ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 липня 2024 року
м. Київ
справа № 342/1155/19
провадження № 61-3406св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Стрільченська сільська рада Городенківського району Івано-Франківської області, приватний нотаріус Городенківського районного нотаріального округу Стефурак Наталія Ярославівна, Городенківська міська рада Івано-Франківської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03 жовтня 2022 року у складі судді Махно Н. В. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 26 січня 2023 року у складі колегії суддів: Баркова В. М., Девляшевського В. А., Мальцевої Є. Є.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Стрільченська сільська рада Городенківського району Івано-Франківської області, приватний нотаріус Городенківського районного нотаріального округу Стефурак Наталія Ярославівна, Городенківська міська рада Івано-Франківської області, про встановлення факту, що має юридичне значення, та визнання права власності в порядку спадкування.
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_5 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Стрільченська сільська рада Городенківського району, приватний нотаріус Городенківського районного нотаріального округу Стефурак Н. Я., про встановлення факту, що має юридичне значення, та визнання права власності в порядку спадкування.
Позов обґрунтовано тим, що позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , його батьками були ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Дівоче прізвище його матері було « ОСОБА_8 », а її батьками: ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . Відповідно до списку парафії с. Стрільче у подружжя ОСОБА_11 було шість дітей: ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_14 ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_15 ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_16 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Згідно із записом акта про народження № 28, його двоюрідний брат ОСОБА_17 народився ІНФОРМАЦІЯ_8 , його батько записаний тільки по імені « ОСОБА_14 », а мати - ОСОБА_18 , 1923 року народження. ОСОБА_17 перебував в зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_19 , дітей у них не було через проблеми із здоров`ям ОСОБА_17 . ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_17 помер. Після його смерті відкрилась спадщина на належне йому майно - житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться на АДРЕСА_1 та двi земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Стрільченської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області.
Родичами ближчого ступеня спорідненості ОСОБА_17 є він, двоюрідна сестра ОСОБА_3 та двоюрідний брат ОСОБА_4
27 листопада 2014 року позивач подав до приватного нотаріуса Городенківського районного нотаріального округу Стефурак Н. Я. заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_17 . Також до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини звернулась ОСОБА_5 , в якій вказала, що вона є дочкою померлого ОСОБА_17 . Листом від 25 травня 2015 року № 245/02-14 приватний нотаріус повідомила ОСОБА_2 про необхідність подати заяву, оформлену належним чином або особисто прибути до нотаріуса за місцем відкриття спадщини. Повторно заяву про прийняття спадщини ОСОБА_2 не подала, документів, які б підтверджували родинні відносини із спадкодавцем не подала, а тому не може вважатись особою, яка прийняла спадщину. 13 травня 2016 року приватний нотаріус Городенківського районного нотаріального округу Стефурак Н. Я. відмовила йому у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку із відсутності оригіналів правовстановлюючих документів.
Зазначав, що з метою захисту прав на спадкування він неодноразово звертався до суду із позовами про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на спадкове майно. Однак, за результатами апеляційного перегляду та заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами у задоволенні позову відмовлено у зв`язку із незалученням до участі справи ОСОБА_2 . А тому він змушений в черговий раз звертатися до суду за захистом своїх прав.
Посилаючись на вказані обставин, з урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просив суд:
- встановити факт, що ОСОБА_1 та ОСОБА_17 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_9 , є двоюрідними братами, родичами побічної лінії споріднення четвертого ступеня спорідненості;
- визнати за ним право власності на нерухоме майно, в порядку спадкування -житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами на АДРЕСА_1 ; земельну ділянку, площею 1,9033 га, яка розташована в ур. «Штефене поле» Стрільченської сiльської ради Городенківського району Івано-Франківської області, кадастровий № 2621685500:07:001:0022, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та земельну ділянку площею 0,2077 га, яка розташована в ур. «Над лагером» Стрільченської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області, кадастровий № 2621685500:07:001:0150, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 01 червня 2021 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача залучено Городенківську міську раду Івано-Франківської області.
Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03 жовтня 2022 року, яке залишено без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 26 січня 2023 року, позовні вимоги задоволено.
Встановлено факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є двоюрідним братом, родичем побічної лінії споріднення четвертого ступеня спорідненості ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_9 .
Визнано за ОСОБА_1 у порядку спадкування, право власності на нерухоме майно, а саме: житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку, площею 1,9033 га, яка розташована в ур. «Штефене поле» Стрільченської сiльської ради Городенківського району Івано-Франківської області, кадастровий № 2621685500:07:001:0022, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та земельну ділянку площею 0,2077 га, яка розташована в ур. «Над лагером» Стрільченської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області, кадастровий № 2621685500:07:001:0150, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Рішення місцевого суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивовано тим, що заявлені позовні вимоги позивача ОСОБА_1 є належно обґрунтованими, підтверджені зібраними доказами по справі, а тому підлягають задоволенню.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2023 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 04 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її із Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області.
13 квітня 2023 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В касаційній скарзі скаржник посилається на пункти 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановіВерховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 185/10105/15-ц.
У касаційній скарзі зазначається, що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу на те, що право власності на спірне майно не було визнано державою за ОСОБА_17 . Тому вважає, що належним відповідачем у справі має бути орган місцевого самоврядування. Проте, орган місцевого самоврядування не залучений до участі у справі в якості відповідача.
Відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Доводи інших учасників справи
У травні 2023 року ОСОБА_1 надіслав відзив на касаційну скаргу у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.
Фактичні обставини справи
Суд встановив, що позивач ОСОБА_1 звертався до нотаріальної контори для оформлення спадщини за законом після смерті ОСОБА_17 , однак оформити свої спадкові права не зміг в зв`язку із неповнотою та відсутністю актових записів, що унеможливлювало підтвердження родинних відносин.
З матеріалів справи відомо, що матір`ю позивача є ОСОБА_20 (т. 1 а. с. 13, 14).
Батьками ОСОБА_20 є ОСОБА_9 та ОСОБА_10 (т. 1 а. с. 15).
ОСОБА_21 є рідним братом матері позивача ОСОБА_20 (т. 1 а. с. 16).
Померлий ОСОБА_17 є сином ОСОБА_21 , що підтверджується актовим записом про народження від 04 березня 1952 року № 23 та випискою із погосподарської книги № 6 (т. 3 а. с. 69, 77, 78).
Крім того, факт, що позивач є двоюрідним братом ОСОБА_17 підтвердили допитані судом першої інстанції свідки ОСОБА_19 та ОСОБА_22 .
Згідно із виписки із книги погосподарського обліку спірний будинок станом на 01 січня 1961 року належав до колгоспного двору, а з 01 січня 1962 року його перетворено в господарство робітників та службовців (т. 3 а. с. 78).
Членами колгоспного двору були: голова сім`ї ОСОБА_23 (1920 року народження), дружина ОСОБА_18 (1923 року народження) та два сини - ОСОБА_24 (1949 року народження) і ОСОБА_25 (1952 року народження).
Відповідно до відповіді Стрільченського старостинського округу Городенківської міської ради від 06 липня 2021 року № 65 відомо, що згiдно із погосподарської книги № 6 за 1991 і 1995 роки в господарстві за адресою: АДРЕСА_1 , були зареєстровані та проживали ОСОБА_18 та його син ОСОБА_17 (т. 3 а. с. 81).
Згідно із виписки з інвентаризаційних матеріалів, виданої обласним КП «Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» відомо, що право власності на житловий будинок та господарські споруди на АДРЕСА_1 станом на 31 грудня 2012 року не зареєстровано (т. 1 а. с. 26).
Відповідно до державних актів на право власності на земельні ділянки серії ЯД № 884191 та серії ЯД № 884318 земельна ділянка, площею 1,9033 га, яка розташована в ур. «Штефене поле» Стрільченської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області, кадастровий номер № 2621685500:07:001:0022, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та земельна ділянка площею 0,2077 га, яка розташована в ур. «Над лагером» Стрiльченської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області, кадастровий № 2621685500:07:001:0150, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належали на праві власності ОСОБА_17 (т. 1 а. с. 28, 29).
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
За правилами статей 12 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно із статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу) (частини першої, другої статті 1220 ЦК України).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що позивач є двоюрідним братом ОСОБА_17 . Вказане підтверджується матеріалами справи (т. 1 а. с. 13-16, 77, 78).
Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про те, що орган місцевого самоврядування не залучений до участі у справі в якості відповідача, оскільки ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 01 червня 2021 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача залучено Городенківську міську радуІвано-Франківської області. Вказаний орган місцевого самоврядування не оскаржує ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій судові рішення у цій справі. Цей спір виник тільки між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 , яка також зверталася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_17 .
Відсутність реєстрації права власності на спірне майно за ОСОБА_17 не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки слід врахувати, що матеріали справи містять інформацію про склад спадкового майна.
Посилання в касаційній скарзі на те, що судом апеляційної інстанції не враховано висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 185/10105/15-ц є безпідставними, оскільки висновки у цій справі і у справі, яка переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у тих випадках, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Зі змісту вказаної норми права вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню судами під час вирішення спору.
Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.
Аргументуючи підстави касаційного оскарження, передбачені у пункті 3 частини другої статті 389 ЦПК України, заявник зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Зазначені доводи заявника відхиляються касаційним судом з огляду на те, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена за результатами оцінки у сукупності всіх доказів та обставин справи. Водночас, як свідчить характер доводів заявника, останні фактично зводяться до незгоди із наданою судом оцінкою обставин справи та вказують на переоцінку доказів у справі, що суперечить положенням статті 400 ЦПК України.
Отже, доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішень судів першої та апеляційної інстанцій, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58 59 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.
Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
Вищевикладене свідчить про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
З огляду на вищевказане колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.
Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03 жовтня 2022 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 26 січня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:А. І. Грушицький І. В. Литвиненко Є. В. Петров