Постанова
Іменем України
03 березня 2021 року
м. Київ
справа №336/673/17
провадження №61-13447св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С. (суддя-доповідач),
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Калараша А. А., Ткачука О. С.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи без самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Гармашов Георгій Миколайович, приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Нароха Ольга Василівна, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Деллалова Валентина Миколаївна, про визнання недійсною довіреності, визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування майна із чужого незаконного володіння, за касаційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08 квітня 2020 року у складі судді Дацюк О. І. та постанову Запорізького апеляційного суду
від 27 липня 2020 року у складі колегії суддів: Крилової О. В., Кухаря С. В., Полякова О. З.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - ОСОБА_5 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
представник ОСОБА_4 - ОСОБА_6 ,
треті особи без самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Гармашов Георгій Миколайович, приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Нароха Ольга Василівна, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Деллалова Валентина Миколаївна,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
1. У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернулася до ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи без самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу
Гармашов Г. М., приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Нароха О. В., приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Деллалова В. М., з позовом, у якому просила:
визнати недійсною довіреність від 22 квітня 2016 року, за якою
ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_2 бути її представником;
визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 ;
витребувати з незаконного володіння ОСОБА_4 квартиру
АДРЕСА_1 та поновити державну реєстрацію права власності на вказану квартиру за ОСОБА_1 .
2. Позовна заява мотивована тим, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 03 листопада 2004 року.
3. У 2014 році ОСОБА_1 поїхала до Російської Федерації, де і мешкала з того часу, до України протягом 2014-2016 років не поверталась.
4. Позивач згодом дізналась про те, що належна їй на праві власності квартира АДРЕСА_1 була відчужена ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу від 10 травня
2016 року, за яким ОСОБА_1 як продавець була представлена
ОСОБА_2 на підставі довіреності від 22 квітня 2016 року.
5. У подальшому ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу від 09 вересня
2016 року продав квартиру ОСОБА_4 .
6. Посилаючись на те, що довіреності на ім`я ОСОБА_2 ОСОБА_1 не надавала, а квартира вибула з власності останньої поза її волею, позивач просила позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
7. Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08 квітня
2020 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення суду першої інстанції мотивоване недоведеністю позовних вимог.
8. Суд першої інстанції врахував непослідовність тверджень позивача щодо обставин подій, які стосуються місця перебування правовстановлюючих документів та дій позивача щодо цих документів. Зокрема, у позові позивач не вказувала про місце знаходження правовстановлюючих документів на квартиру, і не зазначала про втрату оригіналу договору купівлі-продажу. Водночас, ОСОБА_1 в позовній заяві наголошувала на тому, що договір від 10 травня 2016 року був укладений з наданням дублікату договору від 03 листопада 2004 року, що на думку позивача, було частиною зловмисної змови відповідачів.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
9. Постановою Запорізького апеляційного суду від 27 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08 квітня 2020 року залишено без змін.
10. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення.
11. Погоджуючись з висновками суду першої інстанції апеляційний суд урахував, що позивач, за її доводами, виїхала за межі України, не користувалася спірною квартирою, проте не надала жодних доказів на підтвердження того, яким чином нею було вирішено питання щодо охорони спірного майна та користування ним, протягом тривалого часу розгляду справи у суді першої інстанції та тривалий час при апеляційному розгляді не порушувала питання про експертне дослідження її підпису, обмежувалася посиланням на те, що постійно знаходилася за межами України та не перетинала кордон у період посвідчення довіреності.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
12. У касаційній скарзі, поданій у вересні 2020 року, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
13. Касаційна скарга мотивована тим, що при вирішенні спору не застосовано норми матеріального права, що підлягали застосуванню, а саме: стаття 41 Конституції України, статті 203 215 216 316 321 330 387 388 ЦК України.
14. Судами також порушено норми процесуального закону, які виразились у недослідженні всіх зібраних у справі доказів, необґрунтованому відхиленні клопотання про витребування і дослідження доказів, а також клопотання про призначення експертизи підробленого документу. Зазначені клопотання стосувалися встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи;
15. Аргументом касаційної скарги також указано застосування норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду щодо витребування майна.
Доводи інших учасників справи
16. У відзивах приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Нароха О. В. та ОСОБА_4 заперечили проти доводів касаційної скарги, посилалась на те, що аргументи скарги не відповідають дійсним обставинам справи. Просили касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
17. Ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, справу витребувано з суду першої інстанції.
18. Ухвалою Верховного Суду від 23 лютого 2021 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
19. Квартира АДРЕСА_1 на праві власності належала ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 03 листопада 2004 року.
20. 10 травня 2016 року між ОСОБА_1 , від імені якої діяла
ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , за яким ОСОБА_3 придбав у власність вказану квартиру.
ІНФОРМАЦІЯ_1 . У тексті вищевказаного договору зазначено, що ОСОБА_2 діяла від імені ОСОБА_1 на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Деллаловою В. М. 22 квітня 2016 року.
22. При оформленні вказаної угоди на підтвердження права власності продавця на відчужувану квартиру було надано дублікат договору купівлі-продажу, який видано Державним нотаріальним архівом Головного управління юстиції у Запорізькій області 12 квітня 2013 року.
23. 09 вересня 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 був укладений договір купівлі-продажу, за яким ОСОБА_4 придбав у власність квартиру АДРЕСА_1 .
24. Згідно відповіді начальника Дніпровського РВ у м. Запоріжжя УДМС в Запорізькій області від 25 квітня 2017 року ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспортом громадянки України в Дніпровському
РВ у м. Запоріжжя УДМС в Запорізькій області не документувалась.
25. Відповідно до повідомлення Дніпровського відділу поліції
ГУНП в Запорізькій області від 10 березня 2020 року за період з 17 січня 2012 року до цього часу відсутня реєстрація заяв або повідомлень про втрату чи викрадення паспорту громадянина України НОМЕР_1 .
26. Відповідно до листа начальника відділу Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області від 23 лютого 2018 року ОСОБА_1 29 травня 2002 року отримала паспорт НОМЕР_2 на ім?я « ОСОБА_1 », ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку із загальним обміном паспорту. Паспорт виданий на підставі паспорту НОМЕР_3 , виданого Ленінським РВВС в Запорізькій області 14 листопада 1980 року.
27. Запорізьким обласним державним нотаріальним архівом, на виконання ухвали суду від 26 липня 2018 року, листом від 03 вересня 2018 року повідомлено, що 12 квітня 2013 року за реєстровим номером № 2-31 було видано дублікат договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Сосіменко Ю. П. 03 листопада 2004 року. Даний дублікат був виданий ОСОБА_1 , якою наданий дублікат картки фізичної особи-платника податків ДПІ по Заводському району на ім?я Рогової Н. Є., виданий 29 листопада 2004 року, паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Орджонікідзевським РВ УМВС України в Запорізькій області 29 травня
2002 року.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
28. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
29. Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
30. Частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.
31. Касаційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
32. Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
33. Відповідно до статей 317 319 321 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
34. За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.
35. За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
36. Способи захисту порушеного права визначені частиною другою статті 16 ЦК України, зокрема, визнання права, визнання правочину недійсним, відновлення становища, яке існувало до порушення.
37. Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
38. Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
39. Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
40. Вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, суд має з`ясувати наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.
41. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, провадження № 14-499цс19, викладено правовий висновок, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.
42. Обґрунтовуючи позовні вимоги у цій справі, ОСОБА_1 посилалась на те, що довіреності на ім`я ОСОБА_2 вона не надавала, а квартира вибула з власності позивача поза її волею.
43. Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).
44. Отже, правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.
45. Відповідно до частини першої статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
46. Відповідно до частин першої, третьої статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
47. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
48. Представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.
49. Відповідно до статті 244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність є одностороннім правочином, вольова дія однієї сторони. На довіреність, як на цивільний правочин розповсюджуються загальні вимоги закону щодо правочинів.
50. Положеннями статті 239 ЦК України встановлено, що правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.
51. Відповідно до статті 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
52. Таким чином стаття 241 ЦК України презюмує наявність у представника певного обсягу повноважень, належним чином та у встановленому порядку наданих йому особою, яку він представляє.
53. Положеннями статті 264 ЦПК України встановлено, що під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
54. Поняття доказів закріплено у статті 76 ЦПК України відповідно до якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
55. Належними у розумінні частини першої статті 77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
56. Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
57. Згідно з частиною п`ятою статті 12 ЦПК України, яка також покладає і на суд певні обов`язки зі створення для сторін змагального процесу, суд керує ходом судового процесу, сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами, роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.
58. За змістом положень статей 102 103 ЦПК України для з`ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, суд призначає експертизу.
59. Відповідно до частини першої статті 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
60. За приписами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
61. Частиною другою статті 222 ЦПК України встановлено, що суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.
62. На підтвердження доводів позовної заяви, сторона позивача посилалась на письмові пояснення нотаріуса Деллалової В. М., яка визнала, що під час посвідчення довіреності нібито від імені ОСОБА_1 було надано паспорт, який обліковується як викрадений і ОСОБА_1 належати не міг (т. 1, а. с. 77-79, 87-89); роздруківку з пошукової системи МВС України, згідно з якою паспорт НОМЕР_1 , виданий Ленінським РВ УМВС України в Запорізькій області, обліковується як викрадений
з 17 січня 2012 року (т. 1, а. с. 80); нотаріально посвідчену заяву
ОСОБА_2 , в якій остання підтверджує факт отримання нею довіреності без будь-якої згоди ОСОБА_1 , яку вона ніколи не бачила і з якою ніколи не спілкувалася (т. 1, а. с. 81); довідку Дніпровського РВ УДМСУ в Запорізькій області від 25 квітня 2017 року, згідно з якою ОСОБА_1 взагалі ніколи не отримувала паспорт в Дніпровському районі
м. Запоріжжя (т. 1, а. с. 107); довідку Вознесенівського РВ УДМСУ в Запорізькій області від 23 лютого 2018 року, згідно з якою ОСОБА_1 отримала паспорт громадянина України НОМЕР_2 29 травня 2002 року, і цей паспорт було видано у зв`язку з загальним обміном (т. 1, а. с. 203); довідку товариства з обмеженою відповідальністю Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації від 20 квітня 2018 року (т. 1, а. с. 236), згідно з якою в матеріалах інвентаризаційної справи немає жодного документу, який би свідчив про перехід права власності на спірну квартиру від
ОСОБА_1 до інших осіб; довідку слідчого СВ Вознесенівського відділення поліції від 13 вересня 2018 року, яка видана ОСОБА_7 , як учаснику кримінального провадження (потерпілому), якою підтверджується факт звернення ОСОБА_7 28 квітня 2014 року з заявою про викрадення документів, у тому числі правовстановлюючих документів на спірну квартиру (т. 2, а. с. 27); довідку інформаційного центру ДМСУ про те, що ОСОБА_1 , починаючи з 2015 року, на територію України не в`їжджала.
63. У позовній заяві 07 лютого 2017 року та у доповненнях до позовної заяви від 04 квітня 2018 року стороною позивача були заявлені наступні клопотання: про витребування у Державної прикордонної служби відомостей про перетин кордону ОСОБА_1 за період 2014-2016 рр. та витребування у нотаріуса Деллалової В. М. копії оспореної довіреності від імені ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 9, 199). 05 квітня 2018 року - про витребування з Управління ДМС області відомостей про отримання ОСОБА_1 паспорту НОМЕР_1 та у Державної прикордонної служби відомостей про перетин кордону ОСОБА_1 за період 2014-2016 рр. (т. 1, а. с. 224).
64. Разом із тим, суд першої інстанції не сприяв всебічному та повному дослідженню доказів, не навів обґрунтованих висновків на спростування доводів позовної заяви, отже не встановив усіх фактичних обставин справи, які мають суттєве значення.
65. Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції вказав, що протягом тривалого часу розгляду у суді першої інстанції
(з лютого 2017 року), позивач не вимагала призначення експертизи підпису у довіреності, посилаючись лише на фізичну неможливість оформлення довіреності внаслідок перебування на території Російської Федерації. Таке клопотання не було заявлено і в апеляційній скарзі, у якій позивач взагалі не посилалася на необхідність призначення експертизи, натомість наполягала у доданому до апеляційної скарги клопотанні про витребування відомостей з Державної прикордонної служби щодо перетину нею кордону. Жодних переконливих доказів на підтвердження неможливості витребування та дослідження оспорюваної довіреності, відповідності підпису у довіреності тощо, позивачем не надано.
66. Разом із тим, апеляційний суд не дав жодної правової оцінки тій обставині, що в обґрунтування клопотання від 05 квітня 2018 року про витребування з Управління ДМС області відомостей про отримання ОСОБА_1 паспорту НОМЕР_1 та у Державної прикордонної служби відомостей про перетин кордону ОСОБА_1 за період 2014-2016 рр. позивач посилалась на неможливість отримання даної інформації
(т. 1, а. с. 223- 224).
67. З матеріалів справи слідує, що судом апеляційної інстанції 07 липня 2020 року після повернення з нарадчої кімнати було поновлено судовий розгляд, оголошено перерву для витребування копії оскарженої довіреності (т. 4 а. с. 98).
68. 23 липня 2020 року копія оспореної довіреності надійшла на адресу апеляційного суду (т. 4, а. с.142).
69. 24 липня 2020 року стороною позивача у справі було заявлено клопотання про призначення у справі почеркознавчої експертизи для встановлення дійсності підпису позивача ОСОБА_1 на оспорюваній довіреності (т. 4, а. с. 147-150).
70. Апеляційний суд указав, що заявлення позивачем клопотання про призначення експертизи протягом апеляційного розгляду суперечить положенням статті 84 ЦПК України.
71. Водночас, апеляційний суд не дав належної оцінки тому факту, що для з`ясування дійсності підпису в оспореному правочині у справі слід провести судово-почеркознавчу експертизу.
72. Крім того, погоджуючись з рішенням місцевого суду вказав, що дії позивача: її виїзд на тривале проживання за межі України, звернення до суду у строк понад 8 місяців після укладення правочину щодо відчуження квартири, одночасна з цим наявність довіреності, виданої на продаж квартири, свідчать про те, що позивач не мала наміру проживати у спірній квартирі, не користувалася нею, не зазначала жодних переконливих доказів на підтвердження того, що квартира вибула з її володіння поза її волею.
73. Тобто, апеляційний суд вдався до встановлення дійсних намірів позивача щодо проживання та користування спірною квартирою, проте дані факти не є предметом доказування у цьому спорі.
74. Наведене вище вказує на неповне встановлення судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.
75. Усунути наведені вище недоліки на стадії касаційного перегляду з урахуванням повноваження Верховного Суду та меж перегляду справи в касаційній інстанції (стаття 400 ЦПК України), коли необхідно встановлювати фактичні обставини та оцінювати докази, є неможливим.
ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
76. Згідно із пунктом 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
77. Верховний Суд зробив висновок, що ухвалені у справі судові рішення не відповідають вимогам статті 263, частині четвертій статті 411 ЦПК України, не можуть вважатись законними і обґрунтованими та підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 400 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ :
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
2. Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08 квітня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 27 липня
2020 року скасувати.
4. Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. С. Висоцька
Судді А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко
А. А. Калараш
О. С. Ткачук