ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2020 року

м. Київ

справа № 337/2103/17(2а/337/169/2017)

адміністративне провадження № К/9901/18445/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Бучик А.Ю.,

суддів - Рибачука А.І., Стеценка С.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя на постанову Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 18.07.2017 (в складі головуючого судді Мурашової Н.А.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2017 (у складі колегії суддів: головуючий суддя - Ясенова Т.І., судді: Суховаров А.В., Головко О.В.) у справі №337/2103/17 (2а/337/169/2017) за позовом ОСОБА_1 до Правобережного об`єднаного управління пенсійного фонду України м. Запоріжжя про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

В червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Правобережного об`єднаного управління пенсійного фонду України м. Запоріжжя (далі - Правобережне ОУПФУ, відповідач), в якому просив:

- визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у включенні до заробітної плати, з якої було визначено розмір його пенсії, суми заробітку за 1992 рік;

- зобов`язати Правобережне ОУПФУ включити до заробітної плати, з якої було визначено розмір його пенсії, суми заробітку за 1992 рік згідно з довідкою від 10.07.1996 року та провести перерахунок призначеної пенсії, починаючи з дня її призначення - з 17.08.2016.

Постановою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 18 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року, позов задоволено.

Визнано неправомірними дії Правобережного ОУПФУ щодо відмови у включенні до заробітної плати, з якої обчислено розмір пенсії за віком позивачу, сум заробітної плати за період з 01.01.1992 по 31.12.1992.

Зобов`язано відповідача провести ОСОБА_1 перерахунок розміру пенсії за віком, включивши в заробітну плату, з якої обчислено розмір пенсії, суми заробітної плати за період з 01.01.1992 по 31.12.1992.

Додатковою постановою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 19 вересня 2017 року задоволено заяву ОСОБА_1 та ухвалено рішення про зобов`язання відповідача провести позивачу з 17.08.2016 перерахунок пенсії за віком, включивши в заробітну плату, з якої обчислено розмір пенсії, суми заробітної плати за період з 01.01.1992 по 31.12.1992.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що не врахування до розрахунку заробітної плати для обчислення пенсії позивача на момент її призначення даних про заробітну плату за 1992 рік є правомірним та відповідає чинному законодавству. Крім того, вказує, що згідно з трудовою книжкою позивача він з 20.07.1992 по 31.12.1992 не працював, а відтак відсутні підстави для зарахування вказаного періоду до його трудового стажу.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження за вищевказаною скаргою.

Позивач правом на подання заперечення чи відзиву на касаційну скаргу не скористався.

Справу передано до Верховного Суду.

Суд касаційної інстанції, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що постановою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 10.06.2016 у справі №337/1427/16-а, яка набрала законної сили, зобов`язано УПФУ в Хортицькому районі м. Запоріжжя зарахувати в загальний стаж роботи періоди роботи ОСОБА_1 в районах Крайньої Півночі з 23.12.1977 по 24.04.1978, з 31.07.1980 по 16.10.1981, з 04.11.1981 по 26.04.1982, з 25.06.1982 по 26.08.1982 та період строкової військової служби в лавах Радянської Армії в районах Крайньої Півночі з 07.05.1978 по 12.05.1980 із розрахунку один рік роботи та служби за один рік та шість місяців стажу роботи. Зобов`язано УПФУ в Хортицькому районі м. Запоріжжя провести додаткову перевірку дотримання умов для призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах, здійснити розрахунок стажу роботи і повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 26.11.2015.

Постановою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 22.12.2016 у справі №337/4559/16-а, яка набрала законної сили, зобов`язано УПФУ в Хортицькому районі м. Запоріжжя призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах з 17.08.2016.

В березні 2017 року на підставі зазначеного судового рішення позивачу призначена пенсія за віком в розмірі 1982,94 грн.

Позивач з 20.02.1986 по 20.07.1992 працював помічником бурильника, помічником машиніста, помічником кухаря Заполярної ГРЕ ПГО «Якутськгеологія», тобто в районах Крайньої Півночі. Цей стаж роботи зарахований йому в страховий стаж при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Згідно з довідкою АГК «Заполярное» від 10.07.1996 заробітна плата ОСОБА_1 за період з 01.01.1988 по 31.12.1992 (60 календарних місяців роботи підряд що 30.06.2000), яка повинна враховуватись при призначенні пенсії, склала 348089,00 руб. Заробітна плата зазначена з урахуванням районного коефіцієнту 2.

Відповідач при обчисленні розміру пенсії позивача врахував саме зазначену довідку АГК «Заполярное» від 10.07.1996 і пенсію обчислив, виходячи із заробітної плати з урахуванням районного коефіцієнту 2 лише за період з 01.01.1988 по 31.12.1991. Заробітна плата за 1992 рік при обчисленні пенсії не врахована.

Позивач, не погодившись такими діями відповідача, звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач при незарахуванні в заробітну плату, з якої позивачу обчислено пенсію за віком, діяв не відповідно до Закону, не в спосіб, передбачений ним, у зв`язку з чим такі його дії є протиправними і відповідач зобов`язаний поновити порушені права позивача шляхом проведення перерахунку розміру призначеної пенсії, включивши в заробітну плату, з якої обчислено розмір пенсії, суми заробітної плати за період з 01.01.1992 по 31.12.1992.

При цьому суди посилались на те, що нормами чинного пенсійного законодавства України не визначено обмежень щодо визначення розміру пенсії, виходячи із заробітної плати за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 30.06.2000 року, будь-яких недоліків до довідки, що підтверджує розмір заробітної плати позивача за період 1992 року відповідачем не встановлено, тобто законних підстав для неврахування до заробітної плати, з якої було визначено розмір пенсії ОСОБА_1 суми заробітку за 1992 рік у відповідача не було.

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає таке.

Статтею 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року закріплено принцип територіальності, згідно з яким пенсійне забезпечення громадян держав-учасників здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

При цьому, метою вказаної Угоди є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов`язань відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди. Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов`язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.

Статтею 5 Угоди встановлено, що вона розповсюджує свою дію на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держави-учасниць угод.

Згідно з частинами другою та третьою статті 6 цієї Угоди, для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди. Обчислення пенсій провадиться із заробітку за періоди роботи, які зараховуються в трудовий стаж.

Тобто, цією Угодою визначено стаж, який підлягає безумовному врахуванню при призначенні пенсії, і відповідно, заробіток за такий період також підлягає включенню при обчисленні пенсії.

Рішенням Економічного Суду Співдружності Незалежних Держав N01-1/2-07 від 26 березня 2008 року визначено, що норма пункту 3 статті 6 Угоди від 13 березня 1992 роки встановлює правило, згідно з яким розмір пенсії визначається із заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу, і застосовується при первинному призначенні пенсії в державах-учасницях Угоди. Конкретні періоди роботи для визначення середнього заробітку (доходу) при призначенні пенсії передбачаються пенсійним законодавством кожної держави-учасниці цієї Угоди.

Статтею 3 Тимчасової Угоди між Урядом України та Урядом РФ про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі, та в місцевостях, які прирівняні до даних районів, в галузі пенсійного забезпечення від 15 січня 1993 року при призначенні пенсії у відповідності із статтею 1 цієї Тимчасової Угоди на території України, компетентні органи РФ відшкодують витрати на виплату цієї пенсії у тій її частині, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або у місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, починаючи з 1 січня 1991 року. У цьому випадку частина пенсії, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого у районах Крайньої Півночі або у місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, обчислюється за нормами законодавства РФ.

Згідно зі ст. 41 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 1058-IV) до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються: 1) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно із цим Законом були фактично обчислені та сплачені страхові внески до Пенсійного фонду в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески; 2) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум; 3) суми заробітної плати (доходу), визначені виходячи із здійсненої застрахованою особою доплати, передбаченої ч. 3 ст. 24 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон №1788-XII) до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Районний коефіцієнт - показник відносного збільшення заробітної плати з метою компенсації додаткових витрат і підвищених витрат праці, пов`язаних з виконанням роботи і проживанням в регіонах з важкими кліматичними умовами. В даний час районні коефіцієнти, розмір яких від 1,1 до 2,0, застосовуються до заробітної плати працівників, зайнятих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до них, районах Сибіру, Далекого Сходу, Уралу, північних регіонах європейської частини РФ.

Тобто, такий коефіцієнт пов`язаний саме із проживанням та роботою особи на території, в тому числі, районів Крайньої Півночі.

Відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.

Наведена законодавча норма встановлює порядок зарахування стажу роботи в районах Крайньої Півночі, а не розмір заробітної плати при розрахунку пенсії.

Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу PCP від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», постанови Ради Міністрів Союзу PCP від 10 лютого 1960 року № 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу PCP від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», Указу Президії Верховної Ради Союзу PCP від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».

Відповідно до Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій від 03 серпня 1972 року Законом СРСР від 15 травня 1990 року № 1480-I (далі - Закон СРСР № 1480-I) «Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР» особам, які проживали у районах, де до заробітної плати робітників і службовців встановлено районні коефіцієнти, при призначенні пенсії враховувалася фактична заробітна плата, обчислена із застосуванням районного коефіцієнта та північної надбавки.

Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.

При цьому, статтею 78 діючого на той час Закону СРСР № 1480-I було передбачено, що до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески.

Відповідно до підпункту «д» пункту 15 Інструкції «Про порядок утримання страхових внесків і використання коштів державного соціального страхування», затвердженої Постановою Президії ВЦРПС від 29 лютого 1960 року, в загальну суму заробітної плати, на яку нараховуються страхові внески, включалися процентні надбавки за роботу на Крайній Півночі і місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, а також районний та поправочний коефіцієнт.

Разом з тим, частиною третьою статті 96 Закону СРСР № 1480-I передбачено, що при вибутті таких осіб за межі районів Крайньої Півночі чи прирівняних до них районів, у райони, де коефіцієнт до заробітної плати не встановлений, пенсія за їх вибором обчислюється в такому ж порядку, але з виключенням з фактичного заробітку виплат за районними коефіцієнтами, або із заробітку, обчисленого відповідно до статей 76 та 78 цього Закону.

Проте, вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій вищенаведеного не врахували, як і не врахували того, що ні Законом №1788-XII, ні Законом № 1058-IV, які були чинними в спірний період роботи позивача та на час призначення пенсії, не врегульовано питання включення до заробітної плати для обчислення пенсії районного коефіцієнта. Також судами не встановлено, в якому розмірі позивачу нараховувався районний коефіцієнт у 1992 році з метою розмежування розміру заробітної плати та надбавок у вказаний період.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 353 КАС України (в редакції, чинній до 08.02.2020) підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

На підставі викладеного, колегія суддів доходить висновку про скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що у вказаній справі Хортицьким районним судом м. Запоріжжя винесено додаткову постанову від 19 вересня 2017 року, якою задоволено заяву ОСОБА_1 та ухвалено рішення про зобов`язання відповідача провести позивачу з 17.08.2016 перерахунок пенсії за віком, включивши в заробітну плату, з якої обчислено розмір пенсії, суми заробітної плати за період з 01.01.1992 по 31.12.1992.

Частиною 1 статті 168 КАС України (в редакції до 15.12.2017) передбачено, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Вказана норма знайшла своє відображення і в новій редакції КАС України, чинній з 15.12.2017, а саме в ч. 1 ст. 252 КАС України, згідно з якою, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Отже, враховуючи, що додаткове судове рішення є невід`ємною частиною основного судового рішення, оскільки доповнює його, та те, що оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, колегія суддів вважає за необхідне скасувати й додаткову постанову Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 19.09.2017 у вказаній справі, якою вирішено частину позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

При цьому, суд зазначає, що чинна стаття 20 КАС України, а саме частина перша, визначає виключний перелік спорів, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам, до якого не включено рішення суб`єктів владних повноважень, що є предметом спору у цій справі. Проте, згідно з частиною 2 цієї статті окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті.

Отже, спір у цій справі повинен розглядатися Запорізьким окружним адміністративним судом.

Керуючись статтями 345 353 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справі»), суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя задовольнити частково.

Постанову Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 18 лютого 2017 року, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року та додаткову постанову Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 19 вересня 2017 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Запорізького окружного адміністративного суду.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий А. Ю. Бучик

Судді: А. І. Рибачук

С. Г. Стеценко