ПОСТАНОВА
Іменем України
15 липня 2021 року
м. Київ
справа №338/29/17
адміністративне провадження №К/9901/34140/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М., суддів Берназюка Я.О., Стародуба О.П.
розглянув у письмовому провадженні
касаційну скаргу Тисменицького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області
на постанову Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 02.03.2017 (суддя Круль І.В.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2017 (колегія у складі суддів Гуляка В.В., Коваля Р.Й., Судової-Хомюк Н.М.)
у справі №338/29/17
за позовом ОСОБА_1
до Тисменицького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області
про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії.
І. РУХ СПРАВИ
1. 11.01.2017 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Богородчанському районі Івано-Франківської області (правонаступник Тисменицьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області), в якому, просив:
- визнати протиправним рішення відповідача № 5002/03 від 22.12.2016 щодо відмови у збільшенні на 20 відсотків розміру довічного грошового утримання, як жителю гірського населеного пункту;
- зобов`язати відповідача проводити нарахування та виплату щомісячного довічного грошового утримання в збільшеному на 20 відсотків розмірі - як жителю населеного пункту, що має статус гірського, починаючи з жовтня 2016 року відповідно до Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні».
2. Постановою Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 02.03.2017, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2017 позов задоволено.
3. 06.06.2017 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга відповідача на зазначені судові рішення. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати оскаржувані рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.
4. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.06.2017 відкрито касаційне провадження у справі.
5. У зв`язку з ліквідацією Вищого адміністративного суду України справу було передано для розгляду до Верховного Суду.
6. Ухвалою Верховного Суду від 14.07.2021 Управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської області замінено його правонаступником Тисменицьким об`єднаним управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Верховної ради України №1600-VІІІ від 22.09.2016 позивача звільнено з посади судді, у зв`язку з поданням заяви про відставку.
8. Розпорядженням УПФ України в Богородчанському районі Івано-Франківської області №147285 від 27.10.2016 позивачу призначено з 06.10.2016 довічне грошове утримання судді у відставці при загальному стажі 42 роки 02 місяць 0 днів в розмірі 18842,50 грн.
9. Розпорядженням УПФ України в Богородчанському районі Івано-Франківської області № 147285 від 26.01.2017 позивачу проведено перерахунок розміру довічного грошового утримання судді з 05.01.2017 та встановлено в розмірі 20791,75 грн.
10. 15.12.2016 позивач звернувся до відповідача із заявою про збільшення на 20 відсотків розміру його довічного грошового утримання, як жителю гірського населеного пункту, згідно ст. 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів».
11. Відповідач рішенням № 5002/03 від 22.12.2016 відмовив у задоволенні заяви позивача, мотивуючи це тим, що відповідно до ст.6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» не передбачено збільшення на 20 відсотків щомісячного довічного грошового утримання суддів.
12. Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
13. В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на наявність законодавчих підстав для нарахування та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у збільшеному на 20% розмірі, як жителю населеного пункту, що має статус гірського.
14. Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на правомірність прийнятого рішення.
ІV. ОЦІНКИ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
15. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, керуючись положеннями ст. 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні», дійшов висновку про те, що усі державні пенсії, стипендії, інші види державної матеріальної допомоги, у тому числі і щомісячне довічне грошове утримання суддів, для осіб, які проживають на території населеного пункту, якому надано статус гірського, підлягають збільшенню на 20 відсотків.
16. У касаційній скарзі відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
17. Скаржник зазначає, що довічне грошове утримання судді у відставці за своїм змістом та природою не є виплатою, визначеною ч. 2 ст. 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів», а тому відсутні підстави для збільшення розміру довічного грошового утримання на 20% як громадянину, якому надано статус особи, що проживає на території населеного пункту, якому надано статус гірського.
18. Також, відповідач зазначає про те, що призначення, перерахунок та виплата пенсій в підвідомчих органах Пенсійного фонду України здійснюється за допомогою програмного забезпечення АСОПД/КОМТЕХ, яким органи Фонду забезпечуються в централізованому порядку та яке є обов`язковим для виконання підвідомчими управліннями Фонду.
19. Для призначення щомісячного грошового утримання судді позивачем було подано посвідчення «гірського», однак для розрахунку пенсійної виплати в автоматизованому режимі АСОПД/КОМТЕХ нарахування 20% надбавки за проживання в гірському населеному пункті не було проведено, оскільки таке нарахування не передбачене програмним забезпеченням.
20. 13.07.2017 від позивача надійшли заперечення на касаційну скаргу. Позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
21. 11.04.2019 від позивача надійшли доповнення до відзиву на касаційну скаргу, у яких останній, посилаючись на висновки Вищого адміністративного суду України, висловлених в ухвалах від 20.03.2017 ( справа № К/800/8223/17) та від 25.04.2017 ( справа № К/800/8389/17), зазначає про те, що має право на нарахування 20% до довічного грошового утримання судді, що проживає у населеному пункті, якому надано статус гірського.
VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
22. Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права та дійшов таких висновків.
23. Ключовим питанням у даній справі є правомірність дій відповідача щодо відмови у збільшенні на 20 відсотків щомісячного довічного грошового утримання суддів відповідно до ст.6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні».
24. Подібні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді.
25. Зокрема, у постановах від 25.04.2018 у справі № 340/248/17, від 06.02.2020 у справі №347/24/17 та від 13.05.2021 у справі № 300/221/19, обставини яких є подібними, Верховний Суд дійшов наступного висновку:
«<…> щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці не належить до категорій виплат (пенсій, державної матеріальної допомоги тощо), на збільшення яких спрямовані норми статті 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні».
<…> відповідач не мав правових підстав для збільшення на 20 відсотків розміру виплачуваного позивачеві щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» та цілком правомірно відмовив у такому збільшенні».
26. Суд не знаходить підстав для відступу від цього правового висновку у справі, що розглядається.
27. З огляду на наведене, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову.
28. Відповідно до ч.1 ст. 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
29. Оскільки суди при ухваленні оскаржуваних судових рішень допустили неправильне застосування норм матеріального права, касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню із ухваленням у справі нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
30. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341 345 349 351 355 356 359 КАС України, Суд -
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Тисменицького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області задовольнити.
2. Постанову Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 02 березня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2017 року скасувати.
3. Ухвалити нову постанову.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Тисменицького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя Я.О. Берназюк
Суддя О.П. Стародуб