ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 січня 2025 року
м. Київ
справа № 344/9591/20
провадження № 61-10466св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство «Комерційний банк «ПриватБанк»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області, у складі судді Шамотайла О. В., від 10 квітня 2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Пнівчук О. В., Бойчука І. В., Томин О. О., від 12 червня 2023 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк», банк) про стягнення безпідставно списаних коштів.
2. Позов ОСОБА_1 обґрунтовано тим, що 26 травня 2016 року, вона відкрила в АТ КБ «ПриватБанк» валютний рахунок, на який внесла грошові кошти в іноземній валюті (доларах США) згідно з договором № SAMDNWFC00026416365.
3. У період з 04 лютого до 01 липня 2018 року вона перебувала за межами території України та не користувалася сім-карткою мобільного оператора, яка була закріплена за відкритим нею банківським рахунком, за виключенням 20 березня і 03 квітня 2018 року, коли здійснювала переказ коштів на іншу належну їй картку.
4. На початку травня 2018 року виявила, що у період із 17 до 27 квітня
2018 року відбулося списання з її рахунку експрес-платежів на загальну суму 25 552,72 дол. США, після чого звернулася на гарячу лінію банку.
5. 05 червня 2018 року від її імені до Коломийського відділу поліції було подано заяву про вчинення кримінального правопорушення за фактом викрадення належних їй грошових коштів та зареєстроване кримінальне провадження № 12018090180000568 з правовою кваліфікацією за частиною першою статті 185 КК України.
6. Стверджувала, що не робила будь-яких розпоряджень про списання грошових коштів зі свого рахунку шляхом подання платіжних доручень до AT КБ «ПриватБанк» ні письмово, ні в електронному вигляді з використанням електронної системи «Приват24» або у будь-який інший спосіб. Крім того не здійснювала будь-яких дій, які могли б призвести до списання грошових коштів в сумі 25 552,72 дол. США третіми особами. При цьому норми ЦК України передбачають прямий обов`язок банку в разі виявлення незаконного списання коштів повернути їх на рахунок клієнта, а у разі переказу з рахунка платника без законних підстав, за ініціативою неналежного стягувача, з порушенням умов доручення платника на здійснення договірного списання або внаслідок інших помилок банку, повернення платнику цієї суми здійснюється у встановленому законом судовому порядку.
7. Враховуючи те, що відповідач не забезпечив дотримання вимог законодавства та не виконав своїх зобов`язань перед володільцем банківського рахунку, що передбачено змістом пункту 39.2.3 статті 39 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні», ОСОБА_1 просила суд стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» безпідставно списані з карткового рахунку кошти в розмірі 25 552,72 дол. США.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду
8. Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 квітня 2023 року, яке залишено без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 12 червня 2023 року, позов задоволено. Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 кошти безпідставно списані з карткового рахунку за договором № SAMDNWFC00026416365, відкритого в АТ КБ «ПриватБанк» у розмірі 25 552,72 дол. США. Вирішено питання розподілу судових витрат.
9. Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що відповідач не надав доказів, які б безспірно доводили, що позивачка своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. При цьому спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя. Таким чином суди дійшли висновку про несанкціоноване списання грошових коштів з рахунку позивачки.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
10. У касаційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 квітня 2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 12 червня 2023 року, ухваливши у справі нове судове рішення про відмову у позові.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
11. У липні 2023 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 квітня 2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 12 червня 2023 року у цивільній справі № 344/9591/20.
12. Ухвалою Верховного Суду від 19 жовтня 2023 рокувідкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи № 344/9591/20, які у листопаді 2023 року надійшли до Верховного Суду, відмовлено у задоволенні клопотання АТ КБ «ПриватБанк» про зупинення виконання оскаржених судових рішень.
13. Ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2024 року за клопотанням
АТ КБ «ПриватБанк» зупинено виконання рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 квітня 2023 року та постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 12 червня 2023 року до закінчення касаційного провадження.
