ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2025 року

м. Київ

Справа № 344/23905/23

Провадження № 61-1157св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Ситнік О. М.

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Сердюка В. В., Фаловської І. М.

розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 03 жовтня 2024 року в складі судді Антоняка Т. М. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 16 грудня 2024 року в складі колегії суддів Бойчука І. В., Пнівчук О. В., Томин О. О.,

в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, про позбавлення батьківських прав, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, про усунення перешкод у вихованні, спілкуванні з дитиноюта

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому зазначив, що з 01 серпня 2012 року до 18 січня 2022 року він та ОСОБА_3 перебували в шлюбі, в якому ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_4 .

16 лютого 2023 року постановою Івано-Франківського апеляційного суду визначено місце проживання дитини з батьком.

ОСОБА_2 у вихованні дитини участі не бере, ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, не цікавиться життям їхнього сина, не піклується про здоров`я дичини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, ухиляється сплати аліментів на дитину, тому просив позбавити ОСОБА_2 батьківських прав стосовно дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У лютому 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом, у якому зазначила, що причиною залишення нею сім`ї та розірвання шлюбу стали образи та фізичне насильство з боку чоловіка. Вона зверталася до органу опіки і піклування про усунення перешкод у спілкуванні з малолітнім сином, які їй в цьому створює ОСОБА_1 після розірвання шлюбу. Також, з метою спілкування зі своїм сином та його виховання вона зверталася до психологічних служб управління освіти виконавчого комітету міської ради, які погодили зустрічі дитини з мамою в присутності батька та психолога, але батько дитини відмовився від цього, чим позбавив її можливості контакту з дитиною.

ОСОБА_1 самовільно, без згоди на це матері неповнолітнього, змінив його місце проживання, вивіз дитину за межі України до Польщі, де на тривалий час залишив сина на виховання в іншій сім`ї.

Вважає, що ОСОБА_1 , перешкодивши матері у спілкуванні із сином, позбавив сина належної опіки і виховання з боку матері, порушив їх право на прямі контакти, що суперечить найкращим інтересам дитини та сімейним цінностям.

Просила зобов`язати ОСОБА_1 не перешкоджати брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з сином та визначити наступні способи участі у вихованні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з правом самостійно забирати з місця його проживання чи навчання, без присутності під час спілкування батька дитини: у літній період з 01 липня до 01 серпня включно кожного року; у день народження матері ІНФОРМАЦІЯ_3 кожного року; у день народження дитини ІНФОРМАЦІЯ_4 кожного парного року; у період зимових канікул: першу половину цих зимових канікул кожного парного року та другу половину цих канікул кожного непарного року; у період весняних та осінніх канікул: перші три дні кожного парного року та останні три дні кожного непарного року; кожну середу з 18 год. до 20 год.; кожен другий та четвертий тиждень місяця з 18 год. п`ятниці до 17 год. неділі; у святкові дні, передбачені законодавством України, а саме: 1 січня - Новий рік, 28 червня - День Конституції України, 24 серпня - День незалежності України кожного парного року; 8 травня - День пам`яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років, 28 липня - День Української Державності, 14 жовтня - День захисників і захисниць України кожного непарного року; необмежене спілкування ОСОБА_2 з сином засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв`язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між матір`ю та сином.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

03 жовтня 2024 року рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Частково задоволено частково зустрічний позов ОСОБА_2 .

Зобов`язано ОСОБА_1 не перешкоджати ОСОБА_2 брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Встановлено ОСОБА_2 такий порядок участі у вихованні та спілкуванні з дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 :

- кожної середи з 18 год. до 20 год.;

- кожної першої та третьої суботи, другої та четвертої неділі місяця з 15 год. до 18 год.;

- спілкування ОСОБА_2 з сином засобами телефонного чи іншого засобу зв`язку щопонеділка та щочетверга в проміжку з 17 год. 30 хв. до 19 год. 30 хв.;

- святкові та інші дні - за домовленістю між батьками, з урахуванням стану здоров`я та розпорядку дня дитини.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

16 грудня 2024 року постановою Івано-Франківського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 03 жовтня 2024 року залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що в справі не встановлено, що відповідачка за первісним позовом свідомо ухиляється від виконання батьківських обов`язків, позивач не довів та не надав суду доказів, у чому полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення матері стосовно дитини батьківських прав та доказів. Недоцільність позбавлення матері батьківських прави підтверджено відповідним висновком органу опіки і піклування.

Задовольняючи частково зустрічний позов ОСОБА_2 , суди з урахуванням інтересів дитини та пояснень батьків, визнали належним доказом висновок, затверджений рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 28 червня 2024 року № 801 про встановлення ОСОБА_2 порядку участі у вихованні та спілкуванні з дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Такий спосіб участі матері у вихованні та спілкуванні з сином відповідатиме найкращим інтересам дитини та сприймати піклування кожного із батьків про стан його здоров`я, фізичний та духовний розвиток.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

21 січня 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 03 жовтня 2024 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 16 грудня 2024 року, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позову та відмову в задоволенні зустрічного позову.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду 02 жовтня 2019 року в справі № 461/7387/16, від 29 квітня 2020 року в справі № 522/10703/18, від 07 лютого 2024 року в справі № 455/307/22, про те, що за умови підтвердження винної поведінки батьків та свідомого нехтування ними своїми батьківськими обов`язками, є підстави для позбавлення їх батьківських прав стосовно дитини. З досягненням дитиною 10 років у дитини з`являється право бути вислуханою і почутою та брати активну участь у вирішенні своєї долі, зокрема у питанні позбавлення своїх батьків або одного з них батьківських прав.

Заявник зазначив, що, не врахувавши весь масив доказів у справі, які підтверджують систематичність нехтування матір`ю своїми батьківськими обов`язками, взяв до уваги лише висновок органу опіки та піклування про недоцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав.

Доводи інших учасників справи

Відзивів на касаційну скаргу не надходило.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

З 01 серпня 2012 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в шлюбі.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син ОСОБА_4 (а. с. 11).

18 січня 2022 року рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області в справі № 344/21024/21 шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 розірвано (а. с. 13, 14).

09 листопада 2022 року рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області в справі № 344/16033/21 визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір`ю ОСОБА_3

16 лютого 2023 року постановою Івано-Франківського апеляційного суду рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09 листопада 2022 року скасовано й ухвалено нове рішення. Визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком. Роз`яснено сторонам, що той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини (а. с. 15-20).

12 червня 2023 року заочним рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області стягнуто зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на неповнолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 21 березня 2023 року до досягнення дитиною повноліття (а. с. 21).

01 серпня 2023 року старшим державним виконавцем Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Боднарчуком Ю. В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 щодо примусового виконання вищевказаного судового рішення (а. с. 23).

Згідно з розрахунком державного виконавця в ОСОБА_2 утворилась заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 18 786,65 грн (а. с. 25).

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12023096010000982 від 14 листопада 2023 року старшим дізнавачем сектору дізнання Івано-Франківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області Маланюк В. В. 14 листопада 2023 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальне провадження з правовою кваліфікацією за частиною першою статті 164 Кримінального кодексу України щодо ухилення ОСОБА_2 від сплати аліментів (а. с. 27).

За інформацією з Ліцею № 22 Івано-Франківської міської ради від 17 листопада 2023 року ОСОБА_4 навчається в навчальному закладі з 2019 року в 5-А класі. Має хороший розумовий розвиток. Рівень навчальних досягнень вище середнього. Учень надає перевагу предметам математичного циклу. Любить читати, слухати музику, володіє додатковою інформацією, яку дізнається з інтернет-джерел та від спілкування з батьком та дідусем, бабусею з боку батька. За характером веселий, товариський, але дружні стосунки складаються не з усіма однокласниками. Більше реагує на похвалу, ніж на зауваження вчителя. Потребує контролю зі сторони батька. Батько приділяє належну увагу вихованню та навчанню сина. Завжди присутній на батьківських зборах, підтримує постійний зв`язок з класним керівником, старається залучити дитину до всіх масових заходів на базі ліцею (екскурсії, свята, ярмарки, виховні заходи тощо.) Піклується про стан здоров`я ОСОБА_6 . З матір`ю учня зв`язок відсутній (а. с. 28).

Відповідно до характеристики, наданої тренером МСУМК з Таеквон-До «Solоvey Team» ДЮШС 1, ОСОБА_4 проявляє наполегливість та відданість спорту, старанно працює над власним розвитком для підвищення купа та успішної атестації, а також для підготовки в змаганнях. На тренування та виїзди на атестацію його супроводжує виключно батько, який відіграє важливу роль у формуванні спортивної особистості дитини (а. с. 29).

За результатами психодіагностичного обстеження, проведеного Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр психологічної допомоги «Серденько» 07 листопада 2023 року, встановлено, що психоемоційний стан дитини помірно стійкий. Сімейна ситуація передбачає актуальний конфлікт з матір`ю, реакцією на який є уникнення: хлопчик повідомляв, що забув етап проживання з матір`ю. Даний конфлікт згодом може вплинути на психоемоційний стан дитини (а. с. 30, 31).

28 червня 2024 року рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради № 801 затверджено висновок про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та встановлено такий порядок участі матері ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 : кожної середи з 18 год. до 20 год.; кожної першої та третьої суботи, другої та четвертої неділі місяця з 15 год. до 18 год.; спілкування ОСОБА_2 з сином засобами телефонного чи іншого засобу зв`язку щопонеділка та щочетверга у проміжку з 17 год. 30 хв. до 19 год. 30 хв.; святкові та інші дні - за домовленістю між батьками, з урахуванням стану здоров`я та розпорядку дня дитини (а. с. 139-145).

Позиція Верховного Суду

Касаційне провадження у справі відкрито з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Згідно з пунктом 1частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги та виснував, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

У статті 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Стаття 9 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною згідно з постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ (далі - Конвенція про права дитини) зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-III «Про охорону дитинства» (далі - Закон № 2402-III) виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону № 2402-III).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України (далі - СК України) мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення наведених положень статті 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин (постанови від 19 лютого 2025 року в справі № 182/3090/22, від 07 березня 2024 року в справі № 947/7448/22 та інші).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

ЄСПЛ також зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. Під час визначення основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13).

Також ЄСПЛ наголошував на тому, що позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз`єднання, зазначивши, що наявність сімейних зав`язків між подружжям та дитиною, про які вони дійсно піклуються, мають бути захищені відповідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (рішення ЄСПЛ від 30 червня 2020 року в справі «Ілля Ляпін проти росії», заява № 70879/11).

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини під час розгляду справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 17 жовтня 2018 року в справі № 402/428/16-ц та Верховним Судом у постановах від 22 січня 2025 року в справі № 336/13092/23, від 19 лютого 2024 рокув справі № 159/2012/23 та інших.

Верховний Суд наголошує, що особистісні непорозуміння між батьками не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав, оскільки у рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинне мати першочергове значення і переважати над інтересами батьків (постанови Верховного Суду від 05 лютого 2025 року в справі № 144/924/24, від 04 грудня 2024 року в справі № 133/747/23 та інші).

Під час розгляду судом спорів щодо позбавлення та поновлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою (згідно із частиною четвертою статті 19 СК України). Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (частина п`ята статті 19 СК України).

Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню та оцінці судом на основі всіх наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв`язку (постанови Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року в справі № 464/2040/23, від07 березня 2024 року в справі № 947/7448/22).

За положенням частини шостої статі 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер. Судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, беруть участь у вихованні не у достатній мірі не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості (стаття 5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення на національному і міжнародному рівнях від 03 грудня 1986 року). Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та усвідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

28 червня 2024 року рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради № 801 затверджено висновок про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 139-145).

Із висновку вбачається, що на засідання комісії з питань захисту прав дитини були запрошені та присутні під час обговорення мати дитини - ОСОБА_2 та батько дитини - ОСОБА_1 , пояснення яких заслухано комісією та які надавали відповіді на запитання членів комісії. Під час виготовлення висновку комісією враховано інформацію та характеристики з місця навчання дитини, гуртка, психологічну характеристику дитини.

Матір дитини - ОСОБА_2 зазначила, що батько створює конфліктні ситуації, перешкоджає їй в спілкуванні з сином. Вказала на те, що аліменти на дитину сплачує, повідомила, що хоче брати участь у вихованні та житті дитини.

Батько дитини - ОСОБА_1 повідомив, що матір дитини повністю відсутня в житті дитини, їх син бачитися з матір`ю не хоче.

Психологічним обстеженням за методикою «Міжособистісні стосунки дитини» встановлено негативний емоційний зв`язок дитини з матір`ю, відсутність бажання перебувати поряд. ОСОБА_4 вказав, що не пам`ятає період, як жили разом із мамою, не пам`ятає бабусю та дідуся з боку матері та не спілкується з ними.Сімейна ситуація передбачає актуальний конфлікт з матір`ю, реакцією на який є уникнення: хлопчик повідомляв, що забув етап проживання з матір`ю. Цей конфлікт згодом може вплинути на психоемоційний стан дитини. Стосунки з матір`ю передбачають відсутність бажання перебувати поряд з нею. Рекомендації: зменшення впливу стресових факторів, та підтримка дитини у критичних ситуаціях; підтримка позитивного сприйняття себе; увага зі сторони значущих дорослих щодо почуттів дитини та їх вираження; спостереження за психоемоційним станом дитини та у разі необхідності, звернення до психолога з метою стабілізації психоемоційного стану.

Працівниками служби у справах дітей проведено бесіду з малолітнім ОСОБА_4 , який повідомив, що бачився з мамою давно (точний проміжок часу не вказує), на запитання чи хотів би бачитися з мамою відповів, що хотів бачити її три роки назад. З матір`ю зв`язку не має.

Згідно з інформацією відділу ювенальної превенції УПД в Івано-Франківській області від 15 квітня 2024 року № 281/108/37-2024 сторони не притягувалися до адміністративної та кримінальної відповідальності за вчинення домашнього насильства стосовно дитини або за її присутності чи за неналежне виконання батьківських обов`язків.

Урахування думки дитини щодо її життя передбачає й стаття 12 Конвенції з прав дитини, яка зобов`язує держави-учасниці забезпечити дитині, здатній формулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що стосуються її, і цим поглядам має приділятись належна увага, згідно з віком дитини та зрілістю.

Водночас надважливим у заслуховуванні дитини з метою з`ясуванні її думки під час вирішення спору про позбавлення батьківських прав є здатність дитини чітко висловити свою думку.

Щодо доводів касаційної скарги про неврахування судами в справі думки дитини колегія суддів зазначає, оскільки між батьками дитини існує тривалий гострий конфлікт і дитина останні роки після припинення спільного проживання батьків проживає разом з батьком, відносини з яким для неї є пріоритетними, з`ясована психологом думка дитини не може вважатися визначальною, переважною підставою під час вирішення питання про позбавлення батьківських прав, оскільки думка дитини не завжди може відповідати її справжнім інтересам, може бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів, яким діти в силу свого віку та життєвого досвіду неспроможні надавати виважену та правильну оцінку.

За встановленими обставинами конкретно в цій справі, в сукупності з іншими доказами, які безспірно не свідчать про умисне ухилення відповідачкою від виконання батьківських обов`язків стосовно дитини, думка дитини у вирішенні спору про позбавлення батьківських прав є важливою, проте вона не може бути вирішальною, як не може бути безумовним свідченням того, що позбавлення батьківських прав матері дитини призведе до забезпечення якнайкращих інтересів дитини.

Крім того, чіткої і однозначної відповіді, що ОСОБА_4 вважає, що його матір має бути позбавлена щодо нього батьківських прав, дитина не висловила.

У частинах першій-третій статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Колегія суддів таких порушень норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанції не вбачає.

Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Верховним Судом у постановах від 07 лютого 2024 року в справі № 455/307/22, від 22 листопада 2023 року в справі № 1915/2789/12 та інших акцентував, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише за наявності вини у діях батьків.

Обставин, які б характеризували ОСОБА_2 як таку, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку, в справі не встановлено.

Заборгованість зі сплати аліментів на дитину ОСОБА_2 погасила.

Тобто в справі не встановлено ні винної поведінки матері, ні свідомого нехтування нею своїми обов`язками, що свідчить про відсутність підстав для позбавлення її батьківських прав стосовно неповнолітнього сина.

Із матеріалів справи вбачається, про що зазначено і судами попередніх інстанції, що поведінка ОСОБА_2 загалом свідчить про її бажання як матері брати участь у вихованні та спілкуванні з дитиною, її спроможність та волевиявлення виконувати свої природні материнські обов`язки. Фактично мати позбавлена можливості спілкуватися з дитиною та виконувати обов`язки щодо її виховання, оскільки вирішено питання про місце проживання сина з батьком - колишнім чоловіком, з яким у відповідачки склалися негативні відносини.

У спірних правовідносинах, які стосуються вкрай чутливої сфери та долі дитини, інтереси якої превалюють над формальним тлумаченням норм права, питання про застосування крайнього заходу впливу на батьків - позбавлення батьківських прав - слід вирішувати у контексті кожної конкретної справи без формального та уніфікованого підходу лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, що мають значення для вирішення спору, та вивчення і дослідження усіх доказів як у сукупності, так і кожного доказу окремо.

Враховуючи усталену судову практику у спірних правовідносинах та те, що малолітня дитина не повинна бути розлучена зі своєю матір`ю, крім тих випадків, коли є виключні обставини, матір ніколи не втрачала інтересу до своєї дитини, а також з огляду на те, що позивач за первісним позовом не довів навмисного ухилення відповідачки від виконання своїх обов`язків та її винної поведінки, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, тому суди зробили правильний висновок про відсутність підстав, передбачених частиною першою статті 164 СК України, для застосування до відповідачки такого крайнього заходу, як позбавлення її батьківських прав.

Такі висновки узгоджуються з постановами Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року в справі № 461/7387/16, від 29 квітня 2020 року в справі № 522/10703/18, від 07 лютого 2024 року в справі № 455/307/22 про відмову в позбавленні відповідачів батьківських прав, на які посилається заявник в касаційній скарзі.

Щодо зустрічного позову ОСОБА_2 про усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною, визначення способу участі у вихованні дитини, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України).

Відповідно до частин першої-третьої 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Згідно зі статтею 158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання.

Відповідно до статті 15 Закону № 2402-III батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право на спілкування з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Отже, законодавством України закріплено обов`язок того із батьків, який проживає окремо, брати участь у вихованні дитини. У іншого з батьків виникає зустрічний обов`язок не чинити цьому перешкоди.

Частинами першою та другою статті 159 СК України передбачено, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Враховуючи обставини цієї справи, обґрунтованим є висновок судів попередніх інстанцій про те, що визначений у висновку виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради 28 червня 2024 року спосіб участі матері у вихованні та спілкуванні з сином не зашкодить дитині та відповідатиме можливості дитини сприймати піклування кожного із батьків про його здоров`я, фізичний та духовний розвиток та сприятиме налагодженню зв`язку дитини з матір`ю.

Інші доводи касаційної скарги на правильність висновків судів не впливають та їх не спростовують, стосуються переоцінки доказів, оцінка яких надана судами першої та апеляційної інстанцій як судами факту, а суд касаційної інстанції як суд права позбавлений повноважень встановлювати фактичні обставини справи, досліджувати докази та надавати їм оцінку.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини першої статті 409 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 03 жовтня 2024 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 16 грудня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. М. СитнікСудді:В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. В. Сердюк І. М. Фаловська