№ 340/1617/22 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2024 року

м. Київ

справа № 340/1617/22

адміністративне провадження № К/990/35433/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мацедонської В. Е.,

суддів: Кашпур О. В., Уханенка С. А.

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області про визнання протиправною та скасування постанови, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2022 року (головуючий суддя Іванов С. М., судді: Чередниченко В. Є., Чепурнов Д. В.),

І. Суть спору

У лютому 2022 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області (далі - відповідач), у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області від 19 січня 2022 року № 311398 про застосування адміністративно-господарського штрафу, якою позивачу нараховано штраф у сумі 17 000,00 грн.

На обґрунтування позовних вимог ФОП ОСОБА_1 зазначив, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу від 19 січня 2022 року № 311398 винесена з порушенням встановленого порядку, а отже є протиправною та підлягає скасуванню.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи.

ФОП ОСОБА_1 зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як фізична особа-підприємець 26 серпня 2015 року (номер запису: 24240000000002616), 26 серпня 2015 року взятий на облік у контролюючому органі як платник податків та як платник єдиного внеску. Основним видом діяльності підприємця за КВЕД є: 49.41 Вантажний автомобільний транспорт (основний).

23 листопада 2021 року в ході рейдової перевірки посадовими особами Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки на 40 км автодороги М-29, Харківська область, перевірено транспортний засіб марки МАН, державний номерний знак НОМЕР_1 , який надавав послуги з перевезення вантажів.

За результатами проведення рейдової перевірки транспортного засобу марки МАН, державний номерний знак НОМЕР_1 було встановлено факт відсутності на момент перевірки протоколу перевірки та адаптації тахографу до транспортного засобу та не зазначено обов`язкові реквізити товаротранспортної накладної на вантаж.

За результатами цієї рейдової перевірки складено акт від 23 листопада 2021 року № 302911 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до акту перевірки зафіксовано порушення законодавства, а саме перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» (відсутній на момент перевірки протокол перевірки та адаптації тахографу до транспортного засобу та не зазначено обов`язкові реквізити товаротранспортної накладної на вантаж), відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 цього Закону.

Водій зі змістом акту перевірки та інших складених документів був ознайомлений.

11 січня 2022 року Відділом державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області на адресу позивача було направлено повідомлення про розгляд справи щодо скоєння останнім порушення автотранспортного законодавства, зафіксованого в акті від 23 листопада 2021 року № 302911. Повідомлено, що розгляд справи призначено на 19 січня 2022 року, у разі неявки складені матеріали про скоєння порушення будуть розглянуті без участі ФОП ОСОБА_1 та винесено відповідне рішення. Указане повідомлення було надіслане рекомендованим листом із повідомленням про вручення.

19 січня 2022 року відповідач прийняв постанову № 311398 про застосування до ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17 000,00 грн. Розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт відбувся без участі уповноваженої особи суб`єкта господарювання (ФОП ОСОБА_1 ), у зв`язку з неявкою останнього.

Водночас, судами попередньої інстанції установлено, що повідомлення від 11 січня 2022 року позивачем отримано 26 січня 2022 року, тобто вже після розгляду справи та накладення адміністративно-господарського штрафу.

Уважаючи таку постанову відповідача протиправною, ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.

ІІІ. Рішення судів попередніх інстанцій та мотиви їх ухвалення.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 травня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при винесенні спірного рішення діяв у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо, та з дотримання принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації.

Кіровоградський окружний адміністративний суд зауважив, що позивач надає послуги з перевезення вантажів як суб`єкт господарювання, використовуючи найману працю водія, для перевезення вантажів ним використовувалися вантажні автомобілі. Відтак, згідно з вимогами пункту 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07 червня 2010 року № 340, вантажний автомобіль, якими виконувалися внутрішні перевезення вантажів, в обов`язковому порядку повинен був бути обладнаний діючим та повіреним тахографом, а для водіїв таких автомобілів, крім оформлення документів, визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», обов`язковою також є наявність роздруківки даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що Відділом державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області дотримано процедуру належного повідомлення особи про розгляд справи, що підтверджується електронною випискою із офіційного сайту «Укрпошта», відповідно до якої відображено, що 15 січня 2022 року рекомендований лист доставлявся за адресою позивача. Факт отримання ФОП ОСОБА_1 повідомлення 26 січня 2022 року не свідчить про порушення відповідачем процедури належного повідомлення особи про розгляд справи.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2022 року апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 задоволено. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 травня 2022 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано постанову начальника відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області про застосування до ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу від 19 січня 2022 року № 311398.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що пункт 26 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567, визначає, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Однак, запрошення на розгляд справи про порушення транспортного законодавства від 11 січня 2022 року позивачем отримано лише 26 січня 2022 року, тобто після винесення оскаржуваної постанови відповідачем, що свідчить про порушення відповідачем процедури розгляду справи про накладення штрафу. У зв`язку з вищевикладеним, позивач був позбавлений можливості брати участь в розгляді зазначеної справи, реалізовувати свої права та обов`язки, бути вислуханим, надати заперечення, своєчасно здійснити захист своїх порушених прав, пред`явити факти й наводити аргументи та докази, які могли бути враховані відповідачем. Порушення процедури розгляду справи про накладення штрафу є підставою для визнання протиправним та скасування рішення про накладення штрафу, прийнятого за результатом такого розгляду.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

14 грудня 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна Державної служби України з безпеки на транспорті на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2022 року.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

V. Касаційне оскарження

У касаційній скарзі Державна служба України з безпеки на транспорті просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

На обґрунтування позиції, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував приписи пункту 26 Порядку № 1567 без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 01 березня 2018 року у справі № 820/4810/17. У згаданій постанові Верховний Суд дійшов висновку, що відсутність особи під час розгляду справи про накладення адміністративно-господарського штрафу не позбавляє особу спростувати вину у суді, та, у зв`язку з цим, не може бути самостійною підставою для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Державна служба України з безпеки на транспорті стверджує, що запрошення на розгляд справи про порушення транспортного законодавства відповідачем направлено на адресу ФОП ОСОБА_1 завчасно, останній мав достатньо можливості для забезпечення участі у розгляді матеріалів щодо порушення законодавства на автомобільному транспорті. Разом з цим, неотримання позивачем запрошення у відділенні поштового зв`язку не може свідчити про порушення процедури розгляду справи щодо додержання вимог законодавства на автомобільному транспорті. На призначену дату (19 січня 2022 року) позивач не з`явився, будь-яких заперечень або пояснень відносно виявленого порушення під час перевірки відповідачу не надав. За наведених обставин та керуючись приписами пункту 27 Порядку № 1567, скаржник уважає, що при розгляді справи про порушення ФОП ОСОБА_1 законодавства на автомобільному транспорті відповідачем було належним чином дотримано відповідну процедуру і прийнято спірну постанову від 19 січня 2022 року № 311398 про застосування адміністративно-господарського штрафу, якою позивачу нараховано штраф у сумі 17 000,00 грн.

Позивач подав відзив на касаційну скаргу, у якому просить відмовити у її задоволенні та закрити касаційне провадження на підставі пункту 5 частини першої статті 339 КАС України. Уважає, що правовідносини у цій справі та справі № 820/4810/17 (на яку посилається скаржник у касаційній скарзі) не є подібними, а тому висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 01 березня 2018 року у справі № 820/4810/17, не підлягають застосуванню у цій справі.

VІ. Релевантні джерела права й акти їх застосування.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України від 05 квітня 2001 року № 2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-III) регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Частинами чотирнадцятою, сімнадцятою та вісімнадцятою статті 6 Закону № 2344-III передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України. У разі проведення позапланових і рейдових перевірок автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Частиною першою статті 18 Закону № 2344-III передбачено, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

За приписами частини першої статті 48 Закону № 2344-ІІІ установлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Згідно з частиною другою статті 48 Закону № 2344-ІІІ документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Відповідно до частини другої статті 49 Закону № 2344-ІІІ водій транспортного засобу зобов`язаний, зокрема, мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт визначено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 (далі - Порядок № 1567), пунктами 20, 21 якого визначено, що виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Пунктом 25 Порядку № 1567 передбачено, що справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Відповідно до пункту 26 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

Пунктом 27 Порядку № 1567 установлено, що у разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

VІІ. Висновки Верховного Суду

У силу положень частини першої статті 341 КАС України перегляд судового рішення здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірка правильності застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Як убачається з матеріалів справи, постановою в. о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області від 19 січня 2022 року № 311398 до ФОП ОСОБА_1 , за порушення статті 48 Закону № 2344-ІІІ, застосовано штраф у розмірі 17 000,00 грн, передбачений абзацом 3 частини першої статті 60 цього Закону.

Підставою для застосування такого штрафу слугував акт від 23 листопада 2021 року № 302911, за яким установлено порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт, а саме: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів (протокол перевірки та адаптації тахографу до транспортного засобу та не зазначено обов`язкові реквізити товаротранспортної накладної на вантаж).

Верховний Суд звертає увагу, що в оскаржуваній постанові суд апеляційної інстанції не надавав оцінку обставинам справи щодо порушення ФОП ОСОБА_1 статті 48 Закону № 2344-ІІІ, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 цього Закону. Висновки суду апеляційної інстанції зводяться виключно до порушення відповідачем порядку розгляду справи про порушення транспортного законодавства.

З огляду на викладене, колегія суддів переглядає постанову суду апеляційної інстанції лише в частині правомірності/протиправності дій Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області стосовно належного/неналежного повідомлення ФОП ОСОБА_1 про розгляд справи про порушення транспортного законодавства.

Так, висновки суду апеляційної інстанції ґрунтуються на тому, що запрошення на розгляд справи про порушення транспортного законодавства від 11 січня 2022 року, позивачем отримано лише 26 січня 2022 року, тобто після винесення оскаржуваної постанови відповідачем, що свідчить про порушення відповідачем процедури розгляду справи про накладення штрафу.

З цього приводу Верховний Суд уважає за доцільне зазначити таке.

Пунктами 25, 26, 27 Порядку № 1567 передбачено, що справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

З аналізу викладеного законодавства убачається, що Порядком № 1567 установлено обов`язок органу державного контролю повідомити суб`єкта господарювання про час і місце розгляду справи про порушення транспортного законодавства. Водночас, неявка суб`єкта господарювання на розгляд такої справи не є перешкодою для її розгляду та прийняття відповідного рішення.

При цьому, відсутність особи під час розгляду справи про накладення адміністративно-господарського штрафу не позбавляє особу спростовувати вину у суді, та, у зв`язку з цим, не може бути самостійною підставою для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постановах від 01 березня 2018 року у справі № 820/4810/17 та від 14 грудня 2023 року у справі № 280/1426/20, від 21 грудня 2023 року у справі № 560/11763/22.

Як убачається з матеріалів справи, запрошення від 11 січня 2022 року на розгляд справи про порушення транспортного законодавства (яка призначена на 19 січня 2022 року) Відділ державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області направив ФОП ОСОБА_1 рекомендованим листом із повідомленням - 11 січня 2022 року. Указане підтверджується роздруківкою трекінгу з офіційного вебсайту Укрпошти, яка долучена позивачем до позовної заяви. При цьому, цей факт позивачем не оскаржується.

Тобто, відповідач виконав свій обов`язок щодо повідомлення суб`єкта господарювання про час і місце розгляду справи про порушення транспортного законодавства. При цьому, таке запрошення було надіслано завчасно (за тиждень) до дати розгляду справи.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що такий рекомендований лист надійшов до почтового відділення (точку видачі) 14 січня 2022 року, а 15 січня 2022 року відправлення не було вручено під час доставки.

Отже, фактично рекомендований лист з запрошенням позивачу був доставлений завчасно до розгляду справи в Відділі державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області. Той факт, що позивач його забрав у відділенні Укрпошти лише 26 січня 2022 року і, як наслідок, необізнаності про дату і час розгляду справи про порушення транспортного законодавства не може ставитись у вину відповідача і не оцінюється судом як порушення останнім пункту 26 Порядку № 1567.

Посилання позивача на те, що він отримав запрошення лише 26 січня 2022 року у зв`язку з перебуванням на стаціонарному лікуванні у КП « 2-га міська клінічна лікарня Полтавської міської ради», колегія суддів уважає безпідставним, оскільки відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого убачається, що позивач перебував на стаціонарному лікуванні у період з 02 січня 2022 року по 10 січня 2022 року.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що нормами Порядку № 1567 не установлено обов`язкової присутності суб`єкта господарювання під час розгляду справи про порушення транспортного законодавства. Неявка суб`єкта господарювання не є перешкодою для розгляду такої справи та винесенню органом державного контролю постанови про накладення адміністративно-господарського штрафу.

Таким чином, Верховний Суд уважає помилковими висновки суду апеляційної інстанції про визнання протиправною та скасування постанови начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області від 19 січня 2022 року № 311398 про застосування адміністративно-господарського штрафу, якою позивачу нараховано штраф у сумі 17 000,00 грн, з підстав неналежного повідомлення позивача про розгляд справи про порушення транспортного законодавства.

Водночас, з огляду на той факт, що судом апеляційної інстанції не переглянуто рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 травня 2022 року по суті встановлених порушень законодавства про автомобільний транспорт та не надано висновки щодо дотримання/недотримання позивачем вимог статті 48 Закону № 2344-ІІІ, колегія суддів касаційної інстанції позбавлена можливості переглянути рішення судів першої та апеляційної інстанції з цього приводу.

Що стосується клопотання позивача про закриття провадження у цій справі на підставі пункту 5 частини першої статті 339 КАС України, оскільки правовідносини у справі № 820/4810/17 не є подібними до правовідносин у справі, яка розглядається, колегія суддів уважає за доцільне зазначити таке.

Відповідно до частини першої статті 339 КАС України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо:

1) після відкриття касаційного провадження особа, яка подала касаційну скаргу, заявила клопотання про відмову від скарги, за винятком випадків, коли є заперечення інших осіб, які приєдналися до касаційної скарги;

2) після відкриття касаційного провадження виявилося, що касаційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати;

3) після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом першої чи апеляційної інстанції питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося;

4) після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові вже викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом;

5) після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

На обґрунтування неподібності правовідносин у справах № 340/1617/22 та № 820/4810/17 позивач посилається на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену, зокрема, у постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19, у якій Суд констатував, що під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, за змістом яких тотожними, аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що стосовно подібності (неподібності) правовідносин Велика Палата Верховного Суду також надала висновки, зокрема, у постанові від 26 липня 2023 року у справі № 759/5454/19, а саме: «За змістом ЦПК України Велика Палата Верховного Суду висловлює правові висновки у конкретних справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи. Такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами в подібних суспільних правовідносинах.

З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі.

Відмінність фактичних обставин справи, яка розглядається, у порівнянні з фактичними обставинами справи, у якій висловлена правова позиція Великою Палатою Верховного Суду, за відсутності різних підходів судів до вирішення подібної правової проблеми з такими ж фактичними обставинами не є підставою для уточнення висновків Великої Палати Верховного Суду.

Для цілей застосування приписів процесуальних законів щодо подібності правовідносин важливо встановити критерії її визначення.

Спільність, подібність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин, якими є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, тобто взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Тому для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вживається термін «подібні правовідносини», зокрема пункту 1 частини другої статті 389 та пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України, таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

Оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників є основним, а два інші - додатковими, на що вказує, зокрема, частина дев`ята статті 10 ЦПК України щодо можливості застосування аналогії закону, якщо правовідносини подібні саме за змістом.

Подібність спірних правовідносин, виявлену одночасно за трьома критеріями, можна кваліфікувати як тотожність цих відносин (однакового виду суб`єкти, однаковий вид об`єкта й однакові права та обов`язки щодо нього), що процесуальний закон не вимагає.».

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що подібна правова позиція викладена й у постанові Верховного Суду від 23 квітня 2024 року у справі № 580/3571/19, у якій Суд зазначив, що для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», зокрема пункту 1 частини другої статті 389 (пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України; пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України) та пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України (пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України; пункту 5 частини першої статті 339 КАС України) таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями. Подібність спірних правовідносин, виявлена одночасно за трьома критеріями, означатиме тотожність цих відносин (однакового виду суб`єкти, однаковий вид об`єкта й однакові права та обов`язки щодо нього). Але процесуальний закон не вимагає встановлювати тотожність. У визначених випадках необхідно встановити подібність правовідносин (відносин), що з огляду на значення слова «подібний» не завжди означає тотожність. Якщо у різних справах вважати подібними лише ті правовідносини, у яких тотожними (однаковими) є предмети та підстави позову, встановлені судами обставини, а також матеріально-правове регулювання, то можливість звернення з касаційною скаргою з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України (пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України) була би вкрай обмеженою та не відповідала би ролі Верховного Суду як найвищого суду у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики (частина третя статті 125 Конституції України, частина перша статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"). Отже, у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

З огляду на викладене, колегія суддів уважає, що викладені у постанові Верховного Суду від 01 березня 2018 року у справі № 820/4810/17 висновки щодо застосування норм права, є релевантними до правовідносин, які виникли у справі, що розглядається, оскільки за схожих фактичних обставин цих справ, Верховним Судом були проаналізовані ті ж самі норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції, вирішуючи спір у справі № 340/1617/22.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що у розглядуваному випадку підстави для закриття не є абсолютно беззаперечними та такими, що повною мірою усувають потребу касаційного перегляду оскаржуваного судового рішення, з урахуванням сукупності підстав, з яких касаційне провадження було відкрито. А отже, з метою забезпечення повного, всебічного та об`єктивного перегляду справи, у задоволенні заявленого клопотання слід відмовити.

Відповідно до частин першої - третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

При цьому, за приписами частини 4 статті 353 КАС України установлено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про скасування постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2022 року з направленням справи на новий розгляд до цього суду.

З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. 341 345 349 353 355-356 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про закриття касаційного провадження відмовити.

Касаційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті задовольнити частково.

Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2022 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Третього апеляційного адміністративного суду.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська

Судді О. В. Кашпур

С. А. Уханенко