ПОСТАНОВА
Іменем України
10 вересня 2020 року
Київ
справа №340/3042/19
адміністративне провадження №К/9901/6558/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Калашнікової О.В.,
суддів: Губської О.А., Загороднюка А.Г.,
розглянувши у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Олександрійського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області про визнання незаконною постанови про накладення арешту, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 січня 2020 року (суд у складі головуючого судді Пасічника Ю.П.), на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року (суд у складі: головуючий суддя: Білак С.В., судді: Олефіренко Н.А., Шальєва В.А.) у справі №340/3042/19
І. СУТЬ СПОРУ
1. У листопаді 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Олександрійського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області (далі - відповідач, ДВС), в якому просив скасувати постанову від 21 листопада 2019 року ЗВП №60475021 про арешт його коштів.
1.1. На думку позивача, оскаржувана постанова є незаконною, оскільки державним виконавцем накладено арешт на рахунок, внаслідок чого він позбавлений можливості отримувати пенсію, що є його єдиним засобом існування.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
2. Відповідно до постанови від 01 листопада 2019 року ВП №60469433 відповідачем об`єднано в одне виконавчі провадження №60469433 та № 60469476 про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів на загальну суму 14012,58 грн. Об`єднаному виконавчому провадженню присвоєно номер ЗВП №60475021.
3. В ході здійснення зведеного виконавчого провадження 21 листопада 2019 року відповідачем винесено постанову у ЗВП №60475021, якою накладено арешт на грошові кошти , що містяться на відкритих рахунках, а також на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику.
4. Оскільки після винесення вказаної постанови, у позивача виникли проблеми із зняттям пенсійних виплат із свого карткового рахунку, він звернувся до суду.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
5. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 січня 2020 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.
6. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій вказали, що винесення оскаржуваної постанови не передбачає звернення стягнення на пенсію позивача, а є лише засобом забезпечення реального виконання рішення. Будь-яких доказів, які б свідчили, що на арештований рахунок здійснюється зарахування пенсії позивачем не надано.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕННЯ)
7. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувані судові рішення, прийнявши нове про задоволення позовних вимог.
8. У касаційній скарзі позивачем вказано, що на момент звернення до суду касаційної інстанції відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права в подібних правовідносинах.
9. На думку позивача, в оскаржуваних рішеннях висновки судів першої та апеляційної інстанцій суперечать один одному. Вказуючи, що чинним законодавством заборонено накладати арешт на пенсійні виплати, суди приходять до висновку щодо законності оскаржуваної постанови про накладення арешту.
10. Також у касаційній скарзі наголошено, що факт використання його карткового рахунку для інших цілей, окрім пенсії, судами встановлено на підставі недопустимих доказів.
11. Відповідачем подано відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому зазначено про безпідставність доводів позивача, викладених в касаційній скарзі. Представник ДВС у відзиві просив оскаржувані рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
12. Вказав, що при зверненні до судів як першої та апеляційної інстанцій позивач не надав доказів про те, що на арештований рахунок зараховуються пенсійні виплати. В матеріалах зведеного виконавчого провадження такі докази також відсутні.
V. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
13. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
14. Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися, зокрема, своєю власністю.
15. Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
16. Статтею 1 Закону України від 2 червня 2016 року N1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон N1404-VIII; в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
17. Частиною першою статті 18 Закону N1404-VIII визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
18. Частинами першою, восьмою статті 48 Закону N1404-VIII передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.
19. Згідно з частиною третьою статті 52 Закону N1404-VIII не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
20. Відповідно до частин першої-шостої статті 56 Закону N1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
21. Пунктом 1 частини четвертої статті 59 Закону N1404-VIII визначено, що підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;
22. Згідно зі статтею 68 Закону N1404-VIII стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.
Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.
23. Відповідно до статті 70 Закону N1404-VIII розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
З пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру на утримання членів сім`ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств, установ і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також у зв`язку із смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках.
Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.
24. Окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів, що відповідно до Закону N1404-VIII підлягають примусовому виконанню визначає Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року N512/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 року за N 1302/29432; далі - Інструкція).
25. Пунктом 8 Інструкції встановлено, що на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.
VI. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
26. 08 лютого 2020 року набув чинності Закон України від 15 січня 2020 року N460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон N 460-IX).
27. Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
28. Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України, пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону N 460-IX, та враховуючи, що касаційна скарга ОСОБА_1 подана до Верховного Суду в березні 2020 року, касаційний розгляд справи буде здійснюватися в порядку, передбаченому КАС України в редакції, що діє на момент прийняття рішення судом касаційної інстанції.
29. Частинами першою - третьою статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4 - 7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
30. Відповідно до ухвали Верховного Суду від 02 червня 2020 року касаційне провадження у цій справі відкрито за наявність підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, для забезпечення єдиної правозастосовної практики.
31. Предметом спору в справі, що розглядається, є накладення державним виконавцем арешту на відкриті банківські рахунки позивача, що позбавило позивача, як він зазначає, права на отримання пенсійних виплат.
32. Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, дійшли висновку щодо правомірності постанови від 21 листопада 2019 року ЗВП №60475021 про арешт коштів ОСОБА_1 на рахунку в КБ «Приватбанк». Зазначивши при цьому, що позивач не довів, що на арештовані рахунки здійснюється зарахування пенсійних виплат.
33. Однак, Верховний Суд вважає такий висновок необґрунтованим з огляду на наступне.
34. Судами встановлено, що спірною постановою накладено арешт на грошові кошти ОСОБА_1 , що перебувають не на відповідному банківському рахунку, а на всі його рахунки, у тому числі і ті, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.
35. З матеріалів справи вбачається, що позивач отримує пенсію у ГУ ПФУ в Кіровоградській області.
36. Конституційний Суд України у своєму рішенні №25рп/2009 від 07 жовтня 2009 року зазначив, що право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел та забезпечується статтями 7 22 46 58 68 Конституції України. А саме, кожний громадянин має право на соціальний захист, що включає право на пенсійне забезпечення і всі застраховані особи є рівноправними щодо отримання пенсійних виплат. Конституційні права і свободи громадянина України гарантуються і не можуть бути скасовані.
37. Законом N1404-VIII визначено, що одним із видів заходів примусового виконання рішень є стягнення, зокрема, на пенсію.
38. Як вже зазначалось, для забезпечення реального виконання рішення виконавець може накладати арешт, зокрема, на відкриті банківські рахунки боржника.
39. Проте, статтею 52 Закону N1404-VIII встановлено заборону для виконавця для накладення арешту на кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом.
40. Окрім того, Законом визначено окремий порядок здійснення відрахувань з пенсійних виплат, встановлено відповідні заборони у відсотковому визначенні для таких стягнень.
41. Статтею 18 Закону N1404-VIII передбачено обов`язок виконавців здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. При цьому, правом виконавця є:
- з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну;
-отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком.
42. Отже, враховуючи обмеження в накладенні арешту, передбачені Законом N1404-VIII, та враховуючи наявність спеціальної процедури для звернення стягнення на пенсійні виплати, виконавець, перед накладенням арешту на банківські рахунки, зобов`язаний пересвідчитись у відсутності спеціального режиму їх використання або відстуності заборон щодо арешту коштів, що перебувають на цьому рахунку. Виокремлення таких рахунків належить до повноважень саме виконавчої служби. Без здійснення такої перевірки виконавець може своїми діями позбавити боржника права на соціальний захист, порушивши тим самим принцип співмірності заходів примусового виконання рішень, передбачений статтею 2 Закону N1404-VIII.
43. Вказаний правовий висновок щодо повноважень виконавчої служби виокремлювати такі банківські рахунки висвітлено в постановах Верховного Суду від 27 червня 2019 року у справі №916/73/19, від 10 жовтня 2019 року у справі №916/1572/19, від 17 січня 2020 року у справі №340/1018/19.
44. Верховний Суд також наголошує на необґрунтованості висновків судів попередніх інстанцій щодо ненадання позивачем доказів накладення арешту саме на пенсійні виплати, оскільки відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається саме на відповідача.
45. Таким чином, відповідач, приймаючи оскаржувану постанову про накладення арешту, не довів, що діяв відповідно до вимог чинного законодавства, в межах наданих йому повноважень, а тому оскаржувана постанова є незаконною та підлягає скасуванню.
46. Статтею 351 КАС України передбачено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
47. З огляду на те, що судами попередніх інстанцій повно встановлено фактичні обставини справи, але неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, Верховний Суд на підставі статті 351 КАС України вважає, що судові рішення попередніх інстанцій у цій справі необхідно скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
VII. CУДОВІ ВИТРАТИ
48. З огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341 345 349 350 353 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 січня 2020 року, постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року у справі №340/3042/19 - скасувати.
Прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Олександрійського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області про визнання незаконною постанови.
Визнати незаконною та скасувати постанову заступника начальника Олександрівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області від 21 листопада 2019 року у ЗВП №60475021 про арешт коштів боржника.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді О.В. Калашнікова
О.А. Губська
А.Г. Загороднюк