Постанова

Іменем України

30 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 343/96/21

провадження № 61-7370св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,

третя особа - орган опіки та піклування - Служба у справах дітей Долинської міської ради,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 13 грудня 2021 року у складі судді Тураша В. А. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 08 червня 2022 року у складі колегії суддів: Пнівчук О. В., Бойчука І. В., Томин О. О.,

ВСТАНОВИВ:

Зміст вимог позовної заяви ОСОБА_1 .

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Долинської міської ради, про визначення місця проживання дітей з батьком.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що з 15 лютого 2008 року він і відповідачка перебували в зареєстрованому шлюбі, від якого у них народилися двоє дітей: донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 21 серпня 2020 року шлюб між ними розірвано. Питання щодо місця проживання їх неповнолітніх дітей залишилось не вирішеним. Після розірвання шлюбу діти постійно проживають з ним, перебувають на його утриманні та вихованні. Натомість відповідачка не цікавиться їх вихованням та розвитком, тому вважав, що визначення місця проживання дітей з ним буде відповідати інтересам дітей.

У зв`язку з наведеним просив визначити місце проживання дочки

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з ним ( ОСОБА_1 ) за адресою: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 .

У квітні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Служба у справах дітей Долинської міської ради, про визначення місця проживання дітей з матір`ю. Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що з 15 лютого 2008 року вона перебувала у шлюбі із ОСОБА_1 , від якого у них народилися діти: дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зазначала, що вона намагалася врегулювати спір щодо визначення місця проживання дітей у добровільному порядку шляхом укладення мирової угоди, однак ОСОБА_1 не врахував жодного з пунктів вирішення спору мирним шляхом, керуючись виключно своїми особистими інтересами та амбіціями, а не інтересами дітей. Діти проживали разом із нею за адресою її місця реєстрації та були зареєстровані на АДРЕСА_2 . Однак її колишній чоловік без її згоди усупереч порядку змінив реєстрацію дітей. Стверджувала, що необхідно визначити місце проживання дітей з нею, оскільки вона має роботу, самостійний дохід і постійне місце проживання.

Ураховуючи наведене, просила визначити місце проживання дітей з нею за адресою: АДРЕСА_2 .

Короткий зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій

Рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 13 грудня 2021 року, залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 08 червня 2022 року, позов ОСОБА_1 задоволено.

Визначено місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за місцем проживання їх батька ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 .

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Задовольняючи первісний позов і відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що:

- і батьком, і матір`ю створено належні умови для виховання та розвитку дітей;

- виходячи із найкращих інтересів дітей, беручи до уваги, що діти тривалий час проживають разом із батьком і проявляють особисту прихильність до нього, а ОСОБА_2 більшість часу перебуває за межами України, визначення місця проживання дітей разом із батьком не призведе до зміни їх установленого способу життя та не завдасть психологічної травми через зміну місця проживання.

При цьому апеляційний суд зазначив, що опитані в судовому засіданні з участю психолога-діагноста центру психологічної допомоги дітям «Серденько» ОСОБА_7 та психолога ОСОБА_8 донька ОСОБА_3 висловила бажання у подальшому проживати з батьком та братом; син ОСОБА_9 висловив бажання проживати разом із батьком та матір`ю. Діти пояснили, що коли приїжджає мама, батько не забороняє їм бути з мамою та спілкуватись з нею. Судом встановлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 не чинить ОСОБА_2 перешкод у спілкуванні з дітьми, не перешкоджає їй брати участь у вихованні дітей. Ураховуючи, що діти тривалий час проживають разом із батьком, проявляють особисту прихильність до нього, що мати більшість часу перебуває за межами України, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що місце проживання неповнолітніх дітей належить визначити з батьком. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що визначення місця проживання дітей з матір`ю, яке фактично призведе до зміни їх місяця проживання, звичного способу життя, буде мати більш позитивний вплив на них. Посилання в апеляційній скарзі на те, що через здійснення тиску зі сторони батька фактично неможливо з`ясувати справжню думку дітей, а тому необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, не заслуговують на увагу, оскільки будь-яких доказів тиску батька на дітей суду не надано та й сама ОСОБА_2 не наводить обставин, які свідчать про наявність такого тиску. Необґрунтованими є доводи ОСОБА_2 про те, що діти позбавлені вибору самостійно проживати там, де їм комфортно, оскільки встановлено, що неповнолітні діти в силу свого віку та розвитку вільно висловили свою думку щодо їх бажання проживати з батьком, а син ОСОБА_6 , у тому числі і з матір`ю. Не підтверджені будь-якими доказами доводи апеляційної скарги про те, що судом не враховані недоліки проживання дітей з батьком, а саме те, що він постійно на роботі, а діти залишаються без нагляду, оскільки в матеріалах справи наявні докази того, що ОСОБА_1 відповідно до довідки лікаря-педіатра займається лікуванням дітей, приводить їх на консультації до педіатра та виконує всі рекомендації лікаря щодо покращення здоров`я дітей, діти доглянуті; за інформацією класних керівників ліцею «Європейський», у якому навчаються діти, батько бере участь в освітньому та виховному процесі дітей, оплачує їх харчування, привозить та забирає дітей з ліцею.

Аргументи учасників

Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги

У серпні 2022 року до Верховного Суду від ОСОБА_2 надійшла касаційна скарга, у якій вона, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення та постанову судів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення про задоволення її зустрічного позову та відмову у задоволенні первісного позову.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 зазначає, що:

- під час опитування малолітніх дітей у судовому засіданні були присутні два спеціалісти - психологи, якими було надано ряд психологічних характеристик, які містять психологічний аналіз поведінки та психоемоційного стану дітей як під час судового процесу, так і поза судом. Однак, аналізуючи ці характеристики, на їх думку, неможливо прийти до однозначного висновку щодо предмету спору, а саме визначення місця проживання дітей. Особливо багато питань є до характеристики ОСОБА_10 , практичного психолога, з якої взагалі не зрозуміло, на підставі якої психологічної діагностики цей психолог прийшов до таких висновків. Щодо практичного психолога закладу освіту, то практичні психологи закладів освіти не можуть бути учасниками судового процесу та робити психодіагностичні висновки щодо дітей на запити адвокатів для суду, оскільки робота психолога закладу освіти є конфіденційною з дитиною та вимагає використання інструментарію, який рекомендований Міністерством освіти і науки України (Положення про психологічну службу у системі освіти України), а не Міністерства юстиції України. За своїм статусом практичні психологи закладів освіти належать до педагогічних працівників (частина 3 статті 76 Закону України «Про освіту»). Враховуючи наведене, висновки практичного психолога закладу освіту та практичного психолога ОСОБА_10 викликають сумніви. Фактична думка дітей щодо їх місця проживання має значення для справи, оскільки статтями 12-15 Конвенції про права дитини визначено право дитини висловлювати свою думку (право бути почутою). На рівні внутрішнього законодавства України це право дитини конкретизовано, зокрема у статті 171 СК України, яка регулює врахування думки дитини при вирішенні питань, які стосуються її життя. Однак через здійснення тиску зі сторони батька фактично неможливо з`ясувати справжню думку дітей, а тому необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

- саме думки дітей без впливу на них зі сторони інших, у тому числі і батька, мають вирішальне значення для ухвалення законного рішення у справі. Заявляючи клопотання про призначення експертизи, вона виходила виключно з принципу забезпечення якнайкращих інтересів дитини, змагальності, рівності та диспозитивності сторін, з метою встановлення характеру відносин кожного з батьків із дитиною, прихильності до кожного з батьків та ставлення кожного з батьків до дітей та їх виховання, рівня сугестивності дитини, а також наявності або відсутності впливу батьків, інших осіб на прихильність дитини до одного з них. Оскільки батько дітей чинить психологічний тиск на дітей, особливо на дочку, обговорює з нею усі судові процеси, матеріальні питання, які виникли між сторонами, даючи негативний посил на зразок «що мама забрала у нас житло». Батько з дітьми обговорює її особисте життя, тим самим створюючи негативний образ матері та намагається нав`язати думку дітям, що вона залишила їх, а не батька, що діти їй не потрібні;

- вона не може спростувати та донести іншу позицію, так як позбавлена можливості вільного доступу до дітей, не може самостійно надати висновок як експерт з цих питань. Для з`ясування обставин, які мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у галузі дитячої психології. Вона просила призначити експертизу виключно для того, щоб встановити справжню думку дітей щодо їхнього місця проживання;

- ухвала Долинського районного суду Івано-Франківської області від 10 вересня 2021 року про призначення у справі судово-психологічної експертизи, яка помилково скасована апеляційним судом, є законною та обґрунтованою;

- суди не врахували, що висновок служби у справах дітей, який взято до уваги при ухваленні рішень, наявний тільки за первісним позовом батька, а в рамках її зустрічного позову такий висновок відсутній;

- суд апеляційної інстанції не взяв до уваги та не надав правової оцінки акту обстеження, який долучено до матеріалів справи (в суді апеляційної інстанції) і в якому зазначено, що в день ухвалення рішення судом першої інстанції батько дітей одразу відвіз сина до її ( ОСОБА_2 ) матері (за її місцем реєстрації) та залишив його у неї і більше до себе не забирав, що яскраво відображає ставлення батька до дитини та підтверджує той факт, що син йому не потрібний, оскільки з грудня 2021 року син з відповідачем не проживає.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 28 листопада 2022 року справу призначено до судового розгляду у порядку письмового провадження.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги містять підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, що неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Зазначено, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 23 грудня 2020 року у справі № 712/11527/17, судове рішення ухвалено з порушенням пунктів 1, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що з 15 лютого 2008 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Долинського районного суду від 21 серпня 2020 року розірвано.

Від шлюбу сторони мають двох дітей: дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 15, 16).

Встановлено, що під час розгляду справи про розірвання шлюбу представники ОСОБА_2 та ОСОБА_1 подали до суду заяви про закриття провадження у справі в частині вимог про визначення місця проживання дітей з матір`ю у зв`язку з добровільним погодженням сторонами місця проживання дітей з батьком ОСОБА_1 .

Ухвалою Долинського районного суду від 21 серпня 2020 року провадження у справі № 343/1590/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу в частині вимог про визначення місця проживання дітей закрито

(а. с. 11-12).

Відповідно до довідки про склад сім`ї або зареєстрованих в житловому приміщенні/будинку осіб від 19 жовтня 2020 року № 502, виданої Новичківською сільською радою Долинського району Івано-Франківської області (а. с. 19), ОСОБА_1 , проживає на АДРЕСА_1 . До складу сім?ї входять: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дочка, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , син.

Згідно з висновком органу опіки та піклування Долинської міської ради про визначення місця проживання дітей ОСОБА_3 , 2008 року народження, та ОСОБА_4 , 2011 року народження, який затверджений рішенням виконавчого комітету Долинської міської ради від 06 квітня 2021 року № 55, орган опіки та піклування Долинської міської ради визнав за доцільне визначити місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , 2008 року народження, та ОСОБА_4 , 2011 року народження, з батьком ОСОБА_1 за адресою:

АДРЕСА_1 (а. с. 63-65).

Так, Службою у справах дітей Долинської міської ради проведено обстеження матеріально-побутових умов сім`ї за місцем проживання батька ОСОБА_1 з дітьми за адресою: АДРЕСА_1 , де встановлено належні умови для проживання, виховання та розвитку дітей.

ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . За вказаною адресою проживає бабуся дітей по лінії матері - ОСОБА_11 , яка при проведенні обстеження повідомила, що спільно з нею на час повернення з-за кордону проживає її дочка ОСОБА_12 з онуком ОСОБА_13 , житлово-побутові умови у цьому помешканні добрі.

Комісією також встановлено, що дочка ОСОБА_3 виявляє тверде бажання проживати з батьком, а син ОСОБА_9 - більш прихильний до матері.

Згідно з довідкою від 09 червня 2021 року № 35, виданою Долинським ліцеєм № 6 «Європейський» Долинської міської ради, ОСОБА_9 та ОСОБА_3 навчаються в Долинському ліцеї № 6 «Європейський», за інформацією класних керівників, батько ОСОБА_1 бере участь в освітньому та виховному процесі, відвідує батьківські збори, цікавиться успішністю дітей, оплачує їхнє харчування, привозить та забирає їх із ліцею (а. с. 134).

ОСОБА_1 позитивно характеризується за місцем проживання в селі Новичка та за місцем роботи в ТОВ «ДІМ і Компанія» (а. с. 30, 32); працює на посаді торговельного представника, його дохід за період із жовтня до грудня 2020 року становить 19 350,00 грн.

Із наданих ОСОБА_2 доказів судом встановлено, що вона відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зареєстрована як ФОП за КВЕД 96.02; за місцем проживання нею створено належні умови для проживання, розвитку і виховання дітей.

Позиція Верховного Суду

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 161 СК України).

Тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (частина четверта та п`ята статті 19 СК України).

Дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси (стаття 171 СК України).

При визначенні місця проживання дитини першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини в силу вимог статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року.

Закріплення вказаними вище міжнародними документами та актами внутрішнього законодавства України право дитини бути почутою передбачає, що думка дитини повинна враховуватися при вирішенні питань, які її безпосередньо стосуються. Разом з цим, згода дитини на проживання з одним з батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не відповідає та не захищає права та інтереси дитини, передбачені Конвенцією. Отже, вирішуючи спір, суд має віддати перевагу тому з батьків, який може забезпечити більш сприятливі умови виховання дитини. Важливим критерієм є моральні якості матері та батька як вихователів. Моральними якостями, які можуть негативно вплинути на виховання дитини, є, зокрема, зловживання спиртними напоями, невиконання батьківських обов`язків, притягнення до судової чи адміністративної відповідальності.

Питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що розлучення батьків для дітей - це завжди тяжке психологічне навантаження, а дорослі, займаючись лише своїми проблемами, забувають про кардинальні зміни в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно тощо. Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Проте найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти відносини або домовитися, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку. При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах. Перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суди встановили, що і батько, і мати здатні забезпечити належні умови для виховання та розвитку дітей, які тривалий час проживають разом із батьком і проявляють особисту прихильність саме до нього, а мати тривалий час перебуває за межами України, а тому визначення місця проживання дітей разом із батьком не призведе до зміни їх установленого способу життя і не завдасть психологічної травми через зміну їхнього місця проживання.

У контексті першочергового врахування інтересів дітей, які переважають над інтересами батьків, встановивши, що для забезпечення інтересів дітей саме визначення місця їхнього проживання разом із батьком відповідатиме їхнім інтересам, врахувавши висновок органу опіки та піклування, суди зробили обґрунтований висновок про задоволення зустрічного позову та відмову в задоволенні первісного позову.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про безпідставну відмову в задоволенні клопотання про проведення судово-психологічної експертизи дитини з таких підстав.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Аналіз доводів клопотання про призначення судово-психологічної експертизи (т. 1, а. с. 164-166), яке було заявлене в вересні 2021 року, свідчить, що воно мотивоване незгодою ОСОБА_2 з психологічною характеристикою спеціаліста ОСОБА_8 , що при з`ясуванні думки дітей необхідно враховувати, що оцінка дитиною поведінки своїх батьків, життєвих обставин може бути необ`єктивною та зумовленою різними важелями впливу (т. 1,

а. с. 164-166), та не містить належного обґрунтування об`єктивної неможливості розгляду справи без спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини справи неможливо. Натомість встановлені обставини справи, а також аналіз статті 161 СК України, не дають підстав для висновку, що для вирішення спору були необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити обставини справи було неможливо. Схожий за змістом висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20 січня 2022 року у справі № 761/43925/19 (провадження

№ 61-18644св21).

Суди дійшли висновку про визначення місця проживання дітей з батьком на підставі належним чином оцінених усіх доказів у справі в сукупності і кожного окремо.

Колегія суддів відхиляє довід касаційної скарги про те, що висновок служби у справах дітей, який взято до уваги при ухваленні рішень, наявний тільки за первісним позовом батька, а в рамках зустрічного позову такий висновок відсутній, що призвело до неправильного вирішення спору, з таких мотивів.

ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: квартира АДРЕСА_3 (т. 1, а. с. 66).

На виконання ухвали Долинського районного суду Івано-Франківської області від 26 січня 2021 року про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі про визначення місця проживання дітей 06 квітня 2021 року Долинська міська рада прийняла рішення № 55 «Про затвердження висновку про визначення місця проживання дітей», в якому зазначено, що Служба у справах дітей Долинської міської ради провела обстеження як за місцем проживанням батька, так і за місцем проживання матері. Вказано, що питання про визначення місця проживання дітей розглянула комісія з захисту прав дитини Долинської міської ради, яка перевірила і з`ясувала, в яких відносинах перебувають як батько, так і мати, з дітьми, які кожен із них створив умови для дітей, які зусилля кожен із батьків докладає для забезпечення та розвитку дітей (т. 1, а. с. 63-65).

З урахуванням того, що ОСОБА_2 , яка проживає у місті Долина і яка просила визначити місце проживання дітей за місцем свого проживання, а також того, що Долинська міська рада уже надала висновок визначення місця проживання дітей саме на виконання ухвали суду першої інстанції, підстави вважати, що районний суд порушив норми процесуального права, відсутні.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення та постанову судів попередніх інстанцій - без змін, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка її подала.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 13 грудня 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 08 червня 2022 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді В. І. Крат

Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук