ПОСТАНОВА
Іменем України
17 вересня 2020 року
м. Київ
справа №340/962/19
адміністративне провадження №К/9901/26811/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Рибачука А.І.,
суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у касаційній інстанції адміністративну справу № 340/962/19
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (далі - ГУ ПФУ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15.05.2019, ухвалене у складі головуючого судді Сагуна А.В. та
постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01.07.2019, ухвалене у складі колегії суддів: головуючого судді Божко Л.А., суддів Дурасової Ю.В., Суховарова А.В., -
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. 09.04.2019 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, у якій просив:
визнати протиправними дії ГУ ПФУ щодо нездійснення йому перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 04.12.2018 та з 01.01.2019;
зобов`язати ГУ ПФУ здійснити йому з 04.12.2018 та 01.01.2019 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до довідок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області (далі - Теруправління ДСА) від 12.12.2018 №840 та від 15.01.2019 №58 з урахуванням фактично отриманих виплат;
встановити місячний строк для подання відповідачем до суду звіту про виконання постанови.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що він отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в ГУ ПФУ. У зв`язку з підвищенням суддівської винагороди він звернувся до ГУ ПФУ із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового отримання з 04.12.2018, додавши довідку Теруправління ДСА від 12.12.2018 №840 про розмір суддівської винагороди. Проте такий перерахунок позивачу проведено не з 04.12.2018, а з 01.01.2019. Після чергового підвищення суддівської винагороди, яке відбулося 01.01.2019, позивач знову звернувся до відповідача із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового отримання, додавши довідку Теруправління від 15.01.2019 №58 про розмір суддівської винагороди. Перерахунок на підставі цієї довідки проведено не з 01.01.2019 року, а з 01.02.2019. Позивач не погоджується з визначеними відповідачем датами початку проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, стверджуючи, що має право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці саме з дня перерахунку суддівської винагороди працюючих суддів, а відповідач порушив його законні очікування на набуте ним на підставі чинного законодавства право на достатнє матеріальне забезпечення як судді у відставці, гарантоване у тому числі міжнародними стандартами незалежності суддів.
2. Кіровоградський окружний адміністративний суд рішенням від 15.05.2019, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 01.07.2019, відмовив у задоволені позовних вимог.
3. 20.09.2019 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить скасувати рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15.05.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01.07.2019, ухвалити нове рішення - про задоволення позовних вимог.
4. Верховний Суд ухвалою від 03.10.2019 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
5. У справі, яка розглядається суди встановили, що позивач працював суддею Гайворонського районного суду Кіровоградської області та постановою Верховної Ради України від 22.09.2016 №1600-VІІІ звільнений з посади судді зазначеного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку.
Територіальним органом Пенсійного фонду України за заявою позивача та на виконання постанови Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 07.12.2016 у справі №385/1499/16-а з 01.10.2016 ОСОБА_1 призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з розрахунку 90% суддівської винагороди діючого судді, який працює на відповідній посаді.
18.12.2018 позивач звернувся до ГУ ПФУ із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утриманням судді у відставці на підставі довідки від 12.12.2018 №840, виданої Теруправління ДСА, відповідно до якої станом на 04.12.2018 суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, становить 47 574,00 грн.
Крім того, 21.01.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки від 15.01.2019 №58, виданої Теруправлінням ДСА, відповідно до якої станом на 01.01.2019 суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, становить 51 867,00 грн.
Розпорядженнями ГУ ПФУ від 23.01.2019 та 31.01.2019 здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 , виходячи із розміру суддівської винагороди, визначеної довідками від 12.12.2018 №840 та від 15.01.2019 №58, відповідно з 01.01.2019 та з 01.02.2019.
Не погоджуючись із датами, з яких відповідачем проведеного перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що підвищення розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, відбулося з 04.12.2018, а потім з 01.01.2019. Таким чином відповідач, керуючись пунктом 4 розділу ІІ Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1 (далі - Порядок № 3-1), відповідно до якого перерахунок щомісячного довічного утримання проводиться з 01 числа місяця, наступного за місяцем, у якому змінилися розміри складових суддівської винагороди судді, який працює за відповідною посадою, правомірно провів перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача з 01.01.2019 та з 01.02.2019.
7. Касаційну скаргу ОСОБА_1 мотивував тим, що суди попередніх інстанцій до спірних відносин неправильно застосували положення статей 8 та 152 Конституції України, рішення Конституційного Суду України від 04.12.2018 № 11-р/2018 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин третьої, десятої статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» (далі - рішення Конституційного Суду України від 04.12.2018 № 11-р/2018) та статті 142 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII), оскільки перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці проводиться з дня виникнення права на відповідний перерахунок.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
8. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи із меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справі»; далі - Закон № 460-IX), колегія суддів виходить із такого.
9. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
10. Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
11. За правилами статті 48 Закону № 1402-VІІІ незалежність судді забезпечується належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді.
12. Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 11.10.2005 № 8-рп/2005 зазначив, що право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов`язків судді. Надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя.
13. Конституційний статус судді зумовлює обов`язок держави гарантувати достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці - щомісячне довічне грошове утримання. Статус судді та його елементи, зокрема, матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а виступає засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.
14. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 09.11.2018 у справах №713/1064/17, № 686/24597/16-а, № 686/1938/17, № 766/7021/17, № 686/24597/16-а, від 11.12.2018 у справі №522/5168/17.
15. 04.12.2018 Конституційним Судом України ухвалено рішення №11-р/2018, відповідно до якого визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення частини третьої та десятої статті 133 Закону України від 07.07.2010 №245З-IV «Про судоустрій і статус суддів» [далі - Закон № 245З-IV у редакції Закону України від 12.02.2015 №192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд» (далі - Закон № 192-VIII)].
16. Відповідно до пункту 1 вказаного рішення Конституційного Суду України положення частини третьої статті 133 Закону №2453-VI (у редакції Закону №192-VIII) підлягає застосуванню в його первинній редакції, а саме: "Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 січня 2011 року 6 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2012 року - 8 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2013 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2014 року - 12 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2015 року - 15 мінімальних заробітних плат".
17. Пунктом 3 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 06.12.2016 №1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01.01.2017.
18. Відповідно до Закону України від 07.12.2017 № 2246-VIII «Про Державний бюджет України на 2018 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2018 становить 1762,00 грн.
19. Законом України від 23.11.2018 № 2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» встановлено прожитковий мінімум в розрахунку на місяць для працездатних осіб у розмірі 1921,00 грн з 01.01.2019.
20. Згідно з частинами першою та третьою статті 135 Закону № 1402-VІІІ суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Базовий розмір посадового окладу судді визначається, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
21. Відповідно до статті 141 Закону №2453-VІ (в редакції Закону №192-VІІІ) та рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 у справі №4-рп/2016 у разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
22. Статтею 142 Закону №1402-VІІІ передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
23. Аналіз наведених законодавчих положень дає змогу дійти висновку, що правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/ складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
24. Відповідно до пункту 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 04.12.2018 №11-р/2018 положення частин третьої та десятої статті 133 Закону №2453-VІ у редакції Закону №192-VІII, які визнані неконституційними пунктами 1, 2 резолютивної частини цього Рішення, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
25. Таким чином, саме з 04.12.2018 втратили чинність положення частини третьої статті 133 Закону №2453-VІ (у редакції Закону №192-VІII) та відновили свою дію положення цієї статті в його первинній редакції, а саме: «Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом».
26. Тобто, саме з 04.12.2018 виникає необхідність у проведенні перерахунку позивачу раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, оскільки саме з цієї дати визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення частин третьої та десятої статті 133 Закону №245З-IV (у редакції Закону №192-VIII), відтак змінено розмір складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
27. Особливості призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України врегульовано Порядком №3-1.
28. Вказаним Порядком передбачено, що звернення за перерахунком щомісячного довічного утримання проводиться в разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Заява про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та довідка про розмір суддівської винагороди подається до органів, що призначають щомісячне довічне утримання.
29. Як встановлено судами та підтверджено матеріалами справи, позивач звернувся до відповідача із заявами про здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці 12.12.2018 та 15.01.2019.
30. Однак відповідач здійснив перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивачу: за заявою від 12.12.2018 з 01.01.2019; за заявою від 15.01.2019 - з 01.02.2019.
31. Відповідно до пункту 4 розділу ІІ Порядку № 3-1 (в редакції, яка діяла на час здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача) перерахунок щомісячного довічного утримання проводиться з 01 числа місяця, наступного за місяцем, у якому змінилися розміри складових суддівської винагороди судді, який працює за відповідною посадою.
32. Разом з тим, колегія суддів наголошує, що частина четверта статті 142 Закону № 1402-VIII, яка передбачає здійснення перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у разі зміни розміру складових суддівської винагороди діючого судді, не містить відповідних часових обмежень здійснення виплати за наслідками перерахунку, які у даному випадку фактично позбавляють особу на реалізацію права отримання належного розміру грошового утримання за певний період та пов`язує право на перерахунок щомісячного довічного утримання саме зі зміною розміру складових суддівської винагороди.
33. Колегія суддів зазначає, що перерахунок, який просить здійснити позивач за грудень 2018 року, обумовлений відновленням раніше порушених прав громадян з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення №11-р/2018, а саме 04.12.2018. Разом із тим, перерахунок, який просить здійснити позивач за січень 2019 року, обумовлений підвищенням суддівської винагороди через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб згідно із Законом України «Про державний бюджет на 2019 рік», а дію вказаного Закону поширено на весь 2019 рік, в тому числі і на січень 2019 року, що вказує на виникнення права позивача на перерахунок довічного грошового утримання згідно із Законом України «Про державний бюджет на 2019 рік» саме з 01.01.2019, а не з місяця, наступного за місяцем, у якому відбуваються зміни.
34. Натомість пункт 4 розділу ІІ Порядку (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) взагалі позбавляє позивача права на отримання довічного грошового утримання судді з урахуванням проведеного перерахунку у відповідності до вимог статті 142 Закону № 1402-VIII за той місяць, коли було змінено розмір складових суддівської винагороди судді.
35. Колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, що у спірних правовідносинах застосуванню підлягають положення пункт 4 розділу ІІ Порядку, тобто підзаконного нормативно-правового акта, оскільки Закон № 1402-VIII має вищу юридичну силу, з огляду на наступне.
36. Юридична сила закону як основного джерела права, а також його місце в системі нормативно-правових актів закріплені в Конституції України
37. Однією з ознак, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є прийняття його вищим представницьким органом державної влади, яким у відповідності до пункту 3 частини першої статті 85 Конституції України є Верховна Рада України.
38. У Рішенні Конституційного Суду України від 17.10.2002 №17-рп (щодо повноважності Верховної Ради України) зазначено, що Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади, а відтак це означає, що жоден інший орган державної влади не уповноважений приймати закони.
39. Пунктом 6 статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються основи соціального захисту.
40. Вирішуючи спірні правовідносини щодо визначення часу, з якого зобов`язаний орган Пенсійного фонду здійснити перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці, колегія суддів виходить з приписів частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
41. Вища юридична сила закону полягає у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні їм суперечити, а відтак, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону необхідно застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
42. Аналогічний висновок щодо застосування закону як акта, який має вищу юридичну силу, ніж підзаконний нормативно-правовий акт, викладений у постановах Верховного Суду від 15.08.2019 у справі №281/459/17, від 24.10.2019 у справі № 761/14626/17 та у справі № 295/7219/16-а.
43. З огляду на викладене, суди дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову щодо визнання протиправними дій ГУ ПФУ щодо нездійснення позивачу перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 04.12.2018 та з 01.01.2019 та зобов`язання ГУ ПФУ здійснити йому з 04.12.2018 та 01.01.2019 відповідний перерахунок відповідно до довідок Теруправління ДСА від 12.12.2018 №840 та від 15.01.2019 №58 з урахуванням фактично отриманих виплат, у зв`язку із чим такі вимоги підлягають задоволенню.
44. Такий висновок узгоджується із правою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 11.02.2020 у справі №200/3958/19-а.
45. Окрім того, колегія суддів зауважує, що пункт 4 розділу ІІ Порядку у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.06.2019 № 6-14 викладений в новій редакції, згідно з якою перерахунок щомісячного довічного утримання судді проводиться з дня виникнення права на відповідний перерахунок.
46. Щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, Суд вважає за необхідне зазначити наступне.
47 Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах передбачено статтею 382 КАС України.
48. Відповідно до частини першої загаданої процесуальної норми суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
49. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина друга статті 382 КАС України).
50. При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
51. З огляду на те, що позивачем не наведено аргументів на обґрунтування необхідності вжиття таких процесуальних заходів і не надано останнім доказів в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги позивача в частині встановлення судового контролю за виконанням рішення суду на цій стадії.
52. Водночас, суд звертає увагу позивача на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в ухвалі від 20.06.2018 у справі №800/592/17, а саме, що клопотання про встановлення судового контролю може бути подано й задоволено судом вже після ухвалення рішення у справі.
53. Отже, позивача не позбавлено можливості звернутися із клопотанням про встановлення судового контролю після прийняття судом рішення у справі, у разі існування ризику його невиконання.
54. Відповідно до частини першої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
55. Частиною третьою вказаної статті передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
56. За таких обставин, коли суди повно і правильно встановили обставини справи, проте неправильно тлумачили закон, який підлягав застосуванню, судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.
57. Відповідно до частин першої та шостої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
58. За подання позову до суду першої інстанції позивачем сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн, за подання апеляційної скарги - 1152,60 грн та за подання касаційної скарги - 1536,80 грн.
59. Оскільки суд касаційної інстанції задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 , то на його користь необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений судовий збір у розмірі 3457,80 грн (768, 40 + 1152,60 + 1536, 80).
Керуючись статтями 139 341 345 349 351 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15.05.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01.07.2019 у справі №340/962/19.
Ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду в Кіровоградській області щодо нездійснення ОСОБА_1 перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 04.12.2018 та з 01.01.2019.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області здійснити ОСОБА_1 з 04.12.2018 та 01.01.2019 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до довідок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області від 12.12.2018 №840 та від 15.01.2019 №58 з урахуванням фактично отриманих виплат.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Гайворонським РВ УМВС України в Кіровоградській області 14.09.1996; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) судові витрати в розмірі 3457,80 грн (три тисячі чотириста п`ятдесят сім гривень вісімдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (місцезнаходження: вул. Соборна, 7а, м. Кропивницький, 25006; код Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України: 20632802).
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
А.І. Рибачук
Л.Л. Мороз
А.Ю. Бучик ,
Судді Верховного Суду