№ 340/1214/24 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2025 року

м. Київ

справа № 340/1214/24

провадження № К/990/10650/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Жука А.В.,

суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Кашпур О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), третя особа - Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про стягнення заробітної плати, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 березня 2024 року (у складі головуючого судді - Притули К.М.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2025 року (у складі колегії суддів: головуючого судді - Білак С.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В.) у справі №340/1214/24,

ВСТАНОВИВ:

І. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), третя особа - Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якому просила:

- визнати неправомірними дії Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) щодо не виплати ОСОБА_1 частини середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 106 099,20 гривень;

- стягнути з відповідача на користь позивача частину середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 106 099,20 гривень.

2. Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.03.2024, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 11.02.2025, відмовлено у відкритті провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

3. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що спір у цій справі виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення у іншій справі.

Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги

4. Не погодившись із прийнятими у справі судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.03.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11.02.2025 у справі №340/1214/24, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

5. Із посиланням на фактичні обставини у справах №340/588/20 та №340/6684/21 скаржник зазначає, що неправомірність дій щодо невиплати їй частини надбавки за інтенсивність праці за листопад і грудень 2019 року підтверджена постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22.02.2023 у справі №340/6684/21; при цьому рішення у справі №340/6684/21 винесено після розгляду справи №340/588/20. Звергає увагу, що після ухвалення рішення суду про поновлення її на відповідній посаді, їй нараховано та виплачено надбавку за інтенсивність праці за листопад 2019 року, місяць, що передував звільненню, і заробітна плата за який мала б бути врахована під час розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Наголошує, що за правомірних дій роботодавця, належної і своєчасної виплати частини заробітної плати за листопад і грудень 2019 року, під час розгляду справи №340/588/20 розмір середньоденної заробітної плати, а також її середнього заробітку за час вимушеного прогулу мали б інший вигляд.

6. Позивач уважає, що належний захист її прав є можливим виключно шляхом врахування обставин незаконної невиплати надбавки за інтенсивність праці, підтверджених правовим висновком Третього апеляційного адміністративного суду у справі №340/6684/21 та подальшим відшкодуванням недоотриманої частини середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 27.12.2019 по 19.05.2021. Зазначає, що після відмови Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) та Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відшкодувати у добровільному порядку частину середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 106 099,20 грн, позивач звернулася до Кіровоградського окружного адміністративного суду з відповідною позовною заявою.

7. Отже, на переконання позивача, відсутні були підстави вважати тотожними спір у цій справі зі спором у справі №340/588/20.

8. У відзиві на касаційну скаргу третя особа просить касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Аналогічні вимоги заявлені відповідачем у відзиві на касаційну скаргу позивача.

ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

9. Касаційна скарга позивача до Верховного Суду надійшла 12.03.2025.

10. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.03.2025 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Жук А.В., судді: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.

11. Ухвалою Верховного Суду від 20.03.2025 відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.03.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11.02.2025 у справі №340/1214/24.

12. Ухвалою Верховного Суду від 23.07.2025 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

13. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.07.2025 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Жук А.В., судді: Мельник-Томенко Ж.М., Кашпур О.В.

IІІ. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

14. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

15. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

16. Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та повноту дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

17. За правилами пункту 2 частини першої статті 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.

18. Відмовляючи у відкритті провадження у цій справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що в межах даної справи вбачається наявність у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав рішення суду, що набрало законної сили, що на підставі наведеної норми процесуального закону, було підставою для відмови у відкритті провадження у справі.

19. Колегія суддів уважає передчасними такі висновки та зазначає, що умовами застосування наведеної підстави для відмови у відкритті провадження є: тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони мають співпадати) та остаточне вирішення тотожного спору рішенням або постановою суду, ухвалою про закриття провадження в адміністративній справі, яке набрало законної сили.

????20. Тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

????21. Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

22. Визначаючи підстави позову, як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

23. Верховний Суд у своїх постановах зазначав, що підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин. Відтак, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше.

24. Окрім того, Верховний Суд неодноразово викладав позиції стосовно того, що підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Разом з тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна обсягу посилань на норми матеріального чи процесуального права (постанова Верховного Суду від 31.01.2023 у справі №540/3653/21).

25. Вирішуючи питання прийнятності до розгляду цієї позовної заяви, суд першої інстанції встановив, що рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01.10.2020 у справі №340/588/20 відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

26. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19.05.2021 у справі №340/588/20 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України «Про звільнення» №4168/к від 23.12.2019. Поновлено ОСОБА_1 на посаді рівнозначної категорії і кваліфікації Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) з 27.12.2019. Стягнуто з Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27.12.2019 по 19.05.2021 в сумі 605 355,54 грн, що визначений без утримання податків й інших обов`язкових платежів.

27. Постановою Верховного Суду від 09.12.2021 касаційні скарги Міністерства юстиції України, Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) задоволено частково. Змінено резолютивну частину постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 19.05.2021 у справі №340/588/20, виклавши абзац шостий її резолютивної частини у такій редакції: «Стягнути з Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27.12.2019 по 19.05.2021 в розмірі 589 978,06 грн, що визначений без утримання податків й інших обов`язкових платежів». В іншій частині постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19.05.2021 залишено без змін.

28. Отже, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що предметом розгляду справи №340/558/20 було, зокрема, право позивача на виплату їй середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

29. Зі змісту даної позовної заяви суди попередніх інстанцій вбачали, що предметом цього адміністративного позову є незгода позивача з виплаченим розміром середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який було розраховано на виконання рішення по справі №340/558/20.

30. Отже, суди попередніх інстанцій уважали, що спірні правовідносини виникли у зв`язку із невиконанням або неналежним виконанням постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 19.05.2021 у справі №340/588/20. Крім цього зауважили, що в обґрунтування своїх вимог позивач теж посилається на невиконання та неналежне виконання відповідачем рішення суду у справі №340/588/20.

31. Повертаючись до матеріалів цієї справи, змістом позовної заяви підтверджується, що окрім посилань на обставини публічно-правового спору, який розглядався в межах справи №340/588/20, в якості підстав звернення до суду із цим позовом ОСОБА_1 зазначала про незаконне зменшення їй надбавки за інтенсивність праці за два місяці до звільнення з посади, що було предметом розгляду у справі №340/6684/21. Позивач указувала, що рішенням у справі №340/588/20 підтверджене її незаконне звільнення, а у справі №340/6684/21 - незаконна невиплата заробітної плати в частині надбавки за інтенсивність праці за листопад 2019 року; остання обставина не могла була бути врахована під час обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах справи №340/588/20.

32. У зв`язку з цим, як зазначає у позовній заяві ОСОБА_1 , вона звернулася до Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) та Південного міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із відповідною заявою щодо відшкодування у добровільному порядку частини середнього заробітку за час вимушеного прогулу, на що отримала відмову.

33. Отже, в площині цього публічно-правового спору існує, окрім іншого, відмова Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), правомірність якої повинна бути оцінена адміністративним судом, поряд із іншими обставинами, крізь призму визначення ознак тотожності підстав, предмету спору у справах №340/588/20, №340/6684/21 та 340/1214/24.

34. Указаним обставинам суди попередніх інстанцій оцінки не надали; натомість поверхнево дослідили характер, суб`єктний склад та підстави цього позову під час співставлення ознак тотожності із правовідносинами у справі №340/588/20, не звернувши увагу на обставини справи №340/6684/21.

35. При цьому, виходячи зі змісту положень процесуального закону (а саме статті 173 КАС України), остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу, здійснюється судом саме після відкриття провадження у справі.

36. Таким чином, з метою остаточного визначення предмету спору та характеру спірних правовідносин, суд повинен надати правову оцінку заявленим позовним вимогам, зокрема, на предмет того, чи охоплюється вимога позивача поняттям середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а отже, чи розглядалися заявлені позовні вимоги під час справи №340/588/20 (стаття 235 КЗпП України, Порядок №100, тощо).

37. Указане свідчить про порушення норм процесуального права, передчасність висновків про наявність підстав для відмови у відкритті провадження та ухвалення судових рішень, які перешкоджають подальшому провадженню у справі.

38. Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

39. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

40. Враховуючи наведене, перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги, Суд дійшов висновків, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню, із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

41. Судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 242 341 349 350 355 356 359 КАС України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 березня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2025 року у справі №340/1214/24 скасувати.

3. Справу №340/1214/24 направити для продовження розгляду до суду першої інстанції - Кіровоградського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не може бути оскаржена.

..................................

А.В. Жук

Ж.М. Мельник-Томенко

О.В. Кашпур

Судді Верховного Суду