Постанова

Іменем України

31 січня 2023 року

м. Київ

справа № 343/1367/18

провадження № 61-8909св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ступак О. В.,Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_3 , Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Державна казначейська служба України,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 31 грудня 2020 року у складі судді Керніцького І. І. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 08 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Пнівчук О. В., Василишин Л. В., Томин О. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Державна казначейська служба України, про захист честі, гідності, спростування недостовірних відомостей та відшкодування моральної шкоди.

Позов обґрунтований тим, що 27 липня 2017 року позивач поштою отримав лист начальника Долинського відділення поліції Калуського відділення поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області (далі - начальник Долинського ВП Калуського ВП ГУНП в Івано- Франківській області) ОСОБА_3 від 25 липня 2017 року № 4869 такого змісту: «04 травня 2017 року на запит Долинської районної державної адміністрації за вихідним номером 2926, начальником Долинського ВП була надана довідка з кримінального провадження №12017090160000169. Одночасно надаємо Вам належно завірену копію виданої довідки за вих. 2926 від 04 травня 2017 року».

У цій довідці ОСОБА_3. вказав щодо ОСОБА_1 недостовірні відомості, що є наклепом, його безпідставно звинувачено у скоєнні 22 березня 2017 року злочинів, передбачених частиною першою статті 296 КК України, частиною першою статті 196 КК України, у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173 КУпАП.

22 березня 2017 року під час перебування в управлінні соціального захисту населення Долинської районної державної адміністрації жодних хуліганських мотивів у позивача не було, він не проявляв явну неповагу до працівників управління та до відвідувачів, не ображав відвідувачів, не погрожував їм, його дії не призводили до припинення роботи управління на одну годину часу, не порушував громадського порядоку і не вчиняв жодного злочину.

ОСОБА_3. грубо порушив законні права ОСОБА_1 на честь, гідність, принизив їх, цим завдав йому моральної шкоди, яка полягає у моральних стражданнях та переживаннях, постійному нервовому напруженні та стресі, порушенні душевної рівноваги та нормальних життєвих зв`язків, у порушенні стосунків з оточуючими людьми, його престиж був підірваний, всі вважали його правопорушником і злочинцем.

З урахуванням уточнення та збільшення позовних вимог просив: визнати недостовірними відомостями і наклепом, що не відповідає дійсності, порочить честь, гідність та принижує його репутацію, поширені начальником Долинського ВП Калуського ВП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_3. у довідці від 04 травня 2017 року № 2926 (далі - довідка № 2926) відомості, а саме «…Зібраними матеріалами встановлено, що ОСОБА_1 , 22 березня 2017 року з хуліганських мотивів, проявляючи явну неповагу до працівників управління та відвідувачів, став словесно ображати останніх, погрожувати їм, що призвело до припинення роботи управління на одну годину часу та грубого порушення громадського порядку»; зобов`язати начальника Долинського ВП Калуського ВП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_3 та юридичну особу Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області з дня набрання рішенням суду законної сили публічно перепросити його за поширення недостовірних відомостей і наклеп, які були вказані у довідці № 2926, зобов`язати ОСОБА_3 направити відповідні листи-спростування поширених недостовірних відомостей і наклепу до Долинської районної державної адміністрації та департаменту соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації, у листах зазначити: «Вказана у довідці № 2926 інформація є недостовірною, оскільки ОСОБА_1 не має ніякого відношення до кримінального провадження № 12017090160000169 за частиною першою статті 296 КК України, і його ні в чому не звинувачують. Зібраними матеріалами встановлено, що ОСОБА_1 22 березня 2017 року близько 08:20 год прийшов до управління соціального захисту населення Долинської районної державної адміністрації, що на вул. Грушевського, 18 у м. Долина, дізнатися прізвища і посади двох працівників управління, поводив себе гарно та культурно і ніяких хуліганських мотивів не мав, правопорушення не вчиняв, не порушував громадського порядку, робота управління не припинялась»; зобов`язати ОСОБА_3 та юридичну особу - Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області з дня набрання рішенням суду законної сили опублікувати негайно в громадсько-політичному тижневику «Добра справа» та в газеті «Свіча» інформацію такого змісту: «Вибачте, будь ласка, ОСОБА_1 , за поширення мною, начальником Долинського відділення поліції Калуського відділу поліції Головного управління національної поліції в Івано-Франківській області ОСОБА_3., про Вас недостовірних відомостей і неправди у моїй довідці № 2926, оскільки Ви, ОСОБА_1 , перебуваючи 22 березня 2017 року в приміщенні управління соціального захисту населення Долинської районної державної адміністрації, не вчиняли правопорушення чи злочину, Ви не порушували громадського порядку, робота управління не припинялась»; заборонити ОСОБА_3. та юридичній особі - Головному управлінню Національної поліції в Івано-Франківській області поширювати про нього недостовірні відомості і інформацію, вчиняти дії, які принижують його честь, гідність; стягнути з ОСОБА_3 на його користь відшкодування моральної шкоди у розмірі 150 000,00 грн; стягнути з юридичної особи - Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області на його користь відшкодування моральної шкоди у розмірі 100 000,00 грн; стягнути з ОСОБА_3 та з юридичної особи - Головного управління національної поліції в Івано-Франківській області на його користь понесені судові витрати.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Долинського районного суду від 31 грудня 2020 року, яке залишене без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 08 квітня 2021 року, в позові відмовлено.

Відмовивши у позові, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що посилання позивача на те, що відповідач видав довідку № 2926, яка містить неправдиві відомості і наклеп, що грубо порушили його законні права на честь, гідність, позитивну репутацію, ганьбить та принижує їх, дискредитує його репутацію як людини, громадського активіста, є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження, оскільки відповідач як посадова особа правоохоронних органів діяв на підставі та в межах наданих йому повноважень.

Надаючи письмову відповідь на запит Долинської районної державної адміністрації, начальник Долинського ВП Калуського ВП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_3. у довідці № 2926, з урахуванням фабули зафіксованого кримінального провадження, не порушив презумпції невинуватості, положення кримінального процесуального закону, оскільки не стверджував про вину ОСОБА_1 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 31 грудня 2020 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 08 квітня 2021 року, просив їх скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не взяли до уваги відеозапис від 22 березня 2007 року, який свідчить про відсутність у його діях правопорушення чи злочину.

У матеріалах справи немає жодного доказу звернення посадових осіб Долинської районної державної адміністрації до правоохоронного органу щодо надання оспорюваної ним інформації, викладеній у довідці № 2926. Ця довідка не є індивідуальним чи колективним зверненням до органів державної влади в розумінні статті 40 Конституції України.

Станом на 04 травня 2017 року - день видання ОСОБА_3 довідки № 2926, 28 квітня 2017 року кримінальне провадження № 12017090160000169 закрито постановою слідчого у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 296 КК України.

Копія витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 22 березня 2017 року № 1201709016000169, яка була надана ОСОБА_3 в судовому засіданні 19 листопада 2020 року, не містить підпису реєстратора, не є копією документа, а тому є неналежним та недопустимим доказом, який суд не може брати до уваги.

Відзив Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області на апеляційну скаргу не відповідає вимогам статті 178 ЦПК України, суд мав повернути його заявнику.

Начальник Долинського ВП Калуського ВП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_3. видав довідку № 2926 з відомостями, які станом на 05 травня 2017 року є недостовірними і є наклепом, розголосив відомості досудового розслідування, що становлять інформацію з обмеженим доступом.

Крім того, за його скаргами до винних працівників поліції застосовано заходи дисциплінарного впливу.

Суд необґрунтовано не взяв до уваги висновок судово-психологічної експертизи від 25 вересня 2020 року № 2766.

У довідці № 2926 містяться прямі звинувачення у вчиненні позивачем кримінального та адміністративного правопорушень, яких він не вчиняв.

Суди попередніх інстанцій не застосували правових висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 31 жовтня 2019 року у справі № 760/20787/18, провадження № 61-11241св19, від 20 листопада 2019 року у справі № 757/34493/15-ц, провадження № 61-20682св18, від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17, адміністративне провадження № К/9901/59673/18, від 17 березня 2021 року у справі № 420/239/20, провадження № К/9901/1771/21, постанові Верховного Суду України від 27 вересня 2017 року у справі № 6-1435цс17.

Цивільним законодавством встановлено заборону на використання при поширенні інформації імені обвинуваченої особи до набрання законної сили обвинувальним вироком суду стосовно неї. Відповідач не мав законного права використовувати ім`я позивача у довідці.

Аргументи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області зазначає, що, надаючи письмову відповідь на запит Долинської районної державної адміністрації, начальник Долинського ВП Калуського ВП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_3. у довідці № 2926, з урахуванням фабули зафіксованого кримінального провадження, не порушив презумпції невинуватості, положення кримінального процесуального закону, оскільки не стверджував про винуватість ОСОБА_1 . Подання неправдивих відомостей стосовно ОСОБА_1 не допущено.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.

У серпні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи

Відповідно до статті 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційне провадження відкрито з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389, пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 надіслано відповідь від 25 липня 2017 року № 4869, згідно з якою 04 травня 2017 року на запит Долинської районної державної адміністрації № 2926 начальник Долинського ВП Калуського відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_3. надав довідку у кримінальному провадженні № 12017090160000169.

Відповідно до довідки № 2926 22 березня 2017 року слідче відділення Долинського ВП Калуського ВП ГУНП в Івано-Франківській області зареєструвало кримінальне провадження № 12017090160000169 за частиною першою статті 296 КК України. ОСОБА_1 22 березня 2017 року близько 08:20 год прийшов до управління соціального захисту населення Долинської районної державної адміністрації, де з хуліганських мотивів, виявляючи явну неповагу до працівників управління та відвідувачів, став словесно ображати останніх, погрожувати їм, що призвело до припинення роботи управління на одну годину часу та грубого порушення громадського порядку.

Згідно з відповіддю першого заступника голови Долинської районної державної адміністрації від 13 червня 2017 року, надісланою Департаменту соціальної політики обласної державної адміністрації за результатами розгляду звернення ОСОБА_1 , адресованого Кабінету Міністрів України, щодо порушення прав ОСОБА_4 на отримання субсидії встановлено, що скарги ОСОБА_1 на дії працівників управління соціального захисту населення районної державної адміністрації є безпідставними, оскільки ОСОБА_4 не було відмовлено у прийнятті документів на перерахунок субсидії.

Щодо виклику працівників поліції заступник начальника управління соціального захисту населення районної державної адміністрації ОСОБА_2. зазначила, що стосовно ОСОБА_1 слідчим відділом Долинського ВП Калуського ВП ГУНП в Івано-Франківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженн, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 22 березня 2017 року № 12017090160000169 за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 296 КК України.

У відповіді є посилання на довідку № 2926, надану слідчим відділенням Долинського ВП Калуського ВП ГУНП в Івано-Франківській області.

Постановою заступника начальника СВ Долинського ВП Калуського ВП ГУНП в Івано-Франківській області Крисака Н. Т. від 28 квітня 2017 року закрито кримінальне провадження № 12017090160000169, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22 березня 2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 296 КК України.

Постановою слідчого судді Долинського районного суду від 07 листопада 2017 року зазначену постанову заступника начальника слідчого відділу Долинського ВП Калуського ВП ГУНП в Івано-Франківській області від 28 квітня 2017 року про закриття кримінального провадження скасовано та направлено матеріали для продовження досудового розслідування.

За результатами проведеного досудового розслідування постановою заступника начальника СВ Долинського ВП Калуського ВП ГУНП в Івано-Франківській області Крисака Н. Т. від 17 травня 2018 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 22 березня 2017 року № 120170901600169, повторно закрито у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 296 КК України.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша, друга статті 2 ЦПК України).

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства, зокрема, є: верховенство права; змагальність сторін; пропорційність (пункти 1, 4, 6 статті 2 ЦПК України).

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Згідно зі статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і частинами другою та третьою статті 34 Конституції України кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, зокрема, для захисту репутації чи прав інших осіб.

Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними.

Згідно з частиною четвертою статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Відповідно до статті 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Згідно зі статтею 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими благами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту.

Під гідністю необхідно розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків.

Верховний Суд зазначає, що при розгляді справ вказаної категорії юридичним складом правопорушення, який може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Згідно зі статтею 277 ЦК України та статтею 81 ЦПК України позивач має довести факт поширення недостовірної інформації, недостовірність цієї інформації, отже, для позивача діє загальний тягар доведення.

Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Суди встановили, що довідка № 2926 надана на запит Долинської районної державної адміністрації у зв`язку із розглядом звернення ОСОБА_1 , адресованого Кабінету Міністрів України, щодо порушення прав ОСОБА_4 на отримання субсидії, зокрема, щодо виклику заступником начальника управління соціального захисту населення районної державної адміністрації ОСОБА_2. працівників поліції щодо подій, які мали місце в управлінні 22 березня 2017 року.

Відповідно до пунктів 1 - 5 частини п`ятої статті 214 КПК України та пункту 1 підрозділу 2 розділу 1 Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 06 квітня 2016 року № 139, до Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості про дату надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; прізвище, ім`я, по-батькові (найменування) потерпілого або заявника; інше джерело, з якого виявлені обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.

Встановивши, що інформація, яка міститься в довідці № 2926, відповідає змісту фабули витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 22 березня 2017 року № 1201709016000169, текст довідки не містить ствердження про винуватість ОСОБА_1 та є описом подій, які мали місце в управлінні соціального захисту населення районної державної адміністрації 22 березня 2017 року, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що вказана інформація не порушує законних прав на честь, гідність, позитивну репутацію позивача, не дискредитує його репутацію як людини й громадського активіста.

Стосовно ОСОБА_1 слідчий відділ Долинського ВП Калуського ВП ГУНП в Івано-Франківській області проводив досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017090160000169 від 22 березня 2017 року за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 296 КК України.

Кримінальне провадження, внесене до ЄРДР № 120170901600169 від 22 березня 2017 року, остаточно закрито у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 296 КК України, постановою заступника начальника СВ Долинського ВП Калуського ВП ГУНП в Івано-Франківській області Крисак Н. Т. від 17 травня 2018 року, що спростовує доводи касаційної скарги про недостовірність інформації в довідці № 2926 щодо наявності кримінального провадження.

Вирішуючи спір, суди правильно визначили характер спірних правовідносин та норми матеріального права, які підлягають застосуванню, надали належну оцінку поширеній інформації, яку позивач просив спростувати; з урахуванням наданих сторонами доказів правильно встановили обставини справи та ухвалили законне й обґрунтоване судове рішення.

Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на те, що суди попередніх інстанцій не застосували правові висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 31 жовтня 2019 року у справі № 760/20787/18, провадження № 61-11241св19, від 20 листопада 2019 року у справі № 757/34493/15-ц, провадження № 61-20682св18, від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17, адміністративне провадження № К/9901/59673/18, від 17 березня 2021 року у справі № 420/239/20, провадження № К/9901/1771/21, постанові Верховного Суду України від 27 вересня 2017 року у справі № 6-1435цс17.

Верховний Суд може застосувати лише релевантний висновок Верховного Суду, Верховного Суду України, сформульований при вирішенні подібного спору у подібних правовідносинах. Подібність спірних правовідносин у справах можна визначити за допомогою трьох критеріїв. З-поміж них змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а суб`єктний і об`єктний - додатковими. Останні два критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт. Самі по собі предмет позову та сторони справи можуть не допомогти встановити подібність правовідносин за жодним із критеріїв. Не завжди обраний позивачем спосіб захисту є належним й ефективним. Тому формулювання предмета позову може не вказувати на зміст і об`єкт спірних правовідносин. Крім того, сторонами справи не завжди є сторони спору (наприклад, коли позивач або відповідач неналежний). Тому порівняння сторін справи не обов`язково дозволить оцінити подібність правовідносин за суб`єктами спірних правовідносин (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19, провадження № 14-166цс20).

У постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2019 року у справі № 760/20787/18, провадження № 61-11241св19, викладено правовий висновок, що частиною четвертою статті 296 ЦК України передбачено, що ім`я фізичної особи, яка затримана, підозрюється чи обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, або особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, може бути використане (обнародуване) лише в разі набрання законної сили обвинувальним вироком суду стосовно неї або винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення та в інших випадках, передбачених законом. Зазначене положення є похідним від гарантованої частиною першою статті 62 Конституції України презумпції невинуватості, яка передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

У рішенні Європейського суду з прав людини ( далі - ЄСПЛ) у справі «Хужин та інші проти Росії» від 23 жовтня 2008 року зроблено висновок, що презумпція невинуватості, закріплена у частині другій статті 6 Конвенції, є одним з елементів справедливого судового розгляду, про який зазначається у частині першій цієї статті (рішення у справі «Аллен де Рібемон проти Франції» від 10 лютого 1995 року, пункт 35), і спрямована на те, щоб убезпечити обвинувачену особу від порушень її права на справедливий процес упередженими твердженнями, що тісно пов`язані з розглядом її справи у суді.

Зокрема цей принцип забороняє формування передчасної позиції суду, в якій би відображалася думка про те, що особа, обвинувачена у вчиненні злочину, є винуватою ще до того, коли її вина була доведена відповідно до закону (рішення у справі «Мінеллі проти Швейцарії» від 25 березня 1983 року). Разом із тим ця вимога стосується і висловлювань інших посадових осіб про перебіг розслідування кримінальної справи, якщо такі твердження спонукають громадськість повірити у винуватість обвинуваченої особи та впливають на оцінку фактів даної справи компетентним судом (рішення у справах «Аллен де Рібемон проти Франції», п. 41; «Дактарас проти Литви» від 24 листопада 2000 року пункти 41-43; «Бутвевічюс проти Литви» від 26 березня 2002 року, п. 49).

У рішенні ЄСПЛ «Корбан проти України» від 04 липня 2019 року зазначено, що частина друга статті 6 Конвенції не дозволяє посадовим особам оголошувати особу винною до засудження цієї особи судом. Посадові особи повинні повідомляти громадськість про кримінальні розслідування шляхом, наприклад, інформування про підозри, затримання та зізнання, якщо вони роблять це обережно. Має значення обране ними формулювання (рішення від 11 жовтня 2016 року у справі «Турьєв проти Росії», пункт 19).

Як наголошує ЄСПЛ, вагоме розрізнення має проводитись між твердженнями про те, що особа лише підозрюється у вчиненні певного злочину, і відвертим визнанням того, що особа його вчинила (рішення від 03 жовтня 2002 року у справі «Бемер проти Німеччини», пункти 54, 56; від 27 лютого 2007 року у справі «Нештяк проти Словаччини», пункти 88-89).

Аналогічне визначення презумпції невинуватості наведено у рішенні ЄСПЛ у справі «Шагін проти України» від 10 грудня 2009 року, у якому наголошено на тому, як важливо державним посадовим особам добирати слова, оприлюднюючи свої заяви ще до судового розгляду справи, порушеної проти особи, та визнання її винною у вчиненні того чи іншого злочину (рішення від 24 листопада 2000 року у справі «Дактарас проти Литви», пункт 41).

Аналогічні висновки містить постанова Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 757/34493/15-ц, провадження № 61-20682св18.

У справі, що переглядається, порушення принципу невинуватості позивача не встановлено, довідка № 2926 не має посилання про винуватість ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення чи злочину, а тому висновки, сформульовані у вказаних вище постановах Верховного Суду не є застосовними.

У постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17, адміністративне провадження № К/9901/59673/18, викладений загальний правовий висновок, що моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.

У постанові Верховного Суду від 17 березня 2021 року у справі № 420/239/20, провадження № К/9901/1771/21, також сформульовані загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади.

Враховуючи те, що у цій справі не встановлено порушення прав позивача поширеною інформацію, з недостовірністю якої пов`язане відшкодування моральної шкоди, ці висновки Верховного Суду застосуванню не підлягають.

Висновки, сформульовані у постанові Верховного Суду України від 27 вересня 2017 року у справі № 6-1435цс17 щодо порушення права на таємницю телефонного спілкування є нерелевантні у справі, що переглядається.

Доводи касаційної скарги в іншій частині були предметом оцінки судів попередніх інстанції, є аналогічними доводам апеляційної скарги, зводяться до необхідності переоцінки доказів у справі, що не належить до компетенції суду касаційної інстанції.

Верховний Суд не встановив підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, а встановлення обставин знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргуОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 31 грудня 2020 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 08 квітня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

О. В. Ступак

В. В. Яремко