Постанова
Іменем України
23 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 344/5832/17
провадження № 61-21802св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Журавель В. І. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Івано-Франківської області від 06 березня 2018 року у складі колегії суддів: Бойчука І. В., Горейко М. Д., Ясеновенко Л. В.,
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про виділ частки земельної ділянки в натурі.
Вимоги обґрунтовувала тим, що вона є власником 1/2 частки домоволодіння на АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 25 листопада 2015 року (після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
Крім того, рішенням Івано-Франківського міського суду від 09 березня 2017 року у справі № 344/9576/16-ц за нею визнано право власності ще на 16/100 часток (16,27 %) даного будинку у зв`язку з тим, що згідно з мировою угодою, затвердженою ухвалою від 23 січня 2013 року у справі № 0907/5180/2012 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна, за її матір`ю ОСОБА_3 визнано право власності на 65 % вищевказаного домоволодіння, а за ОСОБА_2 - на 34,98 % від загальної (корисної) площі будинку.
Тобто всього їй належить 2/3 частки зазначеного домоволодіння, а ОСОБА_2 - 1/3 частки.
У лютому 2009 року Івано-Франківська міська рада виділила ОСОБА_2 та її матері ОСОБА_3 у спільну сумісну власність земельну ділянку площею 0,0737 га за вказаною адресою з цільовим призначенням для будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд.
Ураховуючи те, що вона стала власником 2/3 частки домоволодіння, до неї перейшло також і право власності на 2/3 частки земельної ділянки площею 0,0737 га, що становить 0,0488 га.
Частка відповідача становить 0,0249 га, що відповідає 1/3 частці домоволодіння.
Земельна ділянка в натурі не виділена, у зв`язку з чим вона позбавлена можливості розпоряджатися своєю часткою.
Просила виділити в натурі на місцевості належні їй 2/3 частки (66,27 %) земельної ділянки, що становить 0,0488 га, із земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності із ОСОБА_2 , а останньому передати 1/3 частку (33,67 %) земельної ділянки, що становить 0,0249 га.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду від 23 червня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Виділено ОСОБА_1 в натурі на місцевості 2/3 частки (66,27 %) земельної ділянки, що складає 0,0488 га, із земельної ділянки, яка перебуває у спільній сумісній власності із ОСОБА_2 , на АДРЕСА_1 .
Передано ОСОБА_2 1/3 частку (33,67 %) земельної ділянки, що складає площу 0,0249 га, із земельної ділянки, яка перебуває у спільній сумісній власності із ОСОБА_1 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
При задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що з набуттям права власності на 2/3 частки домоволодіння до позивача відповідно до статті 120 ЗК України, статей 377 415 ЦК України перейшло і право власності на 2/3 частки земельної ділянки за вказаною адресою.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою апеляційного суду Івано-Франківської області від 06 березня 2018 року заочне рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23 червня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 .
Виділено у власність ОСОБА_1 із земельної ділянки площею 0,0737 га, яка закріплена за будинком АДРЕСА_1 , земельну ділянку загальною площею 0,0318 га, яка у проєкті розподілу земельної ділянки, що є додатком до висновку судової земельно-технічної експертизи від 18 січня 2018 року № 25 (аркуш висновку 16), зазначена жовтим кольором як ділянка № НОМЕР_1 площею 0,0242 га, на якій розташована частина житлового будинку та частина господарських споруд ОСОБА_1 , та ділянку № НОМЕР_2 площею 0,0076 га, на якій розташована частина господарських споруд ОСОБА_1 .
Виділено у власність ОСОБА_2 із земельної ділянки площею 0,0737 га, яка закріплена за будинком АДРЕСА_1 , земельну ділянку загальною площею 0,0318 га, яка у проєкті розподілу земельної ділянки, що є додатком до висновку судової земельно-технічної експертизи від 18 січня 2018 року № 25 (аркуш висновку 16), зазначена зеленим кольором як ділянка № 3 площею 0,0100 га, на якій розташована частина житлового будинку ОСОБА_2 , та ділянку № НОМЕР_3 площею 0,0218 га.
Залишено у спільному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із земельної ділянки площею 0,0737 га, яка закріплена за будинком АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 0,0101 га, яка в проєкті розподілу земельної ділянки позначена світло-жовтим заштрихованим кольором.
В іншій частині позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд зробив висновок про те, що позивач успадкувала ту частину домоволодіння, яка належала її матері ОСОБА_3 відповідно до мирової угоди, затвердженої ухвалою Івано-Франківського міського суду від 23 січня 2013 року у справі № 0907/5180/2012.
Цією ухвалою суду сторонам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виділено по 1/2 частці земельної ділянки площею 0,0737 га по 368,5 кв. м кожному, тобто спірна земельна ділянка зі спільної сумісної власності перейшла в спільну часткову власність.
Короткий зміст касаційної скарги
У квітні 2018 року до суду касаційної інстанції від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга, у якій вона, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржену постанову та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду 03 травня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2019 року справу призначено до судового розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії із п`яти суддів.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
ОСОБА_1 зазначає, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що за нею зареєстроване право власності на 2/3 частки вищевказаного домоволодіння.
Водночас ОСОБА_2 не є власником іншої частки домоволодіння, оскільки він не зареєстрував своє право у передбаченому законом порядку.
Апеляційний суд безпідставно не врахував висновків, викладених у рішенні апеляційного суду Івано-Франківської області від 08 квітня 2015 року у справі № 344/13512/14-ц про те, що рішення суду про затвердження мирової угоди без виконання вимог земельного законодавства щодо реалізації виникнення права власності на землю не є підтвердженням володіння земельною ділянкою в зазначених ОСОБА_2 межах.
За схемою виділу земельних ділянок, яка міститься в оскарженій постанові, вона позбавлена можливості обслуговувати господарські будівлі та споруди, які перебувають у її власності.
Крім того, на частині земельної ділянки, яку апеляційний суд передав їм у спільне користування, відповідач здійснив самочинне будівництво господарської споруди, чим перекрив доступ до її господарських будівель.
Обставини справи
Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача ОСОБА_4 , спадщину після смерті якого прийняла його дружина, мати позивача, ОСОБА_3 - 31 грудня 2004 року остання отримала свідоцтво про право на спадщину, у тому числі й на домоволодіння на АДРЕСА_1 .
Рішенням Івано-Франківської міської ради від 20 травня 2008 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виділено земельну ділянку площею 0,0737 га на АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
20 лютого 2009 року на ім`я ОСОБА_2 виданий державний акт про право власності на земельну ділянку. Співвласниками вищевказаної земельної ділянки, зазначеними у додатку до цього державного акту, є ОСОБА_2 і ОСОБА_3 .
Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23 січня 2013 року у справі № 0907/5180/2012 у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спадкового майна затверджено мирову угоду, згідно з якою за ОСОБА_2 визнано право власності в житловому будинку на АДРЕСА_1 на 35 % від загальної площі будинку, виділено земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 368,5 кв. м (в т. ч. під частиною житлового будинку - 41,6 кв. м та під господарськими будівлями - 48 кв. м). За ОСОБА_3 визнано право власності в зазначеному домоволодінні 65 % в житловому будинку, земельну ділянку № НОМЕР_2 площею 368,5 кв. м. (в т. ч. під частиною житлового будинку - 69,2 кв. м та під господарськими будівлями - 30 кв. м).
ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом (після смерті матері) від 25 листопада 2015 року належить 1/2 частка даного домоволодіння.
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09 березня 2017 року у справі № 344/9576/16-ц за ОСОБА_1 визнано право власності ще на 16/100 часток (16,27 %) вказаного домоволодіння з урахуванням частки, визначеної мировою угодою.
Домоволодіння поділене між співвласниками в натурі, частки земельної ділянки в натурі не виділені, що стало підставою даного позову.
Ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 17 жовтня 2017 року у справі призначено земельно-технічну експертизу.
Відповідно до висновку № 25 судової земельно-технічної експертизи по цивільній справі № 344/5832/17 від 18 січня 2018 року, проведеної СП «Західно-український експертно-консультативний центр», судовим експертом запропоновано варіант проєкту розподілу земельної ділянки на АДРЕСА_1 в частках по Ѕ згідно з варіантом розподілу будинковолодіння відповідно до ухвали Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23 січня 2013 року у справі № 0907/5180/2012, а саме запропоновано: ОСОБА_2 виділити 0,0318 га (0,0100+0,0218), ОСОБА_3 ( ОСОБА_1 ) виділити 0,0318 га (0,0242+0,0076), залишити у спільному користуванні сторін 0,0101 га земельної ділянки.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Колегія приймає доводи, викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.
У частинах першій та другій статті 120 ЗК України (в редакції, чинній на момент оформлення права власності на спірну земельну ділянку) передбачено, що до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності (частина перша статті 364 ЦК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 грудня 2019 року у справі № 263/6022/16-ц (провадження № 14-438цс19) зазначено, що «Згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди (зміст якого розкривається, зокрема, у статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України) особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття (пункт 61 постанови Великої Палати Верховного Суду від 5 грудня 2018 року у справі № 713/1817/16-ц). Частина друга статті 120 ЗК України закріплює принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За приписом цієї частини визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на відповідні житловий будинок, будівлю чи споруду (див висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-2225цс16). Перехід майнових прав до іншої особи зумовлює перехід до неї і прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований відповідний об`єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування. Особа, яка набула право власності на об`єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім`я документів на користування всією земельною ділянкою на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача-власника об`єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об`єкта нерухомості розташованого на ній.».
Суди встановили, що відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку від 20 лютого 2009 року співвласниками земельної ділянки на АДРЕСА_1 площею 0,0737 га є ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , спадщину після смерті якої прийняла ОСОБА_1 .
При цьому ОСОБА_1 є власником 1/2 частини домоволодіння на АДРЕСА_1 відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 25 листопада 2015 року та 16/100 часток (16,27 %) цього ж домоволодіння згідно з рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09 березня 2017 року у справі № 344/9576/16-ц.
Разом із тим суд апеляційної інстанції указаного не врахував, унаслідок чого всупереч вищезазначеним нормам матеріального права виділив у натурі земельні ділянки по 0,0318 га спірної земельної ділянки кожному зі сторін та залишив в спільному їх користуванні 0,0101 га земельної ділянки, помилково вважаючи, що сторони є власниками цієї земельної ділянки у рівних частках, тобто по 368,5 кв. м.
Висновки за наслідками розгляду касаційної скарги
Касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржена постанова - скасуванню з переданням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України (в редакції станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову апеляційного суду Івано-Франківської області від 06 березня 2018 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова апеляційного суду Івано-Франківської області від 06 березня 2018 року втрачає законну силу.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийВ. І. Крат Судді:Н. О. Антоненко І. О. Дундар В. І. Журавель М. М. Русинчук