Постанова

Іменем України

06 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 344/16135/19

провадження № 61-1688св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Ясеновенко Л. В., Пнівчук О. В., Томин О. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики, посилаючись на те, що 18 травня 2017 року між сторонами у справі було укладено договір позики, за яким він надав ОСОБА_2 10 000 доларів США строком на три місяці - до 18 серпня 2017 року, проте відповідач не повернув кошти. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь 252 900 грн як еквівалент позичених 10 000 доларів США за договором позики від 18 травня 2017 року, та 15 527,30 грн - 3 % річних.

Звертаючись з позовом до відповідача про стягнення боргу за договором позики саме до Івано-Франківського міського суду, ОСОБА_1 послався на положення частини восьмої статті 28 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) - за місцем виконання договору позики, яким є місто Івано-Франківськ.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09 вересня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду.

Суд виходив з того, що вказана справа підсудна Івано-Франківському міському суду Івано-Франківської області.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Яреми С. В. задоволено. Ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09 вересня 2019 року про відкриття провадження у справі скасовано та справу направлено за підсудністю на розгляд до Рівненського міського суду Рівненської області.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що сторонами в договорі позики не визначено місце виконання зобов`язання, при цьому специфіка правовідносин щодо повернення грошових коштів не свідчить про те, що їх виконання можливе лише в певному місці. Параграфом 3 глави 2 розділу І ЦПК України не передбачено територіальну юрисдикцію (підсудність) за домовленістю між сторонами, тобто договірну підсудність, а тому підсудність цієї справи визначається за загальними правилами, а саме за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем перебування відповідача. Враховуючи, що ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про підсудність цієї справи Івано-Франківському міському суду Івано-Франківської області.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.

У січні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року, а справу повернути для розгляду до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що при зверненні з позовом до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області він правильно визначив підсудність, а тому суд першої інстанції правомірно відкрив провадження у справі. Натомість, скасовуючи ухвалу місцевого суду та направляючи справу за підсудністю до Рівненського міського суду Рівненської області, апеляційний суд порушив вимоги статті 532 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та частини восьмої статті 28 ЦПК України. Сторонами в договорі позики передбачена договірна підсудність та визначено місце його виконання - місто Івано-Франківськ, місцем проживання кредитора є також місто Івано-Франківськ. Правильно пославшись на положення частини четвертої статті 532 ЦК України, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що правила вказаної статті застосовуються до зобов`язань, виконання яких, з урахуванням їх особливостей, можливе лише у певному місці, а в разі якщо така особливість не визначена і не вбачається зі специфіки спірних відносин, то підсудність справи визначається за загальними правилами підсудності. Виходячи з положень статті 532 ЦК України, місцем виконання грошового зобов`язання за укладеним між сторонами договором позики є місце його проживання як кредитора, а саме місто Івано-Франківськ.

У лютому 2020 року представник ОСОБА_2 - адвокат Ярема С. В. подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, ухваленим відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 28 січня 2020 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Рівненського міського суду Рівненської області.

28 лютого 2020 року справа № 344/16135/19 надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги).

Судами встановлено, що 18 травня 2017 року між сторонами у справі було укладено договір позики, за яким ОСОБА_1 надав ОСОБА_2 позику в розмірі 10 000 доларів США строком на три місяці - до 18 серпня 2017 року.

В укладеному між сторонами договорі процентної грошової позики від 18 травня 2017 року не визначено місце його виконання, а зазначено місце укладення - місто Івано-Франківськ.

Пунктом 4.5 договору передбачено, що позика повертається у готівковій формі безпосередньо позикодавцю.

В пункті 6.3 договору також передбачено, що якщо спір не може бути вирішений шляхом переговорів, то він вирішується в Івано-Франківському міському суді Івано-Франківської області.

Позивач ОСОБА_1 проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Вказана адреса також зазначена позивачем в поданій ним до Івано-Франківського міського суду позовній заяві.

ОСОБА_1 звернувся до Івано-Франківського міського суду з позовом про стягнення боргу за договором позики на підставі частини восьмої статті 28 ЦПК України - за місцем виконання договору позики, яким є місто Івано-Франківськ.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

За загальним правилом, визначеним статтею 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Винятки із вказаного правила становить альтернативна підсудність (стаття 28 ЦПК України) та виключна підсудність (стаття 30 ЦПК України).

Згідно з частиною восьмою статті 28 ЦПК України позови, що виникають із договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

Відповідно до положень наведеної правової норми за місцем виконання договору можуть пред`являтися позови за наявності однієї з таких умов: у договорі зазначене місце виконання; вимоги, заявлені на підставі договору, який можна виконувати тільки в певному місці.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд має дослідити питання належності спору до юрисдикції суду, в тому числі й щодо територіальної юрисдикції (підсудності).

Подібні висновки викладені в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 127/30671/18 (провадження № 61-19925св19).

Відповідно до статті 532 ЦК України місце виконання зобов`язання встановлюється у договорі. Якщо місце виконання зобов`язання не встановлено у договорі, виконання провадиться: 1) за зобов`язанням про передання нерухомого майна - за місцезнаходженням цього майна; 2) за зобов`язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі договору перевезення, - за місцем здавання товару (майна) перевізникові; 3) за зобов`язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі інших правочинів, - за місцем виготовлення або зберігання товару (майна), якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов`язання; 4) за грошовим зобов`язанням - за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов`язання. Якщо кредитор на момент виконання зобов`язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов`язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов`язаних із зміною місця виконання; 5) за іншим зобов`язанням - за місцем проживання (місцезнаходженням) боржника. Зобов`язання може бути виконане в іншому місці, якщо це встановлено актами цивільного законодавства або випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Враховуючи, що сторонами в договорі процентної грошової позики від 18 травня 2017 року не визначено місце виконання спірного зобов`язання, зміст договору не свідчить, що його виконання можливе лише за конкретною адресою або у певному місці, параграфом 3 глави 2 розділу І ЦПК України не передбачено територіальну юрисдикцію (підсудність) за домовленістю між сторонами, тобто договірну підсудність, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що підсудність цієї справи визначається за загальними правилами підсудності, тобто за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача, а саме - Рівненському міському суду Рівненської області.

Зазначене відповідає висновкам Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 26 квітня 2018 року у справі № 216/3976/15-ц (провадження № 61-16190св18).

Доводи касаційної скарги про те, що виходячи з положень статті 532 ЦК України, місцем виконання грошового зобов`язання за укладеним між сторонами договором позики є місце проживання кредитора, а саме місто Івано-Франківськ, не заслуговують на увагу, оскільки правила цієї статті застосовуються до зобов`язань, виконання яких з урахуванням їх особливостей можливе лише у певному місці. У разі якщо така особливість не визначена (наприклад, пункт 4 частини першої статті 532 ЦК України) і не вбачається зі специфіки спірних відносин, то підсудність справи визначається за загальними правилами підсудності. Договір позики не відноситься до тих договорів, виконувати які можна тільки в певному місяці, оскільки повернення коштів може бути здійснене позичальником в будь-який спосіб та в будь-якому місці. Як на підставу звернення саме до Івано-Франківського міського суду Іваново-Франківської області ОСОБА_1 послався на частину восьму статті 28 ЦПК України, відповідно до якої за місцем виконання договору можуть пред`являтися позови за наявності однієї з таких умов: у договорі зазначене місце виконання; вимоги, заявлені на підставі договору, який можна виконувати тільки в певному місці. Проте, як правильно встановлено апеляційним судом в оскаржуваному судовому рішенні,сторонами не визначено в договорі місце виконання спірного зобов`язання та зі змісту договору не вбачається, що його виконання можливе лише в певному місці.

З огляду на викладене, апеляційний суд діяв у повній відповідності до вимог цивільного процесуального законодавства України.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права.

Згідно з частиною третьою статті 401 та частиною першою статті 410 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування.

Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 409 410 416 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко