№ 335/70/14 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

10 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 335/70/14-ц

провадження №61-4869св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Орджонікідзевському району,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 05 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Бєлки В. Ю., Кухаря С. В., Полякова О. З.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі - ТОВ «Кредитні ініціативи») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Орджонікідзевському району, про звернення стягнення на предмет іпотеки і виселення з житлового приміщення.

Позовна заява мотивована тим, що 18 квітня 2007 року між закритим акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (далі - ЗАТ «Промінвестбанк»), правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (далі - ПАТ «Промінвестбанк »), і ОСОБА_1 було укладено договір про іпотечний кредит, за умовами якого остання отримала кредит на споживчі цілі на придбання нерухомості у розмірі 79 000 дол. США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 12 % річних з кінцевим терміном повернення кредиту до 05 квітня 2027 року.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним іпотечним договором, 18 квітня 2007 року між ЗАТ «Промінвестбанк» і ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки, згідно з яким остання передала в іпотеку банку житловий будинок загальною площею 74,00 кв. м по АДРЕСА_1 , який належить їй на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Бєлкою В. М. 18 квітня 2007 року, зареєстрованого у реєстрі за № 896.

Цього ж дня, 17 грудня 2012 року між ПАТ «АКІПБ» (цедент) і ТОВ «Кредитні ініціативи» (цесіонарій) було укладено договір про передачу прав за договорами забезпечення, згідно з умовами якого ТОВ «Кредитні інціативи» у тому числі були передані зобов`язання за іпотечним договором від 18 квітня 2007 року.

Позичальник належним чином не виконувала взяті на себе зобов`язання за договором про іпотечний кредит, у зв`язку з чим станом на 22 листопада 2013 року виникла заборгованість у загальному розмірі 744 471,78 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 494 904,26 грн, заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 226 169,77 грн та пені у розмірі 23 397,75 грн, в рахунок погашення якої ТОВ «Кредитні ініціативи» просило суд звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме житловий будинок загальною площею 74,00 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_1 шляхом проведення прилюдних торгів на підставі Закону України «Про виконавче провадження», встановивши початкову ціну предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна, та виселити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 із зазначеного житлового будинку без надання іншого житла.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 10 вересня 2014 року у складі судді Рибалко Н. І. у задоволенні позову ТОВ «Кредитні ініціативи» відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано суду належних і достатніх доказів на підтвердження набуття права вимоги до відповідачів на підставі договору, укладеного з ПАТ «Промінвестбанк». Оскільки позичальнику було надано кредит в іноземній валюті, в забезпечення якого ОСОБА_1 передала в іпотеку житловий будинок, то положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» розповсюджуються на спірні правовідносини.

Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 22 грудня 2016 року апеляційну скаргу ТОВ «Кредитні ініціативи» задоволено.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 10 вересня 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову ТОВ «Кредитні ініціативи».

Звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме житловий будинок загальною площею 74,00 кв. м по АДРЕСА_1 і на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 18 квітня 2007 року, яка станом на 22 листопада 2013 року становить 744 471,78 грн і складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 494 904,26 грн, заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 226 169,77 грн та пені у розмірі 23 397,75 грн, шляхом проведення прилюдних торгів згідно з Законом України «Про виконавче провадження», встановивши початкову ціну предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності, незалежним експертом на стадії оцінки майна.

Виселено без надання іншого житла ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 з житлового будинку загальною площею 74,00 кв. м по АДРЕСА_1 і.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» судові витрати у розмірі 7 690,00 грн, по 2 560,00 грн з кожного.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 листопада 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 і ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Апеляційного суду Запорізької області від 22 грудня 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не враховано, що ПАТ «Промінвестбанк» у 2011 році використало своє право вимагати дострокового повернення всієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, та пені за порушення умов договору шляхом стягнення цих коштів у судовому порядку.

Також суд апеляційної інстанції під час нового розгляду справи повинен врахувати те, що частинами першою і третьою статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено право іпотекодержателя задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

При цьому, установивши сукупність обставин, які є підставою для задоволення вимог кредитора саме шляхом звернення стягнення на іпотечне або заставлене майно, суд, ухвалюючи відповідне судове рішення, відповідно до статті 217 ЦПК України зупиняє стягнення на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», а не відмовляє в позові.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 05 лютого 2020 року апеляційну скаргу ТОВ «Кредитні ініціативи» задоволено частково.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 10 вересня 2014 року скасовано і ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позову ТОВ «Кредитні ініціативи».

Звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме житловий будинок загальною площею 74,00 кв. м, розташований по АДРЕСА_1 , на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 18 квітня 2007 року, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 61 917,21 дол. США, заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 9 087,65 дол. США та пені у розмірі 21 670,52 грн, шляхом проведення прилюдних торгів згідно з Законом України «Про виконавче провадження», встановивши початкову ціну предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності, незалежним експертом на стадії оцінки майна.

Виселено без надання іншого житла ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 із житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 .

