Постанова

Іменем України

09 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 344/14666/21

провадження № 61-4540св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

відповідач - ОСОБА_4 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01 грудня 2021 року у складі судді Кіндратишин Л. Р. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 18 квітня 2022 року у складі колегії суддів: Пнівчук О. В., Девляшевського В. А., Томин О. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду

з позовом до ОСОБА_4 про припинення права на частку у спільному майні.

Обґрунтовуючи позов, вказували, що вони та відповідачем є співвласниками однокімнатної квартири АДРЕСА_1 ,

у якій спільно проживають.

Протягом останнього року ОСОБА_4 своєю поведінкою створював умови

для неможливості співжиття, завдавав шкоди майну у квартирі, а згодом переїхав до іншого місця проживання.

Посилаючись на те, що ОСОБА_4 станом квартири не цікавиться, участі

в утриманні майна в належному стані та в проведенні поточного ремонту не бере, у квартирі не проживає, а проживає в іншому місці, на зв`язок з іншими співвласниками не виходить, позивачі просили позов задовольнити, припинити право власності ОСОБА_4 на 1/4 частки квартири АДРЕСА_1 та визнати за ними право власності на цю частку.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області

від 01 грудня 2021 року, залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 18 квітня 2022 року, в задоволенні позову відмовлено.

Кошти в сумі 36 567,40 грн, сплачені на депозитний рахунок суду як компенсація вартості частки нерухомого майна, повернено.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про ненадання позивачами доказів неправомірності дій відповідача або неможливості спільного проживання чи порушення ним правил співжиття, а єдине посилання на пошкодження квартири затопленням

не є обставиною, яка б свідчила про систематичність таких неправомірних дій.

Суд першої інстанції врахував відсутність у відповідача іншого житла, в тому числі такого, яке б належало йому на праві власності, а також будь-якого іншого постійного місця проживання, що б давало змогу стверджувати, що позбавлення відповідача права власності на частку у спірній квартирі не завдасть йому істотної шкоди.

Апеляційний суд погодився з таким висновком, наголосивши, що у цій справі немає підстав для застосування статті 365 ЦК України.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У травні 2022 року ОСОБА_4 подав до Верховного Суду касаційну скаргу,

в якій просить скасувати рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01 грудня 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 18 квітня 2022 року і ухвалити нове рішення

про задоволення позову.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 вказує на застосування в оскаржуваних судових рішеннях норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду

від 04 березня 2020 року у справі № 161/15144/19 (провадження

№ 61-22301св19), від 19 липня 2019 року у справі № 210/2236/15-ц (провадження № 61-33924св18).

Зазначає, що, на його думку, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, безпідставно відмовив у позові, не врахувавши те, що він визнав позовні вимоги в повному обсязі.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу

до касаційного суду не направили.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 07 червня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано справу з Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд встановив, що позивачі і відповідач є співвласниками однокімнатної квартири АДРЕСА_1 загальною площею 33,30 кв. м на підставі свідоцтва про право власності, виданого Госпрозрахункової групою з приватизації державного житлового фонду та витягу про реєстрацію права власності, виданого Івано-Франківським обласним Бюро технічної інвентаризації від 24 березня 2004 року №3161440, у рівних частках

по 1/4. Рішення про реєстрацію права власності прийняте 24 березня 2004 року.

Позивачі стверджують, що всі вони проживають у цій квартирі.

Суд також встановив, що відповідач не має іншого житла, в тому числі на праві власності, крім права власності на 1/4 частки спірної квартири. У поданих

до суду заявах адресою проживання відповідач зазначав адресу саме спірної квартири. За цією ж адресою він зареєстрований.

Обґрунтовуючи позов, позивачі зазначали про неможливість спільного проживання, неможливість поділу спірної квартири та на вказували

на незначний розмір частки відповідача у квартирі.

Вказували, що відповідач через своє недбальство пошкодив квартиру затопленням.

Інших доказів порушення відповідачем правил співжиття чи його неправомірної поведінки матеріали справи не містять.

Відповідач стверджував, що має намір придбати інше житло, проте таких доказів суду не надав.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частинами першою, другою статті 2 Цивільного процесуального кодексу України в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги (далі -

ЦПК України), завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод

чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції

в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

В ухвалі Верховного Суду від 07 червня 2022 року вказано, що касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції

в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Правовідносини, що виникли у цій справі, стосуються припинення права власності на частку у спільному майні. При цьому відповідач проти позову

не заперечував.

Вирішуючи питання правомірності висновків щодо відмови в задоволенні позову, касаційний суд враховує, що відповідно до статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника

та місцезнаходження майна.

Згідно зі статтею 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють

і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників передбачено у статті 365 ЦК України, якою визначено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена

в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном

є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки

на депозитний рахунок суду.

Тобто, стаття 365 ЦК України передбачає реалізацію права співвласників

на припинення права власності одного із співвласників на його частку

в спільному майні за наявності будь-якої з передбачених пунктами 1-3 частини першої цієї статті підстав, які є самостійними, але можуть бути застосовані

за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

З огляду на викладене при вирішенні позову, пред'явленого на підставі статті 365 ЦК України, визначальним для прийняття судом рішення є встановлення обставини про те, що припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників не завдасть шкоди особі, право власності на частку якої припиняється, а визначення істотності шкоди, яка може бути завдана співвласнику, право якого припиняється, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та технічних характеристик об`єкта, який є спільним майном.

Таке тлумачення відповідає сталій судовій практиці щодо застосування статті 365 ЦК України про примусове припинення частки у спільному майні.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду

від 18 грудня 2018 року у справі № 908/1754/17 (провадження № 12-180гс18),

у постанові Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 344/120/16-ц (провадження № 61-22129св19) та у постановах Верховного Суду України

від 16 січня 2012 року у справі № 6-81цс11, від 02 липня 2014 року у справі

№ 6-68цс14, від 23 листопада 2016 року у справі № 6-1943цс16.

Слід зазначити, що правомірність дій суду при встановленні вказаної вище обставини оцінюється з точки зору відповідності принципу об`єктивності

і неупередженості, диспозитивності цивільного судочинства, завданням

та основним засадам цивільного судочинства, а саме справедливому, неупередженому та своєчасному розгляду і вирішенню цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод

чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У цій справі позивачі звернулись до суду з позовом про припинення права власності відповідача ОСОБА_4 на частку у спільному майні, але суд дійшов висновку, що таке припинення завдасть ОСОБА_4 шкоди.

Крім того, з огляду на встановлені обставини справи, касаційний суд звертає увагу на те, що у разі визнання позову з таким змістом позовних вимог сторони мали право обрати інший спосіб врегулювання спору. Адже відповідач позов визнав, що свідчить про те, що порушення прав позивачів, яке б потребувало судового захисту, не виникло.

Такий висновок відповідає частинам першій, другій статті 319 ЦК України, згідно з якими власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном

на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Доводи касаційної скарги правильність висновків судів не спростовують, оскільки сама по собі наявність однієї з обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України, за умови встановлення судом,

що припинення права власності відповідача на частку у спільному майні може завдати істотної шкоди його інтересам як співвласника, не може бути підставою для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги щодо неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду

від 04 березня 2020 року у справі № 161/15144/19, від 19 липня 2019 року

у справі № 210/2236/15-ц на увагу не заслуговують, оскільки ухвалені у цій справі рішення не суперечать цим висновкам.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі, тоді

як переоцінка вказаних доводів касаційним судом є недопустимою, оскільки відповідно до статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не може вдаватись до переоцінки доказів, так як встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є прерогативою судів першої

й апеляційної інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК Українисуд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки такі судові рішення

є законними та обґрунтованими, прийняті з дотриманням вимог процесуального та матеріального закону, а доводи касаційної скарги висновків судів

не спростовують.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної

чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

З огляду на те що суд касаційної інстанції рішення не змінює та не ухвалює нове, підстав для перерозподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області

від 01 грудня 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду

від 18 квітня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:С. Ю. Бурлаков В. М. Коротун М. Є. Червинська