Постанова

Іменем України

05 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 344/19555/18

провадження № 61-6475 св 22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Пророка В. В.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач-ОСОБА_1 ,відповідач-Приватне акціонерне товариство «Прикарпаттяобленерго»,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Прикарпаттяобленерго»про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

за касаційною скаргоюОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01 грудня 2021 року, ухвалене суддею Пастернаком І. А., та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 09 червня 2022 року, прийняту колегією суддів у складі Томин О. О., Бойчука І. В., Пнівчук О. В.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. В листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Прикарпаттяобленерго» (далі - ПрАТ «Прикарпаттяобленерго»), в якому з урахуванням збільшених та уточнених позовних вимог просив поновити його на роботі на посаді інспектора групи контролю технологічних втрат електроенергії (далі - інспектор ГКТВЕ) філії ПрАТ «Прикарпаттяобленерго» «Західна» (далі - філія АТ «Західна»), стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06 вересня 2018 року до дня поновлення на роботі, який на 09 вересня 2021 року становить 287 181,42 грн, та моральну шкоду у сумі 380 000,00 грн.

2. Заява мотивована тим, що керівництво філії ПрАТ «Прикарпаттяобленерго» «Калуський район електричних мереж» (далі - філія АТ «Калуський РЕМ») (в подальшому після реорганізації (ліквідації) - філія АТ «Захід») упереджено ставиться до позивача, проводячи надмірні перевірки його діяльності та встановлюючи безпідставні порушення трудової дисципліни з його сторони. Також стосовно нього некоректно проводились дії, передбачені Кодексом законів про працю України від 10 грудня 1971 року № 322-VIII (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - КЗпП України) при проведенні реорганізації (ліквідації) філії АТ «Калуський РЕМ» та скорочення її штату.

3. Фінальною стадією такого ставлення став Наказ № 561 від 05 вересня 2018 року про його звільнення з посади інспектора ГКТВЕ філії АТ «Калуський РЕМ» (далі - Наказ № 561 від 05 вересня 2018 року).

4. Позивач вважає зазначені у цьому наказі та «Акті перевірки виконання планових завдань працівниками ВК ТВЕ Калуської дільниці філії ПрАТ «Прикарпаттяобленерго» «Західна» від 17 серпня 2018 року» (далі - Акт від 17 серпня 2018 року), на який цей наказ посилається, його дисциплінарні проступки необґрунтованими та недоведеними, надуманими відповідачем.

5. Зокрема, позивач заперечує своє ознайомлення з «Посадовою інструкцією № 1305/2015 Інспектора групи контролю технологічних витрат електроенергії філії ПрАТ «Прикарпаттяобленерго» «Калуський РЕМ»» від 23 вересня 2015 року (далі - Посадова інструкція), що не дає підстав для твердження про можливість її порушення ним.

6. Контрольні огляди №№ 5974, 5975 та 5976, на проведення яких з невідповідністю Інструкції І-ОП 3.2.7.1 «Про проведення четвертого етапу технічних перевірок розрахункових точок обліку юридичних споживачів та виконання контрольних оглядів засобів обліку», затвердженої технічним директором ОСОБА_2 15 червня 2018 року, введеної в дію розпорядженням підприємства № 236 від 15 червня 2018 року цього ж дня (далі - Інструкція 3.2.7.1), міститься посилання у наказі № 561 від 05 вересня 2018 року, позивач не проводив. Тому відповідні порушення здійснити не міг.

7. Порушення № 083725 на об`єкті Комунального підприємства «Житлово експлуатаційна організація № 1» (далі - КП «ЖЕО № 1)», зазначене в Наказі № 561 від 05 вересня 2018 року, не визнає, оскільки не наділений повноваженнями здійснювати заміну приладу обліку електроенергії.

8. Зазначене в Наказі № 561 від 05 вересня 2018 року порушення пунктів 4.9.1 та 4.9.4 Інструкції 3.2.7.1 здійснити не міг, оскільки у цих пунктах не встановлені відсоткові критерії оцінки виконання контрольних оглядів розрахункових точок обліку, на порушення позивачем яких міститься посилання у цьому наказі.

9. Позивач не згоден із порушенням ним Інструкції І-ОП 3.2.7 «Про проведення четвертого етапу технічних перевірок розрахункових точок обліку юридичних споживачів та виконання контрольних оглядів засобів обліку», затвердженої технічним директором ОСОБА_2 30 серпня 2017 року, введеної в дію розпорядженням підприємства № 324 від 30 серпня 2017 року (далі - Інструкція 3.2.7), зокрема через те, що вона втратила чинність на підставі вищезазначеного розпорядження підприємства № 236 від 15 червня 2018 року.

10. Враховуючи незаконність свого звільнення, позивач звернувся до суду з відповідними вимогами та клопотанням про поновлення строку для подання позову, пропущеного через поважні причини.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

11. Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської областівід 01 грудня 2021 року, залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного судувід 09 червня 2022 року,у задоволенні позову відмовлено.

12. Також ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської областівід 06 червня 2019 року частково в тому обсязі, в якому суд першої інстанції вирішив, що це необхідно для повного та всебічного розгляду цієї справи, задоволене клопотання позивача про витребування доказів та клопотання відповідача про допит свідків ОСОБА_3 (начальник служби енергонагляду ПрАТ «Прикарпаттяобленерго») та ОСОБА_4 (начальника відділення обліку електричної енергії філії АТ «Західна»). Відмовлено у витребуванні інших, запитаних позивачем до витребування доказів.

13. Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 09 червня 2022 року у складі зазначеної колегії суддів відмовлено позивачу у задоволенні його клопотання про витребування доказів, які не витребував суд першої інстанції. Апеляційний суд дійшов висновку, що після долучення у судовому засіданні апеляційного суду представником відповідача Акту від 17 липня 2018 року в матеріалах справи фактично містяться запитувані позивачем докази. Зокрема, апеляційний суд дійшов такого висновку через те, що в матеріалах справи містяться: копія витягу з Наказу № 426 від 03 липня 2018 року «Про зміни у штатному розписі та скорочення чисельності і штату працівників» (т. 1, а. с. 70), копія відповіді заступника Голови Правління ПрАТ «Прикарпаттяобленерго» на звернення-скаргу позивача від 09 серпня 2018 року (т. 1, а. с. 39-40), копія Інструкції 3.2.7.1 (т. 1, а. с. 220-257).

14. Суд першої інстанції дійшов висновку про поважність причин поновлення строку позивачу на подання відповідного позову через хворобу його матері та дитини. Своє судове рішення суд мотивував тим, що позивачем неодноразово допущені порушення трудової дисципліни, що підтверджується встановленими у судовому засіданні обставинами та доказами, наявними у справі. Тобто суд дійшов висновку, що звільнення позивача на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України було законним. Доводи позивача щодо незаконності його звільнення необґрунтовані та спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами, а підстави для поновлення позивача на роботі судом не встановлені. Порушення прав позивача з боку відповідача судом не встановлене, а тому підстави для стягнення з відповідача моральної шкоди відсутні. Вимога про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з дати звільнення по день ухвалення рішення є похідною від основної, у задоволенні якої суд вважав за необхідне відмовити, тому також задоволенню не підлягає.

15. Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції але додатково встановив окремі обставини справи, дослідив Акт від 17 серпня 2018 року та навів свій аналіз змісту тих положень Інструкції 3.2.7.1, у зв`язку з порушенням яких позивача було звільнено.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

16. ОСОБА_1 з 09 вересня 2004 року працював у Відкритому акціонерному товаристві «Прикарпаттяобленерго» (згодом - ПрАТ «Прикарпаттяобленерго») на посаді інспектора електронагляду Івано-Франківського району електричних мереж. 10 січня 2007 року його переведено на посаду інспектора відділення енергонагляду філії зазначеного відкритого акціонерного товариства «Калуський район електричних мереж», а 01 липня 2015 року переведено на посаду інспектора ГКТВЕ відділення енергонагляду філії АТ «Калуський РЕМ», яку 08 лютого 2016 року реорганізовано у ГКТВЕ відділення з технічного забезпечення продажу електричної енергії, що підтверджується копією його Трудової книжки серії НОМЕР_1 від 06 вересня 1993 року (т. 1, а. с. 42-44).

17. Згідно із копією виписки з Наказу № 255 від 28 квітня 2017 року «Про зменшення (ненарахування) надбавок до посадового окладу працівникам АТ «Прикарпаттяобленерго» за квітень 2017 року» за «незабезпечений достатній захист ПО від несанкціонованого впливу на їх роботу та порушення інструкції «Про проведення четвертого етапу технічних перевірок РТО юридичних споживачів та виконання контрольних оглядів засобів обліку»» вирішено зменшити на 25 % надбавку до посадового окладу ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 91).

18. Відповідно до копії виписки з Наказу № 378 від 30 червня 2017 року «Про зменшення (ненарахування) надбавок до посадового окладу працівникам АТ «Прикарпаттяобленерго» за червень 2017 року» за «неналежне виконання посадових обов`язків, а саме - неприведення розрахункової точки обліку юридичного споживача до вимог ПУЕ, ПКЕЕ, ПБЕЕ» вирішено зменшити на 50 % щомісячну надбавку до посадового окладу ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 90).

19. Відповідно до копії виписки з Наказу № 516 від 31 серпня 2017 року «Про зменшення (ненарахування) надбавок до посадового окладу працівникам АТ «Прикарпаттяобленерго» за серпень 2017 року» за «неякісне виконання робіт в частині обмеження доступу до дооблікових кіл та приладів обліку і недопущення несанкціонованого втручання в облік електричної енергії та схему його підключення, чим порушено вимоги інструкції ІОП 3.2.7 «Про проведення IV етапу технічних перевірок РТО ЮС та виконання КО засобів обліку»», вирішено не нараховувати надбавку до посадового окладу ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 89).

20. Відповідно до копії виписки з Наказу № 622 від 30 жовтня 2017 року «Про зменшення (ненарахування) надбавок до посадового окладу працівникам АТ «Прикарпаттяобленерго» за жовтень 2017 року» за «невиконання доведених планових показників по проведенню контрольних оглядів та технічних перевірок РТО юридичних споживачів» вирішено не нараховувати надбавку до посадового окладу ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 88).

21. Відповідно до копії виписки з Наказу № 46 від 29 січня 2018 року «Про зменшення (ненарахування) надбавок до посадового окладу (тарифної ставки) працівникам АТ «Прикарпаттяобленерго» за січень 2018 року» за «порушення вимог п. 4 посадової інструкції за № 1305/2015 від 23.09.2015 року в частині перевищення наданих прав і повноважень (оформлення актів та виконання пломбувань електроустановок юридичних споживачів без відповідних звернень та оплат)» вирішено не нараховувати щомісячну надбавку до посадового окладу ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 87).

22. З 29 січня 2018 року по 31 січня 2018 року працівниками служби енергонагляду (СЕН) проводилась перевірка якості оформлення Актів контрольного огляду, складених у грудні 2017 року інспекторами ГКТВЕ філії АТ «Калуський РЕМ», з виїздом на місце 05 лютого 2018 року, за результатом якої, зокрема, виявлені недоліки актів контрольного огляду, які оформлені ОСОБА_1 . Дана перевірка оформлена Актом, затвердженим заступником технічного директора з обліку електричної енергії ОСОБА_5 19 лютого 2018 року (т. 1, а. с. 52-56).

23. З 04 жовтня 2017 року по 17 жовтня 2017 року персоналом служби енергонагляду ПрАТ «Прикарпаттяобленерго» проводилася комплексна перевірка організації роботи відділення технічного забезпечення продажу електричної енергії, а в період з 10 липня 2018 року по 18 липня 2018 року - щодо проведення робіт в напрямку технічного забезпечення продажу електричної енергії філії. Встановлено: філією не надано плану заходів щодо зменшення втрат на проблемних приєднаннях; різко зросла кількість розрахункових точок обліку (РТО), на яких контрольний огляд не проводився шість місяців і більше (з 231 штук станом на 01 вересня 2017 року до 411 штук станом на 01 червня 2018 року). При вибірковій перевірці якості оформлення контрольних оглядів виявлено недоліки в роботі, у тому числі інспектора ГКТВЕ Мороза Р. Р., зокрема, не вказане місце встановлення індикатора; не вказана посада уповноваженого представника споживача; відсутній підпис уповноваженого представника споживача у двох контрольних оглядах (КО). Також комісією виявлені факти порушення Правил роздрібного ринку електроенергії (ПРРЕЕ) на об`єктах, на яких останню перевірку проводив інспектор Мороз Р. Р. Дана перевірка оформлена Актом, затвердженим заступником технічного директора з обліку електричної енергії ОСОБА_5 20 липня 2018 року (т. 1, а. с. 61-66).

24. З цього приводу ОСОБА_1 надавалися пояснення, в яких він зазначив, що вказане в актах вважає упередженим ставленням до себе (т. 1, а. с. 57-60).

25. З 22 лютого 2018 року по 23 лютого 2018 року, а також 26 лютого 2018 року службою енергонагляду ПрАТ «Прикарпаттяобленерго» проводилась цільова перевірка роботи інспектора ГКТВЕ філії АТ «Калуський РЕМ» Мороза Р. Р., на підставі якої виникли зауваження до його роботи (не вказано інформацію про посаду, прізвище та ініціали представника споживача; у частині актів контрольного огляду відсутній підпис споживача чи його уповноваженого представника, що може свідчити про оформлення контрольного огляду без виїзду на об`єкт споживача, тощо) на дев'яти об`єктах споживачів, по інших двадцяти шести перевірених розрахункових точок обліку (РТО) юридичних споживачів, закріплених за інспектором Морозом Р. Р., зауваження щодо впорядкування обліку та інші зауваження відсутні. Також встановлено, що станом на 28 лютого 2018 року за інспектором Морозом Р. Р. числяться тридцять чотири не встановлені пломби енергонагляду та три індикатори магнітного поля, видані протягом 2014-2018 років. За наслідками перевірки складено Акт цільової перевірки роботи інспектора ГКТВЕ філії АТ «Калуський РЕМ» Мороза Р. Р. (т. 1, а. с. 82-84).

26. 06 березня 2018 року ОСОБА_1 подав на ім`я директора філії АТ «Калуський РЕМ» та на ім`я заступника технічного директора пояснювальну записку щодо вищевказаного акту цільової перевірки. Він вважає, що у цьому акті необ`єктивно викладені факти (т. 1, а. с. 76-81).

27. Відповідно до копії Наказу № 155 від 06 березня 2018 року «Про застосування дисциплінарного стягнення» згідно службової записки «Про дисциплінарне стягнення» від 21 лютого 2018 року за систематичне неналежне виконання своїх посадових обов`язків, чим порушено вимоги пунктів 2.1.17, 2.1.19 та 2.1.25 Посадової інструкції, неякісне проведення технічних перевірок та контрольних оглядів юридичних споживачів та неналежне оформлення документів, порушення вимог розділу 4.9 Інструкції 3.2.7 ОСОБА_1 оголошено догану (т. 1, а. с. 85-86).

28. Відповідно до копії витягу з Наказу № 426 від 03 липня 2018 року «Про зміни у штатному розписі та скорочення чисельності і штату працівників» наказано ввести в штатний розпис підприємства наступні зміни: зокрема, ліквідувати філію АТ «Калуський РЕМ»; ліквідувати відділення з технічного забезпечення продажу енергії; ліквідувати ГКТВЕ: вивести посаду «інспектор» - 7 штатних одиниць; вивести посаду «інженер з пофідерного аналізу» - 1 штатна одиниця (т. 1, а .с. 70).

29. 23 липня 2018 року ОСОБА_1 був ознайомлений з повідомленням про реорганізаційні зміни у відповідній компанії та проведення процедури скорочення працівників (т. 1, а. с. 51).

30. Відповідно до копії витягу з Наказу № 505 від 03 серпня 2018 року та копії самого цього наказу про персональне попередження працівників про заплановане звільнення з роботи, інспектора ГКТВЕ філії АТ «Калуський РЕМ» Мороза Р. Р. було попереджено про майбутнє вивільнення на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України (скорочення штату працівників) (т. 1, а. с. 69, 112-113).

31. 06 серпня 2018 року ОСОБА_1 ознайомили з Наказом № 505 від 03 серпня 2018 року «Про персональне попередження працівників про звільнення з роботи». Оскільки він відмовився засвідчити факт ознайомлення з цим наказом особистим підписом, то комісією у складі директора філії Комісарука В. А., начальника відділу обліку електричної енергії ОСОБА_4 та начальника служби формування обсягів Плаксій В. Й. складений Акт № 5 від 06 серпня 2018 про відмову від підпису (т. 1, а. с. 114).

32. 06 серпня 2018 року ОСОБА_1 вручили попередження про майбутнє звільнення з роботи № 051/5027 від 03 серпня 2018 року та запропоновано перелік наявних вакансій, які є на підприємстві, однак він відмовився засвідчити факт ознайомлення з наказом особистим підписом, про що комісією у тому ж складі складений Акт № 6 від 06 серпня 2018 року про відмову від підпису (т. 1, а. с. 115-116).

33. 07 серпня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Голови Правління ПрАТ «Прикарпаттяобленерго» щодо неправомірності Акту перевірки, затвердженого 20 липня 2018 року, некоректної поведінки при розгляді даного акта та тиску з боку керівництва філії (т. 1, а. с. 10-13).

34. У відповідь на зазначене звернення 05 вересня 2018 року заступник Голови Правління ПрАТ «Прикарпаттяобленерго» повідомив, що за результатами проведених перевірок 2017 та 2018 років було встановлено недосягнення філією АТ «Калуський РЕМ» планового рівня показника із проведення контрольних оглядів засобів обліку юридичних споживачів, в тому числі у зв`язку з невиконанням планових показників ОСОБА_1 . Начальник служби енергонагляду та керівництво відділення обліку електричної енергії філії АТ «Західна» звертали увагу ОСОБА_1 на необхідність оперативного покращення якості виконуваної роботи, однак порушення внутрішніх нормативних документів та трудової дисципліни з його боку спостерігаються і надалі. При цьому передача у філію одного примірника Акту перевірки для ознайомлення та усунення зауважень, а також надання пропозицій щодо вжиття дисциплінарних заходів до порушників внутрішніх нормативних документів та робочих інструкцій компанії є безпосереднім обов`язком начальника служби енергонагляду, передбаченим його посадовою інструкцією (т. 1, а. с. 39-40).

35. 17 серпня 2018 року виконуючим обов`язки директора філії АТ «Західна» Дзундзою Р. І. затверджений Акт перевірки виконання планових завдань працівниками ВК ТВЕ Калуської дільниці філії АТ «Західна», яким зокрема встановлені порушення, допущені інспектором ОСОБА_1 . Зокрема, на його дільниці знаходиться найбільша кількість розрахункових точок обліку (РТО), на яких три роки і більше не проводилася технічна перевірка (46 % від загальної кількості таких РТО цієї філії). Також в нього один з найменших показників контрольних оглядів (КО) пріоритетних споживачів за шість місяців 2018 року, допущено порушення при оформленні актів контрольних оглядів (т. 3, а. с. 2-6).

36. Із вказаним Актом ОСОБА_1 ознайомлений під підпис 17 серпня 2018 року (зазначив «не згоден»). Від надання пояснень з приводу вказаних порушень позивач відмовився, про що працівниками філії АТ «Західна» складений відповідний Акт (т. 3, а. с. 2-6, 7).

37. Згідно із копією службової записки заступника технічного директора ОСОБА_5 «Про дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із займаної посади» від 21 серпня 2018 за систематичне неналежне виконання своїх посадових обов`язків, чим порушено вимоги пунктів 2.1.17, 2.1.19 та 2.1.25 Посадової інструкції, неякісне проведення технічних перевірок та контрольних оглядів юридичних споживачів, а також неналежне оформлення документів, порушення вимог пунктів 4.2.12, 4.9.4, 4.9.6, 4.9.11, 4.9.13 Інструкції 3.2.7 в частині не проведення у визначений термін контрольних оглядів засобів обліку юридичних споживачів, відсутності підписів уповноважених представників споживача в оформлених актах контрольного огляду, неналежного оформлення контрольних оглядів, не проведення аналізу достовірності звітних обсягів споживання електричної енергії споживачів, невиконання доведених планових показників запропоновано застосувати до інспектора ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із займаної посади (т. 1, а. с. 132).

38. Згідно із копією протоколу № 46 від 05 вересня 2018 року на засіданні президії профкому ПрАТ «Прикарпаттяобленерго» ухвалено рішення дати згоду на звільнення на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України ОСОБА_1 , інспектора ГКТВЕ філії АТ «Калуський РЕМ» (т. 1, а. с. 38).

39. Наказом № 561 від 05 вересня 2018 року «Про застосування дисциплінарного стягнення» за систематичне невиконання трудових обов`язків до ОСОБА_1 застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з роботи. Зазначено, що серед виявлених зауважень до роботи інспекторів, які зафіксовані в Акті від 17 серпня 2018 року, встановлені факти порушення цим інспектором посадових обов`язків, вимог робочих інструкцій та процедур, а саме:

- при оформленні актів контрольного огляду не вказується інформація про посаду, прізвище та ініціали споживача;

- у частині актів відсутній підпис споживача чи його представника;

- з порушенням нормативних документів проводяться роботи з технічної перевірки електроустановок споживачів. Так, в Актах контрольного огляду № 5974 (споживач Товариство з обмеженою відповідальністю «Екомілк»), № 5975 (споживач Товариство з обмеженою відповідальністю «КМК»), № 5976 (споживач Товариство з обмеженою відповідальністю «Мешінвест») від 27 липня 2018 року відсутні підписи уповноваженого представника, що є порушенням пункту 4.9.11 Інструкції 3.2.7.1;

- 03 квітня 2018 року за участі ОСОБА_1 був оформлений Акт про порушення № 083725 на об`єкті КП «ЖЕО № 1». При цьому споживачу було висунуто вимогу відновити облік електричної енергії до 17 квітня 2018 року, про що складений Акт технічної перевірки про невідповідність електроустановки. Станом на 15 серпня 2018 року облік електроенергії на вищевказаному об`єкті не відновлений, спожита електрична енергія не обліковується (прилад обліку не замінений), що є порушенням пунктів 4.2.19 та 4.2.20 Інструкції 3.2.7.1. Даний об`єкт закріплений за ОСОБА_1 ;

- інспектором Морозом Р. Р. не вжито достатніх заходів щодо дотримання на закріпленій за ним дільниці допустимого рівня розрахункових точок обліку юридичних споживачів, на яких контрольний огляд не поводився шість місяців і більше (допустима похибка на рівні менше 5 % від закріплених точок обліку електричної енергії), при цьому кількість таких точок обліку електричної енергії станом на 01 липня 2018 року становить до 141 штук (27,7 %), що є грубим порушенням вимог пунктів 4.9.1, 4.9.4 Інструкції 3.2.7.1 та пункту 4.2.2.2.4.1.2 ПЛ-ПЗ 4.1 «Про оплату праці»;

- факти неналежного виконання ОСОБА_1 посадових обов`язків зафіксовані в Акті перевірки, затвердженому 17 серпня 2018 року, з яким працівник ознайомився, проте від надання письмового пояснення щодо виявлених порушень відмовився, про що складений відповідний Акт. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги пунктів 2.1.17, 2.1.19 та 2.1.25 Посадової інструкції та пунктів 4.2.12, 4.9.4, 4.9.6, 4.9.11, 4.9.13 Інструкції 3.2.7 щодо неякісного проведення технічної перевірки та контрольних оглядів юридичних споживачів, а також неналежного оформлення документів (т. 1, а. с. 35-36).

40. Відповідно до копії Наказу № 340-п (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту) ОСОБА_1 05 вересня 2018 року звільнено з посади інспектора ГКТВЕ філії АТ «Калуський РЕМ» на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України (систематичне невиконання трудових відносин) (підстава звільнення - рішення профкому (протокол № 46 від 05 вересня 2018 року), Наказ № 561 від 05 вересня 2018 року) (т. 1, а. с. 32, 133).

41. З відповідними наказами ОСОБА_1 також ознайомлений під підпис 05 вересня 2018 року (зазначив «не згоден») (т. 1, а. с. 32, 37).

42. Суди попередніх інстанцій на підставі копій аркушів ознайомлення персоналу встановили, що 01 жовтня 2015 року ОСОБА_1 ознайомлений з Посадовою інструкцією (т. 1, а. с. 130), а 07 вересня 2017 року - з Інструкцією 3.2.7 (т. 2, а .с. 172), про що свідчать його особисті підписи.

43. Також в матеріалах справи містяться копії Посадової інструкції (т. 1, а. с. 117-129), Інструкції 3.2.7.1 (т. 1, а .с. 220-257), Інструкції 3.2.7 (т. 2, а. с. 1-32).

44. Крім того встановлено, що 29 грудня 2020 року ОСОБА_1 звертався до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо порушення, на його думку, ПрАТ «Прикарпаттяобленерго» права на отримання ним інформації про себе, у відповідь на яке йому повідомлено про відкриття провадження та вжиття заходів, спрямованих на з`ясування обставин цього (т. 2, а .с. 107).

45. Згідно із копією Акта від 08 лютого 2021 року № ІФ56/529/АВ Управління держпраці в Івано-Франківській області, складеного за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сфері праці ПрАТ «Прикарпаттяобленерго», встановлено, що в частині розгляду звернення № М-559 від 29 грудня 2020 року щодо правильності нарахування бухгалтерією заробітної плати з 01 січня 2015 року по 30 вересня 2018 року порушень не виявлено (т. 2, а. с. 153-165).

46. Позивач має доньку ОСОБА_6 (народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та сина ОСОБА_7 (народився ІНФОРМАЦІЯ_2 ), що підтверджується копіями свідоцтв про народження (т. 1, а. с. 9, 50).

47. Згідно із копіями Виписного епікризу медичної карти стаціонарного хворого НОМЕР_2 ОСОБА_8 (мати позивача) проходила лікування в стаціонарі Долинської центральної районної лікарні з 05 вересня 2018 року до 28 вересня 2018 року, а згідно копій Виписки № 1902 із медичної карти стаціонарного хворого син позивача ОСОБА_7 проходив лікування у стаціонарі з 27 вересня 2018 року до 05 жовтня 2018 року (т. 1, а. с. 24-27).

48. Юридичний статус філії АТ «Калуський РЕМ» на момент прийняття оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції судами попередніх інстанцій не встановлювався.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

49. У липні 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій, у якій, посилаючись на неправильне застосування цими судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рух справи в суді касаційної інстанції

50. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 серпня 2022 року після усунення недоліків касаційної скарги відкрите касаційне провадження у справі.

51. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2022 року справа призначена до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії із п`яти суддів.

52. 03 жовтня2022 року справа розподілена колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Пророка В. В. (суддя-доповідач).

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

53. З урахуванням змісту касаційної скарги позивач оскаржує зазначені судові рішення судів попередніх інстанцій на підставі пунктів 1 та 4 (пункти 1 та 3 частини третьої статті 411) частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (в редакції, чинній на момент вчинення відповідних процесуальних дій, далі - ЦПК України).

54. На думку позивача суди попередніх інстанцій неналежним чином дослідили докази у справі, зокрема акти контрольного огляду, які згадані у наказі № 561 від 05 вересня 2018 року, безпідставно відмовили йому у витребуванні певних доказів та не встановили належним чином реальність та доведеність вчинення ним дисциплінарних проступків, за які його було звільнено. Суд фактично довірився виключно доводам відповідача та не врахував зауваження позивача щодо недоведеності підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності. В зв'язку з чим суди попередніх інстанцій прийняли необґрунтовані рішення у цій справі.

55. Здійснюючи зазначене, апеляційний суд проігнорував правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 501/226/17, щодо оцінки обставин, які в судовому засіданні першої та апеляційної інстанції не були доведені належними доказами.

56. Також апеляційний суд досліджував питання дисциплінарного проступку та звільнення як заходу стягнення за такий проступок без врахування правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 22 липня 2020 року у справі № 554/9493/17.

57. В порушення частини третьої статті 367 ЦПК України та без врахування правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 18 березня 2019 року у справі № 751/861/17, апеляційний суд долучив до матеріалів справи Акт від 17 серпня 2018 року.

58. Позивач також оскаржує ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 09 червня 2022 року, оскільки вона не оскаржується окремо від постанови цього суду відповідно до умов ЦПК України. На думку позивача відмова апеляційного суду у витребуванні доказів, які відмовився витребувати суд першої інстанції, є безпідставною. Разом з тим прохальна частина касаційної скарги не містить жодних вимог щодо цієї ухвали апеляційного суду.

(2) Позиція відповідача

59. Учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження (частина перша статті 395 ЦПК України).

60. 07 вересня 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив відповідача на касаційну скаргу, підписаний представником за довіреністю, у якому повторюючи аргументи відзиву на апеляційну скаргу, які в значній мірі співпадають з аргументами мотивувальної частини постанови апеляційного суду, відповідач вказує на необґрунтованість цієї касаційної скарги та просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

61. Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена (абзац п`ятий статті 131-2 Конституції України - тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин).

62. Представництво відповідно статті 131-2 Конституції України виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 01 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції -з 01 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 01 січня 2019 року (підпункт 11 пункту 16-1 розділу ХV Перехідні положення Конституції України).

63. Сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника (частина перша статті 58 ЦПК України).

64. Під час розгляду спорів, що виникають, зокрема з трудових відносин, представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 ЦПК України (частина друга статті 60 ЦПК України).

65. Повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені, зокрема, довіреністю юридичної особи (пункт 1 частини першої статті 62 ЦПК України).

66. Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами (частина третя статті 62 ЦПК України).

67. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 826/5500/18 дійшла висновку, що уповноважений довіреністю представник юридичної особи може самостійно засвідчувати копію цієї довіреності для суду з метою реалізації своєї представницької функції. Разом з тим законодавством не передбачено, що копію довіреності може засвідчувати будь-яка особа.

68. До зазначеного відзиву додана копія довіреності № 880 від 10 травня 2022 року на ім`я ОСОБА_9 , видана Головою Правління ПрАТ «Прикарпаттяобленерго» Бубеном Олександром. Відповідно до зазначених положень Конституції України та ЦПК України цей документ підтверджує представництво юридичної особи, а не її самопредставництво. У цій довіреності не вказані ані посада, ані інші реквізити, які б дозволили додатково ідентифікувати ОСОБА_9 . Разом з тим відповідно до штемпеля на копії цієї довіреності вона засвідчена заступником головного бухгалтера невідомої структури без зазначення його імені, підпис якого не співпадає ані з підписом ОСОБА_9 , ані з підписом Бубена О.

69. У суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 ЦПК України (частина перша статті 402 ЦПК України).

70. Враховуючи зміст частини першої статті 402 ЦПК України, відповідач зобов`язаний був надати документи, які підтверджують повноваження його представника щодо подання відзиву на касаційну скаргу, які не вимагають додаткового встановлення їх юридичної дійсності, але не зробив цього, проігнорувавши вимоги ЦПК України.

71. Письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником (частина друга статті 183 ЦПК України).

72. Згідно із частиною четвертою статті 183 ЦПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог, зокрема частини другої статті 183 ЦПК України, повертає її заявнику без розгляду.

73. Враховуючи зазначене, Верховний Суд дійшов висновку, що зазначений відзив підлягає поверненню відповідачу без розгляду, оскільки право представництва ОСОБА_9 , яка підписала цей відзив, не підтверджене належним чином.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

(1) Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

74. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (частина шоста статті 43 Конституції України).

75. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина третя статті 12 ЦПК України).

76. Суть доказів, їх належність, допустимість, достовірність та достатність, оцінка їх судом та умови їх розгляду судом визначені статтями 76-80 ЦПК України. Оцінку доказів суд здійснює відповідно до статті 89 ЦПК України.

77. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених ЦПК України (частина сьома статті 81 ЦПК України).

78. Стаття 84 ЦПК України регулює питання витребування доказів.

79. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частини перша та п`ята статті 263 ЦПК України).

80. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (частина третя статті 367 ЦПК України).

81. Підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у певних випадках зокрема якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (згідно із пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Також якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України (згідно із пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

82. Відповідно до змісту частини першої статті 353 та пунктів 2 й 3 частини першої статті 389 ЦПК України ухвали про відмову у задоволенні клопотання щодо витребування доказів окремо від рішень та постанов не оскаржуються в касаційній інстанції.

83. Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції (частини перша та друга статті 400 ЦПК України).

84. Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення (пункт 3 частини першої статті 40 КЗпП України).

85. Згідно із пунктами 1-4 частини другої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації.

86. Статтею 43 КЗпП України врегульоване питання розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника). Зокрема, з урахуванням обставин цієї справи, розірвання трудового договору на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

87. За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення (стаття 147 КЗпП України).

88. Дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника. На працівників, які несуть дисциплінарну відповідальність за статутами, положеннями та іншими актами законодавства про дисципліну, дисциплінарні стягнення можуть накладатися також органами, вищестоящими щодо органів, вказаних у частині першій цієї статті (частини перша та друга статті 147-1 КЗпП України).

89. Дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку (стаття 148 КЗпП України).

90. До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку (стаття 149 КЗпП України).

91. Стаття 233 КЗпП України регулює питання строків звернення до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за вирішенням трудових спорів. А стаття 234 КЗпП України передбачає повноваження суду першої інстанції поновлювати строки, передбачені зазначеною статтею 233, у разі пропуску їх з поважних причин.

92. У разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу (згідно із частинами першою та другою статті 235 КЗпП України).

93. Стаття 237-1 КЗпП України регулює питання відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику.

94. У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктом 3 статті 40 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1 148 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника (згідно із пунктом 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - Постанова № 9).

95. За передбаченими пунктом 3 статті 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку (згідно із абзацом першим пункту 23 Постанови № 9).

96. Відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

97. Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Одним з призначень обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (дивитись рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine), заява № 4909/04, пункт 58; від 11 січня 2007 року у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» (Kuznetsov and Others v. Russia), заява № 184/02, пункт 83; від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), заява № 49684/99, пункт 30).

98. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (дивитись рішення ЄСПЛ від 1 липня 2003 року у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), заява № 37801/97, пункт 36).

99. Згідно із пунктом 2.1.17 Посадової інструкції інспектор Групи контролю технологічних витрат електроенергії:

- вибирає розрахункову точку обліку (РТО) юридичних споживачів, які підлягають технічній перевірці. Проводить в базі перевірку РТО на відповідність метрологічним вимогам. У випадку невідповідності РТО метрологічним вимогам оформляє за підписом у трьох інспекторів філії та передає Групі по роботі з юридичними споживачами (ГРЮС) акт метрологічної невідповідності для передачі його споживачу;

- повідомляє споживача про необхідність проведення технічної перевірки (ТП) за один-два дні до проведення технічної перевірки. На ранковій нараді в день проведення робіт узгоджує із заступником директора філії з енергонагляду заплановані роботи;

- узгоджує з споживачем надання доступу до його точки обліку (т. о.) для проведення ТП. У випадку, якщо споживач відмовляється надати доступ до точки обліку (т. о.) інформує заступника директора з енергонагляду та оформляє акт про недопуск (підписує у трьох представників філії), повідомлення про припинення електропостачання та акт відмову від підпису. Залишає споживачу один примірник повідомлення або надає начальнику відділення маркетингу для відправлення його працівниками ГРЮС рекомендованим листом;

- перевіряє відсутність позаоблікового споживання електроенергії та відповідність схеми живлення та точки обліку (т. о.) вимогам Правил улаштування електроустановок (ПУЕ), Правил користування електричної енергією (ПКЕЕ). На вимогу споживача оформляє акт обстеження точки обліку (т. о.) та Акт технічної перевірки (АТП) (у двох примірниках). За наявності попередньо оформленого акта вимоги або метрологічної невідповідності перевіряє їх виконання. Якщо зауваження виявлені вперше - оформляє акт-вимогу для їх усунення і надає один примірник споживачу. Якщо зауваження споживачем не усунуто оформляє акт перевірки виконання акта-вимоги;

- реєструє Акт технічної перевірки (АТП) в журналі при наявності передає завдання-акт і Акт технічної перевірки (АТП) для опрацювання техніку з ВП Групи з обслуговування споживачів (ГОС) та інженеру-керівнику Групи по роботі з юридичними споживачами (ГРЮС).

100. Пункт 2.1.19 Посадової інструкції регулює питання оформлення акта-вимоги. Зокрема, згідно абзацу другого цього пункту інспектор Групи контролю технологічних витрат електроенергії проводить перевірку виконання акта-вимоги після закінчення терміну, визначеного у цьому акті.

101. Пункт 2.1.25 Посадової інструкції регулює питання організації проведення контрольних оглядів розрахункових точок обліку (РТО) юридичних споживачів. Цей пункт передбачає, що інспектор Групи контролю технологічних витрат електроенергії:

-вибирає РТО юридичних споживачів, які підлягають контрольному огляду. На ранковій нараді в день проведення робіт узгоджує із заступником директора філії з енергонагляду заплановані роботи;

-проводить контрольний огляд безпосередньо у споживача, перевіряє цілісність корпусу лічильника, пломб та, при наявності, стан індикатора впливу магнітного поля. Проводить візуальне обстеження цілісності вводу. У випадку, якщо із споживачем не погоджено надання доступу до його точки обліку (т. о.) оформляє акт про недопуск, повідомлення про припинення електропостачання та акт відмову від підпису. Залишає споживачу один примірник повідомлення та акта про недопуск. При неможливості вручення документів споживачу надає їх начальнику відділення маркетингу для організації відправлення документів рекомендованим листом працівниками Групи по роботі з юридичними споживачами (ГРЮС);

-оформляє акт контрольного огляду (к. о.) та підписує його в юридичного споживача. Здає техніку Групи по роботі з юридичними споживачами (ГРЮС) заповнений акт контрольного огляду (к. о.) для рознесення інформації в базі даних (БД) M&I Energy Suite.

102. Відповідальним за здійснення контролю за термінами виконання виданих споживачам обґрунтованих вимог є інспектор Групи контролю технологічних витрат електроенергії (ГКТВЕ) філії, за яким закріплений даний об`єкт (пункт 4.2.19 Інструкції 3.2.7.1).

103. При не виконанні споживачем у встановлений термін обґрунтованих вимог, які були вказані в Акті технічної перевірки або Акті метрологічної невідповідності, інспектором оформляється Акт перевірки виконання вимог (Додаток П) та вручається споживачу під підпис Повідомлення про припинення електропостачання (додаток Е до ОП 2.7) (із зазначенням дати вимкнення - не менше трьох робочих днів, починаючи з дня вручення попередження) за невиконання обґрунтованих вимог щодо приведення розрахункових засобів обліку до вимог нормативних документів. Якщо протягом трьох наступних робочих днів споживач не повідомляє про усунення виявлених порушень, інспектор виконує заходи з припинення йому електропостачання у відповідності до порядку, передбаченого «Інструкцією про організацію робіт з припинення (відновлення) електропостачання, обмеження електропостачання до рівня аварійної (екологічної) броні (для юридичних споживачів)» (пункт 4.2.20 Інструкції 3.2.7.1).

104. Заступник директора філії з питань технічного забезпечення приладу обліку електричної енергії (ТЗПее) до п`ятого числа затверджує щомісячне планове завдання з проведення контрольних оглядів засобів обліку юридичних споживачів, складене кожним інспектором, по закріплених фідерах, виходячи з доведених щомісячних планів виконання контрольних оглядів (пункт 4.9.1 Інструкції 3.2.7.1).

105. Пункт 4.9.4 Інструкції 3.2.7.1 встановлює критерії вибору для контрольного огляду розрахункових засобів обліку юридичних споживачів: пріоритетні (з визначенням також критеріїв встановлення пріоритетних розрахункових точок обліку для цього огляду) та «інші» (з визначенням того, які розрахункові точки обліку входять до цієї категорії). Також абзац другий цього пункту встановлює періодичність оглядів по вказаним категоріям розрахункових точок обліку. При цьому зміст пункту 4.9.4. Інструкції 3.2.7.1 відповідає змісту пункту 4.9.4 Інструкції 3.2.7.

106. У разі відсутності зауважень до засобів обліку представник філії (центрального офісу приватного акціонерного товариства «Прикарпаттяобленерго» (АТ)) оформляє Акт про проведення контрольного огляду розрахункових засобів обліку електричної енергії (Додаток И). Оформлений Акт підписується споживачем (уповноваженим представником споживача або Постачальником послуг комерційного обліку (ППКО)) та представником філії (центрального офісу приватного акціонерного товариства «Прикарпаттяобленерго» (АТ))(пункт 4.9.11 Інструкції 3.2.7.1). Пункт 4.9.11 Інструкції 3.2.7 фактично відповідає зазначеному, за виключенням згадки про Постачальника послуг комерційного обліку.

107. Роботи з контрольного огляду засобів обліку проводяться в присутності споживача або уповноваженого представника споживача (пункт 4.9.6 Інструкції 3.2.7). Відповідає змісту пункту 4.9.6. Інструкції 3.2.7.1.

108. Якщо контрольний огляд засобу обліку проведено, але уповноважений представник споживача не підписує Акт про проведення контрольного огляду, то це розцінюється як недопуск представника АТ «Прикарпаттяобленерго» для проведення контрольного огляду (пункт 4.9.13 Інструкції 3.2.7). Аналогічний за змістом пункт 4.9.12 містить Інструкція 3.2.7.1.

(1.1) Щодо пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України

109. Згідно із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у її постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (пункти 24, 25, 27, 32) щодо критерію подібності правовідносин, зокрема в контексті пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України, термін «подібні правовідносини» може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин (суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів). Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», зокрема пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України, таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад саме цих правовідносин та/чи їх специфічний об`єкт. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

110. У справі № 501/226/17 фізична особа подала позов до юридичної особи щодо її незаконного звільнення на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України. Суди попередніх інстанцій встановили відсутність згоди профспілкового органу на застосування відповідного дисциплінарного стягнення та підстав застосування його роботодавцем без згоди профспілкового органу. Суди також дійшли висновку, що роботодавець не створив належних умов для захисту території об`єкта, що охороняється (якісні недоліки огорожі), тому позивач не відповідає за це, а його участь у крадіжці або обізнаність про неї не були доведені. Верховний Суд у цій справі погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо досліджених ними обставин справи та встановленої відсутності доведеної вини позивача в порушенні його трудових обов'язків. Це саме по собі не є правовим висновком. Верховний Суд у цій справі не робив висновку про необхідність дослідження якихось первинних документів судами попередніх інстанцій, тому відсутні підстави говорити про подібність правовідносин зі справою, що розглядається. Посилання позивача на постанову Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 501/226/17 є безпідставним.

111. У справі № 751/861/17-ц банк подав позов до фізичної особи з приводу повернення боргів за кредитним договором. Постанова Верховного Суду від 18 березня 2019 року у цій справі не містить правового висновку щодо частини третьої статті 367 ЦПК України. Крім того, зміст частини третьої цієї статті ЦПК України сам по собі не є правовим висновком, а є нормою права. Тому посилання на цю постанову Верховного Суду в контексті порушень судом апеляційної інстанції вимог частини третьої статті 367 ЦПК України є безпідставним з точки зору пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

112. Також Верховний Суд вважає необхідним зазначити, що позивач сам критикує дії суду першої інстанції щодо незалучення Акта від 17 серпня 2018 року до матеріалів справи, вимагав від обох судів попередніх інстанцій витребування цього документа. Тому претензії позивача з приводу порушення судом апеляційної інстанції частини третьої статті 367 ЦПК України у зв`язку із долученням до матеріалів справи цього акта Верховний Суд вважає беззмістовними, оскільки позивач протирічить сам собі в цій частині своїх зауважень, які зводяться виключно до формальності, яка не впливає на результат розгляду справи по суті спору.

113. У справі № 554/9493/17 фізична особа звернулась з позовом до юридичної особи, оскаржуючи застосування до неї такого дисциплінарного стягнення як догана. У цій справі Верховний Суд дійшов висновку, що дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків. Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку. Саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. За відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності. Отже, при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясовувати в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок. Для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності.

114. Враховуючи, що зазначений правовий висновок зроблено загально щодо притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності, наслідком якої може бути застосування, наприклад, одного з двох заходів дисциплінарного стягнення, передбачених частиною першою статті 147 КЗпП України (догана та звільнення), і жоден з цих двох заходів дисциплінарного стягнення в силу своєї особливості не змінює суті зазначеного висновку, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав прийняти до уваги свою постанову від 22 липня 2020 року у справі № 554/9493/17 в контексті пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

115. З урахуванням зазначеного, Верховний Суд вважає обґрунтованим посилання позивача на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України в його касаційній скарзі, відтак суди попередніх інстанцій дійсно не врахували цей правовий висновок щодо застосування статті 147 КЗпП України.

(1.2) Щодо пункту 4 частини другої статті 389 та пунктів 1 та 3 частини третьої статті 411 ЦПК України

116. Відповідно до матеріалів справи позивач, заперечуючи своє ознайомлення з Посадовою інструкцією не надав пояснень чому в матеріалах справи міститься аркуш з підписами осіб, які ознайомлені з цією інструкцією, серед яких і підпис позивача. З матеріалів справи та касаційної скарги не випливає, що позивач спростував дійсність цього підпису або звертався до суду з клопотанням про проведення відповідної експертизи щодо дійсності цього його підпису, що суд попередньої інстанції безпідставно відмовив йому у задоволенні такого клопотання.

117. Разом з тим Верховний Суд звертає увагу, що суди попередніх інстанцій вказують у мотивувальних частинах своїх оскаржуваних судових рішень, що встановили факт ознайомлення позивача з Посадовою інструкцією та Інструкцією 3.2.7, порушення вимог яких стало підставою для звільнення позивача. Однак суди попередніх інстанцій, зокрема апеляційний суд, аналізують у відповідних мотивувальних частинах порушення позивачем також положень Інструкції 3.2.7.1, які також стали підставою для звільнення позивача. При цьому суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що в матеріалах справи відсутнє документальне підтвердження ознайомлення позивача з цією інструкцією під підпис. Судами попередніх інстанцій не пояснюється на підставі чого вони встановили обізнаність позивача з цією інструкцією на противагу встановлення такого факту щодо вищезазначених двох інших інструкцій.

118. Верховний Суд розглядає Інструкцію 3.2.7.1 з огляду на те, що цього вимагає касаційна скарга, що в своїй позовній заяві до суду першої інстанції позивач не заперечував про обізнаність зі змістом цієї інструкції, надавав аргументи щодо відсутності порушення ним її положень та додавав копію сторінок цієї інструкції, а відповідне заперечення фактично заявив лише у суді апеляційної інстанції без повторення його у касаційній скарзі. Тим не менш, це питання заслуговує більш глибокого вивчення, оскільки факт обізнаності або необізнаності позивача з Інструкцією 3.2.7.1 належним чином судами попередніх інстанцій не встановлений.

119. Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що не можна ставити у вину працівникові невиконання певних обов`язків та притягувати його за це до дисциплінарної відповідальності, якщо він про ці обов`язки не був проінформований належним чином (дивитись, наприклад, постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 452/970/17).

120. На суд покладене завдання дослідження законності звільнення працівника у разі його звернення з позовом про незаконність такого звільнення. Суд може враховувати висновки інших несудових інстанцій, органів та організацій з приводу перевірки дотримання вимог трудового законодавства роботодавцем, але такі висновки не можуть мати для суду заздалегідь встановленої сили, бути безспірним підтвердженням якогось факту. Вони мають досліджуватись судом у комплексі з іншими доказами у справі, у тому числі з точки зору їх релевантності порушенням трудових обов`язків працівником, через які його було звільнено, дійсному змісту цих обов`язків. Також треба враховувати, що висновки з приводу наявності або відсутності порушення трудового законодавства в окремому аспекті мають бути пов`язані з порушеннями трудового законодавства, які досліджує суд.

121. Апеляційний суд у своїй оскаржуваній постанові додатково зазначив, що встановив звернення позивача до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини з приводу отримання інформації щодо нього від відповідача та констатував відкриття відповідного провадження цим уповноваженим з цього приводу, але не вказав які наслідки такого звернення та які висновки суд з них робить, яким чином це пов`язано з фактом встановлення порушень позивача, зазначених у Наказі № 561 від 05 вересня 2018 року. Крім того, посилання апеляційного суду на Акт Управління держпраці в Івано-Франківській області № ІФ56/529/АВ від 08 лютого 2021 року, згідно із яким стосовно відповідача не виявлені порушення в контексті правильності нарахування бухгалтерією заробітної плати з 01 січня 2015 року по 30 вересня 2018 року, також не містить в подальшому його оцінку апеляційним судом з точки зору вимог конкретного позову, пояснення того, що цей акт доводить чи спростовує в контексті відповідного позову.

122. У своїх клопотаннях до судів попередніх інстанцій позивач не заявляв вимогу про витребування актів контрольного огляду №№ 5974, 5975, 5976. Тому твердження позивача з приводу того, що суди попередніх інстанцій відмовили йому у цьому безпідставні. Але це не виключає обов`язку відповідача доводити дійсність заявлених порушень трудового законодавства позивачем, які стали підставою його звільнення, у тому числі шляхом надання цих актів з метою спростування аргументів позивача щодо них, оскільки позивач не має інших розумних способів доведення своєї позиції щодо їх існування, крім заперечення їх існування.

123. Суди попередніх інстанцій не надали відповіді на зауваження позивача, щодо необґрунтованості претензій зі сторони відповідача. Зокрема, попри заперечення позивача щодо проведення ним реєстрації контрольних оглядів №№ 5974, 5975, 5976, за результатами яких були складені відповідні акти від 27 липня 2018 року, в мотивувальних частинах оскаржуваних судових рішень не зазначено на підставі чого крім тверджень відповідача (роботодавця) та оформлених з цього приводу відповідачем документів спростовується відповідне зауваження позивача. Тобто не зазначено які об`єктивні докази спростовують це твердження позивача. А без належно встановленого факту участі позивача у цих контрольних оглядах відсутні підстави оцінки порушення ним пункту 2.1.25 Посадової інструкції, який регулює організацію проведення цих контрольних оглядів, пункту 4.9.11 Інструкції 3.2.7.1.

124. Суди попередніх інстанцій не встановили та прямо не вказали відповідно до яких положень або інструкцій відповідача спростовується зауваження позивача з приводу відсутності у нього повноважень із заміни приладу обліку електроенергії на об`єкті КП «ЖЕО № 1». З матеріалів справи та встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи не зрозуміло на підставі чого суди дійшли висновку, що загальний висновок відповідача про відсутність заміни приладу обліку електроенергії на цьому об`єкті є виною саме позивача, враховуючи, що пункти інструкцій, на порушення яких посилається відповідач, передбачають залучення декількох працівників до цього процедурного питання, а тому загальний факт відсутності цього приладу сам по собі не може бути беззаперечним доказом вини позивача без дослідження та встановлення конкретних можливих порушень з його сторони у процедурі заміни цього приладу. Зокрема це випливає зі змісту пункту 2.1.17 Посадової інструкції. В тому числі це стосується виконання вимог пункту 4.2.19 Інструкції 3.2.7.1, який передбачає обов`язок інспектора ГКТВЕ здійснювати контроль за термінами виконання виданих споживачам обґрунтованих вимог.

125. Пункт 2.1.19 Посадової інструкції регулює питання оформлення актів-вимог та перевірки їх виконання. Судами попередніх інстанцій не встановлено яким саме чином позивач порушив вимоги Посадової інструкції щодо актів-вимог в контексті порушень, сформульованих відповідачем у наказі № 561 від 05 вересня 2018 року.

126. Крім того, згідно із змістом Акта від 17 серпня 2018 року акт про порушення на об`єкті КП «ЖЕО № 1» складали три інспектори. Суди попередніх інстанцій не встановили як розподілялись обов`язки, передбачені Інструкцією 3.2.7.1 та Посадовою інструкцією між цими інспекторами.

127. Відповідно до встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи грубе порушення позивачем пунктів 4.9.1 та 4.9.4 Інструкції 3.2.7.1 полягає у тому, що співвідношення між загальною кількістю розрахункових точок, закріплених за позивачем, та кількістю цих точок, на яких контрольний огляд не проводився шість і більше місяців, не має перевищувати 5 %, а також те, що загальна кількість розрахункових точок, на яких не проведено контрольний огляд позивачем, становить 27,7 % від цих точок, які закріплені за позивачем.

128. Разом з тим позивач вважає, що не порушував пункти 4.9.1 та 4.9.4 Інструкції 3.2.7.1, оскільки в цих пунктах не встановлені вищевказані критерії у відсотках, які дають можливість визначити порушення чи дотримання цих пунктів Інструкції 3.2.7.1. На думку Верховного Суду посилання, зокрема апеляційного суду, на те, що пункт 4.9.1 цієї інструкції передбачає затвердження щомісячних планових завдань інспекторів, виходячи з доведених щомісячних планів виконання контрольних оглядів, а пункт 4.9.4 регулярність таких оглядів не є спростуванням зазначених зауважень позивача. Ці пункти визначають загальні умови формування завдань з проведення контрольних оглядів засобів обліку юридичних споживачів, а не критерії порушення кількості цих оглядів. Судами попередніх інстанцій не встановлено на підставі яких доказів зазначені критерії у відсотках є підставою для звільнення працівника за невиконання Інструкції 3.2.7.1.

129. В Акті від 17 серпня 2018 року вказано, що відповідна перевірка проведена на підставі Інструкції 3.2.7.1 «Про проведення четвертого етапу технічних перевірок розрахункових точок обліку юридичних споживачів та виконання контрольних оглядів засобів обліку», введеної в дію розпорядженням підприємства № 324 від 30 серпня 2017 року. Але така інструкція в матеріалах справи не міститься. Інструкція 3.2.7.1 «Про проведення четвертого етапу технічних перевірок розрахункових точок обліку юридичних споживачів та виконання контрольних оглядів засобів обліку», яка міститься в матеріалах справи, затверджена розпорядженням підприємства № 326 від 15 червня 2018 року.

130. Також не зазначено на підставі яких конкретно пунктів та якої саме Інструкції 3.2.7.1 передбачений зазначений критерій у 5 %. Інший відсотковий критерій (27,7 %) в цьому акті взагалі не зазначений. Замість нього вказані інші відсоткові показники по роботі позивача. Судами попередніх інстанцій не вказано яким чином вони дослідили цю неузгодженість даних, враховуючи, що Наказ № 561 від 05 вересня 2018 року ґрунтується на цьому акті перевірки. Замість порушення пунктів 4.2.19 та 4.2.20 в Актів від 17 серпня 2018 року зазначене порушення пунктів 9.2.19 та 9.2.20, які в Інструкції 3.2.7.1, що міститься у матеріалах справи, взагалі відсутні.

131. Акт від 17 серпня 2018 року взагалі не містить посилань на порушення позивачем пунктів 4.2.12, 4.9.4, 4.9.6, 4.9.11 та 4.9.13 Інструкції 3.2.7., попри те, що в Наказі № 561 від 05 вересня 2018 року відповідач посилається на їх порушення діями позивача, встановленими цим актом. Оцінки цьому суди попередніх інстанцій не надали. Зокрема апеляційний суд у мотивувальній частині навів лише аналіз Інструкції 2.3.7.1, а суд першої інстанції фактично обмежився загальною вказівкою на те, що на підставі матеріалів справи дійшов висновку про відсутність підстав визнати звільнення незаконним.

132. Судами попередніх інстанцій не досліджена належним чином взаємодія Інструкцій 3.2.7 та 3.2.7.1 - чи вони замінюють одна одну у часі, чи діють паралельно. Тому, враховуючи зазначене, відсутні підстави для висновку про те, що суди попередніх інстанцій належним чином дослідили докази та встановили порушення позивачем пунктів 4.2.12, 4.9.4., 4.9.6, 4.9.11, 4.9.13 Інструкції 3.2.7. Суд першої інстанції при цьому своєю ухвалою від 06 червня 2019 року безпідставно відмовив позивачу у витребуванні розпорядження відповідача № 326 від 15 червня 2018 року, яким затверджена та введена в дію Інструкція 3.2.7.1. Суд апеляційної інстанції цієї помилки не виправив.

133. Частина п`ята статті 263 ЦПК України вимагає обґрунтованості судового рішення, різновидом якого є й ухвала. Суд першої інстанції відмовив позивачу у витребуванні частини доказів без належного пояснення чому він вважає непотрібним їх витребування для повного та всебічного встановлення фактичних обставин цієї справи, обмежившись лише загальної фразою про таке своє рішення. Суд апеляційної інстанції відмовляючи у задоволенні клопотання позивача щодо довитребування цих доказів, в частині доказів, які дійсно мають відношення до суті спору, за виключенням копії Акта від 17 серпня 2018 року помилково вказав, що в матеріалах справи вже фактично містяться ці докази.

134. В оскаржуваних судових рішеннях не зазначені факти, які підтверджуються або спростовуються ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , щодо виклику яких судом першої інстанції у якості свідків було задоволено клопотання відповідача цим судом. За відсутності цих свідчень Верховний Суд не вбачає відмову суду першої інстанції та наступну відмову суду апеляційної інстанції у витребуванні їх пояснень позивачем, зазначену в ухвалі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 06 червня 2019 року, обґрунтованою.

135. Як було встановлено судами попередніх інстанцій, у Наказі № 561 від 05 вересня 2018 року вказано на порушення позивачем вимог пункту 4.2.2.2.4.1 ПЛ-ПЗ 4.1 «Про оплату праці». При цьому суди попередніх інстанцій взагалі не надали оцінку цьому заявленому відповідачем порушенню позивача. Разом з тим безпідставно відмовили позивачу у витребуванні цього доказу (в матеріалах справи цей документ відсутній).

136. З урахуванням зазначеного, Верховним Судом встановлене порушення судами попередніх інстанцій вимог пунктів 1 та 3 частини третьої статті 411 ЦПК України, що є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень судів попередніх інстанцій та передачі справи на новий розгляд.

(2) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

(2.1) Щодо суті касаційної скарги

137. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю і передати справу повністю на новий розгляд (згідно із пунктом 2 частини першої статті 409 ЦПК України).

138. Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України; або необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1 та 3 частини третьої статті 411 ЦПК України).

139. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).

140. На підставі здійсненої вище оцінки аргументів учасників справи, висновків судів попередніх інстанцій Верховний Суд дійшов висновку про необхідність задовольнити касаційну скаргу ОСОБА_1 -скасувати оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

(2.2) Щодо дій, які повинен виконати суд першої інстанції

141. Належним чином дослідивши та оцінивши всі докази у справі, долучити до справи усі необхідні докази та об`єктивно й повно встановити всі обставини справи. Здійснити розподіл судових витрат.

(2.3) Щодо судових витрат

142. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України). Згідно із частиною другою статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на сторони в залежності від результатів задоволення позовних вимог.

143. Позивач не заявляв у касаційній скарзі до відшкодування судові витрати.

144. Враховуючи, що справа передається на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд не здійснює розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 141 400 409 411 416 419 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Задовольнити касаційну скаргу ОСОБА_1 .

2. Скасувати постанову Івано-Франківського апеляційного судувід 09 червня 2022 року.

3. Скасувати рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01 грудня 2021 року.

4. Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Пророк

А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров