ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 340/5977/22

адміністративне провадження № К/990/40893/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Чиркіна С.М.,

суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.05.2024 (головуючий суддя Кравчук О.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17.10.2024 (головуючий суддя Лукманова О.М., судді Дурасова Ю.В., Олефіренко Н.А.) у справі № 340/5977/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

У 2022 році ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (далі - відповідач), в якому просив:

визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати призначеної позивачу пенсії на підставі довідки Департаменту з питань виконання кримінальних покарань від 08.09.2022 № 9/3-705;

зобов`язати відповідача здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплату призначеної позивачу пенсії на підставі довідки Департаменту з питань виконання кримінальних покарань від 08.09.2022 № 9/3-705, з урахуванням виплачених сум.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 31.01.2023 позов задоволено.

10.04.2023 Кіровоградським окружним адміністративним судом направлено позивачу виконавчий лист.

25.03.2024 позивач подав до Кіровоградського окружного адміністративного суду заяву про вжиття заходів правового реагування в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), в якій просив визнати протиправними рішення, дії чи бездіяльність відповідача, які полягають у неповному виконанні рішення суду від 31.01.2023, зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню виконання рішення суду від 31.01.2023 у справі № 340/5977/22.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.05.2024, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17.10.2024, заяву повернуто без розгляду.

25.10.2024 на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивача, у якій скаржник просить скасувати ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.05.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17.10.2024, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

22.11.2024 від відповідача надійшов відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Верховного Суду від 08.11.2024 відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 07.04.2025 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

В обґрунтування заяви позивачем зазначено, що по теперішній час відповідачем як суб`єктом владних не в повному обсязі виконане рішення суду першої інстанції від 31.03.2023, яке набрало законної сили.

Наполягає на тому, що відповідач шляхом явного ігнорування не виконує протягом розумного строку таке рішення суду.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Повертаючи заяву позивача без розгляду, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що заявником під час подання заяви у порядку статті 383 КАС України подано таку без додержання обов`язкових норм, а саме: не долучено інформацію про день пред`явлення виконавчого листа до виконання та інформацію про хід виконавчого провадження.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ

Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення судів попередніх інстанцій є несправедливими та упередженими, ухваленні із порушенням норм матеріального і процесуального права.

Скаржник наполягає на тому, що судами не було вжито заходів задля захисту його прав та лише формально указано щодо ненадання інформації про те, що відповідач не виконав чи відмовляється виконувати рішення суду, хоча така інформація наявна у зв`язку зі встановленням судового контролю за виконанням відповідного рішення у справі № 340/5977/22.

Водночас зазначає, що відповідач ігнорує виконання рішення суду, яке набрало законної сили, оскільки ще 10.04.2023 отримав виконавчий лист та після цього одразу звернувся до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), проте рішення суду по теперішній час залишається не виконане.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу зазначив, що позивачем на момент звернення із заявою, поданою в порядку статті 383 КАС України, не надано доказів відкриття виконавчого провадження, вчинення виконавцем дій, спрямованих на виконання рішення суду.

Також акцентує увагу на тому, що позивачем в заяві не конкретизовано, в якій частині не виконане рішення суду, та не надано будь-яких доказів на підтвердження такого факту. Відповідач вважає, що судами попередніх інстанцій правильно надана оцінка обставинам справи та з`ясована сутність усіх порушених питань.

VІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.

Відповідно до статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення.

Суд ухвалює рішення іменем України, а судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 129-1 Конституції України).

Зазначені норми Конституції України знайшли своє відображення в процесуальному законодавстві України. Так, стаття 14 КАС України передбачає, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Статтею 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Статтею 372 КАС України визначено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах.

Слід зазначити, що рішення суду може виконуватись у добровільному або примусовому порядку. Боржник може виконати рішення суду добровільно: з моменту набрання рішенням суду законної сили; до моменту надходження виконавчого листа до державного або приватного виконавця та відкриття виконавчого провадження.

Згідно із частиною четвертою статті 372 КАС України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом. Таким законом в Україні є Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII).

Частина перша статті 373 КАС України визначає, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (частина перша статті 5 Закону № 1404-VIII).

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 09.12.2021 у справі № 9901/235/20 сформовано висновок про те, що звернення позивача до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України, коли заявник не використав можливості виконання рішення суду на підставі Закону України «Про виконавче провадження», є передчасним.

Процесуальне законодавство визначає види судового контролю за виконанням судового рішення, а саме, зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (статтею 382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (статті 383 КАС України).

Наведені норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення і підставами для їх застосування є невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову.

Згідно із статтею 382 КАС України судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення; не передбачає такої можливості і положення статті 383 КАС України.

Отже, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, у відповідності до КАС України або звернутись із відповідною заявою в порядку судового контролю за виконанням рішення суду. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.

За приписами частини 1 статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Згідно з частиною другою статті 383 КАС України у такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім`я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) ім`я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім`я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред`явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

У постанові від 08 листопада 2024 року у справі № 340/222/20 Верховний Суд зауважив, що вказаний перелік не містить виключень та не передбачає альтернативних вимог до заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду в порядку статті 383 КАС України.

Частинами четвертою та п`ятою статті 383 КАС України установлено, що заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.

У разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.

У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам, а також у разі подання заяви особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, така заява ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.

За усталеною судовою практикою звернення рішення суду до примусового виконання є обов`язковою передумовою для подання заяви в порядку статті 383 КАС України, оскільки повноваження щодо вчинення дій з примусового виконання рішення суду, зокрема і щодо перевірки його виконання, належать насамперед до повноважень виконавців, а звернення до суду в порядку наведеної статті є винятковим заходом, до якого позивач може вдатися, коли вичерпає всі можливі механізми на стадії примусового виконання рішення суду (постанови Верховного Суду від 21.03.2019 у справі №805/1458/17-а, від 27.06.2019 у справі №807/220/18; аналогічний підхід застосовано в ухвалах Верховного Суду від 05.07.2021 у справі №260/636/19, від 18.12.2020 у справі № 200/5793/20-а).

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 09.12.2021 у справі № 9901/235/20 зазначено, що визначені вимоги до заяви, яка подається відповідно до статті 383 КАС України, зокрема, надання інформації про день пред`явлення виконавчого листа до виконання та інформації про хід виконавчого провадження, не є формальними вимогами, а навпаки є важливою інформацією, яка дає можливість суду визначити, чи не є передчасним звернення стягувача до суду з такою заявою.

Указана стаття (383 КАС України) передбачає можливість звернутися до суду із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Ця стаття є останньою в розділі IV КАС України «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах» і містить чіткі вимоги до такої заяви, строк звернення, порядок її розгляду та наслідки невідповідності вимогам заяви.

Вказане свідчить про те, що як крайній захід для захисту прав особи позивача, на користь якої ухвалене рішення суду, закон встановив можливість звернення до суду з відповідною заявою.

Перед тим як подати таку заяву, стягувач має використати всі можливі засоби для виконання судового рішення.

Так, наявність рішення суду, яке набрало законної сили, зобов`язує суб`єкта владних повноважень його виконати. У випадку, коли боржник добровільно не виконує рішення суду, стягувач має вчинити дії для виконання рішення суду в примусовому порядку відповідно до вимог Закону України №1404-VIII «Про виконавче провадження» від 02.06.2016, і тільки після того, як стягувач використав усі можливості для примусового виконання рішення суду, а воно залишається не виконаним, в такої особи виникає право звернутися до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України.

У зазначеній вище постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.12.2021 у справі № 9901/235/20 вказано, що зважаючи на відсутність такої інформації (про хід виконавчого провадження), суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для повернення заяви відповідно до абзацу 2 частини п`ятої 5 статті 383 КАС України.

Водночас Велика Палата Верховного Суду не погодилася з доводами про те, що суд першої інстанції обмежив право на доступ до правосуддя, оскільки рішення суду першої інстанції про повернення заяви зумовлене не відсутністю бажання суду з якихось причин не розглядати подану заяву, а недотриманням автором заяви обов`язкових вимог частини 2 статті 383 КАС України щодо надання інформації про хід виконавчого провадження.

Згідно з частиною третьою статті 166 КАС України заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадку, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 167 КАС України, будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити: підстави заяви (клопотання, заперечення). До заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).

Таким чином, якщо заява подана на стадії виконання, у тому числі заява про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду суд оцінює її відповідність встановленим вимогам, зокрема наявність підстав заяви. Відсутність зазначених елементів може бути підставою для залишення заяви без руху або її повернення.

На відміну від позовних заяв чи апеляційних скарг, для яких КАС України передбачає можливість залишення без руху у разі недотримання вимог щодо форми та змісту (статті 169 298 КАС України), стаття 383 не містить прямої вказівки на застосування такого механізму до заяв, поданих у її порядку. Колегія суддів звертає увагу на те, що частина п`ята статті 383 КАС України є імперативною нормою, яка передбачає безумовні наслідки у вигляді повернення заяви у разі невідповідності заяви вимогам зазначеним у цій статті, без попереднього залишення такої заяви без руху.

У постанові від 08 листопада 2024 року у справі № 340/222/20 Верховний Суд також дійшов висновку, що ураховуючи положення частини п`ятої статті 383 КАС України судом не може бути прийнято іншого, альтернативного рішення ніж повернення заяви.

Як встановлено судом першої інстанції ОСОБА_1 не долучено до заяви інформацію про день пред`явлення виконавчого листа до виконання, інформацію про хід виконавчого провадження.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач вже після подання апеляційної скарги долучив до матеріалів справи документи, що містять інформацію про відкриття виконавчого провадження та про хід виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 31.01.2023.

Отже, у спірному випадку заявником під час подання заяви у порядку статті 383 КАС України подано таку без додержання обов`язкових норм та відповідно під час апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції не надано пояснень щодо причин неможливості подання документів, що містять інформацію про день пред`явлення виконавчого листа до виконання, інформацію про хід виконавчого провадження до суду першої інстанції.

Колегія суддів констатує, що виконання обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми, змісту і строку подання заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду покладається на особу, яка має намір її подати, а тому така повинна вчиняти усі необхідні для цього дії.

Водночас колегія суддів зазначає, що позивач не позбавлений процесуального права повторно звернутися до суду із належним чином оформленою заявою відповідно до вимог статті 383 КАС України.

Всі інші доводи, які наводяться скаржником в касаційній скарзі, не свідчать про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права при прийнятті оскаржуваних рішень.

За приписами статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - залишенню без змін.

Керуючись статтями 345 349 350 355 356 359 КАС України, Суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.05.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17.10.2024 у справі № 340/5977/22 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду С. М. Чиркін

В. М. Кравчук

О. П. Стародуб