ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 червня 2022 року
м. Київ
справа № 340/2620/21
адміністративне провадження № К/990/8965/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Блажівської Н.Є.,
суддів: Дашутіна І.В., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційно-торговий дім-ЛС"
на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2021 року (суддя Дегтярьова С.В.)
та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2022 року (судді Малиш Н.І., Баранник Н.П., Щербак А.А.)
у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційно-торговий дім-ЛС"
до Головного управління ДПС у Кіровоградській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1. Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Інформаційно-торговий дім-ЛС" (надалі також - Позивач, ТОВ "ІТД-ЛС") звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Кіровоградській області (надалі також - Відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28 квітня 2021 року №00014220901 та №00014210901.
Обґрунтовуючи протиправність податкових повідомлень-рішень, Позивач вказав, що висновки Відповідача щодо допущення Позивачем порушень не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства та сформовані без врахування того, що ним вживались заходи з метою реєстрації у Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі у спірний період, проте через поведінку контрагента-постачальника обладнати резервуари для зберігання пального рівнемірами-лічильниками рівня пального у 2-х резервуарах у визначені законодавством строки він був позбавлений можливості.
При цьому, ТОВ "ІТД-ЛС" стверджувало про неможливість застосування до нього штрафних санкцій за оптову торгівлю пальним, оскільки у нього була наявні ліцензія.
1.2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2021 року, яке залишене без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2022 року, у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції, з якими погодився апеляційний суд, виходив із того, що:
- при відсутності у товариства місць оптової торгівлі пальним, тобто виключно з бензовозу, отримується ліцензія на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання за відсутності місць оптової торгівлі пальним, а у разі наявності у товариства споруди/обладнання, як в даному випадку акцизний склад, що використовується для здійснення оптової торгівлі, товариству необхідно отримати ліцензію на право оптової торгівлі пальним за наявності місць оптової торгівлі, проте такої позивач не мав, проте здійснював реалізацію пального з місця оптової торгівлі, а отже факт вчинення порушення є підтвердженим;
- оскільки Позивач є платником акцизного податку з реалізації пального з 1 березня 2016 року та має у власності зареєстрований акцизний склад, який зареєстрований 20 червня 2019 року, то відповідно до положень чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства у нього виник обов`язок щодо реєстрації рівномірів-лічильників пального, розташованих на акцизному складі в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі (в кількості 2 штук). Оскільки доказів здійснення Позивачем дій на виконання визначеного пунктом 12 підрозділу 5 Розділу XX Податкового кодексу України (надалі також - ПК України) обов`язку з 1 січня 2019 року по 14 січня 2020 року не надано суди попередніх інстанцій дійшли висновку про обґрунтованість застосування штрафних санкцій, застосованих на підставі спірних податкових повідомлень-рішень.
1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та зазначаючи про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити рішення про задоволення позовних вимог.
У відзиві на касаційну скаргу Відповідач з доводами та вимогами скаржника не погоджувався, просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
2. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Як свідчать обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, 25 березня 2021 року ГУ ДПС у Кіровоградській області проведено фактичну перевірку ТОВ "ІТД-ЛС" з питань дотримання суб`єктами господарювання вимог законодавства України у сфері обігу пального, за результатами якої складено акт від 5 квітня 2021 року №982/11-28-09-01/24709890.
Згідно з висновками акта перевірки Позивачем допущено порушення:
- частини першої та восьмої статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" (надалі також -Закон №481) у зв`язку із оптовою реалізацією пального з місця оптової торгівлі за адресою: Кіровоградська обл., Кропивницький р-н, с. Неопалимівка, вул. Шахтарська, 5, з акцизного складу 1000378;
- підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України у зв`язку із необладнанням резервуарів для зберігання пального рівнемірами-лічильниками рівня пального у резервуарі (в кількості 2 штук) та не реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників і рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнемірів - лічильників рівня пального в кількості 2 штук на введених в експлуатацію резервуарах, розташованих на акцизному складі;
На підставі акта перевірки Відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 28 квітня 2021 року:
- №00014220901 про збільшення штрафних санкцій у розмірі 500000 грн;
- №00014210901 про збільшення штрафних (фінансових) санкцій у сумі 40 000 грн.
3. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
3.1. Доводи Позивача (особи, яка подала касаційну скаргу)
Порушуючи перед судом касаційної інстанції питання щодо скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та задоволення позовних вимог, Позивач стверджує, що:
- суди першої та апеляційної інстанцій, роблячи висновки про допущення порушень Закону №481, не звернули уваги на наявність у Позивача ліцензії на право оптової торгівлі пальним за відсутності місць оптової торгівлі від 1 липня 2019 року строком дії до 1 липня 2024 року та ліцензії на зберігання пального від 1 липня 2019 року строком дії до 1 липня 2024 року;
- суди не виклали та не обґрунтували наявність ліцензійних умов провадження відповідного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, яких обов`язково мало б дотримуватись ТОВ "ІТД-ЛС"), а також й Державна податкова служба України, якою господарюючому суб`єкту нею видавалась ліцензія;
- суди попередніх інстанцій не досліджували питання того, чому особою, яка видала ліцензію Товариству на право оптової торгівлі пальним на підставі наданих ним документів за переліком, не видано ліцензії іншого виду і того, що саме є правовою підставою для видачі конкретного виду ліцензії;
- залишено у ході розгляду поза увагою положення частини другої статті 17 Закону №481, яка встановлює відповідальність не за відсутність "ліцензії на кожне місце оптової торгівлі пальним", а за "оптову торгівлю пальним без наявності ліцензії", тобто передбачає відповідальність за відсутність ліцензії взагалі, натомість у Позивача є право здійснювати оптову торгівлю пальним, оскільки воно має ліцензію на таку діяльність;
- суди попередніх інстанцій не досліджували цілий ряд обставин саме щодо того чому особою, яка видала ліцензії на право оптової торгівлі пальним, не видало ліцензію іншого типу.
Крім того, Позивач стверджує, що податкове повідомлення-рішення від 28 квітня 2021 року №00014210901 оскаржувалось із доведенням відсутності його вини у порушенні, оскільки ним вживалися належні і необхідні заходи щодо виконання відповідних норм Податкового кодексу України, разом з тим, принцип вини судами попередніх інстанцій також не досліджувався.
3.2. Доводи Відповідача (особи, що подала відзив на касаційну скаргу)
Вважаючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що ухвалені з дотриманням норм процесуального та матеріального права, Відповідач стверджує, що в матеріалах справи містять відповідні докази, які підтверджують, що ТОВ «ІТД-ЛС» у період з 31 жовтня 2019 року по 25 березня 2021 року здійснювало оптову реалізацію пального з місця оптової торгівлі за адресою: Кіровоградська обл., Кропивницький р-н, с. Неопалимівка, вул. Шахтарська, буд.5, з акцизного складу 1000378 без отримання ліцензії на право оптової торгівлі на таке місце оптової торгівлі, що з урахуванням відповідних норм законодавства вказує на порушення положень Закону №481, за що передбачена відповідальність у вигляді штрафних санкцій.
Так, як вказує Відповідач у відзиві, у періоді з 1 квітня 2020 року по 3 вересня 2020 року розпорядником акцизного складу ТОВ «ІТД-ЛС» (акцизний склад уніфікований номер 1000378) за адресою: Кіровоградська обл., Кропивницький р-н, с. Неопалимівка, вул. Шахтарська, буд.5, не обладнано резервуари для зберігання пального рівнемірами - лічильниками рівня пального у резервуарі (в кількості 2 штук) та не зареєстровано в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників і рівнемірів - лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміри - лічильники рівня пального у резервуарі в кількості 2 штук.
4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
4.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
Переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає таке.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального на території України визначає Закон України " Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального".
Стаття 1 цього Закону містить наступні визначення понять:
ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку;
місце оптової торгівлі пальним - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для здійснення оптової торгівлі та/або зберігання пального на праві власності або користування;
оптова торгівля пальним - діяльність із придбання та подальшої реалізації пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик суб`єктам господарювання роздрібної та/або оптової торгівлі та/або іншим особам;
Єдиний державний реєстр суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним (далі - Єдиний реєстр ліцензіатів та місць обігу пального) - перелік суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним у розрізі суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність на таких місцях на підставі виданих ліцензій.
Так відповідно до частини першої статті 15 Закону №481 імпорт, експорт алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюються суб`єктами господарювання всіх форм власності без ліцензії. Оптова торгівля на території України алкогольними напоями та тютюновими виробами здійснюється за наявності у суб`єктів господарювання всіх форм власності ліцензії на оптову торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами. Оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії.
Отже, положення чинного законодавства надають можливість щодо оптової торгівлі пальним лише за наявності відповідної ліцензії.
Стаття 17 цього Закону визначає відповідальність за порушення норм цього Закону.
Так, за змістом положень цієї статті до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500000 гривень.
Отже, у разі здійснення суб`єктом господарювання діяльності щодо оптової торгівлі пальним за відсутності передбаченої чинним законодавством ліцензії такий притягується до відповідальності.
Як встановлено судами попередніх інстанцій Позивачем отримано дві ліцензії:
- на право оптової торгівлі пальним за відсутності місць оптової торгівлі від 1 липня 2019 року строком дії до 1 липня 2024 року;
- на зберігання пального від 1 липня 2019 року строком дії до 1 липня 2024 року.
20 червня 2019 року Позивачем зареєстровано акцизний склад нафтопродуктів №1000378 за адресою Кіровоградська область, Кіровоградський район, село Неопалимівка, вул.Шахтарська, 5.
При цьому з 31 жовтня 2019 року по 25 березня 2021 року Позивач здійснював оптову торгівлю пального з акцизного складу (Кіровоградська область, Кіровоградський район, село Неопалимівка, вул.Шахтарська, 5), що підтверджується архівом податкової звітності з Єдиного реєстру податкових накладних щодо реалізації пального, а також договорами на поставку пального з покупцями ТОВ "Агрофірма імені Яновського", ФГ "Павик", ТОВ "Агрофірма Софіївська", ФГ "Ковалевського В.І.", ТОВ "Крамонд Агро", ТОВ "Прогрес", СТОВ "Славутич", ФГ Крикотненка А.О., ТОВ "Торговий дім "Енергія", ТОВ "Гранд-Логістик", ТзДВ 2-ге ім.Петровського, ТОВ "Агрофірма Паліївська", СФГ "Кондратенка", СФГ "Тарана".
Згідно із доказами, дослідженими судами, ТОВ "ІТД-ЛС" передавало товар (пальне) у власність покупців за адресою акцизного складу (Кіровоградська область, Кіровоградський район, село Неопалимівка, вул.Шахтарська, 5) шляхом завантаження товару в автотранспорт, наданий покупцями або найнятий постачальником по замовленню покупців.
Визначаючись щодо того, чи допущено Позивачем такими діями порушення законодавства, суд звертає увагу на таке.
Як передбачено статтею 15 Закону №481 ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання, до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.
У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб`єкт господарювання має намір одержати ліцензію (оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, оптова, роздрібна торгівля пальним або зберігання пального).
Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:
документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;
акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;
дозвіл на початок виконання робіт підвищеної небезпеки та початок експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.
Копії таких документів не подаються у разі їх наявності у відкритих державних реєстрах, якщо реквізити таких документів та назви відповідних реєстрів зазначено в заяві на видачу ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на зберігання пального.
Суб`єкти господарювання, які здійснюють оптову торгівлю пальним, за відсутності місць оптової торгівлі пальним копії таких документів не подають.
За змістом частини восьмої статті 15 Закону №481 суб`єкти господарювання отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання.
Отже, положення наведених норм виділяють два окремі види ліцензії на право оптової торгівлі пальним:
- ліцензія на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (за відсутності місць оптової торгівлі пальним);
- ліцензія на право оптової торгівлі пальним на кожне місце оптової торгівлі пальним (за наявності місць оптової торгівлі пальним).
Відтак, легалізація державою здійснення суб`єктом господарської діяльності з придбання та подальшої реалізації пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик суб`єктам господарювання роздрібної та/або оптової торгівлі та/або іншим особам за наявності місця (території), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для здійснення оптової торгівлі та/або зберігання пального на праві власності або користування відбувається шляхом видачі ліцензії.
Вчинення такого виду діяльності без попереднього погодження державою розцінюється відповідно до положень статті 17 Закону №481 як правопорушення, за вчинення якого настає відповідальність у вигляді штрафних санкцій.
При цьому ліцензія на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (за відсутності місць оптової торгівлі пальним) та ліцензія на право оптової торгівлі пальним на кожне місце оптової торгівлі пальним (за наявності місць оптової торгівлі пальним) - це два окремі види документів державного зразка, а положення статті 15 Закону №481 визначають в деяких випадках дещо відмінний перелік документів для їх отримання, так і різний розмір річної плати за такі ліцензії:
- за наявності у ліцензіата місць оптової торгівлі пальним, - 5000 гривень за кожне таке місце;
- за відсутності у ліцензіата місць оптової торгівлі пальним, - 10000 гривень.
Тому, платник, подаючи заяву для отримання ліцензії із певним переліком документів та сплачуючи відповідний розмір річної плати за ліцензію, об`єктивно володіє інформацією, який вид оптової торгівлі пальним підлягає легалізації державою: за наявності у ліцензіата місць оптової торгівлі пальним чи за відсутності у ліцензіата місць оптової торгівлі пальним.
А відтак, помилковими є твердження Позивача, про те, що оптова торгівля з місцем оптової торгівлі за адресою Кіровоградська область, Кіровоградський район, село Неопалимівка, вул.Шахтарська, 5 за наявності ліцензії на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (за відсутності місць оптової торгівлі пальним) не є порушенням законодавства та не є підставою для притягнення його до визначеної законодавством відповідальності у вигляді штрафних санкцій.
При цьому суд звертає увагу на те, що у ході судового процесу Позивачем на підставі належних та допустимих доказів за правилами, передбаченими КАС України, не спростовано висновки Відповідача, підтверджені відповідною доказовою базою, про те, що акцизний склад за адресою Кіровоградська область, Кіровоградський район, село Неопалимівка, вул. Шахтарська, 5 був фактично місцем оптової торгівлі пальним, тобто місцем (територією), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для здійснення оптової торгівлі та/або зберігання пального на праві власності або користування.
У межах розгляду цієї справи Позивач не наполягає, а судами не встановлено, що ТОВ "ІТД-ЛС" вживало дії щодо отримання ліцензії на право оптової торгівлі пальним на кожне місце оптової торгівлі пальним (за наявності місць оптової торгівлі пальним) і саме незаконна поведінка суб`єктів владних повноважень призвела до вчинення ним порушення.
За таких обставин необхідно погодитися із висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо правомірності застосування до Позивача штрафних санкцій на підставі податкового повідомлення-рішення від 28 квітня 2021 року №00014220901.
Щодо відповідності критеріям, передбаченим частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, податкового повідомлення-рішення від 28 квітня 2021 року №00014210901, суд звертає увагу на таке.
Відповідно до підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі. Платники податку - розпорядники акцизних складів зобов`язані зареєструвати усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів - в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі.
Згідно з підпунктом 12 підрозділу 5 Розділу XX ПК України розпорядники акцизних складів відповідно до вимог цього Кодексу зобов`язані обладнати акцизні склади витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками та зареєструвати їх в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі в такі строки: акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів, - не пізніше 1 січня 2020 року.
Ця норма внесена до Податкового кодексу України у зв`язку із набранням чинності 1 січня 2019 року Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів" від 23 листопада 2018 року №2628-VIII.
Як передбачено було пунктом 18 підрозділу 5 Розділу XX ПК України до 28 грудня 2019 року норми пункту 128-1.1 статті 128-1 цього Кодексу застосовуються з 1 січня 2020 року - до розпорядників акцизних складів, на яких розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів.
У зв`язку із набранням чинності 29 грудня 2019 року Закону № 391-IX пункт 18 підрозділу 5 Розділу XX ПК України цього Кодексу викладено редакції, відповідно до якої норми пункту 128-1.1 статті 128-1 цього Кодексу застосовуються з 1 квітня 2020 року - до розпорядників акцизних складів, на яких розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів.
Відповідно до пункту 128-1.1 статті 128-1 ПК України необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі, а також необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників обсягу виробленого спирту етилового витратоміра-лічильника спирту етилового на місці отримання та відпуску спирту етилового, розташованого на акцизному складі, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 20000 гривень за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу або за кожне місце отримання та відпуску спирту етилового, та/або незареєстрований витратомір-лічильник/витратомір-лічильник спирту етилового.
Санкція, встановлена пунктом 128-1.1 статті 128-1 Податкового кодексу України, застосовується не конкретно за реалізацію пального за відсутності встановлених витратомірів-лічильників на кожному місці відпуску пального наливом, а у випадку виробництва, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального, за відсутності встановлених витратомірів-лічильників на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірів-лічильників рівня таких товарів (продукції) у резервуарі. При цьому, такі витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники повинні бути зареєстровані у Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників.
Законодавчі зміни, на підставі яких у Позивача виник обов`язок обладнати акцизний склад відповідними засобами вимірювання та реєстрації таких у відповідному реєстрі, були прийняті заздалегідь.
При цьому фактично - розпорядникам вказаних складів було надано додатковий термін для обладнання акцизних складів, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, навантаження-розвантаження, зберігання пального, витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.
Позивач під час судового розгляду не наводив обставин, які б свідчили про неможливість реалізації передбаченого підпунктом 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України обов`язку по 14 січня 2020 року, як і не наводив обставин, підтверджених належними доказами, що реалізація такого обов`язку перебувала винятково поза межами його впливу.
При цьому, помилковими є доводи Позивача, наведені у касаційній скарзі, щодо недослідження судами попередніх інстанцій підстав для застосування штрафних санкцій.
У ході розгляду справи судами установлено, що Позивач розпочав реалізовувати дії з метою дотримання обов`язку щодо обладнання свого акцизного складу рівнемірами-лічильниками та реєстрації їх в Єдиному державному реєстрі вже після 1 січня 2020 року, незважаючи на те, що такі роботи повинні вже були бути завершеними до такої дати.
Зважаючи на наявну вимогу закону про необхідність встановити та зареєструвати рівнеміри-лічильники, Позивач обґрунтовував неможливість виконання таких дій до 1 квітня 2020 року, тобто до дня, коли законодавцем вже передбачено застосування фінансової відповідальності за невиконання пункту 12 підрозділу Розділу XX ПК України, при цьому не доводив своєї добросовісності та намагання виконати такий обов`язок до січня 2020 року, що обґрунтовано розцінено судом першої інстанції, висновки якого не спростовані апеляційним судом, як протиправну бездіяльність та цілеспрямоване створення умов, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання вимог, установлених підпунктом 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 та пункту 12 підрозділу 5 Розділу XX ПК України, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
У межах цієї справи Позивачем не наведено, а судами не встановлено, що неможливість реалізації визначеного законодавством обов`язку до 1 квітня 2020 року перебувала виключно поза межами його впливу та залежала від протиправної поведінки суб`єкта владних поноважень.
Інші доводи касаційної скарги не змінюють правильність висновків судів попередніх інстанцій.
Аналіз матеріалів справи, встановлених судами попередніх інстанцій обставин та правових норм при застосуванні до спірних правовідносин дає підстави вважати, що суди попередніх інстанцій зробили обґрунтовані висновки про те, що Відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, при ухваленні оскаржених рішень діяв з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а підстави вважати, що відповідні податкові повідомлення-рішення не відповідають положенням частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України - відсутні.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд касаційної інстанції не вправі переоцінювати докази у справі, а лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Доводи ж касаційної скарги не містять належних та об`єктивно обумовлених міркувань, які б спростовували наведені висновки судів першої та апеляційної інстанції. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з мотивами суду першої та апеляційної інстанцій, якими вони керувалися при оцінці доказів і встановленні обставин справи, - що знаходиться поза межами касаційного перегляду, встановленими частиною другою статті 341 КАС України.
Інших доводів та доказів, аніж ті, які були оцінені судами попередніх інстанцій, касаційна скарга не містить.
Таким чином, доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, тому Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.
4.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам процесуального закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є необґрунтованими.
Отже, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
Згідно із частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуті в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 3 343 349 350 355 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
ПОСТАНОВИВ
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційно-торговий дім-ЛС" залишити без задоволення, а рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.Є. Блажівська
Судді І.В. Дашутін
І.Л. Желтобрюх