14. Протоколом повторного розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 07 жовтня 2024 року, у зв`язку із звільненням у відставку судді ОСОБА_2 , справу передано судді-доповідачу Шиповичу В. В., члени колегії судді Осіян О. М., Синельников Є. В.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
15. Підставою касаційного оскарженнясудових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 144/287/17-ц, провадження № 61-31835св18, від 10 квітня 2019 року у справі № 524/3979/16-ц, провадження № 61-20290св18, від 06 березня 2019 року у справі № 308/6023/15, провадження № 61-4447сво18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
16. Крім того вказує на порушення судами норм процесуального права та наявність передбачених пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підстав для скасування оскаржуваних судових рішень (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
17. Зазначає, що зобов`язання з відшкодування шкоди може мати місце лише за відсутності договірних правовідносин. Наявність кримінального правопорушення не впливає на договірні правовідносини, не спростовує їх існування та не припиняє їх. Переказ коштів можливо було здійснити лише за допомогою використання фінансового телефону та іншої особистої інформації позивачки. ОСОБА_3 не заперечує, що картку не втрачала, перевипуску сім-картки її фінансового номера не відбулось, тому підстави вважати, що операції по карті здійснено не позивачем, а іншою особою, - відсутні.
18. Звертає увагу, що Закон України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» передбачає, звільнення банку від відповідальності перед платником за проведення переказу, у випадку, якщо платник недотримався вимог щодо захисту інформації. Оскільки списання грошових коштів з рахунку позивачки відбулось на підставі її дистанційного розпорядження за допомогою системи обслуговування, здійснене банком списання грошових коштів не є безпідставним.
19. Стверджує, що досудове розслідування у кримінальному провадження щодо викрадення коштів позивачки досі триває.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
20. ОСОБА_1 є користувачем банківських послуг АТ «КБ «ПриватБанк».
21. На підставі укладеного з банком договору № SAMDNWFC00026416365 ОСОБА_1 26 травня 2016 року внесла грошові кошти в іноземній валюті на валютний рахунок, відкритий на її ім`я.
22. Згідно з відомостями про рух коштів по картці ОСОБА_1 № НОМЕР_1 за період з 01 січня 2018 року до 31 грудня 2018 року, мали місце наступні списання коштів: 17 квітня 2018 року в сумі 150,31 дол. США, 18 квітня 2018 року - 500,30 дол. США, 19 квітня 2018 року - 1 400,30 дол. США і 4 100,30 дол. США, 23 квітня 2018 року - 3 800,30 дол. США, 24 квітня 2018 року - 4 300,31 дол. США, 25 квітня 2018 року - 3 900,30 дол. США, 26 квітня 2018 року - 3 800,30 дол. США, 27 квітня 2018 року - 3 600,30 дол. США, а усього на сумі 25 552,72 дол. США.
23. Відповідно до відміток у закордонному паспорті з 04 лютого 2018 року до 01 липня 2018 року ОСОБА_1 перебувала за межами України.
24. 05 червня 2018 року ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 , діючи на підставі довіреності, звернулася до Коломийського ВП ГУНП в Івано-Франківській області із заявою про зняття невстановленою особою коштів в сумі близько 25 000 дол. США з картки ОСОБА_5
25. 14 червня 2018 року відомості за вказаним фактом внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018090180000568.
26. На виконання ухвали Івано-Франківського міського суду від 21 грудня 2021 року про витребування доказів, ТОВ «Лайфселл» листом від 31 січня
2022 року вих. № 364/д повідомило, що за номером +380939278817 електронні комунікаційні послуги в мережі мобільного зв`язку ТОВ «Лайфселл» надавались, починаючи з 04 січня 2010 року (дата активації номеру в мережі lifecell) до 25 грудня 2017 року, на умовах передоплати та знеособлено, без укладання договору про надання електронних комунікаційних послуг в письмовій формі та без реєстрації кінцевого користувача у постачальника електронних комунікаційних послуг.
Починаючи з 26 грудня 2017 року до 31 січня 2022 року електронні комунікаційні послуги за номером +380939278817 надаються на умовах договору про надання електронних комунікаційних послуг, укладеного в письмовій формі з певною фізичною особою-підприємцем. У ТОВ «Лайфселл» відсутня інформація про належність номеру НОМЕР_2 ОСОБА_1 . За період із 04 січня 2010 року до 31 січня 2022 року за номером НОМЕР_2 заміна SIM-картки мала місце тричі: 03 червня 2015 року, 21 грудня 2015 року та 20 грудня 2017 року.
27. На виконання ухвали Івано-Франківського міського суду від 11 жовтня 2022 року про витребування доказів, а саме інформації про те, чи була використана банківська картка ОСОБА_1 без її фізичної участі або ідентифікації, АТ КБ «ПриватБанк» повідомило суду, що списання коштів проводилося за допомогою послуги «Експрес-платіж» через сервісний центр «+3700» з телефону, шляхом переказу коштів. Для здійснення платежу по телефону клієнт повинен зателефонувати зі свого фінансового номера телефону, на номер 3700 (безкоштовно) або на номер НОМЕР_3 (для дзвінків з-за кордону).
28. ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» із заявою про повернення коштів, яка зареєстрована відповідачем 30 жовтня 2019 року.
АТ КБ «ПриватБанк» надало ОСОБА_1 відповідь про відмову в поверненні коштів та рекомендувало звернутися до правоохоронних органів.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
29. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
30. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
31. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
32. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
33. Згідно з частинами першою-третьою статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
34. Відповідно до частин першої-третьої статті 1068 ЦК України банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов`язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом. Банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.
35. За змістом статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
36. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі в редакції чинний на момент виникнення спірних правовідносин), платіжною карткою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.
Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.
Неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.
37. Відповідно до статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач спеціального платіжного засобу зобов`язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.
38. Відповідно до частин сьомої-дев`ятої розділу VI «Загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками» Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором. Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу.
Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.
Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок.
Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
39. Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його притягнення до цивільно-правової відповідальності.
40. Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.
41. Таким чином, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
42. Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 та неодноразово підтверджено зокрема у постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14, від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14,
від 20 листопада 2019 року у справі № 577/4224/16, від 17 червня 2021 року у справі № 759/4025/19, від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22,
від 06 вересня 2023 року у справі № 686/30030/21 та інших.
43. У постанові Верховного Суду від 08 лютого 2018 року в справі № 552/2819/16-ц констатовано, що користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.
44. Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
45. Згідно з частинами п`ятою та шостою статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
46. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
47. Відповідно до частин першої та другої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
48. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
49. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).
50. У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій вказали не недоведеність того, що ОСОБА_5 , як користувач банківських послуг, своїми діями чи бездіяльністю сприяла незаконному використанню фінансового телефону, втраті, незаконному використанні ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу здійснювати платіжні операції, зокрема, знімати чи перераховувати кошти, що у підсумку призвело до здійснення у період
із 17 до 27 квітня 2018 року платіжних операції зі списання з її карткового рахунку грошових коштів на загальну суму 25 552,72 дол. США.
51. При цьому встановлено, що позивачка звернулася як до відповідача щодо несанкціонованого списання коштів з її рахунку, так і до органів поліції, якими за заявою позивачки розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні.
52. Натомість АТ КБ «ПриватБанк» не надало доказів того, що операція, заявлена клієнтом як спірна, виконана згідно із усіма вимогами платіжної системи.
53. Оскільки спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, і в ході судового розгляду іншого не встановлено, суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли висновку про несанкціоноване списання відповідачем грошових коштів з рахунку позивачки, у зв`язку з чим ці кошти підлягають поверненню.
54. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
55. Посилання заявника на те, що правоохоронними органами не завершено досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо встановлення особи, яка здійснила шахрайські дії, не позбавляє позивачку права звернутися до суду з цим позовом. При цьому АТ КБ «ПриватБанк» не позбавлене права звернутися до винних осіб із позовом про відшкодування збитків.
56. Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, значною мірою зводяться до незгоди зі встановленими судами обставинами та переоцінки доказів, в той час як встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі
№ 373/2054/16-ц).
57. Оскаржені судові рішення є достатньо вмотивованими та містять висновки щодо питань, які мають значення для вирішення справи.
58. З урахуванням встановлених обставин, висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 144/287/17-ц, від 10 квітня 2019 року у справі
№ 524/3979/16-ц, від 06 березня 2019 року у справі № 308/6023/15, на які заявник посилався у касаційній скарзі.
59. В межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що суди попередніх інстанцій ухвалили оскаржувані судові рішення із неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржених рішень - без змін.
60. Враховуючи, що касаційний розгляд справи завершено, виконання оскаржених судових рішень необхідно поновити.
Керуючись статтями 400 401 416 419 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.
2. Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 квітня 2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 12 червня 2023 року залишити без змін.
3. Поновити виконання рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 квітня 2023 року та постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 12 червня 2023 року.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников