№ 345/5512/24 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2025 року

м. Київ

справа № 345/5512/24

провадження № 61-314св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_2 ,

заінтересовані особи: ОСОБА_3 , Калуський міський центр соціальних служб Калуської міської ради, Служба у справах дітей Калуської міської ради, Сектор у справах сім`ї та гендерної політики відділу соціального обслуговування пільгових категорій населення управління захисту населення,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справикасаційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якого діє його представник - адвокат Гунько Олександр Юрійович, на рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 08 жовтня 2024 року у складі судді Кулаєць Б. О. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 23 грудня 2024 року у складі колегії суддів: Максюти І. О., Василишин Л. В., Фединяка В. Д.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимог заяви

У вересні 2024 року ОСОБА_1 , діючи у своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису, у якій просила видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_3 на строк 6 місяців, яким визначити заходи тимчасового обмеження його прав та покласти на нього обов`язки, а саме:

заборонити перебувати в місці проживання (перебування) з постраждалою особою ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ;

обмежити спілкування з постраждалою колишньою дружиною ОСОБА_1 ;

заборонити перебувати в місці проживання (перебування) з постраждалою особою ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 ;

обмежити спілкування з постраждалою дочкою ОСОБА_2 ;

заборонити наближатися ближче 100 метрів до місця проживання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалими особами: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;

заборонити особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалих осіб, якщо вони за власним бажанням перебувають у місці, невідомому кривднику, переслідувати їх та в будь-який спосіб спілкуватися з ними;

заборонити вести листування, телефонні переговори (в тому числі надсилати смс-повідомлення) з постраждалою особою ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв?язку особисто і через третіх осіб.

Заява обґрунтована тим, що з 19 жовтня 2011 року до 26 жовтня 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі. Від спільного проживання у них народилася дочка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зазначає, що на даний час вона проживає в квартирі АДРЕСА_2 . Вказане житлове приміщення належить її матері на праві власності.

ОСОБА_3 зареєстрований та проживає по АДРЕСА_3 . Раніше він проживав разом із заявницею у квартирі АДРЕСА_2 .

ОСОБА_1 стверджує, що тривалий час ОСОБА_3 вчиняє психологічне і фізичне насильство щодо неї, а саме: погрожує фізичною розправою, принижує, ображає у брутальній формі, заподіює тілесні ушкодження.

Його агресивна поведінка, вчинення психологічного та фізичного насильства над нею, а також над дитиною мала негативний вплив на психіку останньої.

Так, вечері 20 червня 2024 року, близько 23.00 години, ОСОБА_3 умисно наніс їй та дочці тілесні ушкодження.

Внаслідок цих умисних протиправних дій ОСОБА_3 їй спричинені тілесні ушкодження у вигляді синців в ділянці правої руки та синець в ділянці лівої руки. Також в тому ж місці та в той же час ОСОБА_3 наніс один удар долонею руки в ділянку голови дочки ОСОБА_2 . З приводу цього він був притягнутий до кримінальної відповідальності та згідно вироку Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 25 липня 2024 року визнаний винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 125 КК України.

Крім того, з приводу конфліктних ситуацій вона кілька разів зверталася із заявами до Калуського районного відділення поліції, у зв`язку із чим ОСОБА_3 неодноразово притягували до адміністративної відповідальності.

Пояснила, що протиправні дії ОСОБА_3 , а саме приниження, переслідування, постійні образи, залякування, побої викликають обґрунтовані побоювання за свою безпеку та безпеку малолітньої доньки, тому вважає, що до ОСОБА_3 необхідно застосувати відповідний обмежувальний припис.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 08 жовтня 2024 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково.

Видано обмежувальний припис стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 .

Встановлено заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_3 та покладено на нього наступні обов`язки строком на 4 місяці:

заборонено перебування в місці проживання (перебування) з постраждалими особами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 ;

обмежено спілкування з постраждалою донькою ОСОБА_2 ;

заборонено наближатися ближче 100 метрів до місця проживання (перебування), роботи, інших місць частого відвідування постраждалими особами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;

заборонено особисто і через третіх осіб розшуковувати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , якщо вони за власним бажанням перебувають у місці, невідомому ОСОБА_3 , переслідувати їх та в будь-який спосіб спілкуватися з ними;

заборонено вести листування, телефонні переговори (в тому числі надсилати смс-повідомлення) з ОСОБА_1 або контактування з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Судові витрати віднесено за рахунок держави.

Копію рішення направлено до Калуського РВП ГУ НП України в Івано-Франківській області та до виконавчого комітету Калуської міської ради.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення заяви про видачу обмежувального припису, суд першої інстанції виходив з того, що існує високий рівень вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких наслідків його вчинення щодо постраждалих осіб, такі ризики є реальними.

З огляду на викладене, встановлення відповідних обмежень запобігатиме вчиненню ОСОБА_3 домашнього насильства, а строк видачі припису необхідно визначити на 4 місяці, що буде відповідати особі останнього та меті застосування обмежувального припису.

Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 23 грудня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 08 жовтня 2024 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

08 січня 2025 року ОСОБА_3 в особі представника - адвоката Гунька О. Ю. через систему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 08 жовтня 2024 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 23 грудня 2024 року, у якій просить скасувати вказані судові рішення в частині встановлення обмежувального припису щодо малолітньої дочки ОСОБА_2 , а саме: строку припису та обмеження в спілкуванні, листуванні, телефонних розмовах з дочкою ОСОБА_2 , і ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні заяви у вказаній частині.

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду в оскаржуваній частині ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх обставин, що мають значення для справи, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 30 січня 2025 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

03 лютого 2025 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 28 квітня 2025 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Судами встановлено, що з 19 жовтня 2011 року до 26 жовтня 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 26 жовтня 2021 року у справі № 345/3182/21.

Від шлюбу вказані особи мають дочку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 18 серпня 2023 року.

Постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 10 серпня 2023 у справі № 345/3584/23 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340,00 грн. Зі змісту постанови вбачається, що 20 липня 2023 року близько 23.30 год. ОСОБА_3 у АДРЕСА_3 вчинив домашнє насильство щодо своєї колишньої дружини ОСОБА_1 , а саме: не випускав з помешкання, шарпав за одяг та словесно погрожував фізичною розправою, чим вчинив тиск психологічного характеру.

Постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 09 жовтня 2023 року у справі № 345/3220/23 провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною другою статті 173-2 КУпАП, щодо ОСОБА_3 закрито у зв`язку зі закінченням строку, передбаченого статтею 38 КУпАП.

Згідно зі вказаною постановою щодо ОСОБА_3 Калуським РВП ГУ НП в Івано-Франківській області складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 786836 від 22 червня 2023 року, згідно з яким 22 червня 2023 року близько 22:45 год., перебуваючи в стані сп`яніння, останній вчинив своєї колишньої дружини ОСОБА_1 насильство в сім`ї, а саме: погрожував фізичною розправою.

Постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 18 жовтня 2023 року у справі № 345/3417/23 провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною другою статті 173-2 КУпАП, щодо ОСОБА_3 закрито у зв`язку зі закінченням строку, передбаченого статтею 38 КУпАП.

Як вбачається із протоколів про адміністративне правопорушення, 15 липня 2023 року близько 22:30 год. ОСОБА_3 вчинив домашнє насильство щодо своєї колишньої дружини ОСОБА_1 психологічного та фізичного характеру, а саме: ображав брутальними словами, штовхав, не віддавав дитину.

Постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 30 жовтня 2023 року у справі № 345/3629/23 провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною другою статті 173-2 КУпАП, щодо ОСОБА_3 закрито у зв`язку зі закінченням строку, передбаченого статтею 38 КУпАП.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серія ВАВ № 7849322 від 27 липня 2023 року ОСОБА_3 27 липня 2023 року о 18.35 год. в АДРЕСА_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, вчинив щодо своєї колишньої дружини ОСОБА_1 насильство в сім`ї, а саме: умисні дії психологічного характеру, що полягали в погрозах фізичною розправою, висловлюванні в її сторону брутальною лайкою та переслідуванні, внаслідок чого могла бути завдана шкода психічному здоров`ю ОСОБА_1 .

Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21 лютого 2024 року у справі № 345/6433/23 визначено місцем проживання малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем проживання її матері ОСОБА_1 .

Згідно з актом оцінки потреб ОСОБА_1 , яка проживає за адресою АДРЕСА_1 , та висновком оцінки потреб сім`ї від 27 червня 2024 року, складеним Калуським міським центром соціальних служб Калуської міської ради, сім`я потребує надання соціальних послуг, ОСОБА_1 , з якою проживає малолітня дочка ОСОБА_2 , зазнає домашнього насильства, проблема триває понад рік, класифікація випадку - середньої складності.

Відповідно до комплексного психологічного дослідження ОСОБА_1 від 28 серпня 2024 року № 01-24/456, складеного Калуським міським центром соціальних служб Калуської міської ради, останній рекомендовано психотерапевтичну роботу з спеціалістом для усунення тривожності та неспокою. Нормалізувати середовище для зниження відчуття депресивних станів. Надати психологічний захист для базового відчуття безпеки жінки.

Відповідно до комплексного психологічного дослідження малолітньої ОСОБА_2 від 28 серпня 2024 року № 01-24/457, складеного Калуським міським центром соціальних служб Калуської міської ради, останній рекомендовано психотерапевтичну роботу з спеціалістом для усунення тривожності та неспокою. Нормалізувати середовище для зниження відчуття депресивних станів. Надати психологічний захист для повернення базового відчуття безпеки.

Вироком Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21 лютого 2024 року у справі № 345/3893/24 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною першою статті 125 КК України, і призначено йому покарання у виді громадських робіт строком на 100 (сто) годин.

З вироку встановлено, що ОСОБА_3 20 червня 2024 року, близько 23:00 год., перебуваючи за місцем свого проживання, вступив у конфлікт зі своєю колишньою дружиною ОСОБА_1 , який виник на ґрунті особистих неприязних відносин, у ході якого у ОСОБА_3 виник протиправний умисел на завдання тілесних ушкоджень ОСОБА_1 .

Реалізуючи свій протиправний умисел, на ґрунті особистих неприязних відносин, з метою завдання тілесних ушкоджень, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і свідомо бажаючи їх настання, наніс декілька ударів кулаком правої руки в ділянки правої та лівої руки ОСОБА_1 .

Внаслідок умисних протиправних дій ОСОБА_3 потерпілій ОСОБА_1 завдані тілесні ушкодження у вигляді синців в ділянці правої руки та синець в ділянці лівої руки, які згідно висновку експерта від 27 червня 2023 року відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Також в ході вказаного конфлікту ОСОБА_3 в тому ж місці і в той же час побачив дочку ОСОБА_2 , яка намагалась вибігти із квартири, в цей момент в ОСОБА_3 виник протиправний умисел на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_2 .

Реалізуючи свій протиправний умисел, на ґрунті особистих неприязних відносин, з метою завдання тілесних ушкоджень, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і свідомо бажаючи їх настання, наніс один удар долонею руки в ділянку голови справа, а саме: в лобну ділянку ОСОБА_2 .

Внаслідок умисних протиправних дій ОСОБА_3 потерпілій ОСОБА_2 завдані тілесні ушкодження у вигляді синця в ділянці голови справа, які згідно з висновком експерта від 27 червня 2023 року відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 10 серпня 2023 року у справі № 345/3784/23, яке постановою Івано-Франківського апеляційного суд від 03 жовтня 2023 року залишено без змін, видано обмежувальний припис стосовно ОСОБА_3 та встановлено заходи тимчасового обмеження його прав та покладено на нього відповідні обов`язки строком на 4 місяці:

заборонено перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалими особами ОСОБА_1 та малолітньою дитиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_5 ;

обмежено спілкування з постраждалою дитиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

заборонено наближатися ближче 100 метрів до місця проживання та місць частого відвідування постраждалими особами ОСОБА_1 та малолітньою дитиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

заборонено особисто і через третіх осіб розшуковувати постраждалих осіб ОСОБА_1 та малолітню дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якщо вони за власним бажанням перебувають у місці, невідомому ОСОБА_3 , переслідувати їх та в будь-який спосіб спілкуватися з ними;

заборонено ведення листування, телефонних переговорів (в тому числі надсилати смс-повідомлення) із постраждалими особами ОСОБА_1 та малолітньою дитиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , або контактування з ними через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

01 лютого 2024 року постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 173-2 КУпАП за вчинення психологічного насильства щодо ОСОБА_3 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду оскаржуються лише в частині встановлення обмежувального припису щодо малолітньої дочки ОСОБА_2 , а саме строку припису та обмеження в спілкуванні з останньою, а тому, в силу приписів статті 400 ЦПК України, в іншій частині вказані судові рішення не є предметом касаційного перегляду.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 08 жовтня 2024 року та постанова Івано-Франківського апеляційного суду від 23 грудня 2024 року в оскаржуваній частині відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми прав

Основним нормативно-правовим актом, який визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07 грудня 2017 року № 2229-VIII (далі - Закон № 2229-VIII).

Пунктами 3, 4, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону № 2229-VIII передбачено, що домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 24 Закону № 2229-VIII до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить, зокрема, обмежувальний припис стосовно кривдника.

Законом № 2229-VIII визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.

Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 756/2072/18(провадження № 61-19328св18), від 09 грудня 2019 року у справі № 756/11732/18 (провадження № 61-49077св18), від 02 листопада 2020 року у справі № 336/3551/18-ц (провадження № 61-1693св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 766/13927/20-ц (провадження № 61-17471св20).

Обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.

До таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 127/9600/22

Систематичність визначається, виходячи з кількісного показника порушення правил співжиття протягом необмеженого проміжку часу. При цьому суттєвим є саме факт повторного вчинення одного й того самого правопорушення, що свідчить про те, що застосовані заходи впливу є безрезультатними (див. постанову Верховного Суду від 01 червня 2022 року у справі № 161/16344/20).

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що у кожному конкретному випадку суди мають враховувати фактичні обставини справи та письмові докази, а заявник має довести факт вчинення фізичного та психологічного насильства відповідно до Закону.

Докази, що додаються до заяви про видачу обмежувального припису, мають стосуватися місця вчинення домашнього насильства, ризиків безпеки постраждалої особи, вірогідність продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи, тобто докази мають стосуватись обґрунтованих побоювань з приводу того, що особа (кривдник) здатний вдатися до небезпечних проявів домашнього насильства у будь-якому його вигляді психологічному, фізичному, економічному, тощо. Це можуть бути докази застосування психологічного насильства, приниження гідності, жорстокого поводження з боку заінтересованої особи до заявника, катування, нелюдського поводження, що передбачає спричинення сильних фізичних та душевних страждань, тривалість та системність протиправної поведінки кривдника та докази того, що останній не усвідомлює серйозності негативних наслідків своїх дій, продовжує агресивні дії у відношенні до заявника, не бажає змінювати свою поведінку, а тому існує ризик продовження кривдником таких дій, а отже і необхідність застосування обмежувального припису є обґрунтованими.

Як докази до заяви можуть додаватися, зокрема, протокол про адміністративне правопорушення, складений уповноваженою особою органів Національної поліції; терміновий заборонювальний припис стосовно кривдника, винесений працівником уповноваженого підрозділу поліції; обмежувальний припис, винесений судом у кримінальному провадженні; інші документи, які засвідчують факт насильства; витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

До таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 24 лютого 2025 року у справі № 569/11625/24 (провадження № 61-16935св24).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 10 серпня 2023 у справі № 345/3584/23 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340,00 грн. Зі змісту постанови вбачається, що 20 липня 2023 року близько 23.30 год. ОСОБА_3 у АДРЕСА_3 вчинив домашнє насильство щодо своєї колишньої дружини ОСОБА_1 , а саме: не випускав з помешкання, шарпав за одяг та словесно погрожував фізичною розправою, чим вчинив тиск психологічного характеру.

Окрім того, вироком Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21 лютого 2024 року у справі № 345/3893/24 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною першою статті 125 КК України, і призначено йому покарання у виді громадських робіт строком на 100 (сто) годин.

З вироку встановлено, що ОСОБА_3 20 червня 2024 року, близько 23:00 год., вчинив умисні протиправні насильницькі дії відносно своєю колишньої дружини ОСОБА_1 та дочки ОСОБА_2 .

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками апеляційного суду про те, що заявниця, звернувшись до суду, зокрема в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , мала на меті вжиття заходів попередження вірогідного продовження чи повторення вчинення насильства з боку ОСОБА_3 , запобігти настанню тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також шкоди для постраждалої особи, а тому видача такого припису направлена на забезпечення першочергової безпеки ОСОБА_2 .

Водночас слід приймати до уваги, що тимчасове обмеження прав кривдника з метою забезпечення безпеки постраждалої особи шляхом встановлення судом обмежувального припису у порядку, визначеному Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", є легітимним заходом втручання у права та свободи особи. При вирішенні питання щодо застосування такого заходу суд, на підставі установлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства, має оцінити пропорційність втручання у права і свободи особи, враховуючи, що ці заходи пов`язані із протиправною поведінкою такої особи.

Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом у постанові від 28 квітня 2020 року у справі № 754/11171/19 (провадження № 61-21971св19).

З урахуванням вищевикладених норм матеріального та процесуального права, наданих ОСОБА_1 доказів, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що заявницею доведено наявність обставин, які, відповідно до положень Закону України "Про запобіганню та протидію домашньому насильству", дають підстави для задоволення заяви про видачу обмежувального припису стосовно ОСОБА_3 на чотири місяці та встановлення заходів тимчасового обмеження певних прав останнього, зокрема щодо спілкування з малолітньою донькою.

Посилання у касаційній скарзі на необґрунтованість висновків суду в частині обмеження ОСОБА_3 в листуванні і телефонних розмовах з малолітньою ОСОБА_2 не можуть бути взяті до уваги, оскільки окремих заборон щодо його листування і телефонних розмов саме з дочкою судами не встановлено.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Доводи касаційної скарги про неврахування судами попередніх інстанцій висновків про застосування норм права у подібних спірних правовідносинах, які викладені у наведених заявником постановах Верховного Суду, є необгрунтованими, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, та встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судові рішення судів попередніх інстанцій в оскаржуваній частині ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення в оскаржуваній частині - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 400 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якого діє його представник - адвокат Гунько Олександр Юрійович, залишити без задоволення.

Рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 08 жовтня 2024 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 23 грудня 2024 року в оскаржуваній частині залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов