ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 335/8062/21

провадження № 61-4774св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство Державний ощадний банк України» в особі філії - Запорізьке обласне управління Акціонерного товариства «Державний ощадний Банк України»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 26 березня 2024 року у складі колегії суддів: Подліянової Г. С., Кочеткової І. В., Маловічко С. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2021 року Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (далі - АТ «Ощадбанк») в особі філії - Запорізьке обласне управління Акціонерного товариства «Державний ощадний Банк України» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 24 вересня 2007 року між АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2338 відповідно до якого ОСОБА_1 видано кредит у сумі 72 462,00 дол. США зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 12,5 % річних, строком на 20 років з терміном остаточного повернення кредиту не пізніше 24 вересня 2027 року. У порушення умов договору відповідач зобов`язання за договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим, станом на 12 липня 2021 року утворилась заборгованість в розмірі 29 450,19 дол. США, яку позивач просив стягнути з відповідача.

24 травня 2023 року АТ «Ощадбанк» подав уточнену позовну заяву, в якій просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 34 890,60 дол. США та судові витрати у розмірі 19 202,68 грн.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Заочним рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 06 грудня 2021 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Ощадбанк» заборгованість в розмірі 29 450,19 дол. США що за офіційним курсом Національного банку України (далі - НБУ) станом на 12 липня 2021 року еквівалентно 804 679,32 грн, а також понесені судові витрати в розмірі 12 070,18 грн.

Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 20 січня 2023 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення задоволено, зазначене судове рішення скасовано, справу призначено до розгляду в загальному порядку.

Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 01 лютого 2024 року позовні вимоги АТ «Ощадбанк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на АТ «Ощадбанк» заборгованість в розмірі 34 890,60 дол. США, яка складається із: заборгованості за кредитом в розмірі 27 392,45 дол. США, заборгованості за відсотками в розмірі 7 196,63 дол. США, розмір 3 % річних на суму простроченого кредиту - 228,74 дол. США, розмір 3 % річних на суму нарахованих та сплачених процентів - 71,96 дол. США та пеню у розмірі 4 308,51 грн, а також стягнуто судовий збір у розмірі 19 202,68 грн.

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції

У лютому 2024 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 01 лютого 2024 року.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 28 лютого 2024 року матеріали справи № 335/8062/21 витребувано з Заводського районного суду м. Запоріжжя.

04 березня 2024 року зазначені матеріали справи надійшли до Запорізького апеляційного суду.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 05 березня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху, надано час для усунення недоліків, зокрема для сплати судового збору у розмірі 2 804,02 грн. Також, роз`яснено, що у випадку невиконання зазначених вимог у встановлений строк будуть застосовані наслідки, передбачені частиною третьою статті 185, статті 357 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 26 березня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто заявникові.

Визнаючи неподаною та повертаючи апеляційну скаргу на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 01 лютого 2024 року, апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_1 не виконав вимоги ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху, не усунув її недоліки та не сплатив судовий збір.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

ОСОБА_1 у березні 2024 року звернувся засобами поштового зв`язку до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 26 березня 2024 року в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати та направити справу для продовження розгляду до апеляційного суду.

Касаційна скарга, відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України, мотивована порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема тим, що суд, залишаючи без руху його апеляційну скаргу у зв`язку з несплатою судового збору, не розглянув клопотання про звільнення від сплати судового збору. Копію ухвали про залишення без руху він не отримував, крім того, незрозуміло як саме виконувати цю ухвалу, оскільки в резолютивній та описовій частинах зазначено різні суми судового збору, що підлягали до сплати. Відтак, суд дійшов передчасного висновку про повернення апеляційної скарги.

Також у касаційні скарзі викладено клопотання про зупинення виконання рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 01 лютого2024 року.

У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із повторним клопотанням про зупинення виконання рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 01 лютого 2024 року, яке обґрунтовує тим, що оскаржуваною в цьому касаційному провадженні ухвалою апеляційного суду про повернення його апеляційної скарги на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 01 лютого 2024 року заявника позбавлено права на судовий розгляд в апеляційній інстанції та скасування несправедливого, на думку заявника, рішення суду першої інстанції.

Станом на момент розгляду справи Верховним Судом відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 від банку не надходило.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 02 квітня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 26 березня 2024 року передано на розгляд судді-доповідачу ОСОБА_2 .

Ухвалою Верховного Суду від 15 квітня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху. Надано строк для усунення недоліків, зокрема для сплати судового збору.

Ухвалою Верховного Суду від 10 травня 2024 року (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 13 травня 2024 року) відкрито касаційне провадження у справі з підстав, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України; витребувано матеріали справи № 335/8062/21 з суду першої інстанції; надано сторонам строк для подання відзивів на касаційні скарги; відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення виконання рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 01 лютого 2024 року.

28 травня 2024 року матеріали справи № 335/8062/21 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 29 травня 2024 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 01 лютого 2024 року відмовлено.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, аоскаржуване судове рішення - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та їх правове обґрунтування

Відповідно до частини другої статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

Згідно із частинами другої, третьою статті 185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб та строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Зі змісту частини другої статті 185 ЦПК України вбачається, що строк для усунення недоліків апеляційної скарги є строком, який встановлюється судом. В той же час його максимальна тривалість визначена в законі, який імперативно встановлює, що він не може перевищувати десяти днів з моменту отримання ухвали.

Частина шоста статті 357 ЦПК України встановлює, що питання про залишення апеляційної скарги без руху суддя-доповідач вирішує протягом п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги. Питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Системне тлумачення вказаних норм дозволяє дійти висновку, що особа, будучи обізнаною про наявність недоліків в поданій нею до суду позовній заяві (заяві, скарзі) та постановлення судом у зв`язку з цим ухвали про залишення її без руху, заздалегідь може передбачати максимальну тривалість строку, протягом якого вона повинна вчинити дії щодо усунення недоліків, наслідки невчинення цього та строк, коли буде постановлена відповідна ухвала. При цьому невиконання вимог ухвали про залишення позовної заяви (заяви, скарги) без руху унеможливлює відкриття провадження у справі.

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Частина перша статті 44 ЦПК України закріплює, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Судом встановлено, що ухвалою Запорізького апеляційного суду від 05 березня 2024 року ОСОБА_1 надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме сплати судового збору.

Згідно з матеріалами справи, копію ухвали Запорізького апеляційного суду від 05 березня 2024 року надіслано судом на адресу ОСОБА_1 06 березня 2024 року (т. 2, а. с. 33).

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення зазначену ухвалу вручено ОСОБА_1 16 березня 2024 року (т. 2, а. с. 34).

Таким чином, ОСОБА_1 , отримавши копію вказаної ухвали апеляційного суду, був обізнаним про наявність недоліків в апеляційній скарзі, що повинні бути усунуті, строк для їх усунення та наслідки невчинення таких дій, проте не вчинив жодних дій.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про визнання неподаною апеляційної скарги та повернення її ОСОБА_1 з огляду на те, що ним було вжито всі необхідні заходи щодо повідомлення заявника про залишення апеляційної скарги без руху, проте вимоги належно надісланої ухвали про залишення апеляційної скарги без руху ОСОБА_1 не виконав.

Посилання у касаційній скарзі на те, що суд апеляційної інстанції не вирішив питання про звільнення від сплати судового збору, про яке зазначав ОСОБА_1 при подачі апеляційної скарги, Верховний Суд відхиляє, як необґрунтовані.

Так, у змісті апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначив про те, що внутрішньо переміщені особи звільняються від сплати судового збору під час розгляду справ в усіх судових інстанціях у справах за заявами про захист їх прав.

По суті така заява є суб`єктивною думкою заявника щодо сплати судового збору, та не містить ознак процесуального клопотання, яке підлягає вирішенню судом.

Колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 мав об`єктивну можливість відреагувати на ухвалу суду, зокрема: заявити клопотання про зменшення (звільнення) від сплати судового збору, надати додаткові пояснення щодо встановленого судом розміру судового збору чи виконати вимоги ухвали про залишення скарги без руху.

Доводи заявника про те, що він не отримував копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, не знайшли свого підтвердження та спростовуються наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення (т. 2, а. с. 34).

Інші доводи, викладені у касаційній скарзі, правильність висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність ухваленого ним судового рішення не впливають.

Водночас Верховний Суд враховує, що, як неодноразово відзначав Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99).

Висновки за результатами розгляд касаційної скарги

За змістом частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана ухвала апеляційного суду - без змін із підстав, передбачених статтею 401 ЦПК України.

Щодо розподілу судових витрат

Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, в тому числі із розподілу судових витрат.

Оскільки касаційна скарга задоволенню не підлягає, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Запорізького апеляційного суду від 26 березня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. Ю. Гулейков Р. А. Лідовець Д. Д. Луспеник