Постанова

Іменем України

02 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 344/10870/18

провадження № 61-2498св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач),

суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Франківськміськбуд»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02 жовтня 2019 року у складі судді Татарінової О. А. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 13 січня 2020 року у складі колегії суддів: Ясеновенко Л. В., Мелінишин Г. П., Горейко М. Д.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Франківськміськбуд» (далі - ТОВ «Франківськміськбуд», товариство) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про розірвання договору купівлі-продажу.

Позовні вимоги ТОВ «Франківськміськбуд» мотивовані тим, що 07 березня 2013 року між сторонами було укладено договір купівлі-продажу № Ф/Н150-69А, за умовами якого продавець (позивач), який виконував функції забудовника, зобов`язувався передати у власність покупця (відповідача) об`єкт нерухомого майна, який буде створений (набутий) продавцем у майбутньому, а покупець зобов`язалася прийняти цей об`єкт відповідно до умов цього договору та оплатити його.

Відповідно до договору об`єктом нерухомого майна є майнові права на двокімнатну квартиру за проектним № 69А на десятому поверсі проектною площею 68,45 кв.м за будівельною адресою: АДРЕСА_1 (станом на час подання позову будинок отримав адресу: АДРЕСА_1 ). Вартість одного квадратного метра загальної площі визначена договором в сумі 3 800,00 грн та загальна сума договору становила 260 110,00 грн, при цьому, загальна сума договору може бути змінена виходячи з фактичної загальної площі об`єкта нерухомого майна.

Проте відповідач самовільно без відома забудовника та без будь-якої погодженої містобудівної документації збільшила загальну та житлову площу цієї квартири шляхом втручання в конструктивні елементи житлового будинку. Нею було здійснено демонтаж конструктивних елементів даху житлового будинку та захоплено частину горища, яку приєднано до квартири АДРЕСА_1 . В результаті такої самовільної перебудови об`єкт нерухомого майна за договором купівлі-продажу- двокімнатна квартира площею 68,45 кв.м перестав існувати, натомість з`явився новий об`єкт - дворівнева чотирикімнатна квартира загальною площею 166,9 кв.м.

Виявивши такі зміни та враховуючи умови договору щодо можливості зміни загальної суми договору, виходячи з фактичної загальної площі об`єкта нерухомого майна, товариство звернулося до відповідача щодо сплати боргу за збільшення загальної площі квартири та розірвання договору у випадку відмови від погашення заборгованості, тобто як відмови від договору.

Посилаючись на висновки за результатами проведеної на його замовлення будівельно-технічної експертизи та недоплату відповідачем згідно з умовами договору вартості квартири, тобто недосягнення сторонами згоди щодо приведення умов договору у відповідність з істотними обставинами, позивач просило розірвати укладений між сторонами договір купівлі-продажу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02 жовтня 2019 року позов ТОВ «Франківськміськбуд» задоволено.

Розірвано договір купівлі-продажу від 07 березня 2013 року № Ф/Н150-69А, укладений між ТОВ «Франківськміськбуд» та ОСОБА_1 .

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач здійснила реконструкцію квартири балками та за власні кошти здійснила монтаж двох мансардних вікон в даху будинку, а належних доказів про те, що така реконструкція була здійснена з відповідною дозвільною документацію та зі згоди позивача відповідачем суду не надано. При цьому, на час розгляду справи квартира, яка була предметом договору, не відповідає запроектованій площі.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 13 січня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02 жовтня 2019 року - без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновки суду першої інстанції повністю відповідають встановленим обставинам справи, є законними та обґрунтованими.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У січні 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У касаційній скарзі заявник посилається на те, що судами при розгляді справи порушено вимоги статей 76 - 78 81 83 ЦПК України, а також неправильно застосовано положення статей 256 509 526 652 ЦК України, Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень. Заявник посилається на те, що суд здійснив розгляд справи щодо об`єкту нерухомого майна який ніколи не був власністю позивача, а замовником будівництва та орендарем земельної ділянки на якій споруджено спірний об`єкт є Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області, яке до участі у справі не залучене.

Також заявник у касаційній скарзі звертає увагу касаційного суду на те, що позивач як на підставу позову посилався на положення частини першої та другої статті 652 ЦК України, а також в якості доказу надав висновок експерта, який керівником експертної установи було відкликано ще на стадії судового розгляду справи. Пізніше позивачем було подано інший висновок експерта у якому не надано чітких відповідей на поставлені питання та взагалі не вказано про те, що будь-які перебудови даху, реконструкцію будинку, зміну фасаду взагалі мали місце та такі зміни вчинила безпосередньо відповідач, чим порушила умови договору.

Заявник наголошує у касаційній скарзі, що відповідно до доданого до матеріалів справи витягу з Технічного паспорту з поверховим планом мансардного поверху та експлікацією до плану на квартирний (багатоповерховий) будинок (на цілий будинок) площа спірної квартири становить 75,6 кв.м, проте такий технічний паспорт експертом не був взятий до уваги.

Також судом безпідставно відхилена її заява про застосування позовної давності, оскільки позивач ввів в експлуатацію будинок ще у квітні 2014 року, натомість до суду з позовом звернувся лише у липні 2018 року.

Разом з цим заявник звертає увагу на те, що позивач здійснював підрядні роботи з будівництва будинку АДРЕСА_1 та не є власником такого.

До того ж відповідно до довідки, виданої на її ім`я 17 липня 2014 року позивачем вказано, що згідно інвентарної справи площа квартири становить 75,6 кв.м. Довідкою від 01 грудня 2015 року підтверджено, що ще станом на 01 грудня 2015 року ОСОБА_1 оплатила вартість квартири згідно з договором № Ф/Н150-69А в сумі 287 280,00 грн, площа квартири, що оплачена за договором становить 75,6 кв.м, отже заявник вказує, що зобов`язання за договором виконані нею у повному обсязі та зобов`язання припинилось його виконанням.

Ухвалою Верховного Суду від 10 березня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та витребувано справу.

Інші учасники справи не скористались своїм правом на надання відзиву (заперечень) на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами установлено, що 07 березня 2013 року між ТОВ «Франківськміськбуд» і ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу № Ф/Н 150-69А, відповідно до умов договору продавець (позивач), який виконує функції забудовника, зобов`язався передати у власність покупцю (відповідачу) об`єкт нерухомого майна, який буде створений у майбутньому, а останній зобов`язується прийняти цей об`єкт та оплатити його вартість.

Об`єктом нерухомого майна за договором до завершення будівництва та введення в експлуатацію є майнові права на квартиру з проектним номером 69А на 10-му поверсі проектною площею 68,45 кв. м житлового будинку за будівельною адресою АДРЕСА_1 .

Сторони погодили те, що право власності покупця на квартиру виникає з моменту завершення будівництва, виконання покупцем усіх зобов`язань за договором купівлі-продажу, після прийняття його в експлуатацію і підлягає державній реєстрації.

Згідно з пунктом 1.4 договору строк створення об`єкта нерухомого майна та введення його в експлуатацію, передбачений проектною документацією, -2013 рік.

На час розгляду справи об`єкт нерухомого майна замість проектної отримав нову адресу - квартира АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки ТОВ «Франківськміськбуд» від 17 квітня 2014 року відповідач сплатила на виконання договору грошові кошти в сумі 135 910,00 грн; заборгованість на вказану дату становить 151 370,00 грн, яку вона 01 грудня 2015 року погасила. Всього ОСОБА_1 сплатила 287 280,00 грн.

Відповідно до пунктів 3.1.1 та 3.1.2 договору продавець зобов`язується передати у власність покупця об`єкт нерухомого майна і всі необхідні документи для подальшої державної реєстрації не пізніше, ніж через три місяці після строку, зазначеного в пункті 1.4 цього договору, за взаємопогодженими двосторонніми актами приймання-передачі за договором купівлі-продажу і виконання робіт.

Продавець зобов`язується підготувати всі необхідні документи для проведення покупцем державної реєстрації права власності та об`єкт нерухомого майна за цим договором.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 13 вересня 2017 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 26 жовтня 2017 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Франківськміськбуд» про зобов`язання виконати умови договору, позов задоволений. Зобовязано ТОВ «Франківськміськбуд» виконати умови договору купівлі-продажу № Ф/Н 150-69А від 07 березня 2013 року, а саме:

- підписати з ОСОБА_1 акт приймання-передачі квартири АДРЕСА_1 ;

- надати ОСОБА_1 документи, необхідні для оформлення права власності на квартиру АДРЕСА_1 ; акт приймання-передачі квартири АДРЕСА_1 ; довідку (виписку) із переліку осіб, які брали участь в інвестуванні (фінансуванні) об`єкта будівництва та за якими здійснюється державна реєстрація прав, видану ТОВ «Франківськміськбуд» про участь ОСОБА_1 в інвестуванні (фінансуванні) об`єкта будівництва квартири АДРЕСА_1 ; завірену ТОВ «Франківськміськбуд» копію документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку, на якій збудовано житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 ; завірену ТОВ «Франківськміськбуд» копію декларації про готовність об`єкта до експлуатації, прийнятої органом Держархбудконтролю а саме будинку по АДРЕСА_1 ; завірену ТОВ «Франківськміськбуд» копію рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради «Про присвоєння поштових адрес», щодо будинку по АДРЕСА_1 .

Постановою Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 344/5570/17 (провадження № 61-27476св18), рішення Івано-Франківського міського суду від 13 вересня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 26 жовтня 2017 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Зобов`язальні відносини, як і інші цивільні правовідносини, виникають з обставин, визначених законом як юридичні факти.

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків серед юридичних фактів є, зокрема, договори та інші правочини.

За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Підстави для зміни або розірвання договору визначені у статті 651 ЦК України.

Так, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно частини першої статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав. Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом. До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.

Майном як особливим об`єктом вважаються річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю та визнаються речовими правами (стаття 190 ЦК України).

Майновими визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, в тому числі права, які є складовою частиною права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права та право вимоги.

Майнове право, яке можна визначити як право очікування, є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, необхідними й достатніми для засвідчення правомочності його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Отже, новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього.

Згідно з частиною першою статті 691 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов,- за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Частиною першою статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, не встановив у повному обсязі фактичні обставини, що мають суттєве значення для її вирішення, не надав належної оцінки наданим сторонами доказам у їх сукупності та дійшов передчасного висновку про задоволення позову з підстав, викладених у судовому рішенні.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції не перевірив належним чином чи мало місце порушення умов договору купівлі-продажу зі сторони покупця, яке тягне за собою розірвання цього договору.

Поза увагою судів залишилось повідомлення позивача про сплату боргу та розірвання договору від 05 квітня 2017 року (а.с. 19 том 1), зі змісту якого вбачається, що позивач вимагав від останньої оплати вартості надлишкових квадратних метрів спірної квартири, проте не вказував чи таке збільшення було виконане останньою за власний кошт або ця площа збільшилась внаслідок дій позивача, на які відповідач погодилась.

Судами не перевірено належним чином чи введений будинок АДРЕСА_1 в експлуатацію, хто є власником балансоутримувачем цього будинку, оскільки відповідно до декларації про готовність об`єкта до експлуатації (а.с. 109-114 том 1) замовником будівництва цього будинку було Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області, яке до участі у справі не залучено. Крім того відповідно до експлікації приміщень до плану квартирного (багатоповерхового) будинку АДРЕСА_1 (а.с. 118-122 том 1) мансардна квартира АДРЕСА_1 має загальну площу 75,6 кв.м, житлову площу - 32,3 кв.м, за яку відповідач повністю розрахувалась.

Також не з`ясовано чи передбачав проект будинку наявність горішнього поверху або мансарди у спірному будинку, чи належать ці приміщення (за наявності) до допоміжних або навпаки входять до складу окремих квартир.

Разом з цим суди першої та апеляційної інстанцій належним чином не визначились з характером спірних правовідносин, не з`ясували чи має право позивач на захист порушеного права у обраний ним спосіб, зокрема, шляхом розірвання договору, також не встановили чи припинились правовідносини сторін за цим договором, адже постановою Верховного Суду від 05 грудня 2018 року встановлено підтверджений факт оплати позивачем вартості 75,6 кв.м спірного житлового приміщення, що не заперечувалось сторонами при розгляді цієї справи.

До того ж відповідно до копії оспорюваного договору (а.с. 7-8 том 1) умови цього договору не передбачають такої підстави для розірвання договору як відмова відповідача доплатити вартість квартири згідно вимог пункту 2.4 договору з мотивів наведених позивачем.

Суди першої та апеляційної інстанцій, беручи до уваги висновок експерта Марченкова Г. Г. від 15 травня 2019 року № 15/19з, залишили поза увагою, що попередній висновок № 027/БТ-18 судової будівельно-технічної експертизи за заявою ТОВ «Франківськміськбуд», складений 09 липня 2018 року судовим експертом СЕФ «Експо-Фірма» Марченковим Г. Г. (філія Українського центру післяаварійного захисту «Експерт-Сервіс») було відкликано, натомість на розгляд експертові були поставлені ті ж самі питання та надані ті самі матеріали.

Варто зауважити, що перевірка дотримання будівельних норм при переплануванні/реконструкції можлива лише шляхом вирішення питань, які потребують спеціальних знань в області будівництва.

В силу повноважень суду касаційної інстанції усунути ці недоліки під час касаційного розгляду неможливо.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати, що справа № 344/5570/17 перебуває на розгляді у суді першої інстанції та остаточне рішення не ухвалене.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно положень статті 400 ЦПК України щодо меж розгляду справи касаційним судом Верховний Суд позбавлений можливості ухвалити нове рішення у цій справі, оскільки для його ухвалення необхідно встановити обставини, що не були встановлені в рішеннях судів попередніх інстанцій.

Відповідно до пункту 1 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи, що судами першої та апеляційної інстанцій не встановлені фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, ухвалені ними судові рішення не можуть вважатися законними і обґрунтованими, а тому підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, після чого ухвалити судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд направляє справу на новий судовий розгляд та не ухвалює нове рішення, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 400 406 409 411 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02 жовтня 2019 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 13 січня 2020 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. О. Кузнєцов Судді:В. С. Жданова В. М. Ігнатенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов