Постанова

Іменем України

12 березня 2020 року

м. Київ

справа № 337/4535/17

провадження № 61-12844 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - комунальна установа «Централізована бухгалтерія закладів та установ молоді, фізичної культури та спорту» Запорізької обласної ради;

представник відповідача - адвокат Матсалаєва Вікторія Вікторівна;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 29 травня 2019 року у складі колегії суддів: Полякова О. З., Крилової О. В., Бєлки В. Ю,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до комунальної установи «Централізована бухгалтерія закладів та установ молоді, фізичної культури та спорту» Запорізької обласної ради (далі - КУ «Централізована бухгалтерія закладів та установ молоді, фізичної культури та спорту» ЗОР) про стягнення компенсації за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява, з урахуванням уточнених позовних вимог, мотивована тим, що з 17 лютого 2014 року по 02 червня 2015 року вона працювала в КУ «Централізована бухгалтерія закладів та установ молоді, фізичної культури та спорту» ЗОР на посаді провідного спеціаліста сектору внутрішнього аудиту та матеріально-технічного забезпечення. 02 червня 2015 року її було звільнено з роботи за статтею 38 КЗпП України за власним бажанням, проте, у день звільнення відповідач не провів з нею повний розрахунок, у зв`язку з чим вона вимушена була неодноразово звертатися до суду за стягненням недонарахованих та недоплачених сум.

Так, рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 08 червня 2016 року та рішенням апеляційного суду Запорізької області від 22 грудня 2016 року, залишеними без змін ухвалою Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 19 жовтня 2017 року, з відповідача на її користь стягнуто частину заробітної плати (у вигляді премій та надбавок) у сумі 9 938,74 грн, індексацію заробітної плати у сумі 3 864,71 грн, матеріальну допомогу на оздоровлення у сумі 1 551 грн, компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у сумі 3 435,08 грн.

Відповідач виконав вищезазначені судові рішення по сплаті частки заробітної плати, індексації, матеріальної допомоги на оздоровлення та компенсації втрати частини доходу на загальну суму 15 125 грн, з урахуванням стягнутих податків, перерахувавши вказані кошти на її картковий рахунок 20 січня 2017 року.

Разом з тим, зазначала, що за порушення термінів виплати заробітної плати, вона має право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку порушенням термінів їх виплати. Сума компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплат на суму 15 354,45 грн за період з 01 листопада 2015 року по 01 січня 2017 року (дата фактичного розрахунку) складає 2 054,65 грн. Ураховуючи те, що сума даної компенсації є заробітною платою, вважала, що на суму компенсації 2 054,65 грн має бути нарахована компенсація втрати частини доходів, з урахуванням діючих індексів інфляції, за період з 01 січня 2017 року по 01 листопада 2017 року у розмірі 310,98 грн.

Також вказувала, що на підставі рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 16 серпня 2017 року з відповідача на її користь стягнуто відпускні у сумі 3 540,61 грн, яка складається з: 348,38 грн (8 днів відпустки у червні 2014 року), 442,64 грн (10 днів відпустки у липні 2014 року), 2 749,59 грн (15 днів відпустки + 19 компенсації за невикористану відпустку у травні 2015 року).

08 вересня 2017 року відповідач виконав свої зобов`язання та сплатив суму відпускних у розмірі 3 540,61 грн, перерахувавши вказані кошти на її картковий рахунок. Вважала, що загальна сума компенсації втрати частини доходів за несвоєчасно виплачені відпускні у загальній сумі 3 540,61 грн дорівнює 2 355,23 грн.

Також вважала, що відповідач має сплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з період з 03 червня 2015 року по 08 вересня 2017 року. При цьому зазначала, що період з 03 червня 2015 року по 10 січня 2017 року вже розглядався у суді (справа № 337/972/17) і рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 04 серпня 2017 року, зміненим постановою апеляційного суду Запорізької області від 21 грудня 2017 року, з відповідача на її користь стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03 червня 2015 року по день фактичного розрахунку по 10 січня 2017 року в сумі 127 866 грн.

Тому вважала, що відповідач має виплатити їй середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11 січня 2017 року по 08 вересня 2017 року (день фактичного розрахунку за частку заробітної плати у вигляді відпускних у сумі 3 540,61 грн), з урахуванням сплаченої їй заробітної плати за даний період. Вказувала, середня заробітна плата за період з 11 січня 2017 року по 08 вересня 2017 року складає 52 200,85 грн (з розрахунку двох місяців, що передували звільненню, середньоденна заробітна плата складає 316,50 грн х 165 днів = 52 200,85 грн). Ураховуючи те, що з 11 січня 2017 року вона працює в Другому запорізькому місцевому центрі з надання безоплатної вторинної правової допомоги, зарплата у якому за період з 11 січня 2017 року по 08 вересня 2017 року становить 28 110 грн, вважала, що з відповідача на її користь підлягає стягненню середній заробіток за час затримки при звільненні за період з 11 січня 2017 року по 08 вересня 2017 року у розмірі 24 110,85 грн (52 200,85 грн - 28 110 грн = 24 110,85 грн).

Крім того, вважала, що дії відповідача, які виразилися у порушенні її прав у сфері трудових відносин, завдали їй моральної шкоди, розмір якої вона оцінює у 50 тис. грн.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд стягнути з відповідача на її користь компенсацію втрати частини доходів у зв`язку порушенням термінів їх виплати за період з 01 листопада 2015 року по 01 січня 2017 року у загальній сумі 2 054,65 грн, компенсацію втрати частини доходів у зв`язку порушенням термінів їх виплати на суму 2 054,65 грн за період з 01 січня 2017 року по 01 листопада 2017 року у загальній сумі 310,98 грн, компенсацію втрати частини доходів у зв`язку порушенням термінів їх виплати на суму відпускних після перерахунку у загальній сумі 2 355,23 грн, середній заробіток по день фактичного розрахунку (08 вересня 2017 року) у сумі 24 110,85 грн та 50 тис. грн на відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 29 січня 2019 року у складі судді Кучерука І. Г. позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з КУ «Централізована бухгалтерія закладів та установ молоді, фізичної культури та спорту» ЗОР на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати в загальній сумі 2 568,07 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11 січня 2017 року по 08 вересня 2017 року у сумі 24 110,85 грн, моральну шкоду в сумі 1 тис. грн, в рахунок повернення судових витрат по сплаті судового збору 640 грн, усього 28 318,92 грн.

В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 має право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, оскільки судом встановлено і не заперечувався сторонами, що частина заробітної плати у вигляді премії, надбавки, індексації заробітної плати та матеріальної допомоги на оздоровлення на загальну суму 15 354,45 грн була виплачена позивачу несвоєчасно, із затримкою більш, ніж на один місяць, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати в сумі 2 054,65 грн, нараховану за період з 01 листопада 2015 року по 01 січня 2017 року. Також суд першої інстанції вважавтакими, що підлягають задоволенню, позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати в сумі 310,98 грн, нараховану на неотриманий своєчасно дохід у вигляді компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати в сумі 2 054,65 грн. Вказані розрахунки відповідач не спростував належними та допустимими доказами.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Хортицького районного суду м .Запоріжжя від 16 серпня 2017 року з відповідача на користь позивача стягнуто 3 540,61 грн в порядку перерахунку компенсації днів відпустки за червень, липень 2014 року, травень 2015 року. З обставин даної справи встановлено, що первісно компенсація днів відпустки була нарахована позивачу, виходячи із середньомісячної заробітної плати, розрахованої без урахування премій, надбавок, яких позивач була позбавлена у зв`язку з накладанням догани. Після її скасування відповідач самостійно не здійснив перерахунок заробітної плати та не виплатив борг позивачу, у зв`язку з чим за позовом ОСОБА_1 рішеннями Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 08 червня 2016 року та апеляційного суду Запорізької області від 22 грудня 2016 року з відповідача була стягнута заборгованість в загальній сумі 15 354,45 грн. Ураховуючи те, що дохід у вигляді перерахунку компенсації днів відпусток за червень, липень 2014 року, травень 2015 року мав бути нарахований відповідачем та виплачений позивачу після набрання законної сили вказаними судовими рішеннями, а саме після 22 грудня 2016 року, але фактично виплачений 08 вересня 2017 року, суд вважав, що ОСОБА_1 має право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, але лише за період з січня 2017 року по серпень 2017 року. Виходячи з власного розрахунку суду компенсації втрати частини доходу у вигляді компенсації днів відпустки в сумі 3 540,61 грн за період невиплати з січня 2017 року по серпень 2017 року, суд визначив, що сума компенсації становить 202,44 грн, а загальна сума компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 2 568,07 грн (2 054,65 грн + 310,98 грн + 202,44 грн = 2 568,07 гр).

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення середнього заробітку, суд першої інстанції виходив з того, що виплата перерахованої суми компенсації днів відпустки в розмірі 3 540,61 грн була перерахована позивачу 08 вересня 2017 року. Ураховуючи те, що рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 04 серпня 2017 року, зміненим постановою апеляційного суду Запорізької області від 21 грудня 2017 року, з КУ «Централізована бухгалтерія закладів та установ молоді, фізичної культури та спорту» ЗОР на користь ОСОБА_1 стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03 червня 2015 року по 10 січня 2017 року в сумі 127 866 грн, виходячи із середньоденної заробітної плати в сумі 316,50 грн, суд вважав обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на її користь середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 11 січня 2017 року по 08 вересня 2017 року (165 робочих днів), що становить 24 110,85 грн, погодившись з розрахунком позивача у цій частині, який відповідачем не спростовано.

Визначаючи розмір грошової компенсації моральної шкоди, спричиненої невиплатою заробітної плати, суд виходив з принципів розумності і справедливості, визначивши цю суму у розмірі 1 тис. грн.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Запорізького апеляційного суду від 29 травня 2019 року апеляційна скарга ОСОБА_1 залишена без задоволення. Апеляційна скарга комунальної установи «Централізована бухгалтерія закладів та установ молоді, фізичної культури та спорту» Запорізької обласної ради задоволена частково. Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 29 січня 2019 року скасовано та прийнято постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що сума в розмірі 15 125 грн виникла в наслідок прийняття рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 08 червня 2016 року та рішення апеляційного суду Запорізької області від 22 грудня 2016 року та виплачена ОСОБА_1 в порядку виконання судових рішень, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників» від 03 серпня 2011 року № 845, та без порушення строків виплати, тому відсутні законні підстави для стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати.

Також суд апеляційної інстанції не погодився з висновком суду першої інстанції щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, посилаючись на те, що сума 3 540,61 грн, стягнута рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 16 серпня 2017 року з установи на користь ОСОБА_1 , є перерахунком компенсації днів відпустки у зв`язку з прийняттям рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 08 червня 2016 року та рішення апеляційного суду Запорізької області від 22 грудня 2016 року, та виплачена ОСОБА_1 після набранням чинності рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 16 серпня 2017 року у передбаченому законом порядку. Отже, відповідач провів розрахунок з позивачем у розмірі, визначеному органом, який виніс рішення по суті спору, чим виконав рішення суду в законодавчо визначеному порядку, тому підстави для стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку ОСОБА_1 за період з 11 січня 2017 року по 08 вересня 2017 року відсутні. Ураховуючи те, що в діях відповідача не вбачається порушення трудових прав ОСОБА_1 , суд не вбачав законних підстав для відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 серпня 2019 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 337/4535/17 із Хортицького районного суду м. Запоріжжя.

У вересні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 лютого 2020 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судове рішення апеляційного суду ухвалено при неповному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, не застосовано норми матеріального та процесуального права, які мали бути застосовані. Вказувала, що у порушення пункту 1 частини першої статті 411 ЦПК України справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; у порушення пункту 4 частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу; судом порушено строк розгляду справи, передбачений частиною першою статті 371 ЦПК України; у порушення вимог пункту 7 частини першої статті 411 ЦПК України справа розглянута в порядку спрощеного позовного провадження, проте, підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження з викликом сторін. Вважала, що має право на стягнення середнього заробітку за період з 11 січня 2017 року по день фактичного розрахунку 08 вересня 2017 року у відповідності до вимог чинного законодавства, з урахуванням отриманої заробітної плати за новим місцем роботи у цей період. Тому є правильним висновок суду першої інстанції про задоволення її вимог про стягнення середнього заробітку за період з 11 січня 2017 року по 08 вересня 2017 року у розмірі 24 110,85 грн. Вважала, що також має право на виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, відповідно до вимог Закону України «Про компенсацію громадян втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплат».

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У вересні 2019 року КУ «Централізована бухгалтерія закладів та установ молоді, фізичної культури та спорту» ЗОР подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, у зв`язку з тим, що доводи скарги є безпідставними, а судове рішення апеляційної інстанції є мотивованим, законним й ґрунтується на належних та допустимих доказах, судом апеляційної інстанції вірно застосовано норми матеріального та процесуального права щодо спірних правовідносин.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що ОСОБА_1 працювала в КУ «Централізована бухгалтерія закладів та установ молоді, фізичної культури та спорту» ЗОР з 17 лютого 2014 року по 02 червня 2015 року (а. с. 42, т. 1).

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 08 червня 2016 року частково задоволено позов ОСОБА_1 , стягнуто з КУ «Централізована бухгалтерія закладів та установ молоді, фізичної культури та спорту» ЗОР на її користь індексацію заробітної плати за період з 17 лютого 2014 року по 02 червня 2015 року в сумі 3 864,71 грн, матеріальну допомогу на оздоровлення в сумі 1 551 грн, а всього 5 415,71 грн. В задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості із заробітної плати в сумі 9 938,74 грн та компенсації втрат частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплат в розмірі 3 435,08 грн - відмовлено (а. с. 26-28, т. 1).

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 22 грудня 2016 року рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 08 червня 2016 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення невиплаченої частини заробітної плати та компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків її виплати скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення, яким стягнуто з КУ «Централізована бухгалтерія закладів та установ молоді, фізичної культури та спорту» Запорізької обласної ради на користь ОСОБА_1 невиплачену частину заробітної плати в сумі 9 938,74 грн та компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків її виплати в розмірі 3 435,08 грн. В іншій частині рішення залишено без змін (а. с. 29-32, т. 1).

Зазначеними судовими рішеннями встановлено, що у період з 17 лютого 2014 року до 02 червня 2015 року, за виключенням часу з 02 липня 2014 року по 26 березня 2015 року, ОСОБА_1 не в повному обсязі була виплачена заробітна плата у вигляді премій, надбавок на загальну суму 9 938,74 грн.

Вказані судові рішення виконано відповідачем 20 січня 2017 року шляхом перерахування на банківський рахунок позивача в ПАТ КБ «ПриватБанк» стягнутих сум за вирахуванням обов`язкових податків та платежів (а. с. 10, т. 1).

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 16 серпня 2017 року у справі № 337/579/17, стягнуто з КУ «Централізована бухгалтерія закладів та установ молоді, фізичної культури та спорту» ЗОР на користь ОСОБА_1 3 540,61 грн в порядку перерахунку компенсації днів відпустки за червень, липень 2014 року, травень 2015 року (а. с. 40, т. 1).

Вказане судове рішення виконано відповідачем 08 вересня 2017 року шляхом перерахування на банківський рахунок позивача в ПАТ КБ «ПриватБанк» стягнутої суми 3 540,61 грн (а. с. 11, т. 1).

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 04 серпня 2017 року, у справі 337/972/2017, зміненим постановою апеляційного суду Запорізької області від 21 грудня 2017 року, з КУ «Централізована бухгалтерія закладів та установ молоді, фізичної культури та спорту» ЗОР на користь ОСОБА_1 стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03 червня 2015 року по 10 січня 2017 року в сумі 127 866 грн (а. с. 38-39, 70-72, т. 1)

Вказаними судовими рішеннями встановлено, що в день звільнення 02 червня 2015 року відповідач не здійснив повного розрахунку з позивачем, заборгованість по заробітній платі була стягнута рішеннями Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 08 червня 2016 року та апеляційного суду Запорізької області від 22 грудня 2016 року, які виконані відповідачем 20 січня 2017 року.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з вимогами частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до статей 47 116 КЗпП України при звільненні працівника виплати всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно до статті 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статі 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачене статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Судами встановлено, що у день звільнення ОСОБА_1 02 червня 2015 року КУ «Централізована бухгалтерія закладів та установ молоді, фізичної культури та спорту» ЗОР не провела з позивачем повного розрахунку по заробітній платі. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 08 червня 2016 року та рішенням апеляційного суду Запорізької області від 22 грудня 2016 року з відповідача на користь ОСОБА_1 стягнуто частину заробітної плати (у вигляді премій та надбавок) у сумі 9 938,74 грн, індексацію заробітної плати у сумі 3 864,71 грн, матеріальну допомогу на оздоровлення у сумі 1 551 грн, компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у сумі 3 435,08 грн. Вказані судові рішення виконані відповідачем 20 січня 2017 року у порядку виконання судових рішень, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників» від 03 серпня 2011 року № 845.

Відповідно до частини другої статті 21 Закону України «Про відпустки» порядок обчислення заробітної плати працівникам за час відпусток, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, та компенсації за невикористані відпустки встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Положеннями частини першої статті 83 КЗпП України передбачено обов`язок роботодавця у разі звільнення працівника виплатити грошову компенсацію за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Згідно з пунктом 2.2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13 січня 2004 року № 5, фонд додаткової заробітної плати включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. До складу фонду додаткової заробітної плати входять, зокрема, оплата, а також суми грошових компенсацій у разі невикористання щорічних (основної та додаткових) відпусток та додаткових відпусток працівникам, які мають дітей, у розмірах, передбачених законодавством.

Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції виходив з того, що сума 3 540,61 грн, стягнута рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 16 серпня 2017 року з установи на користь ОСОБА_1 , є перерахунком компенсації днів відпустки у зв`язку з прийняттям рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 08 червня 2016 року та рішення апеляційного суду Запорізької області від 22 грудня 2016 року, та виплачена ОСОБА_1 08 вересня 2017 року у встановленому чинним законодавством порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати, який застосовується при наданні працівникам відпусток (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Згідно з підпунктом «б» пункту 4 Порядку при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, не враховуються: одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо.

Тобто згідно з підпунктом «б» пункту 4 Порядку компенсація за невикористану відпустку є одноразовою виплатою.

Відповідно до пункту 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюється із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, на число календарних днів за цей період.

Статтею 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» передбачено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, серед яких, крім іншого, заробітна плата (грошове забезпечення).

За приписами статті 3 Закону України «Про компенсацію громадян втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплат» сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Таким чином, Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» застосовується до грошових доходів громадян, які не мають разового характеру, а компенсація за невикористану відпустку є одноразовою виплатою і тому не підлягає компенсації у відповідності до вимог цього Закону.

Ураховуючи те, що сума 3 540,61 грн, стягнута рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 16 серпня 2017 року з відповідача на користь ОСОБА_1 , є перерахунком компенсації днів відпустки, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на її користь компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Тому доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що вона має право на таку компенсацію, не ґрунтуються на законі.

Колегія суддів також враховує, що рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 04 серпня 2017 року, у справі 337/972/2017, зміненим постановою апеляційного суду Запорізької області від 21 грудня 2017 року, з КУ «Централізована бухгалтерія закладів та установ молоді, фізичної культури та спорту» ЗОР на користь ОСОБА_1 стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03 червня 2015 року по 10 січня 2017 року (день фактичного розрахунку, визначено позивачем) в сумі 127 866 грн.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд та апеляційної інстанцій правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги про те, що справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду, судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, зокрема, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями (а. с. 41, т. 2).

Посилання касаційної скарги на те, що справа підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження з викликом сторін, є необгрунтованими з огляду на приписи пункту 2 частини 4 статті 19, пункту 2 частини першої статті 274 ЦПК, за якими у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, що виникають з трудових відносин.

Також є безпідставними є доводи касаційної скарги щодо пропуску судом апеляційної інстанції строку розгляду справи, який відповідно до статті 275 ЦПК України не перевищено, враховуючи відкриття апеляційного провадження 15 березня 2019 року та винесення постанови апеляційним судом 29 травня 2019 року.

Інші доводи касаційної скарги є аналогічними тим доводами, які були викладені в апеляційній скарзі, та перевірялися судом апеляційної інстанції під час апеляційного розгляду цього спору.

Таким чином, Верховний Суд доходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявників, при цьому враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Суд апеляційної інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржуване рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, постанову суду апеляційної інстанцій - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Запорізького апеляційного суду від 29 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович