№ 340/1577/24 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2025 року

м. Київ

справа № 340/1577/24

адміністративне провадження № К/990/19061/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянув в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09.09.2024 (суддя Казанчук Г.П.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 31.03.2025 (судді: Ясенова Т.І. (головуючий), Головко О.В., Суховаров А.В.) у справі №340/1577/24 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Кіровоградській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Головне управління ДПС у Кіровоградській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (далі - позивач, контролюючий орган, ГУ ДПС у Кіровоградській області) звернулося до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач, Підприємець) про стягнення з відповідача:

- податковий борг по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на користь Кропивницької міської територіальної громади в сумі 528134,01 грн;

- податковий борг військовому збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на користь Державного бюджету України, в сумі 44 011,17 грн;

- податковий борг по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 1658997,10 грн на користь Державного бюджету України;

- податковий борг по єдиному податку з фізичних осіб на користь Кропивницької міської територіальної громади в сумі 187 993,33 грн.

2. В обґрунтуванні позовних вимог контролюючий орган зазначив, що за Підприємцем податковий борг, який в добровільному порядку відповідач не сплатив, у зв`язку з чим, позивач просить суд стягнути кошти у рахунок погашення податкового боргу.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09.09.2024, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 31.03.2025, у задоволенні позову відмовлено.

4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди дійшли висновку, що контролюючим органом порушено порядок надіслання податкової вимоги, оскільки така не була надіслана відповідачу на її адресу, у зв`язку з чим вручена не була, відтак звернення до суду з позовом про стягнення з спірного податкового боргу у зв`язку з його несплатою є передчасним.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішенням судів першої та апеляційної інстанцій контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09.09.2024, постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 31.03.2025 та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог ГУ ДПС у Кіровоградській області в повному обсязі.

6. Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що в інтегрованих картках платника податків Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , що наявні в матеріалах справи, за Підприємцем обліковується податковий борг:

- з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 528134,01 грн;

- з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 44011,17 грн;

- з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 1658997,10 грн;

- з єдиного податку з фізичних осіб в сумі 187993,33 грн.

Судами також встановлено, що борг з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, виник у зв`язку з несплатою грошових зобов`язань згідно податкового повідомлення-рішення (форма «Р») №000059112404 від 11.08.2023 в сумі 528134,01 грн (а.с.28, 33).

Борг з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування виник за рахунок несплати грошового зобов`язання на підставі податкового повідомлення-рішення (форма «Р») №000059122404 від 11.08.2023 в сумі 44011,17 грн (а.с.33, 34).

Боргу з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) виник за рахунок несплати грошового зобов`язання на підставі податкового повідомлення-рішення (форма «Р») №000059132404 від 11.08.2023 в сумі 1327197,68 грн основного платежу та 331799,42 грн штрафних санкцій (а.с.27, 35).

Боргу з єдиного податку з фізичних осіб у відповідача виник у зв`язку з несплатою грошового зобов`язання на підставі податкового повідомлення-рішення (форма «Р») №000059102404 від 11.08.2023 в сумі 188093,93 грн (а.с.29-30). В зв`язку з наявністю переплати в розмірі 100,60 грн, сума боргу становить 187993,33 грн (а.с.36).

Вказані податкові повідомлення-рішення складені контролюючим органом за результатом проведеної документальної позапланової виїзної перевірки відповідача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 23.07.2020 по 18.01.2022, дотримання законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 23.07.2020 по 18.01.2022, оформленої актом №4879/11-28-24-04/ НОМЕР_1 від 21.06.2023 (а.с.8-26).

Податкові повідомлення-рішення, направлялись відповідачу у встановленому законом порядку, однак до контролюючого органу повернувся конверт з відміткою поштової установи «за закінченням терміну зберігання» (а.с.32). Всі податкові повідомлення - рішення направлялись відповідачу за адресою: АДРЕСА_1 .

Також контролюючим органом було сформовано податкову вимогу форми «Ф» від 25.10.2023 за №0009455-1303-1128 (а.с.38). Зазначена податкова вимога була направлена відповідачу на адресу: АДРЕСА_1 , та у зв`язку з не врученням адресату була повернута органом поштового зв`язку до контролюючого органу (а.с.39).

Оскільки в добровільному порядку відповідач не погасив вказану заборгованість, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить суд стягнути з відповідача кошти у рахунок погашення податкового боргу.

Крім того, судами встановлено, що у позовній заяві, місцем проживання/перебування Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 позивач зазначив: АДРЕСА_1 . До позовної заяви було додано ідентифікаційні дані відповідача (РНОКПП НОМЕР_1 ), де місцем проживання/перебування також зазначено: АДРЕСА_1 (а.с. 7).

Після надходження вказаної справи до суду на виконання та відповідно до частин 3 та 4 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддею сформовано витяг з Єдиного державного демографічного реєстру, а також додатково направлено запит до Управління ДМС України у Кіровоградській області про встановлення реєстрації місця проживання відповідача у цій справі.

Згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру відомості по відповідачку відсутні.

Відповідно до відповіді на судовий запит до УДМС України у Кіровоградській області останнє повідомило суд, що місце реєстрації ОСОБА_1 з 27.01.2020 є АДРЕСА_2 (а.с. 45).

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. Підставою касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій контролюючий орган зазначив неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадку, передбаченому пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при прийнятті рішень не враховано висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладених у постановах Верховного Суду від 12.02.2020 у справі 826/17798/18, від 23.09.2021 у справі № 640/8096/19, від 04.08.2023 у справі № 120/7381/21-а, згідно яких фізичні особи - платники податків зобов`язані визначати свою податкові адресу (пункт 45.1 статті 45 Податкового кодексу України) та зобов`язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних які вносяться до облікової картки або повідомлення (пункт 70.7 статті 70 Податкового кодексу України), отже контролюючий орган, не маючи інших правових механізмів для отримання персональних даних про платника податків, вправі розраховувати на актуальність (відповідність) даних облікової картки та, відповідно, у випадку недотримання платником податків приписів закону та невиконання обов`язку інформувати контролюючий орган про зміну своїх персональних даних, має нести ризик настання негативних наслідків такої поведінки.

Також на переконання скаржника, судами не враховано правову позицію сформовану Судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 23.05.2022 у справі №810/3116/18, згідно якої, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 Податкового кодексу України, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику) відповідно до пункту 42.2 статті 42 Податкового кодексу України.

Контролюючий орган зазначає, що суди попередніх інстанцій не дослідили всіх обставин справи в сукупності, зокрема не досліджено той факт, що на час формування податкової вимоги ОСОБА_1 вже не була зареєстрована як фізична особа - підприємець (з 18.01.2022 перебуває в стані « 11 - припинено, але не знято з обліку»), а тому податкова вимога сформована відповідно до даних ДРФО наявних у контролюючого органу, як відносно фізичної особи - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ). Окрім того, згідно відповіді на запит від 23.09.2024 № 1128-2024-0000809 щодо отримання відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про реєстраційні дані фізичної особи- платника податків, місцем проживання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) відповідно до реєстраційних даних є - АДРЕСА_2 .

9. Відповідачем відзиву на касаційну скаргу контролюючого органу надано не було, що не перешкоджає їх подальшому розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

10. Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, Верховний Суд виходить з наступного.

11. Відносини у сфері оподаткування, права та обов`язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня (підпункт 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.

У разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу (пункт 57.3 статті 57 Податкового кодексу України).

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України).

Згідно з підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманців в емітентах електронних грошей, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження (пункт 87.11 статті 87 Податкового кодексу України).

Отже, законодавством встановлено обов`язок контролюючого органу вчиняти дії щодо забезпечення стягнення з платника податків податкового боргу, в тому числі, шляхом звернення з відповідним позовом до суду.

Пунктами 95.1 та 95.2 статті 95 вказаного Кодексу визначено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

У разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (пункт 59.1 статті 59 Податкового кодексу України).

Отже нормами Податкового кодексу України встановлено чіткий порядок погашення заборгованості платників податків перед бюджетом та визначено перелік заходів, які повинен здійснити контролюючий орган для стягнення податкового боргу.

Суд зауважує, що у справах про стягнення боргу предметом доказування підлягають обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення боргу у судовому порядку, зокрема, встановлення факт узгодженості грошового зобов`язання, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов`язання в добровільному порядку, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу та інше.

Як вбачається з оскаржуваних судових рішень основним мотивом для відмови у задоволенні позовних вимог контролюючого органу щодо стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 податкового боргу слугувало те, що контролюючим органом фактично не було дотримано процедури, що передує зверненню до суду про стягнення податкового боргу, оскільки податкова вимога форми "Ф" від 25.10.2023 за №0009455-1303-1128 направлялась на адресу, за якою відповідач не зареєстрований, у зв`язку з чим вручена не була, відтак суди дійшли висновку про наявність підстав для стягнення податкового боргу. При цьому суд першої інстанції наголосив, що в межах даного рішення судом не заперечується наявність у відповідача заявленого до стягнення податкового боргу, а лише вказується про необхідність дотримання визначеної Податковим кодексом України процедури його стягнення, адже за відсутності належних доказів вручення відповідачу податкової вимоги, звернення до суду із вимогами щодо стягнення відповідного боргу є передчасним.

Як вже зазначалось вище стягнення коштів з платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Пунктом 42.2 статті 42 Податкового кодексу України передбачено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

У разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику). У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення (пункт 42.5 статті 42 Податкового кодексу України).

Наказом Міністерства доходів і зборів № 610 від 30.06.2017 затверджено Порядок направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок № 610), який визначає механізм формування, надсилання (вручення) та відкликання податкових вимог контролюючими органами.

Розділ IV Порядку № 610 регулює надсилання (вручення) контролюючими органами податкових вимог платникам податків, зокрема, відповідно до абзацу першого пункту 6 податкова вимога вважається належним чином надісланою (врученою) платнику податків, якщо вона надіслана за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою, а для фізичної особи (її законного чи уповноваженого представника) - місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику податків (його законному чи уповноваженому представникові), або надіслана в електронний кабінет засобами ІТС з дотриманням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги».

При цьому відповідно до пункту 45.1 статті 45 Податкового кодексу України платник податків - фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.

Взяття на облік фізичних осіб - підприємців (крім тих, що набули статусу електронного резидента (е-резидента) у контролюючих органах здійснюється за податковою адресою на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців (крім тих, що набули статусу електронного резидента (е-резидента) та громадських формувань, наданих державним реєстратором згідно із Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (пункт 65.1 статті 65 Податкового кодексу України).

Взяття на облік самозайнятої особи здійснюється контролюючим органом у день отримання відповідних відомостей від державного реєстратора (для фізичних осіб - підприємців) або прийняття заяви (для осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність), (пункт 65.5 статті 65 Податкового кодексу України).

Технічний адміністратор Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань у день проведення реєстраційної дії повинен передати до інформаційних систем контролюючих органів відомості, документи, запити, передбачені Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (пункт 68.1 статті 68).

Відповідно до пункту 5 частини четвертої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про фізичну особу - підприємця, зокрема місцезнаходження (адреса місця проживання, за якою здійснюється зв`язок з фізичною особою - підприємцем).

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Як встановлено судами попередніх інстанцій контролюючим органом було сформовано податкову вимогу форми «Ф» від 25.10.2023 за №0009455-1303-1128 (а.с. 38).

Зазначена податкова вимога була направлена відповідачу на адресу: АДРЕСА_1 , та у зв`язку з не врученням адресату була повернута органом поштового зв`язку до контролюючого органу (а.с.39).

Поряд з цим судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 54-55) місцезнаходження Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 .

Суд зауважує, що згідно вказаного Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань жодних змін щодо місцезнаходження Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 не вносилось.

Крім того, відповідно до відповіді на судовий запит до УДМС України у Кіровоградській області, останнє повідомило суд, що зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 з 27.01.2020 є АДРЕСА_2 (а.с. 45).

Судами попередніх інстанцій також було встановлено, що у податкових повідомленнях-рішеннях, якими ОСОБА_1 визначені суми податкових зобов`язань, також зазначена адреса: АДРЕСА_2 , на яку і були направлені такі податкові повідомлення - рішення.

Аналогічна інформація (адреса) міститься в ідентифікаційних даних про ОСОБА_1 , які додані контролюючим органом до позовної заяви.

Суди попередніх інстанцій також зазначили, що контролюючий орган не надав пояснень та належних обґрунтувань щодо причин і підстав направлення відповідачу податкової вимоги саме за адресою: АДРЕСА_1 , а не за останнім відомим місцезнаходженням платника податків: АДРЕСА_2 .

Таким чином, оскільки контролюючим органом сформовано та надіслано податкову вимогу форми «Ф» від 25.10.2023 за №0009455-1303-1128 (а.с.38) не за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків, вказане рішення контролюючого органу вважається не врученим, а відповідно передчасним є і звернення контролюючого органу до суду з цим позовом, з огляду на не дотримання однієї з обов`язкових передумов - надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Колегія суддів зазначає про безпідставне посилання контролюючого органу в касаційній скарзі на неврахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладених у постановах Верховного Суду від 12.02.2020 у справі 826/17798/18, від 23.09.2021 у справі № 640/8096/19, від 04.08.2023 у справі № 120/7381/21-а. Позивач вказує, що за висновками Верховного Суду у зазначених справах зроблено висновок, що контролюючий орган, не маючи інших правових механізмів для отримання персональних даних про платника податків, вправі розраховувати на актуальність (відповідність) даних облікової картки та, відповідно, у випадку недотримання платником податків приписів закону та невиконання обов`язку інформувати податковий орган про зміну своїх персональних даних, має нести ризик настання негативних наслідків такої поведінки.

Матеріали справи містять відомості щодо місцезнаходження (місця проживання) відповідача (витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідь на судовий запит до УДМС України у Кіровоградській області, ідентифікаційні дані) при цьому позивачем не доведено та з матеріалів справи не вбачається, що відповідачем проводились дії щодо зміни такого місцезнаходження (місця проживання), жодні дані з цього приводу відсутні.

Безпідставними є і посилання відповідача на те, що на час формування податкової вимоги ОСОБА_1 вже не була зареєстрована як фізична особа - підприємець (з 18.01.2022 перебуває в стані « 11 - припинено, але не знято з обліку»), а тому податкова вимога сформована відповідно до даних ДРФО наявних у контролюючого органу, як відносно фізичної особи - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), місцем проживання якої є - АДРЕСА_2 (згідно відповіді на запит від 23.09.2024 № 1128-2024-0000809 щодо отримання відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків).

Слід зазначити, що згідно відповіді на запит від 23.09.2024 № 1128-2024-0000809 датою внесення інформації до ДРФО про адресні дані ОСОБА_1 , є 03.08.2020, тобто вже після реєстрації її як фізичної особи - підприємця (23.07.2020), проте на підставі яких саме даних (облікова картка фізичної особи - платника податків, відомості про зміну даних, тощо) було внесено дані до ДРФО про місце проживання ОСОБА_1 є незрозумілим. Крім того, фактично дані ДРФО щодо місця проживання ОСОБА_1 суперечать інформації наданій УДМС України у Кіровоградській області на судовий запит.

Окремо колегія суддів звертає увагу, що пунктом 65.10 статті 65 Податкового кодексу України визначено, що Державна реєстрація (реєстрація) припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізичної особи або внесення до Державного реєстру запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє її зобов`язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов`язань та застосування штрафних санкцій і нарахування пені за їх невиконання.

З урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи колегія суддів приходить до висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано відмовили у задоволенні позовних вимог контролюючого органу про стягнення податкового боргу з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

12. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09.09.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 31.03.2025 слід залишити без задоволення.

13. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09.09.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 31.03.2025 у справі №340/1577/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіІ.Я.Олендер І.А. Гончарова Р.Ф. Ханова