Постанова

Іменем України

01 квітня 2020 року

м.Київ

справа № 344/11071/17

провадження № 61-15940св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі:

головуючого Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач військовий прокурор Івано-Франківського гарнізону в інтересах держави Міністерства оборони України в особі військової частини НОМЕР_1 ,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Військового прокурора Івано-Франківського гарнізону в інтересах держави Міністерства оборони України в особі Військової частини НОМЕР_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області, у складі судді Польської М. В., від 01 лютого 2019 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Ясеновенко Л. В., Мелінишин Г. П., Пнівчук О. В., від 29 липня 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2017 року військовий прокурор Івано-Франківського гарнізону в інтересах держави Міністерства оборони України в особі військової частини НОМЕР_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок злочину.

Позовна заява мотивована тим, що 18 вересня 2015 року старший інструктор-пілот військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 , виконуючи тренувальний політ на літаку Л-39 (бортовий номер 74; заводський номер НОМЕР_2 ) при здійсненні кінцевого елементу польоту вчасно не зорієнтувався та допустив грубе приземлення літака за 178 метрів від початку злітно-посадкової смуги аеродрому Івано-Франківська, що призвело до пошкодження елементів конструкції літака та завдало шкоди військовій частині НОМЕР_1 на суму 490286,00 грн.

Вироком Івано-Франківського міського суду від 10 серпня 2017 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 367 КК України та призначено покарання із застосуванням статті 69 КК України у виді штрафу у розмірі 5100,00 грн без позбавлення права обіймати певні посади та займатися певною діяльністю.

Посилаючись на зазначені обставини та вказуючи про те, що військовою частиною не подана позовна заява до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди і останній не відшкодував її у добровільному порядку, прокурор просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь військової частини НОМЕР_1 490286,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 01 лютого 2019 року військовому прокурору Івано-Франківського гарнізону в інтересах держави Міністерства оборони України в особі військової частини НОМЕР_1 відмовлено у задоволенні заявлених позовних вимог.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що з вини відповідача, як працівника військової частини НОМЕР_1 , була завдана шкода на суму 490286,00 грн, що підтверджено вироком суду і така шкода підлягає до відшкодування за положеннями КЗпП України. Однак з позовом до суду прокурор звернувся 31 серпня 2017 року, тоді як акт про результати службового розслідування по факту пошкодження літака було складено 10 червня 2016 року і саме з цього часу військовій частині стало відомо про заподіяну майнову шкоду. Таким чином, позивач звернувся до суду з цим позовом з пропуском передбаченого статтею 233 КЗпП України строку.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 29 липня 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, виходив із того, що місцевий суд правильно визначився з правовідносинами, які виникли між сторонами, та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правильного висновку про те, що ОСОБА_1 має відшкодувати шкоду, завдану державі в особі військової частини НОМЕР_1 як її працівник, і він несе відповідальність за шкоду, завдану при виконанні трудових обов`язків, однак військовий прокурор звернувся до суду з цим позовом по за межами строків, визначених статтею 233 КЗпП України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У серпні 2019 року військовим прокурором Івано-Франківського гарнізону в інтересах держави Міністерства оборони України в особі військової частини НОМЕР_1 подано касаційну скаргу, в якій заявник просить скасувати рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01 лютого 2019 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 29 липня 2019 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимоги, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Доводи касаційної скарги обґрунтовано тим, що судами не враховано, що право на звернення до суду з цим позовом виникло після набрання чинності вироку Івано-Франківського міського суду від 10 серпня 2017 року, яким ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 367 КК України (справа № 344/4843/17). Саме така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 183/7497/15 (провадження № 61-13757св18).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

28 серпня 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.

20 березня 2020 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Доводи відзиву на касаційну скаргу

ОСОБА_1 у відзиві на касаційну скаргу вказує на правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до трудової угоди від 02 червня 2014 року ОСОБА_1 прийнятий на роботу старшим інструктором-пілотом військової частини НОМЕР_1 безстроково (а.с. 8).

18 вересня 2015 року старший інструктор-пілот військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 , виконуючи тренувальний політ на літаку Л-39 (бортовий номер НОМЕР_3 заводський номер НОМЕР_2 ), при здійсненні кінцевого елементу польоту вчасно не зорієнтувався та допустив грубе приземлення літака за 178 метрів від початку злітно-посадкової смуги аеродрому Івано-Франківська, що призвело до пошкодження елементів конструкції літака та завдало шкоди військовій частині НОМЕР_1 у розмірі 490286,00 грн.

03 жовтня 2015 року командувачем Повітряних Сил Збройних Сил України було затверджено акт розслідування серйозного інциденту з літаком Л-39 (бортовий номер 74; заводський номер НОМЕР_2 ) з висновком про те, що за попередньою оцінкою технічного стану літака останній підлягає відновленню (а.с. 22-25).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 13 квітня 2016 року призначено комісію для розслідування причин та умов, що сприяли факту пошкодження літака (а.с. 29).

Актом від 10 червня 2016 року про результати службового розслідування по факту пошкодження літака Л-39 (бортовий номер 74; заводський номер НОМЕР_2 ), затвердженого командиром військової частини НОМЕР_1 , встановлено порушення ОСОБА_1 положень пункту 134 глави 2 Керівництва з льотної експлуатації літака Л-39 «Уход на второй круг», а саме не подання команди льотчику на ухід на друге коло при виправленні розрахунку на посадку або при грубій помилці в заході по ЗПС. Цим актом визначено розмір заподіяної шкоди 490286,00 грн (а.с. 9-19).

Вироком Івано-Франківського міського суду від 10 серпня 2017 року (справа № 344/4843/17) ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 367 КК України та призначено покарання із застосуванням статті 69 КК України у виді штрафу у розмірі 5100,00 грн без позбавлення права обіймати певні посади та займатися певною діяльністю (а.с. 32-33).

07 червня 2018 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про застосування наслідків пропуску строку позовної давності (а.с. 47-52).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положеньстатей 1 і 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у редакції від 30 липня 2015 року (тут і надалі), військовослужбовці цеособи, які проходять військову службу, що є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами (частина четверта статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»).

Окремі військові посади в мирний час можуть заміщатися (на умовах строкового трудового договору) цивільними особами у порядку, встановленому Міністерством оборони України, або резервістами в порядку, встановленому Генеральним штабом Збройних Сил України (частина третя статті 6 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»).

Правові та організаційні засади заміщення в мирний час окремих військових посад Збройних Сил України цивільними особами визначено у Порядку заміщення в мирний час окремих військових посад у Збройних Силах України цивільними особами (на умовах строкового трудового договору) (далі Порядок), затвердженим Наказом Міністерства оборони України № 902 від 24 грудня 2013 року, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14 січня 2014 року за № 45/24822, який був чинний на час спірних правовідносин.

Положеннями пунктів 1.2-1.4 Порядку визначено, що у Збройних Силах України в мирний час можуть заміщатися цивільними особами окремі військові посади, які включені уТимчасовий перелік військових посад Збройних Сил України, які в мирний час можуть заміщатися цивільними особами (на умовах строкового трудового договору), у тому числі посади, укомплектовані військовослужбовцями-жінками, на період їх відпусток у зв`язку з вагітністю та пологами, а також посади, укомплектовані військовослужбовцями на період їх відпусток по догляду за дитиною.

Військова посада може бути заміщена лише працівником, який не є державним службовцем та має споріднену спеціальність, що відповідає коду посади відповідно до Класифікатора професій (КП ДК 003:2010), затвердженогонаказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28 липня 2010 року № 327.

Регулювання трудових відносин працівників, які заміщують військові посади, здійснюється відповідно до чинного законодавства.

Отже, особа, яка працює за строковим трудовим договором, який укладено відповідно до вимог частини третьої статті 6Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», заміщає у мирний час окрему військову посаду у Збройних Силах України, несе відповідальність у порядку, визначеному трудовим законодавством.

У справі, що переглядається, позов пред`явлено військовим прокурором Івано-Франківського гарнізону в інтересах держави Міністерства оборони України в особі військової частини НОМЕР_1 до фізичної особи про відшкодування майнової шкоди, завданої нею під час проходження військової служби.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не є військовослужбовцем, продовжує працювати у військової частини НОМЕР_1 на підставі укладеної трудової угоди.

Відповідно до частини першої статті 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків.

Пунктом 3 частини першої статті 134 КЗпП України (у редакції, чинній станом на 18 вересня 2015 року) визначено, що відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку.

Для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди (частина третя статті 233 КЗпП України).

Відповідно до статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Строк звернення до суду у справах щодо трудових правовідносин врегульовано нормами КЗпП України, а не нормами ЦК України.

Місцевий суд, розглядаючи даний спір, правильно вказав про те, що при вирішенні спору щодо відшкодування шкоди, завданої діями працівника, підлягає перевірці факт додержання позивачем установленого статтею 233 КЗпП України річного строку з дня виявлення заподіяної працівником шкоди для звернення до суду з позовом про її відшкодування.

Встановлений частиною третьою цієї статті строк застосовується і при зверненні до суду вищестоящого органу (частина четверта статті 233 КЗпП України).

За загальним правилом днем виявлення шкоди слід вважати день, коли власнику або уповноваженому ним органу стало відомо про наявність шкоди, завданої працівником.

Ухвалення судом вироку чи іншого судового рішення у рамках кримінального провадження, яким відповідача визнано винним, не усуває юридичного значення доведених до відома юридичної особи або органу державного управління актів, висновків та інших документів, що підтверджують початок перебігу встановленого частиною третьою статті 233 КЗпП України строку звернення до суду.

Встановлено, що ОСОБА_1 свою вину не заперечував ні під час виникнення події пошкодження літака під час тренувального польоту, ні під час розгляду кримінального провадження.

Таким чином, місцевий суд дійшов правильного висновку, що день ухвалення вироку стосовно відповідача, не вважається днем виявлення заподіяної ним шкоди, беручи до уваги наявність інших доказів доведеного факту завдання шкоди та його визнання заподіяної шкоди.

Аналогічний висновок викладено за результатами касаційного перегляду судових рішень у постанові Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 132/2083/16-ц (провадження № 61-7240св18).

Разом із тим,доводи заявника про незастосування правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у справі № 183/7497/15 (провадження № 61-13757св18), є безпідставними, оскільки у цій справі розглядався спір щодо відшкодування майнової шкоди між правонаступником банку та звільненим працівником, вина якого була встановлена у кримінальному провадженні. Отже, обставини та правовідносини у цій справі не є тотожними з обставинами та правовідносинами у справі, яка є предметом перегляду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд першої інстанції виконав вимоги статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно дослідив і оцінив докази та встановив обставини у справі.

Апеляційний суд відповідно до вимог статті 367 ЦПК України перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у місцевому суді, та обґрунтовано залишив вказане рішення без змін.

За правилами частин першої, другої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 402 409 410 415 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу військового прокурора Івано-Франківського гарнізону в інтересах держави Міністерства оборони України в особі військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01 лютого 2019 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 29 липня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. С. ВисоцькаСуддіА. І. ГрушицькийІ. В. ЛитвиненкоВ. В. СердюкІ. М. Фаловська