Зупинено виконання цієї постанови на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позичальник належним чином не виконувала взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка підлягає стягненню шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. При цьому заборгованість, яка підлягає стягненню на предмет іпотеки, відповідає сумі, стягнутої рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19 січня 2012 року у справі № 2-1697/11.

Мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника).

Оскільки банком дотримано процедуру попередження відповідачів про необхідність у місячний термін добровільно звільнити житлове приміщення, то наявні підстави для виселення відповідачів із іпотечного майна.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Згідно з розпорядженням керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 22 грудня 2020 року та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 грудня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 лютого 2021 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ «Кредитні ініціативи» відмовити.

Підставою касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі № 372/5906/14-ц, від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц, від 18 грудня 2018 року у справі № 761/5894/17, від 14 лютого 2018 року у справі № 756/668/15-ц, від 13 березня 2019 року у справі № 199/1478/17, постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 826/5500/18, від 13 березня 2019 року у справі № 199/1478/17, ухвалі Верховного Суду від 28 лютого 2020 року у справі № 438/1289/13-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що, частково задовольняючи позов ТОВ «Кредитні ініціативи», суд апеляційної інстанції не врахував, що останнє не набуло право вимоги, зокрема за кредитним договором, укладеним між ЗАТ «Промінвестбанк», правонаступником якого є ПАТ «Промінвестбанк», і ОСОБА_1 , що підтверджується постановою про відкриття виконавчого провадження від 04 жовтня 2016 року, згідно з якою у жовтні 2016 року представник банку звернувся до виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження про стягнення боргу за кредитним договором ОСОБА_1 . Позичальник не визнає ТОВ «Кредитні ініціативи» як нового кредитора. Також вказує, що у справі брали участь декілька представників позивача на підставі довіреностей, копії яких не були засвідчені в установленому порядку, отже вони не мали законних підстав для представництва інтересів ТОВ «Кредитні ініціативи». Крім того, судом не було перевірено законність підстав для подання позивачем апеляційної скарги на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 10 вересня 2014 року та поновлення строку на апеляційне оскарження цього рішення.

Ухвалами Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 листопада 2020 року і від 22 грудня 2020 року було повернуто ОСОБА_1 доповнення до касаційної скарги на постанову Запорізького апеляційного суду від 05 лютого 2020 року, оскільки вони подані заявником після закінчення строку на касаційне оскарження.

З урахуванням вказаних підстав, Верховний Суд не приймає до уваги доповнення до касаційної скарги на постанову Запорізького апеляційного суду від 05 лютого 2020 року, подані ОСОБА_1 у січні 2021 року.

Верховний Суд не приймає до уваги відзив, поданий ТОВ «Кредитні ініціативи» на касаційну скаргу ОСОБА_1 , оскільки заявником у порушення вимог частини четвертої статті 395 ЦПК України до відзиву не додано доказів направлення копії цього відзиву іншим учасникам справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

18 квітня 2007 року між ЗАТ «Промінвестбанк», правонаступником якого є ПАТ «Промінвестбанк», і ОСОБА_1 було укладено договір про іпотечний кредит, за умовами якого остання отримала кредит на споживчі цілі на придбання нерухомості у розмірі 79 000 дол. США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 12 % річних з кінцевим терміном повернення кредиту до 05 квітня 2027 року.

17 грудня 2012 року між ПАТ «Промінвестбанк» (первісний кредитор) і ТОВ «Кредитні ініціативи» (новий кредитор) було укладено договір про відступлення прав вимоги, за яким первісний кредитор передає (відступає), а новий кредитор приймає кредитний портфель та зобов`язується сплатити за нього первісному кредиторові грошову винагороду (ціну продажу) на умовах, визначених цим договором. Згідно з пунктом 2.2 цього договору новий кредитор набуває усіх прав вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та договорами забезпечення, включно з правом вимагати від позичальників належного виконання всіх грошових та інших обов`язків, правом на звернення стягнення на заставлене майно.

Відступлення прав вимоги первісним кредитором новому кредитору, набуття новим кредитором прав вимоги та заміна кредитора за правами вимоги на нового кредитора набувають чинності у день укладення договору, за умовами належного оформлення сторонами реєстру позичальників.

17 грудня 2012 року між ПАТ «Промінвестбанк» (цедент) і ТОВ «Кредитні ініціативи» (цесіонарій) було укладено договір про передачу прав за договорами забезпечення, згідно з умовами якого ТОВ «Кредитні інціативи» у тому числі були передані зобов`язання за іпотечним договором від 18 квітня 2007 року.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19 січня 2012 року у справі № 2-1697/11 задоволено позовом ПАТ «Промінвестбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 і ОСОБА_5 на користь ПАТ «Промінвестбанк» заборгованість за договором про іпотечний кредит від 18 квітня 2007 року, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 61 917,21 дол. США, заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 9 087,65 дол. США та пені у розмірі 21 670,52 грн.

25 листопада 2013 року ТОВ «Кредитні ініціативи» направило ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_4 вимоги про усунення порушень і добровільне виселення.

