Постанова

Іменем України

17 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 336/726/18

провадження № 61-2757св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - публічне акціонерне товариство «Мотор Січ»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 27 вересня 2018 року в складі судді Дацюк 0. І. та постанову Запорізького апеляційного суду від 20 грудня 2018 року в складі колегії суддів: Полякова О. 3., Крилової О. В., Кухаря С. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом публічного акціонерного товариства «Мотор Січ» (далі - ПАТ «Мотор Січ») про поновлення на роботі.

Позовна заява мотивована тим, що з 02 квітня 2008 року він працював у ПАТ «Мотор Січ» на посаді ливарника металів та сплавів.

Унаслідок сильного болю у спині, 12 вересня 2014 року ОСОБА_1 не з`явився на роботі, про що попередив старшого майстра.

З`явившись на роботі 15 вересня 2014 року, він написав пояснення, в яких виклав всі обставини, що стосувались його невиходу на роботу.

Цього ж дня старший майстер цеху написав службову записку, в якій зазначив іншу інформацію щодо невиходу ОСОБА_1 на роботу, з проханням його звільнити.

Наказом від 19 вересня 2014 року № 2036 ОСОБА_1 звільнено з роботи на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України.

Вважаючи звільнення незаконним, ОСОБА_1 просив поновити його на посаді ливарника металів та сплавів у ПАТ «Мотор Січ».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 27 вересня 2018 року у позові відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не надано належних чи допустимих доказів того, що прогул ним допущений з поважних причин, а звільнення відбулось без дотримання положень чинного законодавства.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Запорізького апеляційного суду від 20 грудня 2018 року рішення місцевого суду залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, суд в повному обсязі встановив права та обов`язки сторін, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін і надав їм належну правову оцінку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 14 березня 2019 року, поновлено строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції.

У квітні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що незважаючи на відсутність документальних підтверджень звернення до медичного закладу, 12 вересня 2014 року він звертався за медичною допомогою. Судами неправильно трактовано ту обставину, що він не був присутнім на засіданні профспілкового комітету.

ПАТ «Мотор Січ» надало відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, судові рішення без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що відповідно до службової записки начальника цеху № 1 ПАТ «Мотор Січ» та письмових пояснень ОСОБА_1 від 15 вересня 2014 року, останній 12 вересня 2014 року не з`явився на роботу та був відсутній робочий день повністю.

Рішенням профспілкового комітету цеху № 1 від 18 вересня 2014 року № 18 надано згоду на звільнення ОСОБА_1 за прогул без поважних причин.

На підставі наказу директора з управління ПАТ «Мотор січ» від 19 вересня 2014 року ОСОБА_1 звільнено з посади ливарника металів та сплавів цеху № 1 за прогул 12 вересня 2014 року без поважних причин відповідно до пункту 4 статті 40 КЗпП України.

Згідно з копією журналу обліку видачі трудових книжок та додатків до них, трудову книжку ОСОБА_1 отримав 24 вересня 2014 року.

ОСОБА_1 протягом періоду його роботи на підприємстві неодноразово притягувався до дисциплінарної відповідальності. Копії п`ятнадцяти наказів, згідно з якими до ОСОБА_1 застосовувались догани, та його особисті письмові пояснення стосовно кожної з них свідчать про те, що факт скоєння порушення він не заперечував.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II «Перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою і другою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Підстави припинення трудового договору визначені статтею 36 КЗпП України, підстави розірвання трудового договору з ініціативи працівника - статтями 38 і 39 цього Кодексу, підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу - статтями 40, 41, 43, 43-1.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

При вирішенні цього спору судом враховано положення частини першої статті 43 КЗпП України про те, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Згідно з копією виписки із протоколу рішення профспілкового комітету цеху № 1 від 18 вересня 2014 року № 18 надано згоду на звільнення ОСОБА_1 за прогул без поважних причин.

Дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування у відпустці (стаття 148 КЗпП України).

Статтею 149 КЗпП України врегульовано порядок застосування дисциплінарних стягнень. Так, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

ОСОБА_1 протягом періоду його роботи на підприємстві неодноразово притягувався до дисциплінарної відповідальності. Копії п`ятнадцяти наказів, згідно з якими до ОСОБА_1 застосовувались догани, та його особисті письмові пояснення стосовно кожної з них свідчать про те, що факт скоєння порушення він не заперечував.

Оцінюючи підстави звільнення позивача, додержання відповідачем порядку звільнення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про доведеність звільнення ОСОБА_1 з дотримання норм трудового законодавства, оскільки з боку позивача 12 вересня 2014 року дійсно відбувся прогул без поважних причин, відповідачем від останнього отримано письмові пояснення, враховано попередню роботу працівника, який протягом 2014 року неодноразово притягувався до дисциплінарних стягнень.

Суд касаційної інстанції вважає, що такі висновки відповідають вимогам закону та не суперечать обставинам, що мають значення для справи, судами правильно застосовано закон, який підлягав до застосування, тому підстав для скасування судових рішень немає.

Із матеріалів справи відомо, що позивач, який був звільнений у вересні 2014 року з позовом до суду про поновлення на роботі звернувся лише у лютому 2018 року, проте, не зазначав поважних причин пропуску строку на звернення до суду та не заявляв клопотання щодо поновлення такого строку відповідно до статті 234 КЗпП України.

Доводи касаційної скарги щодо порушень порядку звільнення, оскільки його не було запрошено на засідання профспілкового комітету спростовуються матеріалами справи, а саме копією виписки із протоколу засідання профспілкового комітету цеху № 1 від 18 вересня 2014 року № 18, з якої відомо, що ОСОБА_1 був присутній на засіданні.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно зі статтею 400 ЦПК України.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України (у редакції чинній на час подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційна скарга касаційна скарга залишена без задоволення, а рішення місцевого суду та постанова суду апеляційної інстанції без змін, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України (у редакції чинній на час подання касаційної скарги), Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 27 вересня 2018 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 20 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:С. Ю. Мартєв С. О. Карпенко І. М. Фаловська