Постанова

Іменем України

31 серпня 2022 року

місто Київ

справа № 344/18162/21

провадження № 61-1555св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Івано-Франківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано - Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01 грудня 2021 року у складі судді Атаманюк Б. М. та постанову Івано - Франківського апеляційного суду

від 12 січня 2022 року у складі колегії суддів: Девляшевського В. А.,

Пнівчук О. В., Томин О. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених позовних вимог та судових рішень судів попередніх інстанцій

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Івано - Франківського місцевого центру надання безоплатної вторинної правової допомоги про визнання дій неправомірними, відшкодування збитків.

На обґрунтування позову зазначав, що він є учасником бойових дій зв`язку з чим на нього розповсюджуються пільги, встановлені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», зокрема щодо надання безоплатних юридичних консультацій та звільнення від сплати судових витрат у справах пов`язаних із вирішенням питань щодо його соціального захисту.

Згідно з наказом від 29 серпня 2017 року № 606/03, відповідач на виконання Закону України «Про безоплатну правову допомогу» надавав йому безоплатну правову допомогу у справі № 344/13956/17 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики виконкому Івано-Франківської міської ради про зобов`язання вчинити дії.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем обов`язків з надання правової допомоги у справі № 344/13956/17, він не отримав адресної допомоги як внутрішньо переміщена особа, в розмірі 10 833,00 грн.

Посилаючись на наведене, позивач просив визнати дії відповідача щодо надання ОСОБА_1 безоплатної вторинної допомоги такими, що не відповідають вимогам закону; стягнути з Івано-Франківського місцевого центру надання безоплатної вторинної правової допомоги неотриману з його вини адресну допомогу на проживання, як внутрішньо переміщеній особі, за період з 01 січня 2016 року до 25 листопада 2016 року в розмірі 10 833,00 грн.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області

від 22 листопада 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, надано заявнику строк для сплати судового збору та надання доказів на підтвердження завданих йому збитків.

Залишаючи без руху позовну заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції вказав, що він не звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви, як учасник бойових дій, оскільки вирішення спору не стосується прав позивача на соціальний захист, як учасника бойових дій.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області

від 01 грудня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто позивачу.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 у встановлений судом строк не виконав вимоги ухвали суду від 21 листопада 2021 року щодо сплати судового збору, що відповідно до частини третьої статті 185 ЦПК України є підставою для визнання позовної заяви неподаною та повернення позивачу.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 12 січня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Івано- Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01 грудня 2021 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції, мотивована тим, що наявність у позивача статусу учасника бойових дій не гарантує звільнення його від сплати судового збору у всіх категоріях справ. Оскільки заявлений ОСОБА_1 позов не стосується порушення його прав на соціальний захист, як учасника бойових дій, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 не звільнений від сплати судового збору на підставі положень пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Рух справи у суді касаційної інстанції. Узагальнені доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та аргументи інших учасників справи

У січні 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_1 на ухвалу Івано - Франківського міського суду

від 01 грудня 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду

від 12 січня 2022 року, у якій заявник просив скасувати оскаржувані судові рішення/, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов помилкового висновку, що наявність статусу учасника бойових дій не звільняє його від сплати судового збору у цій справі, а тому неправильно застосував положення пункту 13 частини першої статті 3 Закону України «Про судовий збір».

Суди попередніх інстанцій не врахували, що відповідно до частини другої статті 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» особи на яких поширюється дія цього нормативного акта, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від сплати судових витрат пов`язаних з розглядом цих питань. Крім того, пунктом 18 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлено, учасникам бойових дій надаються пільги зі сплати податків, зборів, мита та інших платежів до бюджету відповідно до податкового та митного законодавства.

Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Ухвалою Верховного Суду від 22 серпня 2022 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування

Вивчивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню з таких підстав.

Однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 часини першої частини першої статті 129 Конституції України).

Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI).

Відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у статті 22 якого передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань.

Вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій, для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI суд має враховувати предмет та підстави позову, перевірити, чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням статей 12, 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Зазначена правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19,

від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17.

У справі, що переглядається, суди попередніх інстанцій хоча й послалися на зазначені висновки Верховного Суду, однак формально підійшли до вирішення питання застосування до спірних правовідносин пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI, зокрема не врахували, що позивач звернувся до суду з позовом про визнання дій Івано-Франківського місцевого центру надання безоплатної вторинної правової допомоги такими, що не відповідають вимогам закону та відшкодування збитків, завданих неналежним наданням йому безоплатної правової допомоги як учаснику бойових дій.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, там, де існують апеляційні або касаційні суди, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 рішення у справі «Делькур проти Бельгії» від 17 січня 1970 року та пункт 65 рішення у справі «Гофман проти Німеччини» від 11 жовтня

2001 року).

У справі «Bellet v. France» («Белле проти Франції», рішення від 04 грудня

1995 року), ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним із аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

ЄСПЛ у справі «Воловік проти України» (рішення від 06 грудня 2007 року) зазначив, що якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братися до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду.

У порушення норм права, суди попередніх інстанцій не взяли до уваги аргументи заявника про те, що він звільнений від сплати судового збору у справі, в якій він обґрунтовував свої вимоги до відповідача неналежним виконанням обов`язків з надання йому безоплатної вторинної правової допомоги як учаснику бойових дій, а отже дійшли помилкового висновку про незастосування положення пункту 13 частини першої статті 3 Закону

№ 3674-VI.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої та (або) апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Ураховуючи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального і процесуального права, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, ухвала Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01 грудня 2021 року та постанова Івано-Франківського апеляційного суду від 12 січня 2022 року підлягають скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 400 402 409 411 415 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області

від 01 грудня 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 12 січня 2022 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний

Г. І. Усик

В. В. Яремко