоконь Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В. Шипович