Постанова

Іменем України

21 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 336/1550/21

провадження № 61-4243св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М. (суддя-доповідач),

суддів: Ігнатенка В. М., Мартєва С. Ю., Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , відповідачі: Головне управління Національної поліції в Запорізькій області, Державна казначейська служба України,розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08 грудня 2021 року у складі судді Галущенко Ю. А. та постанову Запорізького апеляційного суду від 01 квітня 2022 року у складі колегії суддів: Кочеткової І. В., Дашковської А. В., Кримської О. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (далі - ГУНП в Запорізькій області), Державної казначейської служби України (далі - ДКСУ) про відшкодування майнової та моральної шкоди.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 07 серпня 2015 року за номером телефону екстреної служби «102» він повідомив співробітників Шевченківського районного відділу Запорізького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області (далі - Шевченківське РВ ЗМУ ГУ МВС України в Запорізькій області) про те, що 07 серпня 2015 року приблизно о 10.50 год. у місті Запоріжжі невідомі особи нанесли йому тілесні ушкодження. Того ж дня, слідчим слідчого відділу (далі - СВ) Шевченківського РВ ЗМУ ГУ МВС України в Запорізькій області Пінчуком С. О. від позивача була прийнята заява про вчинення вказаного кримінального правопорушення, в якій він просив притягнути до кримінальної відповідальності громадянина ОСОБА_2 та його друга, які нанесли йому тілесні ушкодження, перебуваючи на АДРЕСА_1 .

Відомості про це кримінальне правопорушення за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 125 КК України, 08 серпня 2015 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 12015080080003335. Того ж дня, позивачем слідчому СВ Шевченківського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області (на цей час Відділення поліції № 3 Запорізького районного управління поліції Головного управління національної поліції України в Запорізькій області (далі - ВП № 3 ЗРУ ГУНП в Запорізькій області)) Пінчуку С. О. була подана заява про залучення його до провадження як потерпілого. Досудове розслідування за вказаним кримінальним правопорушенням здійснювалося слідчим слідчого відділу Шевченківського відділення поліції Дніпровського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області (далі - СВ Шевченківського ВП ДВП ГУНП в Запорізькій області) старшим лейтенантом поліції Зайцевим С. С. У зв`язку з бездіяльністю слідчого, невиконання судового рішення про розгляд клопотань для здійснення слідчих дій, внесення у офіційні документи завідомо правильних відомостей за ініціативою ОСОБА_1 старший лейтенант поліції ОСОБА_3 був відсторонений від здійснення слідства, досудове розслідування кримінального провадження було доручено слідчому СВ Шевченківського ВП ДВП ГУНП в Запорізької області лейтенанту поліції Арзуманян Д. Н.

З 02 до 08 серпня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до слідчого СВ Шевченківського ВП ДВП ГУНП в Запорізькій області лейтенанта поліції Арзуманян Д. Н. із сьома письмовими клопотаннями про проведення слідчих дій.

Проте, до 31 липня 2018 року слідчий СВ Шевченківського ВП ДВП ГУНП в Запорізькій області лейтенант поліції Арзуманян Н. Д. жодного клопотання не розглянула, жодних процесуальних дій не вчинила, чим допустила бездіяльність. Станом на 10 вересня 2018 року слідчим Чайкіну В. В. як заявнику відповіді за жодним із семи клопотань не було надано.

Посилаючись на вищевказане, ОСОБА_1 просив суд стягнути з ДКСУ на його користь 1 300 грн на відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок протиправної бездіяльності слідчого ВП № 3 ЗРУ ГУНП в Запорізькій області щодо звернення зі скаргою до суду, за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом безспірного списання з єдиного казначейського рахунку, 5 000 грн - на відшкодування моральної шкоди та 1 990,95 грн - на відшкодування витрат, понесених у зв`язку з поданням цього позову.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08 грудня 2021 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що витрати, пов`язані з оплатою правової допомоги, про відшкодування яких просить позивач, є такими, що понесені особою у зв`язку із реалізацією своїх процесуальних прав у кримінальному провадженні. Такі витрати віднесено до процесуальних витрат, вони відшкодовуються в порядку, передбаченому відповідним процесуальним законом; їх не можна визнати збитками чи шкодою у розумінні положень цивільного законодавства України й вони не можуть бути стягнуті за позовною вимогою в іншому провадженні.

Водночас, відмовляючи позивачеві у задоволенні позовних вимог про відшкодування майнової шкоди, завданої йому внаслідок протиправної бездіяльності слідчого ВП № 3 ЗРУ ГУНП в Запорізькій областіу розмірі 1300 грн, суд першої інстанції виходив з того, що зміст договору про надання правової допомоги від 20 лютого 2017 року № 1/20/02/2017, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 вказує на те, що ОСОБА_4 не є представником потерпілого у кримінальному провадженні за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 125 КК України за № 12015080080003335, яке було відкрито за заявою ОСОБА_1 як потерпілого, за фактом нанесення йому тілесних ушкоджень невідомими особами. В силу статей 58 45 КПК України, фахівець у галузі права ОСОБА_4 не мав права надавати ОСОБА_1 правничу допомогу у кримінальному провадженні як його представник, тому сам факт внесення ОСОБА_1 певних оплат вказаному фахівцю, який не надавав професійну правничу допомогу потерпілому у кримінальному провадженні, не обумовлює відшкодування таких витрат відповідачем.

В частині відшкодування моральної шкоди, завданої органами поліції внаслідок порушення вимог кримінального процесуального закону при розгляді клопотань потерпілого ОСОБА_1 , поданих 02, 05 та 08 серпня 2018 року, та не повідомлення про результати розгляду цих клопотань, а також через необхідність витрачання додаткових зусиль щодо відновлення його порушеного права щодо об`єктивного розслідування кримінального правопорушення, існує судове рішення, яке набрало законної сили, постановлене з приводу спору між тими ж самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Позивачем не доведено, що його моральні страждання продовжують тривати через порушення посадовими особами ГУНП його прав.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 01 квітня 2022 року рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08 грудня 2021 року в частині відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди скасовано, провадження у справі закрито.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із того, що судовим рішенням в іншій справі у спорі між тими ж сторонами і з тих самих підстав уже стягнуто на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 2 000 грн. Проте, наявність судового рішення, яке набрало законної сили, постановлене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, відповідно до пункту 1 частини третьої статті 255 ЦПК України є підставою для закриття провадження у справі, а не для відмови у задоволенні позову.

Разом з тим, установивши, що 1 300 грн були сплачені ОСОБА_1 за надання правничої допомоги під час розгляду у суді його скарги на бездіяльність слідчого, суд першої інстанції виходив з того, що вказані витрати на правничу допомогу у кримінальному провадженні не є шкодою у розумінні статті 1166 ЦК України, тому задоволенню не підлягають.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У поданій у травні 2022 року до Верховного Суду касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Як на підставу касаційного оскарження судового рішення, заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України - суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 09 липня 2018 року у справі № 361/4642/16-ц (провадження № 61-8027св18), від 22 травня 2019 року у справі № 640/7778/18 (провадження № 61?48585св18), від 11 грудня 2019 року у справі № 320/4938/15-ц (провадження № 61-26396св18).

Також, у касаційній скарзі заявник посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу), а саме зазначає, що суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції у порушення вимог статті 367 ЦПК України, формально погодившись у постанові від 01 квітня 2022 року із висновком суду першої інстанції, викладеним у рішенні від 08 грудня 2021 року у справі № 336/1550/21, про наявність судового рішення у справі № 336/1068/20, яке набрало законної сили 10 березня 2021 року, постановленого з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, не врахував наявності постанови суду апеляційної інстанції від 21 вересня 2021 року у справі, що переглядається та, яка набрала законної сили, якою встановлено, що позови у справах № 336/1068/21 та 336/1550/21 не є тотожними, чим не дотримався принципу пропорційності між застосованим заходом та переслідуваною метою, якою є захист прав заявника в аспекті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Доводи інших учасників справи

У червні 2022 року ГУНП в Запорізькій області подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просило скасувати постанову апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 травня 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу з Шевченківського районного суду м. Запоріжжя.

У травні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 31 травня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що у провадженні ВП № 3 ЗРУ ГУНП в Запорізькій області перебуває кримінальне провадження № 12015080080003335 від 08 серпня 2015 року за ознаками скоєння кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 125 КК України за фактом завдання потерпілому ОСОБА_1 тілесних ушкоджень.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21 серпня 2018 року у справі № 336/3743/16-к скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого Шевченківського ВП ДВП ГУНП в Запорізькій області Арзуманян Д. Н. щодо не розгляду клопотань, поданих 02, 05 та 08 серпня 2018 року та неповідомлення про результати розгляду цих клопотань у кримінальному провадженні № 12015080080003335 від 08 серпня 2015 року, за ознаками скоєння кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 125 КК України задоволено частково, зобов`язано слідчого (слідчих) Шевченківського ВП ДВП ГУНП в Запорізькій області, яким доручено здійснення досудового розслідування у вказаному вище кримінальному провадженні, розглянути клопотання ОСОБА_1 та сповістити заявника про результати їх розгляду.

Отже, судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено бездіяльність слідчого Шевченківського ВП ДВП ГУНП в Запорізькій області Арзуманян Д. Н. під час досудового розслідування кримінального провадження, у якому ОСОБА_1 є потерпілим.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Постанова суду апеляційної інстанцій не повністю відповідає зазначеним вимогам закону.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

В частині вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Закриття провадження у справі у цьому разі можливе за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів.

Відповідно до наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі 202/1261/19 (провадження № 61-10522св20).

Закриваючи провадження у справі відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України апеляційний суд, виходив з того, що набрало законної сили судове рішення ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Такий висновок апеляційного суду є помилковим та свідчить про неправильне застосування норм процесуального права.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Апеляційний суд, закриваючи провадження у частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, не звернув належної уваги на те, що з мотивувальної частини постанови вбачається що у лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ГУНП в Запорізькій області, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, який під час розгляду справи уточнив.

Позивач свій позов обґрунтовував тим, що 07 серпня 2015 року він повідомив Шевченківський РВ ЗМУ ГУМВС в Запорізькій області про нанесення йому 07 серпня 2015 року тілесних ушкоджень.

Того ж дня ним була подана заява про вчинення цього кримінального правопорушення, яка була прийнята слідчим СВ Шевченківського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області Пінчуком С. О.

В цій заяві ОСОБА_1 зазначав, що тілесні ушкодження на АДРЕСА_1 йому нанесли відомі йому особи, яких просив притягнути до кримінальної відповідальності.

Відомості про це кримінальне правопорушення за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 125 КК України, 08 серпня 2015 року внесено до ЄРДР за № 120150800800003335, та того ж дня ним подана заява про залучення його до провадження як потерпілого і відповідно допитано як потерпілого.

З 02 серпня 2018 року до 08 серпня 2018 року ОСОБА_1 як потерпілий звертався до слідчого з клопотаннями у кримінальному провадженні про проведення слідчих (розшукових) дій та прийняття процесуальних рішень, які залишились слідчим без відповідного реагування.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21 серпня 2018 року у справі № 336/3743/16-к була частково задоволена скарга ОСОБА_1 на таку бездіяльність слідчого, зобов`язано слідчого розглянути клопотання ОСОБА_1 та сповістити його про результати їхнього розгляду.

28 серпня 2018 року ОСОБА_1 до Шевченківського ВП ДВП ГУНП в Запорізькій областібуло подано копію ухвали Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від № 336/3743/16-к та чергові клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій на які станом на 29 січня 2019 року відповіді слідчим не надано.

Посилаючись на те, що досудове розслідування за фактом його побиття триває більше чотирьох років, бездіяльністю органів поліції при виконанні ними своїх повноважень йому завдана моральна шкода, яку ним оцінено у 15 000 грн, ОСОБА_1 просив стягнути з ДКСУ на його користь за рахунок коштів Державного бюджету України на відшкодування моральної шкоди 15 000 грн, витрати на правову допомогу у розмірі 2 150 грн, матеріальні збитки, понесені під час досудового розслідування у розмірі 2 450 грн, та 432 грн витрат, пов`язаних з підготовкою цивільної справи до розгляду.

Крім того, відповідно до змісту уточненої позовної заяви ОСОБА_1 , поданої ним в межах справи № 336/1068/20, копія якої міститься в матеріалах справи (а.с. 172-179), позивач зазначив, що ця позовна заява подається про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином за частиною другою статті 382 КК України, вчиненої слідчим Шевченківського ВП ДВП ГУНП в Запорізькій області старшим лейтенантом поліції Маковецькою І. А. при розслідуванні кримінальної справи за № 120150800800003335 від 08 серпня 2015 року до ГУНП у Запорізькій області.

У справі, що переглядається позивач просить відшкодувати моральну шкоду, завдану внаслідок протиправної бездіяльності саме слідчим СВ ВП № 3 ЗРУ ГУНП в Запорізькій області Арзуманян Н. Д.

Суд апеляційної інстанції це судове рішення визнав таким, що ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет й з тих самих підстав, з яких ОСОБА_1 звернувся у березні 2021 року до суду з новим позовом про відшкодування шкоди.

Апеляційний суд не звернув уваги на те, що постановою Запорізького апеляційного суду від 21 вересня 2021 року, прийнятою у справі, що переглядається, ухвала Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26 квітня 2021 року про закриття провадження у справі (пункт 3 частини першої статті 255 ЦПК України) скасована та справу передано до суду першої інстанції для продовження розгляду, з тих підстав, що позови у справах № 336/1068/21 та № 336/1550/21 не є тотожними, отже висновки про те, що існує судове рішення, яке набрало законної сили, постановлене з приводу спору між тими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є передчасними.

Суд першої інстанції, розглянув справу по суті та ухвалив рішення про відмову у позові. Однак апеляційний суд, не дослідивши обставини справи на предмет їх тотожності, не перевірив доводів апеляційної скарги, не спростував мотивів, чому він не бере їх до уваги та закрив провадження у справі помилково.

Разом з тим, заслуговують на увагу доводи касаційної скарги, що, підстави позову у цивільній справі № 336/1068/21 та у справі, що переглядається не є ідентичними, тому висновок апеляційного суду про необхідність закриття провадження у справі не є правильним.

Таким чином, постанова апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди підлягає скасуванню із направленням справи в цій частині до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Щодо позовних вимог про стягнення майнової шкоди у вигляді витрат на професійну правову допомогу

Заявляючи вимоги про стягнення на свою користь 1300 грн на відшкодування майнової шкоди, завданої йому внаслідок протиправної бездіяльності слідчого Шевченківського ВП ДВП ГУНП у Запорізькій області Арзуманян Д. Н., позивач вказував, що ця сума була витрачена ним на сплату витрат на правову допомогу для захисту його прав у кримінальному провадженні, а саме: підготовки та подання слідчому відповідних клопотань.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

За статтею 118 КПК України до процесуальних витрат належать: 1) витрати на правову допомогу; 2) витрати, пов`язані із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження; 3) витрати, пов`язані із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів; 4) витрати, пов`язані із зберіганням і пересиланням речей і документів.

Порядок розподілу процесуальних витрат, понесених у кримінальній справі врегульований у статті 124 КПК України. Згідно з частиною першою цієї статті у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати. За відсутності в обвинуваченого коштів, достатніх для відшкодування зазначених витрат, вони компенсуються потерпілому за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом для компенсації шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Отже, за наявності обвинувального вироку суду відшкодувати понесені у кримінальній справі процесуальні витрати може собі потерпілий, а тягар відшкодування таких витрат покладається на обвинуваченого, окрім як у випадку відсутності в останнього коштів, достатніх для відповідного відшкодування.

Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 688/2479/16-ц (провадження № 14?447цс19).

Частиною першою статті 1173 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Позивач, звертаючись до суду з позовом про стягнення 1 300 грн, вказав, що ці витрати є майновою шкодою, що завдана бездіяльністю органу (посадовою особою), що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та яку необхідно стягнути за рахунок коштів Державного бюджету України.

Апеляційний суд, погоджуючись з висновками суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про відшкодування майнової шкоди, виходив з того, що установивши, що 1300 грн були сплачені ОСОБА_1 за надання правової допомоги під час розгляду у суді його скарги на бездіяльність слідчого, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вказані витрати на правничу допомогу у кримінальному провадженні не є шкодою у розумінні статті 1166 ЦК України та обґрунтовано відмовив у задоволенні позову у цій частині.

Такі висновки апеляційного суду є помилковими та не ґрунтуються на встановлених обставинах справи.

Так, апеляційний суд залишив поза увагою те, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в частині відшкодування майнової шкоди, виходив з положень статті 1166 1176 ЦК України, натомість позов заявлений з підстав, передбачених статтями 1173 1174 ЦК України, які, встановлюють відшкодування шкоди, завданої фізичній особі, зокрема, бездіяльністю органу державної влади або посадовою чи службовою особою такого органу державної влади.

Згідно з частиною другою статті 120 КПК України витрати, пов`язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача та юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які надають правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, юридична особа, щодо якої здійснюється провадження.

Апеляційний суд не перевірив належним чином чи залучений до участі у кримінальному провадженні фахівець у галузі права ОСОБА_4 як представник потерпілого, що надавало би право позивачеві на відшкодування таких витрат в порядку передбаченому статтею 124 КК України; не з`ясував чи входять грошові кошти в розмірі 1 300 грн, про стягнення яких просив позивач, до складу витрат, які можуть бути покладені на обвинуваченого (засудженого) або відшкодовані за правилами встановленими КПК України.

Крім того, апеляційний суд, залишивши поза увагою, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21 серпня 2018 року у справі № 336/3743/16-к (пр. № 1?кс/336/1439/2018) (а.с. 13-15) встановлено, що на час розгляду скарги ОСОБА_1 (серпень 2018 року) слідча Арзуманян Д. Н. вже не працювала у Шевченківському ВП ДВП ГУНП в Запорізькій області, а кримінальне провадження не передано іншому слідчому, не встановив належним чином особу (державний орган чи посадова (службова) особа), який мав би відшкодувати майнову шкоду позивачеві, спричинену бездіяльністю слідчого, встановлену цим судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Апеляційний суд, залишаючи рішення суду першої інстанції в цій частині без змін, залишив поза увагою зазначені обставини та не встановив правову природу цієї суми.

Отже, постанова апеляційного суду в цій частині підлягає скасуванню та направленню справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга є обґрунтованою, а постанова апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

При цьому, суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, тому з огляду на вимоги процесуального закону, не здійснює переоцінку доказів, у зв`язку з тим, що це знаходиться поза межами його повноважень.

Вказані у касаційній скарзі доводи знайшли своє підтвердження щодо порушення норм матеріального та процесуального права при прийнятті судом апеляційної інстанції оскаржуваної постанови.

Оскільки недоліки, допущені судом апеляційної інстанцій, не можуть бути усунуті при касаційному розгляді справи, постанова апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до апеляційного суду.

При новому розгляді справи суду апеляційної інстанції необхідно об`єктивно перевірити обґрунтованість цих позовних вимог, сприяти вирішенню заявлених у справі вимог, надати оцінку доводам та поданим сторонами доказам в обґрунтування своїх вимог та заперечень як в цілому, так і кожному доказу окремо, мотивуючи відхилення або врахування кожного доказу.

Доводи, наведені у позовній заяві та апеляційній скарзі, підлягають перевірці, оскільки судові процедури повинні бути справедливими.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Запорізького апеляційного суду від 01 квітня 2022 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська

Судді: В. М. Ігнатенко

С. Ю. Мартєв

В. В. Сердюк

В. А. Стрільчук