Постанова
Іменем України
25 березня 2021 року
м. Київ
справа № 336/394/19
провадження № 61-9356св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Калараша А. А. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ткачука О. С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - комунальна установа «Запорізьке бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради,
третя особа - Департамент охорони здоров`я Запорізької обласної адміністрації,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05 грудня 2019 року у складі судді Дмитрюк О. В. та на постанову Запорізького апеляційного суду від 06 травня 2020 року у складі колегії суддів: Маловічко С. В., Гончар М. С., Подліянової Г. С., у справі за позовом ОСОБА_1 до комунальної установи «Запорізьке бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради, третя особа - Департамент охорони здоров`я Запорізької обласної адміністрації, про визнання незаконним та скасування наказу,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до комунальної установи «Запорізьке бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради (далі - КУ «Запорізьке бюро судово-медичної експертизи» ЗОР; бюро), третя особа - Департамент охорони здоров`я Запорізької обласної адміністрації, про визнання незаконним та скасування наказу.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилалася на те, що вона перебувала у трудових правовідносинах із КУ «Запорізьке бюро судово-медичної експертизи» ЗОР, працюючи на посаді завідувача відділення судово-медичної імунології.
02 листопада 2018 року позивач отримала лист від бюро, до якого були додані наступні документи: копія попередження «Про зміну структури деяких основних підрозділів КУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» ЗОР від 26 жовтня 2018 року № 01-15/9450; копія наказу «Про зміну структури деяких основних підрозділів КУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» ЗОР від 26 жовтня 2018 року № 114; довідка про вакантні посади станом на 26 жовтня 2018 року, які вона може зайняти.
Відповідно до наказу № 114 з 02 січня 2019 року планується об`єднати, зокрема, відділення судово-медичної імунології і відділення судово-медичної цитології у «Відділення судово-медичної імунології, цитології та судової генетики» (скорочена назва - «Відділення біологічних досліджень»). Окремо пропонується виключити (скоротити) з штатного розпису посаду, яку обіймає позивач, а саме: завідувача відділення судово-медичної імунології. Всього планується скоротити 9 посад.
На думку позивача, вказаний вище наказ є незаконним та таким, що прийнятий із порушенням норм законодавства та прав ОСОБА_1 , у зв`язку з чим підлягає скасуванню.
Підставою для скасування наказу є те, що зміна у структурі бюро відбулась із порушенням п. 4.1.4 Статуту та п. 7.4 Положення про бюро СМЕ управлінь охорони здоров`я обласних виконавчих комітетів та республіканське бюро (Автономної Республіки Крим), затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17 січня 1995 року № 6 (далі - Положення), якими чітко визначені саме такі структурні підрозділи, які існували до видання наказу № 114, тому їх об`єднання не відповідало приписам зазначених документів.
Зміни до структури бюро, передбачені наказом № 114, усупереч положенням пункту 9.3.5 Статуту не затверджені повноважним органом державної
влади - Департаментом охорони здоров`я Запорізької ОДА.
Крім того, начальник бюро вийшов за межі наданих йому повноважень при прийнятті наказу № 114, оскільки згідно з пунктом 8.1 Статуту має право лише створювати структурні підрозділи, а не ліквідовувати та об`єднувати їх.
Пунктом 6.3.1 наказу порушено переважне право ОСОБА_1 на зайняття вакантної посади завідувача відділення судово-медичної імунології, цитології та судової генетики, на яку переміщено ОСОБА_2 , яка, на відміну від позивача, не має відповідної кваліфікації для зайняття вказаної посади. Так, завідувач об`єднаних відділень цитології та імунології повинен мати відповідні спеціалізації судово-медичної цитології та імунології, а також досвід роботи у цих відділеннях, яких не має ОСОБА_2
ОСОБА_1 посилалася також на те, що всупереч приписам Правил проведення судово-медичних експертиз об`єднання різних відділень не сприятиме забезпеченню оптимізації рівня навантаження у структурних підрозділах бюро та вдосконаленню якісного та оперативного виконання судово-медичних експертиз, оскільки відбудеться скорочення фахівців та професіоналів у своїй галузі.
На незаконність оскаржуваного наказу вказує також і те, що всупереч вимогам статті 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» окремого інформування профспілки щодо зміни у структурі бюро не відбулося, жодних консультацій із професійними спілками щодо скорочення штату проведено не було.
З огляду на зазначене, ОСОБА_1 просила суд визнати незаконним та скасувати наказ КУ «Запорізьке бюро судово-медичної експертизи»
від 26 жовтня 2018 року № 114 «Про зміну структури деяких основних підрозділів КУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи»
ЗОР та стягнути з відповідача судові витрати у справі.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05 грудня
2019 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 06 травня 2020 року, в задоволені позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив із того, що керівник КУ «Запорізьке бюро судово-медичної експертизи» як специфічного виду бюджетної установи має право самостійно визначати структуру установи, її чисельність та штат працівників, а тому діяв у межах наданих йому повноважень та з дотриманням вимог закону.
На думку судів першої та апеляційної інстанцій, позов про скасування наказів про визначення структури підприємства чи установи, про зміну в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників не є належним захистом порушеного права, оскільки ці питання відносяться до виключної компетенції власника такого підприємства чи установи або уповноваженого ними органу, тобто є складовою права на управління діяльністю підприємством чи установою. При цьому суди посилалися на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 755/3495/16-ц.
Суди вважали недоведеним факт порушення законодавства при прийнятті наказу КУ «Запорізьке бюро судово-медичної експертизи» від 26 жовтня 2018 року № 114 «Про зміну структури деяких основних підрозділів
КУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» ЗОР, а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
20 червня 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя
від 05 грудня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду
від 06 травня 2020 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Ухвалою Верховного Суду від 05 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
У листопаді 2020 року справу № 336/394/19 передано до Верховного Суду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті
Як на підставу касаційного оскарження, заявник посилається на пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України та зазначає, що існує необхідність відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 451/706/18 (провадження № 61-17296св19) та
від 28 березня 2019 року у справі № 755/3495/16-ц (провадження
№ 61-1350св17).
Так, у справі № 755/3495/16-ц зроблено висновок про те, що не є належним способом захисту оскарження працівником рішення про визначення структури підприємства чи установи, про зміну в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, оскільки прийняття такого рішення є виключною компетенцією власника такого підприємства чи установи або уповноваженого ними органу та є складовою права на управління діяльністю підприємством чи установою.
Разом із тим, вказаний висновок ґрунтується виключно на беззаперечній наявності компетенції суб`єкта управління підприємством визначати його структуру та не встановлює порядок застосування норм права у правовідносинах у випадку існування конфліктуючих рішень власника підприємства та уповноваженого ним органу.
Судами першої та апеляційної інстанцій проігноровано положення Статуту підприємства, контракту та наказу Департаменту охорони здоров`я Запорізької обласної державної адміністрації від 28 жовтня 2016 року № 964, у якому передбачено штатні розписи установ та закладів здоров`я, що фінансуються з обласного бюджету.
Доводи інших учасників справи
У листопаді 2020 року Департамент охорони здоров`я Запорізької обласної державної адміністрації подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Відзив мотивовано тим, що доводи касаційної скарги є безпідставними та не ґрунтуються на законі, оскільки Статутом КУ «Запорізьке бюро судово-медичної експертизи» чітко визначена структура бюро, Департаментом охорони здоров`я Запорізької обласної державної адміністрації було погоджено нову редакцію Статуту для подальшого його затвердження на сесії Запорізької обласної ради, що відповідає вимогам закону.
Посилання позивача на наказ Департаменту охорони здоров`я Запорізької обласної державної адміністрації від 28 жовтня 2016 року № 964 є помилковим, оскільки відповідно до вказаного документа саме на керівника покладено персональну відповідальність за складання штатного розпису та забезпечення контролю за роботою тарифікаційної комісії.
У грудні 2020 року КУ «Запорізьке бюро судово-медичної експертизи» подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Відзив мотивовано безпідставністю доводів касаційної скарги, оскільки суди дійшли законного та вмотивованого висновку про те, що прийняття рішення про визначення структури установи, її чисельності та штату працівників є виключною компетенцією такого підприємства чи установи, уповноваженого ним органу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що ОСОБА_1 із 16 листопада 2000 року працювала на посаді завідувача відділення судово-медичної імунології КУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичних експертиз» Запорізької обласної ради
(14-15, т. 1).
Рішенням Запорізької обласної ради від 20 березня 2014 року № 16 затверджено Статут КУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичних експертиз» Запорізької обласної ради (а. с. 16-21, т. 1).
Відповідно до пункту 1.3. бюро є підпорядкованим, підзвітним та підконтрольній Запорізькій обласній раді.
Розділами 8-9 Статуту передбачено права, обов`язки та управління бюро.
Відповідно до пункту 9.3.5. начальник бюро розробляє структуру та штатний розпис бюро, які подає на затвердження до Департаменту охорони здоров`яЗапорізької обласної державної адміністрації.
Пунктом 9.3.6. передбачено, що начальник бюро затверджує положення про структурні підрозділи та посадові інструкції працівникам (а. с. 20, т. 1).
Доповідними записками дев`яти завідувачів структурних підрозділів (за вх. № 1363/01-14 від 13 серпня 2018 року, № 1374/01-14 від 14 серпня 2018 року, № 1343/01-14 від 08 серпня 2018 року, № 1317/01-14 від 03 серпня 2018 року, № 1286/01-14 від 30 липня 2018 року, № 1256/01-14 від 26 липня 2018 року, у тому числі й від ОСОБА_1 за вх. № 2117/01-14 від 13 грудня 2017 року), повідомлялося про наявність проблеми різкого росту навантаження при кадровій нестачі на одні відділення та стрімкого спаду при кадровому переповненні в інших відділеннях (а. с.162-169, т. 1).
У доповідній ОСОБА_1 зазначається, що в очолюваному нею відділенні різко зменшилася кількість призначених судово-медичних експертиз, на що вказує статистика: у 2015 році у відділенні було проведено 1332 експертизи, у 2016 році - 1240 експертиз, станом на 01 січня 2017 року - 919 експертиз та зниження становить 31 % (а. с. 167, т. 1).
На підставі вказаних доповідних записок керівником КУ «Запорізьке обласне бюро СМЕ» ЗОР було видано наказ № 90 «Про створення комісії з питань доцільності оптимізації деяких основних структурних підрозділів Бюро» від 21 серпня 2018 року (а. с. 52, т. 2).
В рамках роботи комісії з питань доцільності оптимізації деяких основних структурних підрозділів бюро було визначено вирішити проблему шляхом об`єднання восьми основних структурних підрозділів в чотири та надано техніко-економічне обґрунтування: визначено кадрові, технічні та економічні переваги, що підтверджується протоколом № 1 від 24 серпня 2018 року, протоколом № 2 від 10 вересня 2018 року, висновками до протоколів № 1,
№ 2 від 12 вересня 2018 року, звітом від 20 вересня 2018 року, рекомендаціями від 20 вересня 2019 року (а. с. 40-43, 44-45, 46-47, т. 2).
26 жовтня 2018 року в.о. начальника КУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» було винесено наказ № 114 «Про зміну структури деяких основних підрозділів КУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» ЗОР (а. с.10-11, т. 1), відповідно до змісту якого на підставі наказу від 21 серпня 2018 року № 90, звіту комісії з питань доцільності оптимізації деяких основних структурних підрозділів КУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» ЗОР від 26 жовтня 2018 року
№ 01-15/9450 та з метою оптимізації рівня навантаження у деяких основних структурних підрозділах, вдосконалення якісного та оперативного виконання судово-медичних експертиз (досліджень), впровадження нових методів дослідження, економії коштів бюджету, з 02 січня 2019 року визначено об`єднати, зокрема, але не виключно:
згідно з п. 1.3. «Відділення судово-медичної імунології» і «Відділення судово-медичної цитології» у «Відділення судово-медичної імунології, цитології та судової генетики» (скорочена назва - «Відділення біологічних досліджень»).
Пунктом 3.1 вказаного наказу виключено (скорочено) з штатного розпису
9 посад: завідувач відділу судово-медичної експертизи трупів, завідувач відділу чергових судово-медичних експертів, завідувач відділу судово-медичної цитології, завідувач відділу судово-медичної імунології, завідувач відділу комісійних судово-медичних експертиз, завідувач відділу судово-медичної експертизи потерпілих, обвинувачених та інших осіб, завідувач Якимівського районного відділення судово-медичної експертизи, старший фельдшер-лаборант відділення судово-медичної цитології, старший лаборант відділення судово-медичної імунології.
До нового штатного розпису включено посади: завідувач відділу судово-медичної експертизи трупів та чергових експертів, завідувач відділення судово-медичної імунології, цитології та судової генетики, завідувач відділу судово-медичної експертизи потерпілих, обвинувачених та інших осіб, комісійних судово-медичних експертиз, старший лаборант відділення судово-медичної імунології, цитології та судової генетики.
ОСОБА_1 цим наказом посада завідувача відділу чи відділення не пропонувалася, але в п. 6.2 зазначено, що їй передається переважне право зайняти посаду завідувача відділенням судово-медичної цитології, імунології та генетики у разі відмови від цієї посади ОСОБА_2 , яка переміщається на цю посаду за наявним переважним правом та згодою.
Встановлено також, що відповідно до внесених наказом № 114 змін у структуру бюро було змінено і чисельність штатів, та нові штатні розписи були затверджені Департаментом охорони здоров`я облдержадміністрації
18 січня 2019 року (а. с. 61-71, т. 1).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Перевіривши доводи касаційної скарги у межах та з підстав касаційного перегляду, вивчивши аргументи, викладені у відзивах, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Предметом спору у цій справі за змістом заявлених позовних вимог є скасування наказу відповідача про зміну структури деяких основних підрозділів КУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи».
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій посилалися на те, що керівник КУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи»як специфічного виду бюджетної установи має право самостійно визначати структуру установи, її чисельність та штат працівників.
Позов про скасування наказів про визначення структури підприємства чи установи, про зміну в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників не є належним захистом порушеного права, оскільки ці питання відносяться до виключної компетенції власника такого підприємства чи установи або уповноваженого ними органу, тобто є складовою права на управління діяльністю підприємством чи установою.
Колегія суддів із зазначеним висновком судів погоджується з огляду на наступне.
КЗпП України визначає механізм захисту трудових прав працівників, що включає в себе, зокрема, право на працю, та визначає способи захисту прав працівників.
Право власника або уповноваженого ним органу визначати чисельність працівників і штатний розпис закріплено у статті 64 ГК України, згідно з якою підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.
Частиною другою статті 65 ГК України передбачено, що власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства.
При цьому саме втручання в господарську та іншу діяльність підприємства не допускається, крім випадків, передбачених законодавством України.
Судами встановлено, що відповідно до Статуту КУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» бюро є підпорядкованим, підзвітним та підконтрольним Запорізькій обласній раді та за галузевою спрямованістю підвідомчим Департаменту охорони здоров`я Запорізької обласної державної адміністрації.
Згідно з п. 9.1. безпосереднє керівництво бюро здійснює його начальник (виконуючий обов`язки начальника).
Відповідно до п. 9.3.5. Статуту бюро розробляє структуру і штатний розпис бюро, які подає на затвердження до Департаменту охорони здоров`я Запорізької обласної державної адміністрації.
Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я України від 28 жовтня 2016 року № 964 «Про затвердження штатних розписів установ та закладів охорони здоров`я, що фінансуються з обласного бюджету» зобов`язано керівників закладів охорони здоров`я, що підпорядковані Департаменту охорони здоров`я обласної державної адміністрації, надавати до Департаменту штатні розписи на затвердження, при цьому забезпечити упорядкування структури штатної чисельності працівників.
Положенням про бюро судово-медичної експертизи управлінь охорони здоров`я обласних виконавчих комітетів та республіканське бюро (Автономної Республіки Крим), затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17 січня 1995 року № 6, передбачено, що бюро судово-медичної експертизи управлінь охорони здоров`я обласних виконавчих комітетів та республіканське бюро є державними спеціалізованими установами, що входять до структури закладів охорони здоров`я України.
Відповідно до примітки 2 до пункту 7 вказаного Положення перелік структурних підрозділів бюро та їх штатний розпис можуть бути змінені начальником бюро згідно з виробничою необхідністю та наявними коштами.
Отже, вказаною приміткою до пункту 7 Положення керівнику бюро надані повноваження на зміни до переліку структурних підрозділів бюро та їх штатного розпису.
Таким чином, питання щодо визначення структури підприємства чи установи, про зміну в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників є складовою права на управління діяльністю підприємством, а тому при прийнятті наказу № 114 від 26 жовтня 2018 року в.о. начальника КУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» діяв у межах наданих йому повноважень, із дотриманням вимогу закону та відповідно до Статуту, у зв`язку з чим суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, обґрунтовано вважав відсутніми підстави для задоволення позову та скасування наказу
КУ «Запорізьке бюро судово-медичної експертизи» від 26 жовтня 2018 року № 114 «Про зміну структури деяких основних підрозділів КУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» ЗОР.
Колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що позовні вимоги про скасування оскаржуваного наказу є неналежним способом захисту, оскільки питання щодо визначення структури підприємства чи установи, про зміну в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, відносяться до виключної компетенції власника такого підприємства чи установи або уповноваженого ними органу.
Посилання судів на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 28 березня 2019 року у справі № 755/3495/16-ц (провадження
№ 61-1350св17), є правильними, оскільки зроблені за результатами аналізу подібних правовідносин.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду
від 22 січня 2020 року у справі № 451/706/18 (провадження № 61-17296св19).
Доводи касаційної скарги про необхідність відступу від правового висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 451/706/18 (провадження № 61-17296св19) та від 28 березня 2019 року у справі
№ 755/3495/16-ц (провадження № 61-1350св17) колегія суддів відхиляє, оскільки заявник не надає достатнього обґрунтування на підтвердження помилковості вказаного висновку Верховного Суду та підстав для відступу від нього.
Посилання ОСОБА_1 на те, що вказаним наказом порушено переважне право ОСОБА_1 на зайняття вакантної посади завідувача відділення судово-медичної імунології не спростовують висновків судів про відсутність правових підстав для задоволення заявлених у цій справі позовних вимог, оскільки вимоги про поновлення на роботі, скасування наказу про звільнення були предметом спору в іншій справі № 336/980/19, де правовому аналізу підлягало вирішення питання порушення переважного права ОСОБА_1 .
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів, Верховний Суд виходить із того, що у справі, що переглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої та апеляційної інстанцій.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) сформульовано правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.
Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Російської Федерації», «Нєлюбін проти Російської Федерації»).
Наведені в касаційній скарзі доводи загалом аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, зводяться до незгоди з висновками судів стосовно встановлених обставин справи, містять посилання на докази, що були предметом дослідження й оцінки судами, та переважно спрямовані на переоцінку доказів у справі, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, не дають підстав вважати, що судами неправильно застосовано норми матеріального права або допущено порушення норм процесуального права, які б могли бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.
Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної
інстанцій - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.
Щодо клопотання КУ «Запорізьке бюро судово-медичної експертизи» про стягнення витрат на правничу допомогу
Звертаючись до суду із відзивом на касаційну скаргу, КУ «Запорізьке бюро судово-медичної експертизи» просило суд стягнути з ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.
Клопотання задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті
133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Разом із тим, аналіз відзиву на касаційну скаргу, у якому міститься клопотання про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу, свідчить про те, що заявником усупереч вимогам частини третьої статті 137 ЦПК України до вказаного клопотання не було надано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, що позбавляє можливості суд встановити обґрунтованість стягнення правничої допомоги та перевірити співмірність заявленого розміру правничої допомоги з виконаною роботою.
З урахуванням зазначеного, клопотання КУ «Запорізьке бюро судово-медичної експертизи» про стягнення витрат на правничу допомогу задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 141 400 401 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні клопотання комунальної установи «Запорізьке бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн відмовити.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05 грудня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 06 травня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: А. А. Калараш
Є. В. Петров
О. С. Ткачук