Постанова
Іменем України
22 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 338/605/16-ц
провадження № 61-1650св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Старобогородчанська сільська рада Богородчанського району Івано-Франківської області, Управління Держкомзему у Богородчанському районі Івано-Франківської області,
треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_5 на рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області
від 08 серпня 2018 року у складі судді Круль І. В. та постанову
Івано-Франківського апеляційного суду від 23 жовтня 2018 року у складі колегії суддів: Пнівчук О. В., Мелінишин Г. П., Ясеновенко Л. В.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон України № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються
в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Старобогородчанської сільської ради Богородчанського району
Івано-Франківської області, Управління Держкомзему у Богородчанському районі Івано-Франківської області про визнання незаконними рішень та свідоцтв про право власності, визнання права власності на спадкове майно.
Позовна заява мотивована тим, що у1999 році померла мати
ОСОБА_1 - ОСОБА_6 , після якої відкрилася спадщина на житловий будинок АДРЕСА_1 .
Вказувала, що фактично вступила в управління та володіння спадковим майном, тому прийняла спадщину відповідно до статті 549 ЦК Української РСР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) як спадкоємець першої черги.
У подальшому позивач хотіла скласти заповіт на свою дочку, тому в квітні 2016 року передала їй документи, які залишив її покійний син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для оформлення права власності на будинок та земельну ділянку, однак, ОСОБА_5 (дочка позивача) повідомила, що правовстановлюючі документи на вказане нерухоме майно виготовлені на ім`я ОСОБА_3 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Так, рішенням сесії Старобогородчанської сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області від 30 травня 2008 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надано земельну ділянку площею 0,1981 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд на АДРЕСА_1 .
Рішенням Виконавчого комітету Старобогородчанської сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області від 10 червня
2008 року визнано за ОСОБА_3 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на домоволодіння за вищевказаною адресою.
На підставі рішення сесії Старобогородчанської сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області від 26 серпня
2010 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , видано державний акт про право власності на земельну ділянку площею 0,1981 га на АДРЕСА_1 .
Зазначала, що вищевказані рішення органу місцевого самоврядування та державний акт порушують права позивача щодо розпорядження майном, яке вона отримала у спадок після смерті ОСОБА_6 .
Вказувала, що строк на звернення до суду з цим позовом пропустила з поважних причин, оскільки про порушення свого права та оформлення права власності на спірне майно на ім`я ОСОБА_3 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , дізналася лише 2016 року, коли намагалася оформити заповіт.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просила: поновити строк звернення до суду з цим позовом; визнати незаконними та скасувати рішення Виконавчого комітету Старобогородчанської сільської ради Богородчанського районуІвано-Франківської області від 10 червня 2008 року та від 26 серпня
2010 року; визнати незаконним свідоцтво про право власності від 26 лютого 2009 року на домоволодіння
АДРЕСА_1 ; визнати незаконним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 418450; визнати за нею право власності на спадкове майно, яке складається з житлового будинку, господарських будівель та споруд, які знаходяться на АДРЕСА_1 ; зобов`язати Виконавчий комітет Старобогородчанської сільської ради Богородчанського районуІвано-Франківської області в установленому законом порядку передати їй у власність земельну ділянку для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,1981 га за вищевказаною адресою.
Ухвалою Богородчанського районного суду Івано-Франківської області
від 14 червня 2016 року до участі у справі залучено як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,
ОСОБА_4 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Богородчанського районного суду Івано-Франківської області
від 08 серпня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач, маючи право на оформлення спадкового майна на своє ім`я, не довела належними та допустимими доказами, що вона не знала і не могла знати про те, що її син оформив право власності на спірні будинок та земельну ділянку на своє ім`я. Поважних причин пропуску строку позовної давності позивач не навела.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 23 жовтня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що позивач не була позбавлена можливості знати про стан своїх майнових прав та звернутись за захистом порушених прав у межах позовної давності. Сплив позовної давності щодо позовних вимог позивача
ОСОБА_1 , про застосування якої заявлено у справі, є підставою для відмови у задоволенні позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_5 просять скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухвалити нове судове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що позивач про порушення свого права дізналася лише у квітні 2016 року, тому строк позовної давності пропустила з поважних причин.
ОСОБА_1 з 2005 року проживала у смт Богородчани Івано-Франківської області та вважала, що її син ОСОБА_3 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , у 2008-2009 роках займався оформленням права власності на спірне майно на її ім`я, тому не перевіряла документи на вищевказане домоволодіння.
ОСОБА_1 вказувала, що вона є особою похилого віку, не має юридичної освіти та не могла припустити, що її покійний син оформив право власності на спадкове майно на себе, а не на позивача.
Треті особи, які заявили про застосування строку позовної давності, та відповідачі не подали до суду доказів, що позивач була ознайомлена
з документами про право власності ОСОБА_3 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , до квітня 2016 року.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу.
У квітні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 10 квітня 2020 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України (тут і далі - у редакції, що діяла до набрання чинності Законом України № 460-IX) визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла мати ОСОБА_1 -
ОСОБА_6 , яка проживала у будинку
АДРЕСА_1 .
Відповідно до погосподарської книги Старобогородчанської сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області на час смерті
ОСОБА_6 та до ІНФОРМАЦІЯ_4 в указаному будинку проживала
ОСОБА_1 .
Згідно із записами погосподарської книги Старобогородчанської
сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області
за 2006-2010 роки після вибуття позивача зі спірного господарства головою цього господарства зазначена ОСОБА_5 , зареєстровані ОСОБА_7 (син) та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (брат).
У травні 2008 року ОСОБА_5 (дочка позивача) звернулася до Старобогородчанської сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області із заявою про вилучення у неї земельної ділянки площею 0,1981 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка є предметом спору в цій справі, на користь
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (сина позивача).
На сесії Старобогородчанської сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області 30 травня 2008 року була розглянута та задоволена заява ОСОБА_5 про вилучення у неї земельної ділянки площею 0,1981 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд на АДРЕСА_1 та заява ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про надання йому вказаної земельної ділянки.
Рішенням Виконавчого комітету Старобогородчанської сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської областівід 10 червня
2008 року визнано за ОСОБА_3 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 та видано на його підставі свідоцтво про право власності на зазначене домоволодіння.
На підставі рішення Старобогородчанської сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області від 26 серпня 2008 року на ім`я
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , видано державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,1981 га на АДРЕСА_2 .
На підставі рішення Старобогородчанської сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області від 26 серпня 2010 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , видано державний акт про право власності на земельну ділянку площею 0,1981 га на АДРЕСА_2 .
У жовтні 2016 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 звернулися до суду з клопотанням про призначення у справі судово-почеркознавчої експертизи.
Відповідно до висновку експерта Івано-Франківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру судової почеркознавчої експертизи
від 08 грудня 2017 року рукописний напис (основний текст) заяви
від 30 травня 2008 року до сільської ради від імені ОСОБА_5 , в якій вона просить «переписати», тобто надати (оформити) земельну ділянку для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд на АДРЕСА_2 на її брата ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виконані ОСОБА_5 .
Також суди встановили, що син ОСОБА_1 - ОСОБА_3 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_5 у місті Нью-Йорку, США.
Відповідно до довідки Богородчанської селищної ради Івано-Франківської області від 22 грудня 2015 року ОСОБА_3 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , (чоловік ОСОБА_2 та син позивача) був зареєстрований у квартирі АДРЕСА_3 з 26 лютого 2009 року до 29 липня 2015 року, але постійно проживав у США. За вказаною адресою на день смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , постійно проживала та була зареєстрована його мати - ОСОБА_1 .
Згідно з постановою приватного нотаріуса Богородчанського районного нотаріального округу Івано-Франківської області від 01 червня
2016 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 є спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У квітні 2018 року треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 звернулися до суду із заявою про застосування строків позовної давності.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК (в редакції чинній на час звернення до суду з позовом) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Аналогічна за змістом норма закріплена у частині першій статті 4 ЦПК України (в редакції, чинній на час вирішення справи судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій).
Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 як на підставу свої позовних вимог посилалась на те, що ІНФОРМАЦІЯ_6 померла її мати ОСОБА_6 , після якої відкрилася спадщина на домоволодіння на АДРЕСА_1 , проте право власності на це майно було оформлено на її сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .
На підставі викладеного ОСОБА_1 просила визнати недійсними рішення органу місцевого самоврядування, на підставі яких за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано право власності на це майно, та державний акт, який підтверджує вказане право власності.
Позов може бути пред`явлений до кількох відповідачів. Участь у справі кількох відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: предметом спору є їхні спільні права чи обов`язки; права й обов`язки кількох відповідачів виникли з однієї підстави; предметом спору є однорідні права
й обов`язки (стаття 32 ЦПК України у редакції, чинній на час звернення до суду з позовної заявою).
Позивач має право об`єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов`язаних між собою (частина друга статті 118 ЦПК України у редакції, чинній на час звернення до суду з позовної заявою).
Суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (частина перша статті 33 ЦПК України
у редакції, чинній на час звернення до суду з позовної заявою).
Аналогічні за змістом норми закріплені у статтях 50 51 188 ЦПК України
(в редакції, чинній на час вирішення справи судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій).
Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється у порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.
Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18).
Предметом спору в цій справі, крім визнання недійсним рішення ради та свідоцтва про право власності на земельну ділянку, є визнання права власності на нерухоме майно, що належало ОСОБА_3 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Як встановлено вище, відповідно допостанови приватного нотаріуса Богородчанського районного нотаріального округу Івано-Франківської області від 01 червня 2016 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та
ОСОБА_4 є спадкоємцями за законом після смерті
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до положень статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Згідно з частиною п`ятою статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
За теоретичним визначенням відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.
Відповідачами у справі щодо спадкового майна спадкодавця є його спадкоємці. При відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Отже, відповідачами у цій справі мають бути спадкоємці прав та обов`язків ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проте ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 залучені до участі у справі лише як треті особи.
При цьому, саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для ухвалення рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та (або) обраного позивачем способу захисту.
Установивши, що після смерті ОСОБА_3 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , його спадкоємцями є ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , суди помилково розглянули заявлені у справі вимоги до Старобогородчанської сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області, Управління Держкомзему у Богородчанському районі Івано-Франківської області та відмовили у задоволенні позову
в зв`язку з пропуском строку позовної давності за заявами про його застосування, які подані третіми особами.
Крім того, частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.
Згідно з частиною першою статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, заяву про застосування позовної давності заявлено представником третіх осіб.
Без заяви сторони у спорі ні загальна, ні спеціальна позовна давність застосовуватися не може за жодних обставин, оскільки можливість застосування позовної давності пов`язана лише із наявністю про це заяви сторони. Таким чином суд за власною ініціативою не має права застосувати позовну давність.
Отже, заява про застування строку позовної давності може бути подана лише стороною у справі чи їх представниками, а тому треті особи не мають право на подання такої заяви. Таким чином важливим є правильне надання відповідного статусу особі при поданні позовної заяви.
Як вбачається з матеріалів справи, за померлим ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було зареєстровано право власності на нерухоме майно (домоволодіння та квартиру) та отримано у подальшому державний акт на земельну ділянку площею
0,1981 га. Вказані документи були оформлені на підставі згоди голови домогосподарства ОСОБА_5 (дочки позивача), яка з 2005 року стала головою цього домогосподарства у зв`язку з вибуттям на інше постійне місце проживання ОСОБА_1 та за її згоди.
Разом з тим, відсутність належного суб`єктного складу учасників процесу,
а саме незалучення осіб, яких стосується предмет спору не дає можливості встановити фактичні обставини справи у повному об`ємі та з`ясувати права та обов`язки сторін, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
При цьому, відповідно до частини другої статті 264 ЦПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Таким чином, колегія суддів Верховного Суду, встановивши, що суди попередніх інстанцій застосували норми матеріального права, які не регулюють спірні правовідносини, а також порушили норми процесуального права, дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанцій у справі із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з частиною третьою статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до частин першої, третьої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Ураховуючи те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи, встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду, ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позову з інших підстав.
Керуючись статтями 400 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_5 задовольнити частково.
Рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області
від 08 серпня 2018 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 23 жовтня 2018 року скасувати, ухвалити нову постанову.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Старобогородчанської сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області, управління Держкомзему у Богородчанському районі Івано-Франківської області, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , про визнання незаконними рішень та свідоцтв про право власності, визнання права власності на спадкове майно, відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. С. Висоцька
Судді А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко
В. В. Сердюк
І. М. Фаловська