Постанова

Іменем України

06 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 344/2484/18

провадження № 61-18725 св 21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,

Коломієць Г. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - адвокат Савчук Роман Романович,

відповідачі: Івано-Франківський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, публічне акціонерне товариство «Універсал Банк»,

треті особи: Державне підприємство «Сетам», приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Пітеляк Світлана Василівна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Савчука Романа Романовича, на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17 червня 2021 року у складі судді Пастернак І. А. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду

від 12 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Фединяка В. Д., Пнівчук О. В., Томин О. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області)

(далі - Івано-Франківський МВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області), треті особи: публічне акціонерне товариство «Універсал Банк», правонаступником якого є акціонерне товариство «Універсал Банк»

(далі - АТ «Універсал Банк», банк), Державне підприємство «Сетам»

(далі - ДП «Сетам») про заборону відчуження квартири та визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру.

В обґрунтування позову, з урахування збільшених позовних вимог, зазначала, що 28 грудня 2007 року між нею та відкритим акціонерним товариством «Універсал Банк» (далі - ВАТ «Універсал Банк»), правонаступником якого є АТ «Універсал Банк», на забезпечення виконання зобов`язання за раніше укладеним між ними кредитним договором, укладено договір іпотеки нерухомого майна (житлового приміщення),

за яким вона передала банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 142,3 кв. м.

Указувала, що в рамках виконавчого провадження з виконання

рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області

від 14 березня 2013 року у справі № 0907/5270/2012 державним виконавцем Івано-Франківського МВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області накладено арешт на вказану квартиру та передано її ДП «Сетам» для здійснення

продажу шляхом проведення електронних торгів. Проте, ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 лютого

2018 року у справі № 344/2104/18 зупинено продаж квартири.

Разом із цим, електронні торги було проведено, за результатом чого складено відповідний протокол, на підставі якого 13 березня 2018 року державним виконавцем Івано-Франківського МВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області складено акт та постанову про передачу стягувачу

у рахунок погашення боргу, за яким спірну квартиру передано банку.

20 березня 2018 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу (далі - приватний нотаріус) Пітеляк С. В. видано свідоцтво про право власності банку на спірне нерухоме майно.

Позивач зазначала, що предмет іпотеки належить їй на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно

від 06 лютого 2006 року, реєстраційний номер НОМЕР_1 , виданого виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради, а тому вказані дії Івано-Франківського МВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області

та приватного нотаріуса є незаконними. При цьому строк дії кредитного договору, на забезпечення якого укладено договір іпотеки, до 10 грудня 2033 року, тобто строк договірних зобов`язань між нею та банком

не закінчився. Тому накладення арешту та здійснення продажу її квартири

є передчасним.

Крім того, відповідно до положень Закону України від 03 червня 2014 року № 1304-VII «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (далі - Закон № 1304-VII), заборонено відчужувати житло, яке є предметом іпотеки, без згоди власника. Вона не надавала таку згоду, проживає у спірному житлі, зареєстрована у ньому, іншим житлом не забезпечена.

З урахування наведеного та збільшених позовних вимог, ОСОБА_1 просила суд заборонити Івано-Франківському МВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області здійснювати дії щодо відчуження спірної квартири,

яка належить їй на праві приватної власності, та визнати недійсним указане свідоцтво про право власності на квартиру від 20 березня 2018 року, посвідчене та зареєстроване приватним нотаріусом Пітеляк С. В.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області

від 02 квітня 2018 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом заборони Івано-Франківському МВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області вчиняти будь-які дії щодо відчуження спірної квартири до вирішення спору по суті відмовлено.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області

від 13 травня 2019 року змінено процесуальний статус АТ «Універсал Банк» з третьої особи на відповідача. Залучено до участі у справі в якості третьої особи приватного нотаріуса Пітеляк С. В.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 17 червня 2021 року

у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що дії по примусовій реалізації квартири АДРЕСА_1 були проведені відповідно до положень Закону України

«Про виконавче провадження» та Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 29 вересня 2016 року № 2831/5 (далі - Порядок), а також з урахуванням норм Закону № 1304-VII, так як державним виконавцем не встановлено обмежень у розумінні вказаного Закону, які б унеможливлювали реалізацію описаного

й арештованого спірного майна.

Районний суд указав, що Закон України «Про виконавче провадження» допускає, що реалізація арештованого майна на електронних торгах може не відбутися. У даному спорі електронні торги 27 листопада 2017 року,

15 січня 2018 року й 26 лютого 2018 року не відбулися через відсутність допущених учасників торгів. Тому банк 26 лютого 2018 року звернувся

до начальника Івано-Франківського МВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області з повідомленням про придбання предмету іпотеки за ціною третіх торгів шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна.

13 березня 2018 року державним виконавцем Івано-Франківського МВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області винесено постанову про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу й акт про передачу майна стягувачу

у рахунок погашення боргу, а 20 березня 2018 року приватним нотаріусом Пітеляк С. В. посвідчено свідоцтво про належність банку спірного нерухомого майна, оскільки майно не реалізовано/торги не відбулися

і стягувач - АТ «Універсал банк», виявив бажання залишити за собою непродане майно, що раніше належало ОСОБА_1 .

Із моменту здійснення реєстрації права власності на спірну нерухомість

за АТ «Універсал банк», останній набув право власності на неї, а відповідне право власності ОСОБА_1 припинено в силу вимог закону. При цьому виконавче провадження, в рамках якого реалізовано квартиру, 14 червня 2019 року закінчено, що позбавляє позивача права заявляти вимоги щодо вчинення /не вчинення будь-яких дій щодо відчуження даної квартири.

Районний суд відхилив посилання ОСОБА_1 на відповідні судові рішення, в яких, на її думку, встановлено преюдиційні обставини, оскільки такі ухвалено в 2019 році, тобто після проведення державним виконавцем Івано-Франківського МВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області всіх необхідних виконавчих дій.

Суд першої інстанції зазначив, що вказані постанови державного виконавця та акт про передачу майна стягувачу є дійсні, будь-які рішення щодо

їх скасування відсутні, а тому позовна вимога щодо заборони здійснювати дії щодо відчуження квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 142,3 кв. м, є необґрунтованою.

Заявляючи позовну вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру від 20 березня 2018 року за АТ «Універсал Банк», ОСОБА_1 не довела наявність правових підстав недійсності вказаного свідоцтва.

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 12 жовтня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Савчука Р. Р., залишено без задоволення. Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17 червня 2021 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції вірно з`ясовано фактичні обставини справи та дана їм належна правова оцінка, а висновки районного суду підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на нормах законодавства, так як ОСОБА_1 була обізнана про те, що її майно є предметом іпотеки, на нього судом звернено стягнення та відкрито виконавче провадження, на майно накладено арешт та здійснено експертну оцінку цього майна. Позивач не надала доказів погашення заборгованості. При цьому вона була обізнана про проведення електронних торгів 26 лютого 2018 року.

Суд апеляційної інстанції врахував судову практику Верховного Суду України, Великої Палати Верховного Суду у даній категорії справ і вказав,

що хоча в матеріалах справи відсутні докази отримання боржником

ОСОБА_1 повідомлення про початкову ціну реалізації майна

та проведення прилюдних торгів, а також публікації повідомлення

про проведення торгів у засобах масової інформації, проте вона не довела, що такі порушення вплинули на результати торгів.

Крім того, позивач не була позбавлена права звернутися до організатора торгів з проханням надати інформацію щодо реалізації належної їй кватири, переданої в іпотеку, оскільки організатор прилюдних торгів забезпечує будь-якій заінтересованій особі доступ до інформації про умови проведення прилюдних торгів та про предмет іпотеки, що підлягає продажу.

Спірне майна передано стягувачу у рахунок погашення боргу,

що узгоджується з положеннями частин шостої та дев`ятої статті 61

Закону України «Про виконавче провадження», а видача 20 березня

2018 року приватним нотаріусом Пітеляк С. В. свідоцтва про право власності на спірну квартиру за банком відбулася з дотриманням вимог статті 47 Закону України «Про іпотеку».

Апеляційний суд уважав помилковими посилання ОСОБА_1

на обмеження, встановлені Законом № 1304-VII, оскільки обмеження, встановлені цим Законом, стосуються випадків, коли загальна площа нерухомого житлового майна не перевищує 140 кв. м. Однак загальна площа квартири, яка була описана, становить 142, 3 кв. м і в приватній власності ОСОБА_1 знаходиться інше нерухоме житлове майно

(1/2 частка домоволодіння).

Позивачем не доведено порушення, встановлених законодавством правил проведення прилюдних торгів, а тому відсутні й підстави для визнання недійсним свідоцтва про право власності на спірну квартиру від 20 березня 2018 року, виданого АТ «Універсал Банк», посвідченого та зареєстрованого приватним нотаріусом Пітеляк С. В. за результатом проведення прилюдних торгів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Савчук Р. Р. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Івано-Франківського міського суду від 17 червня 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 12 жовтня 2021 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення

про задоволення позову.

Підставами касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій заявник вказує те, що судами застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а також належним чином не досліджено зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду

від 02 грудня 2021 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Савчука Р. Р., на рішення Івано-Франківського міського суду від 17 червня 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного судувід 12 жовтня 2021 року залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків.

У наданий судом строк заявник надіслав матеріали на усунення недоліків касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано цивільну справу № 344/2484/18-ц

із Івано-Франківського міського судуІвано-Франківської області. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У січні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що державний виконавець Івано-Франківського МВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області, передаючи

в рамках виконавчого провадження № 50483130 у власність стягувачу належну ОСОБА_1 спірну квартиру за ціною третіх електронних торгів,

яка становить 1 338 060,50 грн, повинен був виходити з розміру заборгованості позивача у вказаному виконавчому провадженню,

тобто 626 529,37 грн, що менше вартості майна, переданого стягувачу.

Вказує, що факт наявності інших виконавчих проваджень, в яких позивач

є боржником, а банк - стягувачем і загальна сума заборгованості в них перевищує вартість квартири, не має правового значення у спорі, так як усі ці виконавчі провадження не об`єднано в одне виконавче провадження.

При цьому одне з цих проваджень закінчено.

Крім того, державний виконавець не вжив заходів щодо повідомлення ОСОБА_1 про результати оцінки належної їй квартири (частина п`ята статті 57 Закону України «Про виконавче провадження»), у зв`язку

з чим її протиправно позбавлено права висловити свої заперечення щодо визначення вартості майна та права на оскарження результатів такої оцінки в судовому порядку.

Вважає, що не було належним чином звернуто стягнення на іпотечне майно. При цьому організатор прилюдних торгів письмово не повідомив ОСОБА_1 про день, час та місце проведення прилюдних торгів та про початкову ціну реалізації належного їй на праві приватної власності майна, що позбавило її права прийняти участь у торгах та скористатися правом

на його придбання.

Указує, що спірна квартира придбана позивачем за кредитні кошти, іншого житла ОСОБА_1 не має.

Також посилається на те, що судами попередніх інстанцій не враховано висновки Верховного Суду у подібних, на думку заявника касаційної скарги, справах.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У січні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від АТ «Універсал Банк», в якому вказано, що доводи касаційної скарги

є безпідставними та не підлягають задоволенню, оскільки оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального

та процесуального права, тому просить касаційну скаргу залишити

без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Вважає, що дії по примусовій реалізації спірної квартири проведено відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», Порядку, а також з урахуванням норм Закону № 1304-VII. При цьому скасування свідоцтва про право власності є неналежним способом судового захисту, оскільки свідоцтвом лише оформлюється право власності, воно не є правочином, на підставі якого відповідне право виникає.

