ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2021 року

м. Київ

справа №344/15903/16-а

адміністративне провадження № К/9901/32655/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стародуба О.П.,

суддів - Єзерова А.А., Кравчука В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 03.04.2017 (суддя - Польська М.В.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2017 (судді - Мікула О.І., Курилець А.Р., Кушнерик М.П.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Івано-Франківської міської ради, виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Департамент житлової, комунальної політики та благоустрою Івано-Франківської міської ради про скасування постанови про адміністративне правопорушення,

в с т а н о в и в :

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

визнати протиправною та скасувати постанову №13/686 Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Івано-Франківської міської ради по справі про адміністративне правопорушення від 22.11.2016 про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.152 КУпАП, і накладення на нього адміністративного стягнення у розмірі 850 грн;

визнати протиправними дії Адміністративної комісії при виконавчому комітетові Івано-Франківської міської ради при прийнятті рішення про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 152 КУпАП;

стягнути на його користь судові витрати, в тому числі витрати на правову допомогу за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської міської ради.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 11.10.2016 представником сектору нагляду/відділу муніципальної інспекції з благоустрою Департаменту житлової, комунальної політики та благоустрою Івано-Франківської міської ради вручено припис від 11.10.2016 №2276 генеральному директору ТОВ «Легіс Віртус» Стефураку С.О. з вимогою усунути виявлені правопорушення щодо розміщення вивісок, а саме - порушення п. 16.1.5 Правил благоустрою м. Івано-Франківська (порушення порядку розміщення вивісок за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Вовчинецька, 68) у строк до 13.10.2016 шляхом пред`явлення дозвільних документів або проведення демонтажу вивіски. Припис отримав позивач, як представник юридичної особи, під розписку.

17.10.2016 представником сектору нагляду/відділу муніципальної інспекції з благоустрою Департаменту житлової, комунальної політики та благоустрою Івано-Франківської міської ради складено протокол №712, в якому зафіксовано порушення позивачем, заступником керівника ТОВ «Легіс Віртус», порядку розміщення вивісок за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Вовчинецька, 68.

За наслідками розгляду вказаного протоколу на засіданні Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Івано-Франківської міської ради, яке відбулося 22.11.2016, винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії №13/686, якою позивач притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.152 КУпАП та до нього застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн.

Крім того, судами встановлено, що позивач є першим заступником генерального директора ТОВ «Легіс Віртус» згідно наказу №7 від 03.05.2011, а також на час складання протоколу 17.10.2016 генеральний директор перебував у відрядженні та його обов`язки виконував позивач.

Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що постанова відповідача про накладення на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 152 КУпАП, є незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 03.04.2017, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2017, позов задоволено частково.

Визнано протиправною та скасовано постанову Адміністративної комісії виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №13/686 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 152 КУпАП, і накладення адміністративного стягнення у розмірі 850 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з місцевого бюджету на користь позивача судові витрати на правову допомогу в сумі 3382,50 грн.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог частково, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідачем не доведено, що в діях позивача наявні ознаки правопорушення, передбаченого ст.152 КУпАП, а тому його неправомірно притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн, у зв`язку з чим постанова у справі про адміністративне порушення серії №13/686 від 22.11.2016 є протиправною та підлягає скасуванню.

Судами частково задоволено витрати на правову допомогу у розмірі 3382,50 грн, які підтверджені документально, інші заявлені витрати судами визнано необґрунтованими, а тому в їх задоволенні відмовлено.

З ухваленими у справі рішеннями в частині відмови в задоволенні вимоги про стягнення витрат на правову допомогу не погодився позивач, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 3382,50 грн і прийняти нову постанову про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в повному обсязі.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що уклавши договір про надання правової допомоги з адвокатом, він реалізував своє право на правову допомогу та оплатив гонорар адвоката з розрахунком погодинної вартості його послуг. На підтвердження оплати суду надані відповідні докази, які підтверджують повну оплату послуг адвоката. Вважає, що оскільки він поніс витрати, пов`язані з розглядом цієї справи, зокрема, витрати на правову допомогу в розмірі 10330,90 грн, які складаються з участі адвоката в судових засіданнях, підготовку позову та інших матеріалів до суду, позасудову підготовку інших документів, вивчення нормативної бази, а також транспортні та інші технічні роботи, а також враховуючи, що їх сплата підтверджується відповідними належними фінансовими документами, вказані витрати повинні бути відшкодовані йому в повному обсязі.

Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Відповідно до статті 87 КАС України, тут і далі в редакції станом на час розгляду справи судом першої інстанції, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на правову допомогу.

Згідно статті 90 КАС України витрати, пов`язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

За змістом частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», в редакції станом на 2016 рік, розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб`єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Так, відповідно до статті 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», в редакції станом на 2017 рік, розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб`єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» станом на листопад 2016 року мінімальна зарплата становила 1450 грн, 40% від чого становить 580 грн.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» станом на 01.01.2017 прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1600 грн, 40% від чого становить 640 грн.

В цій частині судами попередніх інстанцій помилково за базову величину у 2017 році взято прожитковий мінімум в розмірі 1544 грн, який не стосувався основних соціальних і демографічних груп населення.

Як встановлено судами позивачем підтверджено участь в судових засіданнях загальною тривалістю 3 години в лютому - березні 2017 року та факт оплати таких витрат адвокату в загальній сумі 1920 грн (480х4=1920).

Також позивачем надано докази витрат на складання та подання позову, які за висновками судів підлягають відшкодуванню виходячи з витрат часу тривалістю 2 години в розмірі 1160 грн, та клопотання, які за висновками судів попередніх інстанцій підлягають відшкодуванню виходячи з затрат часу тривалістю 30 хвилин, однак в розмірі 320 грн (640/2) з врахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Крім того, судами встановлено понесення витрат на копіювання та друк документів в розмірі 60,90 грн.

В решті вимог про відшкодування судових витрат суди виходили з того, що позивачем не надано доказів понесення таких витрат, а тому суди обгрунтовано відмовили у їх відшкодуванні в цій частині.

За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованими вимоги позивача щодо відшкодування судових витрат в розмірі 3460 грн.

В іншій частині доводи касаційної скарги висновки судів попер інстанцій щодо відшкодування судових витрат не спростовують і стосуються переоцінки доказів.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Відповідно до частини 4 статті 351 цього Кодексу зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про зміну судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій в частині визначення розміру компенсації за понесені позивачем витрати на правову допомогу.

Керуючись статтями 345 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 03.04.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2017 змінити в частині розміру витрат на правову допомогу, зазначивши в абзаці третьому резолютивної частини постанови Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 03.04.2017 замість "3382 грн 50 коп" суму "3460 грн".

В решті постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 03.04.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

А.А. Єзеров

В.М. Кравчук