Постанова
Іменем України
30 березня 2023 року
м. Київ
справа № 337/7252/21
провадження № 61-12607св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , Запорізька міська рада,
третя особа - приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Бахматська Тетяна Михайлівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 22 серпня 2022 року у складі судді Ширіної С. А. та постанову Запорізького апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року у складі колегії суддів: Дашковської А. В., Гончар М. С., Кочеткової І. В.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до
ОСОБА_2 , Запорізької міської ради, третя особа - приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Бахматська Т. М., про встановлення факту проживання однією сім`єю.
Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою:
АДРЕСА_1 , проте постійно проживає за адресою:
АДРЕСА_2 частина якої належить йому на праві власності та була отримана ним у спадок за законом після смерті його матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Інша 1/2 частина квартири АДРЕСА_3 належить вітчиму позивача ОСОБА_5 на праві спільної власності.
Після смерті матері ОСОБА_1 постійно проживав разом з вітчимом ОСОБА_5 у зв`язку з тим, що той був людиною похилого віку та потребував догляду.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер, після його смерті відкрилася спадщина у вигляді 1/2 частини квартири АДРЕСА_4 , яку він прийняв як спадкоємець четвертої черги.
З метою оформлення спадщини позивач 08 лютого 2021 року звернувся із заявою про прийняття спадщини за законом до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Бахматської Т. М.
Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 16 червня 2021 року
№ 678/02-31 ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про спадщину за законом на квартиру
АДРЕСА_4 у зв`язку з відсутністю у нього документів, які підтверджували
б факт постійного його проживання разом із спадкодавцем ОСОБА_5
ОСОБА_1 просив встановити факт, що він постійно проживав однією сім`єю із спадкодавцем ОСОБА_5 у квартирі за адресою: АДРЕСА_5 в період з 18 листопада 2014 року і до відкриття
спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 22 серпня 2022 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року, у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивач не надав належних та допустимих доказів щодо його проживання однією сім`єю
з ОСОБА_5 , ведення з ним спільного побуту та наявності між ними взаємних прав та обов`язків.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
12 грудня 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 22 серпня 2022 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року і передати справу на новий розгляд.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не проаналізували надані сторонами докази, не зазначили, з яких підстав вони вважають пояснення свідків такими, що з огляду на їх зміст є непереконливими дозами спільного проживання позивача із спадкодавцем протягом останніх
п?яти років до смерті спадкодавця.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень представник заявника зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 07 лютого
2018 року у справі № 127/1765/16, від 16 січня 2019 року у справі
№ 343/1821/16-ц, від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц,
від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16, від 24 червня 2021 року у справі № 694/646/20, від 13 липня 2021 року у справі № 522/10375/19, від 10 січня
2019 року у справі № 484/747/17, від 04 травня 2022 року у справі
№ 372/4235/19, від 30 жовтня 2019 року у справі № 643/6799/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Аргументи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 11 січня 2023 року представнику ОСОБА_1 - ОСОБА_3 поновлено строк на касаційне оскарження рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 22 серпня 2022 року та постанови Запорізького апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року. Відкрито касаційне провадження
у справі та витребувано матеріали справи з Хортицького районного суду міста Запоріжжя.
06 лютого 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Короткий зміст фактичних обставин справи
Згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно ОП ЗМБТІ
від 11 липня 2005 року № 7741610 квартира
АДРЕСА_4 належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності від 21 червня
2005 року № 15718, виданого Хортицькою районною адміністрацією Запорізької міської ради.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла.
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 16 вересня
2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Філіповою Л. П., зареєстрованого в реєстрі за № 1290, ОСОБА_1 є спадкоємцем майна ОСОБА_4 - 1/2 частки квартири
АДРЕСА_4 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер.
За життя ОСОБА_5 був зареєстрований та проживав в однокімнатній квартирі АДРЕСА_4 .
Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина на 1/2 частину зазначеної квартири.
16 червня 2021 року постановою приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Бахматської Т. М. ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про спадщину за законом на 1/2 частки квартири
АДРЕСА_4 у зв`язку з відсутністю у нього документів, які підтверджували б факт постійного його проживання разом із спадкодавцем ОСОБА_5 .
Відповідно до копії довідки ТОВ «Місто для людей» від 21 вересня 2021 року
№ 327218 ОСОБА_1 проживає за адресою:
АДРЕСА_5 з 18 листопада 2014 року.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувані судові рішення відповідають зазначеним вимогам закону.
Відповідно до частин другої та четвертої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. Подружжя вважається сім`єю
і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.
У пункті 6 рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року
№ 5-рп/99 зазначено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.
Згідно зі статтею 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини. Для набуття права на спадкування за законом на підставі зазначеної статті необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі
№ 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що обов`язковими умовами для визнання особи членом сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи становляють сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут
і взаємні права й обов`язки.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 червня 2021 року у справі № 694/646/20 (провадження № 61-5208св21) зазначено, що для встановлення факту проживання однією сім`єю, тобто доведення існування передбачених статтею 1264 ЦК України підстав для визнання особи спадкоємцем четвертої черги, необхідні докази, які доводили б у всій сукупності факти щодо ведення особами спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, спільних витрат, взаємних прав та обов`язків.
Згідно зі статтями 12 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, встановив, що позивач не надав належних, обґрунтованих та достатніх доказів на підтвердження того, що він із ОСОБА_5 були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, що підтверджують сукупність обставин, необхідних для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю, та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.
Зі змісту рішення суду першої інстанції видно, що суд надав оцінку показам свідків, а тому аргументи заявника в цій частині є безпідставними.
Посилання ОСОБА_1 на довідку ТОВ «Місто для людей» від 21 вересня 2021 року № 327218 про його проживання за адресою: АДРЕСА_5 ,
з 18 листопада 2014 року не свідчить про помилковість висновків суду, оскільки вказана довідка лише вказує на факт проживання позивача в належній йому 1/2 частині квартирі та видана тільки на підставі відомостей, отриманих від
ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , показання яких суд оцінив критично.
Висновки, зроблені судом першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях, відповідають висновкам, наведеним заявником поставах Верховного Суду.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника із висновками суду апеляційної інстанції щодо встановлених обставин справи. При цьому згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Висновки за результатом розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки підстав для скасування судових рішень немає.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 22 серпня 2022 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Коротун
Є. В. Коротенко
М. Є. Червинська