Доводи особи, яка подала відповідь на відзив на касаційну скаргу

У лютому 2022 року до суду касаційної інстанції надійшли пояснення

від представника ОСОБА_1 - адвоката Савчука Р. Р. (по суті відповідь

на відзив), у яких викладено заперечення проти відзиву банку й підтримано вимоги касаційної скарги.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

28 грудня 2007 року між АТ «Універсал Банк»,та ОСОБА_1

на забезпечення кредитних зобов`язань за кредитним договором

від 28 грудня 2007 року № 020-2915/840-0161 укладено договір іпотеки, предметом якого є чотирикімнатна квартира

АДРЕСА_1 , загальною площею 142,3 кв. м. (а. с. 13-14, т.1)

Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 14 березня 2013 року у справі № 0907/5270/2012 стягнуто

з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у солідарному порядку на користь АТ «Універсал Банк» 626 529,37 грн заборгованості за кредитним договором від 28 грудня 2007 року № 020-2915/840-0161 та 3 326,30 грн судових витрат

(а. с. 15-16, т. 1).

24 травня 2013 року на виконання зазначеного судового рішення Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області видано виконавчий лист № 0907/5270/2012 про стягнення із ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» 626 529,37 грн заборгованості.

04 жовтня 2016 року за заявою стягувача АТ «Універсал Банк» на підставі указаного виконавчого листа державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 50483130 про стягнення

з ОСОБА_1 626 529,37 грн (а. с. 182, т.1).

28 вересня 2016 року державним виконавцем складено акт опису й арешту майна (а. с. 185-186, т. 1).

На виконання постанови державного виконавця від 22 грудня 2016 року проведено оцінку вищевказаної квартири, за результатами чого складено звіт № 0105/08-17, відповідно до якого вартість квартири визначено

у розмірі 1 911 515,00 грн (а. с. 188-190, т. 1).

10 серпня 2017 року державним виконавцем подано заявку на реалізацію описаного й арештованого майна, боржник: ОСОБА_1 , стягувач :

АТ «Універсал Банк», стягнення з ОСОБА_1 на користь банку

626 529,37 грн (а. с. 191, т. 1).

Торги не відбулися, підстава - відсутність допущених учасників торгів:

27 листопада 2017 року відповідно до протоколу № 299282; 15 січня

2017 року відповідно до протоколу № 310946; 26 лютого 2018 року відповідно до протоколу № 318385.

30 січня 2018 року ДП «Сетам» листом повідомило Івано-Франківський МВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області, АТ «Універсал Банк», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відомості щодо реалізації предмета іпотеки шляхом проведення електронних торгів спірної квартири, 26 лютого 2018 року

о 09 год. 00 хв., початкова ціна продажу майна - 1 338 060,50 грн

(а. с. 5, т. 1).

26 лютого 2018 року АТ «Універсал банк» звернувся до начальника Івано-Франківського МВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області з повідомленням про придбання предмету іпотеки за ціною третіх торгів шляхом заліку своїх забезпечених вимог у рахунок ціни майна (а. с. 195, т. 1).

13 березня 2018 року державним виконавцем винесено постанову

про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу за виконавчим листом № 0907/5270/2012 від 24 травня 2013року (а. с. 41, т. 1).

13 березня 2018 року державним виконавцем винесено акт про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу за вказаним виконавчим листом (а. с. 42, т. 1).

20 березня 2018 року приватним нотаріусом Пітеляк С. В. зареєстровано

за АТ «Універсал Банк» право власності (номер запису 25331307)

на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 142,3 кв. м. Видано відповідне свідоцтво про право власності у зв`язку з тим, що майно не реалізовано, торги не відбулися

і стягувач виявив бажання залишити за собою майно (а. с. 43, 44 т. 1).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно

у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених

частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Савчука Р. Р., задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального

чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд

і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи

чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної

в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно

до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода

на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового

або майнового права та інтересу.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку регламентуються Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) ? сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 48 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає у продажу майна, тобто у забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця ? учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, а відтак, є правочином.

Зазначений висновок узгоджується з положеннями статей 650, 655, частиною четвертою статті 656 ЦК України, які відносять публічні торги до договорів купівлі-продажу.

Таким чином, відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, а відтак така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, встановлених частинами першою-третьою, шостою статті 203 ЦК України (частина перша статті 215 ЦК України).

Разом із тим, оскільки за змістом частини першої статті 215 ЦК України підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів, то підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил їх проведення.

Відповідно до частин першої, другої статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною. Порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України.

Аналіз положень Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що вони не встановлюють порядку та правил проведення прилюдних торгів, а лише закріплюють, як і стаття 650 ЦК України, такий спосіб реалізації майна як його продаж на прилюдних торгах і відсилають до інших нормативно-правових актів, якими повинен визначатися порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна.

Відповідно до вищенаведених правових норм державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення прилюдних торгів (у тому числі й оцінку майна), а самі прилюдні торги з реалізації нерухомого майна організовують і проводять спеціалізовані організації, з якими державною виконавчою службою укладається відповідний договір.

Пунктом 1 розділу VIIІ «Оформлення результатів електронних торгів» Порядку передбачено, що після закінчення електронних торгів (закінчення строку аукціону з урахуванням його можливого продовження) на вебсайті відображаються відомості про завершення електронних торгів. Не пізніше наступного робочого дня Система автоматично формує та розміщує

на вебсайті протокол електронних торгів за лотом. До протоколу вноситься така інформація: дата і час початку та завершення електронних торгів; реєстраційний номер лота; назва лота; стартова ціна та ціна продажу лота, цінові пропозиції учасників, особливі ставки купівлі лота учасників, якщо вони мали місце; сума сплаченого гарантійного внеску; розмір винагороди Організатору, яку повинен сплатити переможець електронних торгів, та реквізити рахунку для її сплати; відомості про переможця електронних торгів (унікальний реєстраційний номер учасника); дата, до якої переможець електронних торгів повинен повністю сплатити ціну лота; реквізити рахунку відділу державної виконавчої служби (приватного виконавця), на який необхідно перерахувати кошти за придбане майно. Не пізніше наступного робочого дня Система розміщує аналогічний протокол електронних торгів за лотом з повною інформацією про переможця електронних торгів в особистому кабінеті переможця. У протоколі зазначаються прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи ? переможця електронних торгів, серія та номер документа, що посвідчує його особу, місце проживання та номер контактного телефону (за наявності). У разі якщо переможцем електронних торгів є юридична особа, зазначаються її найменування, код за ЄДРПОУ, місцезнаходження та номер контактного телефону (за наявності). У разі визнання електронних торгів такими, що не відбулися, у протокол електронних торгів вноситься відповідна підстава. До протоколу електронних торгів можуть бути внесені й інші відомості.

У постанові Верховного Суду України від 06 квітня 2016 року у справі № 3-242гс16 викладено правовий висновок про те, що при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити, чи мало місце порушення вимог Порядку та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів.

У постанові Верховного Суду України від 29 листопада 2017 року у справі № 668/5633/14-ц також викладено правовий висновок про те, що головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому, окрім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів, повинні бути й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України: від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15, від 25 листопада 2015 року у справі № 6-1749цс15, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-2988цс15, від 29 червня 2016 року у справах № 6-370цс16 та № 6-547цс16, від 29 листопада 2017 року у справі № 6-231цс17.

Згідно з частинами шостою, дев`ятою статті 61 Закону України

«Про виконавче провадження» у разі нереалізації майна на третьому електронному аукціоні виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду. Майно передається стягувачу за ціною третього електронного аукціону або за фіксованою ціною.

Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу виконавець виносить постанову. За фактом такої передачі виконавець складає акт. Постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на таке майно.

Судами встановлено, що у виконавчому провадженні № 50483130

з виконання виконавчого листа № 0907/5270/2012 про стягнення

із позивача на користь банку 626 529,37 грн заборгованості 10 серпня

2017 року державним виконавцем подано заявку на реалізацію спірного майна, боржник - ОСОБА_1 , стягувач - АТ «Універсал Банк».

Торги 27 листопада 2017 року, 15 січня 2017 року та 26 лютого 2018 року

не відбулися з підстави відсутності допущених учасників торгів (протоколи: № 299282, № 310946 та № 318385 відповідно).

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій виходили із того, що у матеріалах справи наявні докази повідомлення боржника про передання арештованого майна на реалізацію, вартість майна згідно з оцінкою, про місце, дату і час проведення торгів 26 лютого 2018 року. Хоча й відсутні відомості про те,

що боржнику було відомо про проведення перших та других електронних торгів, проте ОСОБА_1 була обізнана, що її майно є предметом іпотеки,

на нього судом звернено стягнення та відкрито виконавче провадження,

й вона не довела, що відповідні порушення вплинули на результати проведення торгів.

26 лютого 2018 року банк звернувся до начальника Івано-Франківського

МВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області з повідомленням про придбання предмету іпотеки за ціною третіх торгів шляхом заліку своїх забезпечених вимог у рахунок ціни майна, а 13 березня 2018 року державним виконавцем винесено постанову про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу за виконавчим листом № 0907/5270/2012 від 24 травня 2013 року

й винесено відповідний акт.

20 березня 2018 року видано свідоцтво про право власності на квартиру

за банком, яке посвідчено та зареєстровано приватним нотаріусом

Пітеляк С. В.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що вищевказане свідоцтво видано приватним нотаріусом Пітеляк С. В. на підставі постанови та акту державного виконавця з дотриманням відповідних норм Закону України «Про виконавче провадження», зокрема статті 61 цього Закону, та статті 47 Закону України «Про іпотеку», за положеннями якої на підставі акта про реалізацію предмета іпотеки нотаріус видає покупцеві свідоцтво про придбання майна з електронного аукціону.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін

(частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частин першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини,

на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень,

крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані,

на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших

обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги

чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина перша та друга статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному

та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази

не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність

і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним

у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій, правильно встановивши фактичні обставини справи, надавши належну правову оцінку поданим сторонами доказам, обґрунтовано відмовили у задоволенні позову ОСОБА_1 , так як вона не довела порушення, встановлених законодавством правил проведення прилюдних торгів, що є предметом доказування у даній справі та її процесуальним обов`язком у силу вимог статей 12 81 ЦПК України.

Таким чином, у даному спорі відсутні правові підстави для визнання недійсним свідоцтва про право власності на спірну квартиру від 20 березня 2018 року, виданого банку - стягувачу у виконавчому провадженні, посвідченого та зареєстрованого приватним нотаріусом Пітеляк С. В.

за результатом проведення прилюдних торгів, як і для заборони відчуження квартириз підстав, зазначених у позові ОСОБА_1 .

При цьому у спірних правовідносинах судами вірно не встановлено обмежень у розумінні Закону 1304-VII, які б унеможливлювали реалізацію описаного й арештованого спірного майна, так як загальна площа спірного нерухомого майна становить 142,3 кв. м і в приватній власності ОСОБА_1 знаходиться інше нерухоме майно (1/2 частина житлового будинку).

Доводи касаційної скарги у цій частині зводяться до незгоди з висновками судів по суті вирішення спору й до власного тлумачення норм матеріального та процесуального права, однак вони спростовуються матеріалами справи

та наведеними нормами права, а тому відхиляються Верховним Судом.

Колегія суддів звертає увагу заявника касаційної скарги, що, з урахуванням установлених у цій справі обставин, не вбачається неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права,

а зроблені судами висновки узгоджуються із судовою практикою Верховного Суду у даній категорії справ, яка є сталою та сформованою, застосовані правові позиції є релевантними до спірних правовідносин.

У зв`язку з цим безпідставними є посилання заявника касаційної скарги

на відповідну судову практику Верховного Суду, оскільки висновки

у зазначених справах, та у справі, яка переглядається, як і встановлені фактичні обставини, є різними, у кожній із цих справ суди виходили

з конкретних обставин та доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій у межах доводів касаційної скарги ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, судами під час розгляду справи не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести

до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів уважає, що в силу положень частини третьої статті 89

ЦПК України судами всебічно, повно та об`єктивно надано оцінку

як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу,

а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими.

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони

не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального та процесуального права, зводяться

до незгоди з висновками судів і переоцінки доказів, що у силу вимог

статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини указав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення

та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).

Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення, оскільки надана оцінка всім важливим аргументам сторін.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною другою статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, колегія суддів уважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують,

на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, а оскаржувані

судові рішення - без змін, розподіл судових витрат Верховим Судом

не здійснюється.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Савчука Романа Романовича, залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 17 червня 2021 року

та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 12 жовтня

2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць