Постанова

Іменем України

30 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 344/1063/21

провадження № 61-18134св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Івано-Франківської міська рада, ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Івано-Франківської міської ради на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 07 червня 2021 року в складі судді Атаманюка Б. М. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 11 жовтня 2021 рокув складі колегії суддів: Томин О. О., Девляшевського В. А., Пнівчук О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Микитинецької сільської ради Івано-Франківської міської ради, правонаступником якої є Івано-Франківська міська рада, та ОСОБА_2 , у якому просила:

визнати незаконним та скасувати рішення Микитинецької сільської ради Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області шостого демократичного скликання (двадцять першої сесії) від 20 грудня 2012 року № 281-21/2012 «Про розгляд звернення підприємця ОСОБА_2 щодо виготовлення проекту землеустрою»;

визнати незаконним та скасувати рішення Микитинецької сільської ради Івано-Франківської міськради Івано-Франківської області шостого демократичного скликання (сорок другої сесії) від 30 липня 2015 року № 528-42/2015 «Про розгляд звернення підприємця ОСОБА_2 щодо затвердження експертно-грошової оцінки земельної ділянки несільськогосподарського призначення»;

визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, загальною площею 0, 0233 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2610193001:15:002:0399, від 25 серпня 2015 року, укладений між Микитинецькою сільською радою Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та скасувати державну реєстрацію цього договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Позовні вимоги обґрунтувала тим, що вона є власником 60/100 частин цегляного одноповерхового приміщення площею 110,8 кв.м торгового комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташованого по АДРЕСА_1 . Співвласником інших 40/100 частин цього приміщення був ОСОБА_3 .

Земельна ділянка, на якій розташоване це приміщення, перебувала в оренді на підставі укладеного в 2006 році між ОСОБА_4 та Микитинецькою сільською радою Івано-Франківської міськради, за її згодою, договору оренди земельної ділянки.

У 2014 році їй стало відомо, що ОСОБА_4 свою частку приміщення подарував ОСОБА_2 , після чого вона домовилася з останнім, що він укладе новий договір оренди земельної ділянки, а вона відшкодує йому половину понесених витрат.

Однак, у 2019 році вона дізналася, що на підставі оспорюваних рішень сільської ради земельна ділянка, на якій розташована частина належного їй приміщення, передана ОСОБА_2 у власність.

Вважала, що договір купівлі-продажу земельної ділянки від 25 серпня 2015 року укладений з порушенням статей 120 128 ЗК України, а передача у власність спірної земельної ділянки ОСОБА_2 порушує її право як власника частини приміщення на отримання у користування чи у власність земельної ділянки для його обслуговування.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 07 червня 2021 року, залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 11 жовтня 2021 року, позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення Микитинецької сільської ради Івано-Франківської міськради Івано-Франківської області шостого демократичного скликання (двадцять першої сесії) від 20 грудня 2012 року № 281-21/2012 «Про розгляд звернення підприємця ОСОБА_2 щодо виготовлення проекту землеустрою».

Визнано незаконним та скасовано рішення Микитинецької сільської ради Івано-Франківської міськради Івано-Франківської області шостого демократичного скликання (сорок другої сесії) від 30 липня 2015 року № 528-42/2015 «Про розгляд звернення підприємця ОСОБА_2 щодо затвердження експертно-грошової оцінки земельної ділянки несільськогосподарського призначення»;

Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, загальною площею 0, 0233 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2610193001:15:002:0399, від 25 серпня 2015 року, укладений між Микитинецькою сільською радою Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та скасовано державну реєстрацію цього договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Додатковим рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29 червня 2021 року стягнено з Івано-Франківської міської ради на користь ОСОБА_1 витрати за оплату судового збору у розмірі 2 724,00 грн та 750,00 грн витрат на виготовлення план-схеми, а також стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати за оплату судового збору в розмірі 908,00 грн та 750,00 грн витрат на виготовлення план-схеми.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що при прийнятті оспорюваних рішень та укладенні договору купілі-продажу органом місцевого самоврядування не були враховані розміри та площа спірної земельної ділянки по відношенню до пропорційності часток співвласників нерухомого майна, яке знаходиться на цій земельній ділянці, що призвело до порушення права іншого співвласника нерухомого майна (позивача), на набуття у власність пропорційної частки земельної ділянки.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У листопаді 2021 року Івано-Франківська міська рада надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 07 червня 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 11 жовтня 2021 року й ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Підставами касаційного оскарження судових рішень зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року в справі № 6-1486цс15, від 23 серпня 2017 року в справі № 6-1320цс17 та в постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року в справі № 565/1145/17, від 17 жовтня 2019 року в справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року в справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року в справі № 450/1383/18, від 26 січня 2021 року в справі № 752/11156/18.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували, що передача земельної ділянки у власність ОСОБА_2 здійснена з дотриманням вимог закону і позивач звернулася до суду з цим позовом з пропуском позовної давності, тому помилково задовольнили позов.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 10 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

14 січня 2022 року справа № 344/1063/21 надійшла до Верховного Суду.

ОСОБА_1 надіслала відзив на касаційну скаргу, у якому зазначає про законність ухвалених судових рішень та відсутність підстав для їх скасування.

Ухвалою Верховного Суду від 22 листопада 2022року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судами

Суди встановили, що на підставі договору купівлі-продажу від 28 жовтня 2003 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності належало цегляне одноповерхове приміщення площею 110,8 кв.м, що становить 5,25% від загальної площі торгового комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташоване по АДРЕСА_1 , а саме ОСОБА_1 - 60/100 частин приміщення, а ОСОБА_3 - 40/100 частин.

Нотаріально засвідчено заявою від 10 лютого 2005 року ОСОБА_1 надала згоду ОСОБА_3 на укладення договору оренди земельної ділянки по АДРЕСА_1 на його ім`я та на його розсуд.

29 квітня 2006 року між Микитинецькою сільською радою Івано-Франківської міської ради та ОСОБА_3 укладено договір оренди землі, згідно з яким останній прийняв в оренду вищевказану земельну ділянку площею 0,0169 га строком на п`ять років.

28 квітня 2012 року на підставі договору дарування ОСОБА_3 передав безплатно у власність ОСОБА_2 належні йому 40/100 частин торгових приміщень по АДРЕСА_1 .

Рішенням Микитинецької сільської ради від 20 грудня 2012 року № 281-21/2012 надано дозвіл підприємцю ОСОБА_2 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0940 га для обслуговування нежитлових приміщень по АДРЕСА_1 .

Рішенням Микитинецької сільської ради від 26 червня 2014 року № 72-34/2014 затверджено підприємцю ОСОБА_2 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0233 га для обслуговування нежитлових приміщень по АДРЕСА_1 та вирішено передати земельну ділянку в оренду.

18 липня 2014 року на підставі вказаного рішення між Микитинецькою сільською радою та ОСОБА_2 укладено договір оренди землі строком на п`ять років.

Рішенням Микитинецької сільської ради від 23 квітня 2015 року № 444-40/2015 надано дозвіл підприємцю ОСОБА_2 на виготовлення проекту про експертно-грошову оцінку земельної ділянки площею 0,0233 га для обслуговування нежитлових приміщень торгового комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по АДРЕСА_1 .

У червні 2015 року ПП «Західземпроект» складено звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки несільськогосподарського призначення ОСОБА_2 .

Рішенням Микитинецької сільської ради від 30 липня 2015 року № 528-42/2015 затверджено вищевказаний звіт та вирішено продати у власність підприємцю ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0233 га по АДРЕСА_1 на затверджених цим рішенням умовах договору купівлі-продажу.

Також між Микинецькою сільською радою та ОСОБА_2 було укладено договір про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки, що підлягає продажу власнику нерухомого майна.

На підставі цього рішення 25 серпня 2015 року між Микитинецькою сільською радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу вищевказаної земельної ділянки (кадастровий номер 2610193001:15:002:0399).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до пунктів 2 та 10 частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання правочину недійсним та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).

У частині першій статті 203, частині першій статті 215 ЦК України зазначено, що зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог чинності правочину є підставою недійсності відповідного правочину.

Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України (тут і далі в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з частиною другою статті 128 ЗК України громадяни та юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади або сільської, селищної, міської ради чи державного органу приватизації. У заяві (клопотанні) зазначаються місце розташування земельної ділянки, її цільове призначення, розміри та площа, а також згода на укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.

До заяви (клопотання) додаються: а) документ, що посвідчує право користування земельною ділянкою (у разі його наявності), та документи, що посвідчують право власності на нерухоме майно (будівлі та споруди), розташоване на цій земельній ділянці (у разі наявності на земельній ділянці будівель, споруд); б) копія установчих документів для юридичної особи, а для громадянина - копія документа, що посвідчує особу.

Частиною другою статті 134 ЗК України передбачено, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Установивши, що на момент прийняття Микитинецькою сільською радою оспорюваних рішень та укладення з ОСОБА_2 договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки на цій земельній ділянці було розташоване належне позивачу на праві власності нежитлове приміщення, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про те, що Микитинецька сільська рада не мала права продавати земельну ділянку без з`ясування її правового статусу та забезпечення прав власників об`єктів нерухомого майна, у зв`язку з чим правильно задовольнив позов.

Такі висновки судів відповідають висновку, викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2018 року в справі № 439/212/14-ц та не суперечать висновкам, викладеним Верховним Судом у зазначених у касаційній скарзі постановах.

Доводи касаційної скарги щодо пропуску позовної давності колегія суддів не бере до уваги з огляду на таке.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до частин першої та п`ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частиною першої статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суди встановили, що про порушення своїх прав на земельну ділянку внаслідок прийняття оскаржуваних рішень та укладення спірного договору купівлі-продажу позивач дізналася у 2019 році, про що свідчить лист Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 04 липня 2019 року. Будь-яких доказів на спростування цих обставин відповідачі не надали.

Таким чином, враховуючи, що жодних доказів обізнаності позивача про порушення її права на земельну ділянку до 2019 року матеріали справи не містять, обґрунтованими є висновки судів про відсутність підстав для застосування позовної давності й доводи касаційної скарги цього не спростовують, оскільки фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів у справі, що в силу положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріально і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті й законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстав для їх скасування немає.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Івано-Франківської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 07 червня 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 11 жовтня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. ЧервинськаСудді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов