ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2022 року
м. Київ
справа №340/618/21
адміністративне провадження № К/9901/32238/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді: Губської О.А.,
суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 340/618/21
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Територіального управління Служби судової охорони у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2021 року (колегія суддів: головуючий суддя Семененко Я.В., судді Бишевська Н.А., Добродняк І.Ю.),
ВСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. Позивач звернувся до суду з позовом до Територіального управління Служби судової охорони у Кіровоградській області, у якому просив:
1.1. визнати протиправним та скасувати наказ Територіального управління Служби судової охорони у Кіровоградській області від 16.01.2021 року за №20 о/с в частині розрахунку йому, начальнику відділу охорони об`єктів судів, органів та установ системи правосуддя ТУ ССО у Кіровоградській області, стажу служби в Службі судової охорони станом на день звільнення 16.01.2021р.;
1.2. зобов`язати Територіальне управління Служби судової охорони у Кіровоградській області внести зміни до наказу від 16.01.2021 р. №20 о/с, шляхом обчислення його стажу служби в ССО в календарному обчисленні, станом на день звільнення 16.01.2021р., з урахуванням періоду військової служби в ЗСУ з 25.05.1998 по 11.11.1999, стажу роботи в ОВС з 31.07.2000 по 06.11.2015 та стажу роботи в поліції з 07.11.2015 по 13.02.2017;
1.3. визнати протиправними дії ТУ ССО у Кіровоградській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті йому одноразової грошової допомоги при звільненні, у зв`язку зі звільненням зі служби в ССО, в зв`язку з скороченням штату або проведенням організаційних заходів, передбаченої Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ та постановою КМУ від 17.07.1992 №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу ОВС, поліцейським, співробітникам ССО та членам їх сімей";
1.4. зобов`язати Територіальне управління Служби судової охорони у Кіровоградській області нарахувати та виплатити йому одноразову грошову допомогу при звільненні, у зв`язку зі звільненням, в зв`язку зі скороченням штату або проведенням реорганізаційних заходів в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби.
1.5. В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем протиправно відмовлено йому у виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні, в зв`язку зі скороченням штату або проведенням реорганізаційних заходів. Крім того, за позицією позивача, відповідачем неправильно розраховано вислугу років, що призвело до порушення його прав.
ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
2.1. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2021 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2021 року, задоволено позов частково.
2.2. Визнано протиправними дії Територіального управління Служби судової охорони у Кіровоградській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні із служби, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби.
2.3. Зобов`язано Територіальне управління Служби судової охорони у Кіровоградській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні із служби, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби.
2.4. В іншій частині позову відмовлено.
2.5. Задовольняючи позов частково суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач має право на отримання одноразової допомоги при звільненні у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби. Такі висновки суд обґрунтував посиланням на положення ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», якими визначено таке право військовослужбовців при звільненні. При цьому, враховуючи обмеження щодо виплати одноразової грошової допомоги (повторне звільнення), суди дійшли висновку про те, що на час попереднього звільнення позивача з військової служби ним не було набуто право на одноразову грошову допомогу, яка передбачена цим Законом, у зв`язку з чим відповідач був зобов`язаний виплати позивачу одноразову допомогу при спірному звільненні за усі календарні роки служби.
ІІІ. Касаційне оскарження
3. Не погоджуючись з такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального та матеріального права, просить скасувати ці судові рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
3.1. Підставою звернення з касаційною скаргою скаржник вказує 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень було допущено порушення норм матеріального права та застосовано норми права без урахування висновків у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду у справах №640/3835/19, №552/4468/17.
3.2. Підставами оскарження зазначає, що судами першої та апеляційної інстанції неправильно застосовано зазначає про неврахування позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 12 листопада 2020 року у справі №640/3835/19 щодо того, що факт набуття чи не набуття позивачем права на виплату одноразової грошової допомоги при попередньому звільненні, відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є ключовим при вирішенні питання зарахування періоду попередньої служби для розрахунку одноразової грошової допомоги у разі повторного звільнення військовослужбовця з військової служби.
3.3. Крім того, зазначає про неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 12 листопада 2020 року у справі №640/3835/19 щодо необхідності залучення третьої особи для з`ясування підстав невиплати одноразової грошової допомоги при звільненні.
3.4. Разом з тим, скаржником вказано, що судами не враховано висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 25 жовтня 2018 року у справі №552/4468/17 щодо того, що факт ненабуття позивачем права на отримання грошової допомоги при попередньому звільнення не може надавати останньому право на виплату одноразової грошової допомоги при повторному звільненні зі служби з врахуванням наявної за попередні роки вислуги років, оскільки попереднє звільнення позивача пов`язане з систематичним невиконанням умов контракту, вказана обставина взагалі виключала можливість отримання позивачем одноразової допомоги при попередньому звільненні.
3.5. Відтак, факт звільнення позивача з попереднього місця роботи за скоєння проступку, що дискредитує високе звання поліцейського виключав можливість отримання ним вихідної допомоги при попередньому звільненні в силу частини 3 статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», які у цьому випадку застосованими бути не могли.
3.6. Також зазначає про неправильне застосування судами попередніх інстанцій частини 1 статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
4. Позивач подав відзив на касаційну скаргу, за змістом якого висловив свої доводи, якими заперечив проти висловлених у скарзі обґрунтувань щодо помилковості висновків судів першої та апеляційної інстанцій по суті вирішення спору, та просив залишити оскаржувані судові рішення без змін, а скаргу - без задоволення.
IV. Установлені судами фактичні обставини справи
5. Позивач з 25.05.1998 р. по 11.11.1999 р. проходив військову службу в Збройних силах України, з 31.07.2000 р. по 06.11.2015 р. в органах внутрішніх справ, з 07.11.2015 р. по 13.02.2017 р. в Національній поліції України.
6. Наказом ГУНП в Миколаївській області від 13.02.2017 р. №34 о/с, позивача звільнено зі служби в поліції, за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію", в зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби (а.с.20).
7. Відповідно до наказу ТУ ССО у Кіровоградській області від 08.07.2020 року за №40 о/с, позивач прийнятий на службу до Служби судової охорони з 07.07.2020 року та призначений на посаду начальника відділу охорони об`єктів судів, органів і установ правосуддя ТУ ССО у Кіровоградській області (а.с.18).
8. Наказом ТУ ССО у Кіровоградській області від 16.01.2021 року за №20 о/с позивач звільнений зі служби в ССО за пп. 4 п. 2 розд. ХІІ (у зв`язку з скороченням штату або проведенням організаційних заходів) "Положення про проходження служби співробітниками ССО", затвердженого рішенням ВРП від 04.04.2019 року за №1052/0/15-19 (а.с.17).
9. У рапорті на звільнення зі служби у ССО від 16.01.2021 р. позивач клопотав про виплату одноразової грошової допомоги, відповідно до Постанови КМУ від 17.07.1992 р. за №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу ОВС, поліцейським, співробітникам ССО та членам їхніх сімей", оскільки під час попереднього звільнення (звільнення зі служби в поліції) зазначену виплату не отримав, оскільки на той час не набув на неї права (а.с. 16, 21).
10. Листом ТУ ССО у Кіровоградській області від 09.02.2021 р. за №42-12-106 позивачу відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні. Підстави для відмови: вислуга ОСОБА_1 у календарному обчисленні становить 6 місяців 9 днів; виплата одноразової грошової допомоги при звільненні, в зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення Законом не передбачено та повідомлено про можливість звернення до ГУНП в Миколаївській області, яке мало б нарахувати та виплатити таку допомогу у день звільнення (а.с. 22-24).
11. Не погоджуючись з таким наказом та відповіддю відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
12. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
13. Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
14. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
15. В силу вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
16. Відповідно до ст.102 Закону України "Про Національну поліцію" пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
17. Питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби передбачені ч. 1 ст. 9 даного Закону № 2262-ХІІ (в редакції, чинній на час звільнення позивача), яка визначає, що у разі звільнення зі служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених пунктом 1 частини другої статті 36 Закону України "Про розвідку", а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
18. Частиною 3 ст. 9 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за службовою невідповідністю, у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем чи у зв`язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, у зв`язку з набранням законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, одноразова грошова допомога, передбачена цією статтею, не виплачується. Одноразова грошова допомога також не виплачується військовослужбовцям, звільненим з військової служби на підставах, визначених пунктами 2-4 частини другої статті 36 (крім випадків звільнення у зв`язку з виявленням однієї з підстав, зазначених у пунктах 1 і 9 частини другої статті 31) Закону України "Про розвідку".
19. Згідно із ч. 6 ст. 9 Закону № 2262-ХІІ особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, у разі повторного їх звільнення зі служби одноразова грошова допомога, передбачена цією статтею, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги.
20. Аналогічні приписи містяться у пункті 10 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей».
21. Так відповідно до пункту 10 вказаної Постанови військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної інспекції техногенної безпеки, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби:
- які звільняються із служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;
- які звільняються із служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;
- які звільняються із служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, та мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
22. Зазначеним в абзаці першому цього пункту військовослужбовцям, поліцейським і особам рядового і начальницького складу:
- які звільняються із служби за службовою невідповідністю, у зв`язку із систематичним невиконанням ними умов контракту, у зв`язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, одноразова грошова допомога не виплачується;
- які звільняються із служби повторно, одноразова грошова допомога виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, що при попередньому звільненні не набули право на отримання такої допомоги.
23. Строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови.
VI. Позиція Верховного Суду
24. Відповідно до частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та/або апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
25. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
26. Підставою звернення з касаційною скаргою зазначено пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та вказано про застосування судами норм права без урахування висновків у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду у справах №640/3835/19, №552/4468/17.
27. Предметом оскарження у цій справі є наказ Територіального управління Служби судової охорони у Кіровоградській області від 16.01.2021 року за №20 о/с в частині розрахунку позивачу стажу служби в Службі судової охорони станом на день звільнення 16.01.2021р.; а також дії відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті йому одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої Законом України №2262-ХІІ та постановою КМУ від 17.07.1992 №393.
28. Такі наказ та дії відповідача оскаржуються позивачем, оскільки, на його думку, є такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства та порушують його права.
29. Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, вирішуючи питання щодо правильності застосування цими судами норм чинного законодавства, Верховний Суд виходить з такого.
30. З аналізу законодавства, що регулює спірні правовідносини (статті 9 Закону №2262 та пункту 10 Постанови №393) вбачається, що у разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби.
31. При цьому, положеннями статті 9 Закону №2262 та пункту 10 Постанови №393 встановлено виняток, за умови якого повторно звільненій з військової служби особі виплачується одноразова грошова допомога з урахуванням періоду попередньої служби, а саме: не набуття права на отримання такої грошової допомоги при попередньому звільненні зі служби.
32. Звертаючись до суду з цим позовом позивач вказав на те, що при попередньому звільненні не набув права на отримання одноразової грошової допомоги, а тому має право отримати її при останньому звільненні.
33. При цьому суд першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що такі вимоги позивача є обгрунтованими.
34. Вирішуючи питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм законодавства України, які регулюють спірні правовідносини, Верховний Суд враховує таке.
35. Для визначення періоду, за який виплачується грошова допомога визначальною є обставина набуття чи не набуття особою права на отримання відповідної допомоги під час проходження служби у попередніх періодах.
36. Згідно із ч. 1 статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», обов`язковою умовою для набуття права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, є наявність вислуги 10 років і більше.
37. Суди попередніх інстанцій установили, що станом на день звільнення 16.01.2021 позивач мав вислугу, яка у календарному обчисленні становить 18 років 06 місяців 07 днів, з яких стаж служби в ССО становить 00 років 06 місяців 09 днів.
38. Також суди установили, що службі позивача в ССО передувала служба у Національній поліції України, з якої позивача звільнено за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби.
39. Відповідно до ст. 102 Закону України Про Національну поліцію виплата одноразової грошової допомоги після звільнення зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України 2262-ХІІ.
40. Відповідно до приписів цього Закону особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, у разі повторного їх звільнення зі служби одноразова грошова допомога, передбачена цією статтею, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги.
41. На час звільнення позивача зі служби у поліції він мав вислугу 18 років, тобто більше 10 років.
42. Отже, позивач при попередньому звільненні за вислугою років, безвідносно без підстав звільнення, набув право на отримання одноразової грошової допомоги при попередньому звільненні, а тому не є особою, виняток для яких встановлено положеннями статті 9 Закону №2262 та пункту 10 Постанови №393, тобто не має права на таку виплату при повторному спірному звільненні.
43. Разом з тим, судами попередніх інстанцій з`ясовано, що за попереднім місцем служби право на отримання грошової допомоги позивачем не реалізовано.
44. Вказану обставину суди попередніх інстанцій поклали в основу оскаржуваних судових рішень та частково задовольнили позов.
45. Втім Верховний Суд наголошує, що законодавство, що регулює спірні правовідносини не містить будь-яких винятків щодо осіб, які реалізували чи не реалізували своє право на отримання означеної допомоги. Ключовим критерієм для отримання цієї допомоги при повторному звільненні є виключно обставина ненабуття права на отримання допомоги при попередньому звільненні.
46. Отже, Верховний Суд резюмує, що у спірних правовідносинах відсутні підстави, визначені Законом № 2262-XII та Постановою №393, для виплати позивачу одноразової грошової допомоги з урахуванням періоду попередньої служби, а тому позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
47. Підсумовуючи наведене, Верховний Суд констатує, що суди першої та апеляційної інстанцій, ухвалюючи рішення, повно встановили обставини справи, але допустили неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних рішень.
Висновок за результатами розгляду касаційної скарги.
48. Отже, доводи касаційної скарги, які були підставою відкриття касаційного провадження, знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду та спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій по суті справи, а тому приймаються Судом як належні.
49. Крім цього, у контексті оцінки решти доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
50. Колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, оскільки за правилами Кодексу адміністративного судочинства України об?єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
51. Статтею 351 Кодексу адміністративного судочинства України визначає підстави для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.
52. Відповідно до частини першої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
53. Таким чином, відповідно до повноважень, наданих статтею 349 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд вважає необхідним скасувати вказані судові рішення у частині задоволення позову та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні вимог адміністративного позову відмовити повністю.
Керуючись статтями 3 341 344 349 351 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Територіального управління Служби судової охорони у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2021 року задовольнити.
2. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2021 року у цій справі скасувати у частині задоволення позову та ухвалити у цій частині нове рішення.
3. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. А. Губська
Судді М.В. Білак
О.В. Калашнікова