У грудні 2013 року ТОВ «Кредитні ініціативи» звернулося до суду з цим позовом, в якому просило звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за договором про іпотечний кредит, яка станом на 22 листопада 2013 року складає 744 471,78 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 494 904,26 грн, заборгованість за процентами за користування кредитом - 226 169,77 грн та пеня - 23 397,75 грн.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення є законним і обґрунтованим та підстав для його скасування немає.

Відповідно до статей 525, 526, 530 ЦК Україниодностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, при чому зобов`язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору.

За змістом статей 610, 612 ЦК Українипорушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Згідно зі статтею 629 ЦК Українидоговір є обов`язковим до виконання обома сторонами.

У частині першій статті 1054 ЦК Українивизначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредити) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.

Відповідно до статті 589 ЦК України у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Статтею 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов`язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. У разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Згідно з частиною першою статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Стаття 41 Закону України «Про іпотеку» визначає, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

Таким чином, Закон України «Про іпотеку» визначає спеціальний порядок звернення стягнення на предмет іпотеки, у тому числі деякі специфічні правила для здійснення реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з частиною першою статті 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

З урахуванням вказаного, встановивши наявність заборгованості за кредитним договором, порушення обов`язків іпотекодавцем, суд апеляційної інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу нерухомого майна на прилюдних торгах.

При цьому, установивши сукупність обставин, які є підставою для задоволення вимог кредитора шляхом звернення стягнення на іпотечне майно, суд обґрунтовано зупинив стягнення на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

При цьому, оскільки згідно з частиною першою статті 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, то суд апеляційної інстанції обґрунтовано задовольнив вимоги позивача у цій частині.

Твердження заявника, що ТОВ «Кредитні ініціативи» не набуло право вимоги до неї за договором іпотечного кредиту від 18 квітня 2007 року, є безпідставним.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України).

Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні.

Частиною першою статті 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 516 ЦК України).

Судом установлено, що 17 грудня 2012 року між ПАТ «Промінвестбанк» (первісний кредитор) і ТОВ «Кредитні ініціативи» (новий кредитор) було укладено договір про відступлення прав вимоги, за яким первісний кредитор передає (відступає), а новий кредитор приймає кредитний портфель та зобов`язується сплатити за нього первісному кредиторові грошову винагороду (ціну продажу) на умовах, визначених цим договором.

Згідно з пунктом 2.2 цього договору новий кредитор набуває усіх прав вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та договорами забезпечення, включно з правом вимагати від позичальників належного виконання всіх грошових та інших обов`язків, правом на звернення стягнення на заставлене майно. Відступлення прав вимоги первісним кредитором новому кредитору, набуття новим кредитором прав вимоги та заміна кредитора за правами вимоги на нового кредитора набувають чинності у день укладення договору, за умовами належного оформлення сторонами реєстру позичальників.

Оригінали вказаних договорів були оглянуті судом першої інстанції у судовому засіданні 17 липня 2014 року, що й відображено у журналі судового засідання (а. с. 140). Відомості про визнання цих договорів недійсними відсутні.

Вказане свідчить, що ТОВ «Кредитні ініціативи» в установленому законом порядку набуло право вимоги за договором про іпотечний кредит від 18 квтіня 2007 року, укладеним між ЗАТ «Промінвестбанк» і ОСОБА_1 , тому у нього як нового кредитора виникло право вимоги повернення кредиту та інших передбачених договором платежів, у зв`язку із неналежним виконанням позичальником взятих на себе зобов`язань.

Із матеріалів справи вбачається, що представники ТОВ «Кредитні ініціативи» діяли на підставі довіреностей, виданих за підписом директора товариства, що відповідає вимогам статті 42 ЦПК України 2004 року та статті 62 ЦПК України. Отже, доводи касаційної скарги у цій частині є безпідставними.

Твердження заявника про безпідставне поновлення позивачу строку на апеляційне оскарження рішення Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 10 вересня 2014 року на правильність висновків суду не впливає, оскільки із матеріалів справи вбачається, що представник ТОВ «Кредитні ініціативи» не був присутній у судовому засіданні під час проголошення оскаржуваного судового рішення, доказів направлення копії цього рішення учасникам справи матеріали справи не містять, що свідчить про поважність причин пропуску товариством строку на апеляційне оскарження.

Посилання у касаційній скарзі на неврахування судом висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі № 372/5906/14-ц, від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц, від 18 грудня 2018 року у справі № 761/5894/17, від 14 лютого 2018 року у справі № 756/668/15-ц, від 13 березня 2019 року у справі № 199/1478/17, постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 826/5500/18, від 13 березня 2019 року у справі № 199/1478/17, ухвалі Верховного Суду від 28 лютого 2020 року у справі № 438/1289/13-ц, на правильність висновків суду не впливає, оскільки оскаржуване судове рішення не суперечить вказаним висновкам Верховного Суду.

Інші доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування законного і обґрунтованого судового рішення, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновком суду попередньої інстанції щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, які їх обґрунтовано спростували. У силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому його відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 402 403 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Запорізького апеляційного суду від 05 лютого 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович