ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 липня 2025 року
м. Київ
справа №340/6484/24
адміністративне провадження № К/990/8484/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шишова О. О.,
суддів: Блажівської Н. Є., Желтобрюх І. Л.
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сакура КО» до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Кіровоградській області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2025 року у справі №340/6484/24 (ухвалену в складі колегії суддів: головуючого судді Головко О. В., суддів: Суховарова А. В., Ясенової Т. І.)
УСТАНОВИВ:
І. Рух справи
Товариство з обмеженою відповідальністю «Сакура КО» (далі - ТОВ «Сакура КО») звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Кіровоградській області (далі - ГУ ДПС), Державної податкової служби України про:
- визнання протиправними та скасування рішень Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС про реєстрацію/відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних: №11688097/20659876 від 27.08.2024 до податкової накладної №17 від 31.08.2023, №11688107/20659876 від 27.08.2024 до податкової накладної №17 від 30.09.2023; №11688106/20659876 від 27.08.2024 до податкової накладної №17 від 31.10.2023; №11688105/20659876 від 27.08.2024 до податкової накладної №17 від 30.11.2023; №11688096/20659876 від 27.08.2024 до податкової накладної №17 від 31.12.2023; №11688095/20659876 від 27.08.2024 до податкової накладної №17 від 31.01.2024; №11688102/20659876 від 27.08.2024 до податкової накладної №17 від 29.02.2024; №11688098/20659876 від 27.08.2024 до податкової накладної №17 від 31.03.2024; №11688093/20659876 від 27.08.2024 до податкової накладної №17 від 30.04.2024; №11688101/20659876 від 27.08.2024 до податкової накладної №17 від 31.05.2024; №11688100/20659876 від 27.08.2024 до податкової накладної №17 від 30.06.2024; №11688104/20659876 від 27.08.2024 до податкової накладної №17 від 31.07.2024;
- зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні ТОВ «Сакура КО» №17 від 31.08.2023, №17 від 30.09.2023, №17 від 31.10.2023, №17 від 30.11.2023, №17 від 31.12.2023, №17 від 31.01.2024, №17 від 29.02.20204, №17 від 31.03.2024, №17 від 30.04.2024, №17 від 31.05.2024, №17 від 30.06.2024, №17 від 31.07.2024 датами їх подання.
Рішенням Кіровоградський окружний адміністративний суд від 29 листопада 2024 року позов задовольнив.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС 06 січня 2025 року через підсистему «Електронний суд» направило до Третього апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2025 року клопотання ГУ ДПС про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження визнано необґрунтованим.
Апеляційну скаргу ГУ ДПС на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2024 року в адміністративній справі № 340/6484/24 - залишено без руху.
Надано апелянту строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху шляхом надання до суду письмових пояснень із зазначенням поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження з підтвердженням таких обставин належними доказами.
17 січня 2025 року ГУ ДПС через підсистему «Електронний суд» звернулось із заявою про виконання ухвали суду, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, посилаючись на незначний пропуск строку та право на апеляційне оскарження судового рішення.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2025 року визнано неповажними причини пропуску строку звернення ГУ ДПС до суду апеляційної інстанції, зазначені у клопотанні про поновлення строку апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції.
Відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2024 року в адміністративній справі в адміністративній справі № 340/6484/24.
Копія ухвали доставлена в особистому кабінеті відповідача підсистеми «Електронний суд» 07 лютого 2025 року.
ІІ. Оцінка суду апеляційної інстанції
Ухвала суду вмотивована тим, що незначний пропуск звернення з апеляційною скаргою не порушує принцип res judicata, є необґрунтованими, адже Європейський Суд неодноразово зауважував, що відступи від принципу правової визначеності виправдані лише у випадках необхідності при обставинах істотного і непереборного характеру (справи: «Салов проти України», «Проценко проти України»). Наявність обставин непереборного характеру, які унеможливили звернення до суду апеляційної інстанції у встановлений законом строку, апелянтом не зазначено та не доведено.
ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
Не погодившись з ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2025 року, ГУ ДПС звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить зазначену ухвалу скасувати, а справу направити до Третього апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, податковий орган стверджує, що судом апеляційної інстанції застосовано приписи ч. 1 ст. 121 та ч. 3 статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 15 травня 2020 року у справі № 820/1212/17.
ГУ ДПС зазначає, що вживало всі можливі заходи для сплати судового збору задля виконання законних вимог суду (06 грудня 2024 року ГУ ДПС здійснило сплату судового збору в сумі 4542,00 грн. згідно з платіжною інструкцією №2004), тому податковий орган уважає, що апеляційний суд міг піти на зустріч останньому та продовжити строк на усунення недоліків для подання платіжного доручення про сплату судового збору.
Верховний Суд ухвалою від 02 квітня 2025 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС на ухвалу апеляційного суду.
Підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі є оскарження судових рішень, перелік яких визначений у частині третій статті 328 КАС України, з посиланням у касаційній скарзі на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
Позивач правом на подання відзиву не скористався, що не перешкоджає розгляду касаційної скарги.
IV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, виходить із такого.
Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства та гарантується приписами пункту 8 частини першої статті 129 Конституції України.
Згідно з пунктом 6 частини третьої статті 2 КАС України забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства.
Наведеним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.
Вимоги до форми і змісту апеляційної скарги передбачені у статті 296 КАС України, пунктом 1 частини п`ятої якої передбачено, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Механізм реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення врегульовано Главою першою Розділу ІІІ КАС України.
Так, частиною першою статті 295 КАС України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (частина восьма статті 169 КАС України).
Пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб`єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов`язки (частина друга статті 299 КАС України у редакції, яка діяла на момент постановлення оскарженої ухвали).
Таким чином, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою після закінчення строків, установлених статтею 295 КАС України, та якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21 грудня 2010 року, заява № 45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03).
Частинами першою та другою статті 44 КАС України передбачено, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки. Учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, щодо сплати судового збору.
Наведеною процесуальною нормою окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження, а також належного оформлення апеляційної скарги. Для цього особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Згідно з частиною першою статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
При цьому, норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин у справі.
Отже, процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення процесуального строку, зокрема на апеляційне оскарження, суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.
З матеріалів справи слідує, що копію рішення суду першої інстанції отримано ГУ ДПС 02 грудня 2024 року о 19 годині 46 хвилин в підсистемі «Електронний суд», тобто рішення вважається врученим 03 грудня 2024 року (наступний робочий день, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення).
Отже, починаючи з 04 грудня 2024 року скаржник мав можливість ознайомитися з текстом рішення суду першої інстанції та звернутися до суду з апеляційною скаргою у межах строку, встановленого статтею 295 КАС України строку.
Апеляційну скаргу в підсистемі «Електронний суд» сформовано 06 січня 2025 року, тобто з пропуском тридцятиденного строку, до якої, у тому числі, додана платіжна інструкція від 06 грудня 2024 року про сплату судового збору.
У цьому випадку Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги, що апеляційний суд не продовжив строк на усунення недоліків для подання платіжного доручення про сплату судового збору за їх необґрунтованістю.
Між цим, апеляційна скарга була залишена без руху, оскільки вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 КАС України, а підстави, вказані податковим органом у заяві про поновлення строків, визнані неповажними.
Апеляційний суд в оскаржуваній ухвалі зазначив, що подання апеляційної скарги поза межами визначеного законом строку (хоч і незначного) створює пряме втручання в принцип res judicata. При цьому, наявність обставин непереборного характеру, які унеможливили звернення до суду апеляційної інстанції у встановлений законом строк, апелянтом не зазначено та не доведено.
У заяві про поновлення строку, яка подана для усунення недоліків апеляційної скарги, відповідач посилався на процедуру реєстрації вхідних документів у державному органі та передання їх відповідальному структурному підрозділу, а також на постанову Верховного Суду у справі № 500/1912/22 від 29.09.2022, у якій суд зазначив, що суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду з позовними заявами, апеляційними та касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції, ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та ст. 6 зазначеної Конвенції.
Колегія суддів уважає за необхідне зазначити, що обставини справи №500/1912/22, у якій Верховний Суд дійшов висновку щодо наявності поважних підстав для пропуску строку звернення позивача до суду у зв`язку з введенням воєнного стану, не є релевантними до цієї справи, оскільки у справі №500/1912/22 позивачем виступає особа, яка є учасником бойових дій та була мобілізована у першу хвилю.
Усталеною є практика Верховного Суду, що недоліки в організації роботи державного органу не можуть бути визнані як поважні причини пропуску процесуальних строків, оскільки дотримання вимог норми процесуального права є обов`язком для всіх учасників адміністративного процесу.
Відповідач, що діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, що склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, у тому числі й щодо своєчасного подання апеляційної скарги.
Щодо посилання у касаційній скарзі на позицію, висловлену у справі № 820/1212/17 Верховний Суд зазначає, що у наведеній справі суд дійшов висновку такого висновку:
«…за загальним правилом відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів на сплату судового збору не може вважатись поважною причиною для поновлення пропущеного процесуального строку. Разом з тим, у деяких випадках розмір належного до сплати судового збору у сукупності з іншими суттєвими обставинами може бути розцінений судами, як об`єктивна обставина, що значно ускладнила можливість вчинення процесуальної дії у визначений законом або судом строк. Саме такі випадки були конкретизовані у наведеній постанові Верховного Суду, проте, у межах цієї справи відсутні підстави вважати, що розмір належного до сплати судового збору може об`єктивно ускладнити своєчасне виконання відповідної процесуальної дії.».
Натомість, у справі, яка переглядається, відмінні обставини щодо сплати судового збору, тому такі доводи касаційної скарги не приймаються Судом до уваги.
Ураховуючи наведене вище, Верховний Суд погоджується з судом апеляційної інстанції, що доводи апелянта стосовного незначного пропуску звернення з апеляційною скаргою не порушує принцип res judicata є необґрунтованими, адже Європейський Суд неодноразово зауважував, що відступи від принципу правової визначеності виправдані лише у випадках необхідності при обставинах істотного і непереборного характеру (справи: «Салов проти України», «Проценко проти України»).
Оскільки викладені відповідачем у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження підстави для поновлення строку суд апеляційної інстанції правильно визнав неповажними, колегія суддів дійшла висновку, що у суду апеляційної інстанції були наявні підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
Касаційна скарга не містить інших відомостей про обставини, які б давали підстави для поновлення строку звернення до суду апеляційної інстанції, а також свідчили б про порушення судом норм процесуального права при ухваленні судового рішення, а тому підстави для його скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.
Колегія суддів також зазначає, що обмеження строку звернення до суду шляхом установлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року). Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Відповідно до частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи викладене, Верховний Суд не встановив порушень норм процесуального права при ухваленні судом апеляційної інстанції оскарженого рішення і погоджується з його висновками.
Керуючись статтями 345 349 350 355 356 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області - залишити без задоволення.
Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2025 року у справі №340/6484/24 - залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. О. Шишов
Судді Н. Є. Блажівська
І. Л. Желтобрюх