ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 337/2499/21

провадження № 51-3270 км 23

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції)

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Запорізького апеляційного суду від 23 лютого 2023 року у кримінальному провадженні № 12021082070000034 за обвинуваченням

ОСОБА_7 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше судимого, останнього разу за вироком Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 30 березня 2021 року за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, скасованого вироком Запорізького апеляційного суду від 04 жовтня 2021 року в частині призначеного покарання, призначено покарання у виді арешту на строк 3 місяці 5 днів,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 317 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 25 липня 2022 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 317 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з конфіскацією всього належного йому майна.

Вироком Запорізького апеляційного суду від 23 лютого 2023 року вирок районного суду в частині призначеного покарання скасовано.

Постановлено новий вирок, яким ОСОБА_7 призначено покарання за ч. 2 ст. 317 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки з конфіскацією всього належного йому майна.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 30 березня 2021 року з урахуванням вироку Запорізького апеляційного суду від 04 жовтня 2021 року, остаточно визначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з конфіскацією всього належного йому майна.

Зараховано у строк відбування покарання відбуте ним за вироком від 30 березня 2021 року покарання за правилами, передбаченими в ст. 72 КК України.

Вироком суду встановлено, що 24 лютого 2021 року, приблизно о 14:10 год., ОСОБА_7 , маючи умисел на надання приміщення для незаконного вживання наркотичних засобів, з корисливих мотивів, за грошову винагороду в розмірі 50 грн. надав свою квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , трьом особам, які шляхом внутрішньовенної ін`єкції вжили наркотичний засіб «метадон».

Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник просить скасувати вирок апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зазначає, що суд, усупереч вимогам закону, не застосував до призначеного ОСОБА_7 покарання положення ст. 75 КК України, не врахував усіх даних про особу засудженого, щире каяття та активне сприяння в розкритті злочину, що є обставинами, які пом`якшують покарання, що засуджений обвинувачувався тільки в одному епізоді скоєння правопорушення, з моменту скоєння якого до постановлення вироку апеляційним судом минуло майже 2 роки, протягом яких ОСОБА_7 не скоював жодних протиправних діянь, інкримінований йому злочин вчинив під наполегливим тиском особи, що була неодноразово судимою за злочини в сфері незаконного обігу наркотиків.

Позиції інших учасників судового провадження

Захисник у судовому засіданні підтримав доводи скарги та просив її задовольнити.

Прокурор у суді касаційної інстанції заперечував проти задоволення скарги та просив залишити судове рішення без зміни.

Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді

Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.

Згідно зі ст. 433 цього Кодексу суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 та кваліфікація його дій у касаційному порядку не оскаржуються. При перевірці доводів касаційної скарги Суд виходить із фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій.

Мотиви суду

Доводи касаційної скарги захисника зводяться до того, що при призначенні винному покарання апеляційний суд не обґрунтував, чому не застосував до цього покарання положення ст. 75 КК України.

З такими доводами колегія суддів погодитися не може.

Положеннями ст. 50 КК України передбачено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору покарання, ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Виправлення, як мета покарання - це той наслідок, який прагне досягнути держава передбаченими законом заходами примусу. Виправлення засудженого - це ті певні зміни в його особистості, які утримують його в подальшому від вчинення нових злочинів. З моральної точки зору виправлення засудженого і є кінцевою метою покарання.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню.

Відповідно до ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків визначених цією статтею, при призначенні покарання, зокрема, у виді позбавлення волі на строк не більше 5 років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Касаційний Суд звертає увагу, що висновки суду мають ґрунтуватися на тих відомостях, які він оцінює на час ухвалення рішення, а саме на відомостях про кожний вчинений особою злочин, посткримінальну поведінку та її характеристику, спосіб життя, соціальні зв`язки, поведінку до, в момент та після вчинення кримінального правопорушення, соціально-демографічні властивості та соціально-психологічну характеристику. Також слід врахувати ознаки, які характеризують особистісні прояви в основних сферах життєдіяльності, та зважити на спрямованість і мотиви протиправної поведінки, наявність чи відсутність судимості в особи, що притягується до кримінальної відповідальності. Лише проаналізувавши всі зазначені обставини, суд може дійти висновку про наявність або відсутність підстав для звільнення особи від відбування покарання.

Із оскаржуваних рішень убачається, що суд апеляційної інстанції належним чином урахував усі обставини, що за законом мають правове значення, в тому числі й ті, на які посилається захисник у своїй касаційній скарзі, та дійшов висновку про відсутність підстав для звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з встановленням випробувального терміну.

Обираючи міру примусу, суд апеляційної інстанції взяв до уваги дані про особу винного, який повністю визнав свою вину, не оспорював фактичні обставини справи, вчинив один епізод злочину, а також суд врахував відсутність обставин, що обтяжують покарання.

Обставинами, що пом`якшують покарання, суд обґрунтовано визнав щире каяття.

При цьому судом також враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є тяжким, те, що ОСОБА_7 офіційно не працевлаштований, раніше двічі судимий за вчинення умисних корисливих злочинів, інкримінований йому злочин вчинив на наступний день після проголошення йому обвинувального вироку Хортицьким районним судом м. Запоріжжя від 23 лютого 2021 року, що свідчить про свідоме небажання винного стати на шлях виправлення. Враховуючи наведене, апеляційний суд у вироку наголосив, що така поведінка обвинуваченого говорить про стійкість його умислу щодо подальшого забезпечення свого існування за рахунок вчинення злочинів, а отже, про підвищену суспільну небезпечність його особи і недієвість інших, більш м`яких видів покарань.

З урахуванням наведеного, цей суд дійшов переконливого висновку про неможливість звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Твердження захисника про провокацію злочину були предметом перевірки суду апеляційної інстанції та визнані безпідставними, оскільки ОСОБА_7 визнав свою вину у повному обсязі та за обставин, викладених в обвинувальному акті, не заперечував вчинення ним дій, які йому інкримінувалися, про що надав відповідні показання.

Отже, суд касаційної інстанції вважає, що призначене ОСОБА_7 покарання є законним, справедливим, воно буде відповідати тяжкості правопорушення, сприятиме виправленню винного та попередженню вчинення ним нових злочинів, а також не буде становити «особистий надмірний тягар для особи» та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.

Матеріали провадження не містять даних про порушення вимог кримінального процесуального чи неправильне застосування кримінального законів, які були б безумовними підставами для зміни або скасування судового рішення, а тому підстав для задоволення касаційної скарги немає.

Урахувавши наведене, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню. У зв`язку із цим та керуючись статтями 434 436 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне залишити судове рішення без зміни.

З цих підстав суд ухвалив:

Вирок Запорізького апеляційного суду від 23 лютого 2023 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_8 ОСОБА_3