ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 343/581/24
провадження № 61-17656св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач- ОСОБА_1 ,
відповідач- ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Васютина Ярослава Володимировича на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 26 листопада 2024 року, прийняту у складі колегії суддів: Василишин Л. В., Пнівчук О.В., Фединяка В. Д.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його дядько ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_1 .
Вказував на те, що за життя ОСОБА_3 був одружений з ОСОБА_4 , дітей у них не було. Дядько та його дружина у порядку приватизації стали співвласниками квартири. АДРЕСА_1 . Після смерті своєї дружини ОСОБА_3 прийняв спадщину у вигляді 1/2 частки квартири та став одноосібним власником квартири.
Його батько ОСОБА_5 помер раніше свого брата ОСОБА_3 , а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тому відповідно до вимог частини третьої статті 1266 ЦК України він успадковує ту частку спадщини, яка належала б за законом його батьку, якби він був живим на час її відкриття.
Відповідач є племінником ОСОБА_4 , був зареєстрований у спірній квартирі, проте фактично у ній не проживав.
З метою оформлення спадщини після смерті дядька весною 2023 року він звернувся до Долинської державної нотаріальної контори, де йому повідомили, що строк для прийняття спадщини продовжено до 10 місяців. Однак, коли 14 вересня 2023 року він звернувся до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, то листом від 14 вересня 2023 року № 271/01-16 йому було відмовлено в її прийнятті через пропуск шестимісячного строку для прийняття спадщини.
24 жовтня 2023 року він звернувся до Долинського районного суду із позовом до Долинської міської ради про визначення йому додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини.
Рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 22 листопада 2023 року йому було визначено додатковий строк для прийняття спадщини.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 08 лютого 2024 року вказане рішення суду скасовано у зв`язку з неналежним суб`єктним складом.
З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просив судвизначити йому додатковий строк тривалістю три місяці для подання нотаріусу Долинського районного нотаріального округу заяви про прийняття спадщини за законом як спадкоємцем другої черги після смерті його дядька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 27 серпня 2024 року, ухваленим у складі суддіАндрусіва І. М., у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 не надав належних доказів та не довів обставин, які б підтвердили існування об`єктивних перешкод, у зв`язку з якими у нього виникли істотні труднощі для звернення до нотаріуса у встановлений законом строк.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 26 листопада 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 27 серпня 2024 року скасовано та ухвалено нове рішення.
Позов ОСОБА_1 задоволено.
Визначено ОСОБА_1 додатковий строк тривалістю три місяці з дня набрання даним рішенням законної сили для подання нотаріусу Долинського районного нотаріального округу заяви про прийняття спадщини за законом як спадкоємцем другої черги після смерті його дядька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції,враховуючи обставини цієї конкретної справи, наявність факту щодо зміни законодавства та незначний проміжок часу пропуску строку, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для визначення позивачу додаткового строку для прийняття спадщини на підставі частини третьої статті 1272 ЦК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У грудні 2024 року представник ОСОБА_2 - адвокат Васютин Я. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував, що сам по собі факт того, що пропущений строк для прийняття спадщини є незначним, без доведення поважності причини його пропуску, не може бути підставою для визначення строку для прийняття спадщини. Юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, а саме що стосується змін у законодавстві - скасування постанови Кабінету Міністрів України, якою було визначено десятимісячний строк подачі заяви про прийняття спадщини під час воєнного стану, не може вважатись поважною причиною пропуску строку для подачі заяви про прийняття спадщини, адже суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини.
Апеляційний суд залишив поза увагою той факт, що спадщина після смерті ОСОБА_3 прийнята єдиним спадкоємцем - ОСОБА_2 , на спадкове майно останньому видано свідоцтво про право на спадщину, яка відчужена ним 22 грудня 2023 року на підставі договору купівлі-продажу третій особі. Спадкове майно оформлено за спадкоємцем ОСОБА_2 у законний спосіб та у законний спосіб вибуло з його володіння. Отже, на час апеляційного розгляду спадкове майно спадкодавця ОСОБА_3 відсутнє.
Підставами касаційного оскарження постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 26 листопада 2024 року заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24), у постановах Верховного Суду від 01 квітня 2019 року у справі № 643/3049/16-ц (провадження № 61-39398св18), від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16 (провадження № 61-6700св19), від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 (провадження № 61-21447св19), від 16 грудня 2020 року у справі № 362/5972/18 (провадження № 61- 19494св19), від 17 березня 2021 року у справі № 638/17145/17 (провадження № 61-17764св20), від 09 лютого 2022 року у справі № 709/769/19 (провадження № 61-13720св20), від 24 листопада 2022 року у справі № 937/2310/21 (провадження № 61-19373св21), від 25 січня 2023 року у справі № 676/47/21 (провадження № 61- 8014св22), від 22 березня 2023 року у справі № 361/8259/18 (провадження № 61- 9796св22), від 26 квітня 2024 року у справі № 161/17389/23 (провадження № 61- 3763св24) та у постановах Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-148цс15, від 23 серпня2017 року у справі № 6-1320цс17.
Доводи інших учасників справи
У лютому 2025 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судове рішення апеляційного суду без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 січня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У січні 2025 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 . Його батьками є: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
Згідно із архівними довідками Державного архіву Івано-Франківської області ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , були рідними братами.
Батько позивача - ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно із витягу про зареєстрованих осіб за адресою: АДРЕСА_2 , були зареєстровані: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , до дня смерті; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , до дня смерті та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Листом від 14 вересня 2023 року № 271/01-16 приватний нотаріус Калуського районного нотаріального округу Івано-Франківської області повідомив ОСОБА_1 , що прийняти від нього заяву про прийняття спадщини після смерті дядька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , не має можливості, оскільки постановою Кабінету Міністрів України № 469 від 09 травня 2023 року строк для прийняття спадщини скорочений з 10 місяців до 6 місяців з дня відкриття спадщини. На даний час строк для прийняття спадщини становить 6 місяців з дня смерті спадкодавця. Цей строк він пропустив.
Листом від 17 жовтня 2023 року № 298/01-16 приватний нотаріус роз`яснив позивачу про його право на звернення до суду для встановлення йому додаткового строку для прийняття спадщини.
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Долинської міської ради Калуського району Івано-Франківської області про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини.
Рішенням Долинського районного суду від 22 листопада 2023 року у справі № 343/2670/23 позов ОСОБА_1 задоволено. Визначено ОСОБА_1 додатковий строк тривалістю три місяці з дня набрання цим рішенням законної сили для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини після смерті його дядька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У серпні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення (заінтересована особа - Долинська міська рада Калуського району Івано-Франківської області).
Рішенням Долинського районного суду від 06 вересня 2023 року у справі № 343/1921/23 заяву ОСОБА_2 задоволено. Встановлено факт постійного проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , разом із ОСОБА_3 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю більше п`яти років до часу відкриття спадщини у АДРЕСА_2 .
На підставі вказаного рішення за заявою ОСОБА_2 відкрито спадкову справу та 27 листопада 2023 року ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину на квартиру в АДРЕСА_2 .
22 грудня 2023 року ОСОБА_2 відчужив вказану квартиру на підставі договору купівлі-продажу.
У грудні 2023 року представник ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на рішення Долинського районного суду від 22 листопада 2023 року у справі № 343/2670/23.
ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на рішення Долинського районного суду від 06 вересня 2023 року у справі № 343/1921/23.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 05 лютого 2024 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Скасовано рішення Долинського районного суду від 06 вересня 2023 року та ухвалено нове. Заяву ОСОБА_2 , заінтересована особа - Долинська міська рада Калуського району Івано-Франківської області, про встановлення факту, що має юридичне значення залишено без розгляду.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 08 лютого 2024 року у справі № 343/2670/23 апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 задоволено. Рішення Долинського районного суду від 22 листопада 2023 року скасовано та ухвалено нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Долинської міської ради Калуського району Івано-Франківської області про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини відмовлено за складом осіб.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судове рішення апеляційного суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до статей 1216 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).
Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (стаття 1223 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до частини першої статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до частини першої та третьої статті 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) спадкоємець пропустив строк для прийняття спадщини; 2) у спадкоємця були перешкоди для подання заяви для прийняття спадщини; 3) ці обставини визнані судом поважними (див. постанову Верховного Суду від 20 березня 2024 року у справі № 545/1231/23).
Оцінка поважності причин пропуску строку прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17, у постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18, від 17 серпня 2023 року у справі № 626/274/22, від 10 липня 2024 року у справі № 522/13476/23.
Вирішуючи питання поважності причин пропуску шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються індивідуально в кожному конкретному випадку з огляду на обставини кожної справи (див. постанову Верховного Суду від 07 грудня 2023 року у справі № 548/2415/21).
У справі, яка переглядається, спадкодавець помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а томувстановлений законом строк для прийняття спадщини сплив у червні 2023 року, а з заявою про прийняття спадщини позивач звернувся у вересні 2023 року.
Загально відомим є факт, що після початку повномасштабної військової агресії росії проти України та запровадження в Україні воєнного стану 24 лютого 2022 року, розпочалися активні бойові дії та обстріли.
Принцип «пропорційності» пов`язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.
Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства.
Вжиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, необхідно визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.
Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеним у постановах від 17 жовтня 2018 року у справі № 681/203/17-ц, від 01 червня 2020 року у справі № 185/777/17.
Враховуючи принцип пропорційності між застосованим заходом та переслідуваною метою, дотримуючись загальних засад цивільного законодавства, таких як справедливість, добросовісність та розумність, та на забезпечення виконання завдань цивільного судочинства щодо ефективного захисту порушених, невизнаних прав та інтересів, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, враховуючи обставини, на які посилався позивач, та загальновідомі факти, суд апеляційної інстанцій дійшов загалом обґрунтованого висновку про наявність поважних причин пропуску позивачем строку для прийняття спадщини після смерті дядька.
В оцінці спірних правовідносин в цій справі Верховний Суд також звертає увагу на те, що у пункті 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» (в редакції, чинній на час відкриття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 ) було зазначено, що перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на чотири місяці. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини.
Верховний Суд у постанові від 25 січня 2023 року № 676/47/21 дійшов висновку, що пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) суперечить статтям 1270 1272 ЦК України, а тому не підлягає застосуванню.
Позивач фактично довідався про те, що він пропустив строк для подання заяви про прийняття спадщини після отримання листа приватного нотаріуса Калуського районного нотаріального округу Івано-Франківської області від 14 вересня 2023 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії та у жовтні 2023 року він звернувся до суду з позовом до Долинської міської ради Калуського району Івано-Франківської області про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини та у зв`язку із тим, що постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 08 лютого 2024 року у справі № 343/2670/23 йому відмовлено у задоволенні цього позову за складом осіб, позивач звернувся із цим позовом до суду.
Отже, Верховний Суд виходить з того, що суд апеляційної інстанції дав належну правову оцінку наявним у справі доказам та взаємовідносинам сторін, за сукупності яких дійшов обґрунтованого і справедливого висновку про наявність підстав для визначення ОСОБА_1 додаткового строку тривалістю три місяці для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Посилання у касаційній скарзі на неврахування судами висновків, викладених у постановах Верховного Суду, є такими, що не заслуговують на увагу, оскільки висновки апеляційного суду не суперечать правовим висновках Верховного Суду, на які посилається заявник.
Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції, не дають підстав вважати, що судом порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права.
Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.
Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Васютина Ярослава Володимировича залишити без задоволення.
Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 26 листопада 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Г. В. Коломієць Б. І. Гулько Д. Д. Луспеник