ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 346/1308/23
провадження № 61-16402св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Мушинський Віктор Тадеушович, на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 28 серпня 2024 року у складі судді Калинюка О. П. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду
від 06 листопада 2024 року у складі колегії суддів: Пнівчук О. В., Бойчука І. В., Томин О. О., і виходив з наступного.
Зміст позовної заяви та її обґрунтування
1. У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання права власності на нерухоме майно та витребування майна з чужого незаконного володіння.
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що на підставі договору купівлі-продажу від 18 червня 2008 року він купив у ОСОБА_6 майновий пай вартістю 3 420,00 грн у майновому фонді майна колективного сільськогосподарського підприємства, колишньої селянської спілки «Україна», яка згодом реформована у ТОВ «Отинія», Коломийського району
Івано-Франківської області. Того ж дня ОСОБА_6 подала до виконкому Отинійської селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області заяву, якою просила переписати суму її паю у розмірі 3 420,00 грн на нього, як на покупця.
3. Відповідно до протоколу зборів пайовиків СС «Україна», яка реорганізована в ТОВ «Отинія», від 18 червня 2008 року «Про розгляд заяв пайовиків» заслухано директора ТОВ «Отинія» ОСОБА_9, яка повідомила, що до неї надійшла заява від ОСОБА_7 та ОСОБА_1 про виділення (продаж) їм майна колишньої
СС «Україна», реорганізованої в ТОВ «Отинія», а саме конюшні, яка знаходиться у с. Глибока Коломийського району Івано-Франківської області. Від цих осіб
ОСОБА_6 отримала додатково 22 000,00 дол. США за продаж ферми.
4. Зборами прийнято рішення про видачу вказаного майна пайовикам ОСОБА_7 та ОСОБА_1 згідно з поданою заявою для оформлення ними правовстановлюючих документів, а також про те, щоб отримані ОСОБА_6
22 000,00 дол. США зарахувати на рахунок вказаного підприємства за продану конюшню та передати конюшню покупцям.
5. 11 квітня 2012 року Отинійська селищна рада видала йому свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії IB-VII № 025911, згідно з яким загальна вартість майнового паю пайового фонду підприємства станом на 02 липня
2002 року становила 4 604 171,00 грн. Його частка визначена в розмірі
3 420,00 грн або 0, 0743 %.
6. Однак, на підставі ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 20 жовтня 2009 року СС «Україна», яка реорганізована у ТОВ «Отинія», ліквідовано та виключено з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.
7. 02 квітня 2021 року він звернувся до Управління надання адміністративних послуг Коломийської міської ради Івано-Франківської області із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нерухоме майно, а саме на вказану конюшню. Однак рішенням від 28 квітня 2021 року державний реєстратор прав на нерухоме майно ОСОБА_8 відмовив у державній реєстрації прав та їх обтяжень, у зв`язку з тим, що на сертифікаті відсутня відмітка підприємства як правонаступника реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства про виділення майна в натурі, засвідчена підписом керівника такого підприємства та печаткою, а також тим, що заявником не подано акт приймання-передачі нерухомого майна. У поданих документах відсутня інформація про адресу (номер) об`єкта нерухомого майна.
8. Крім того, з відповіді Отинійської селищної ради від 19 липня 2022 року
№ 1241/04-10 йому стало відомо, що заочним рішенням від 27 січня 2017 року у справі № 346/6184/16-ц визнано право власності на спірну нежитлову будівлю - конюшню за ОСОБА_4 . За результатами апеляційного перегляду справи за його скаргою постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 01 листопада 2022 року зазначене рішення скасовано, ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Отинійської селищної ради про виділення майнового паю в натурі та визнання права власності на спірне нежитлове приміщення.
9. Однак з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, а саме спірної конюшні, об`єкт, реєстраційний номер об`єкта нерухомості майна: 1336332826232, загальною площею 393,3 кв. м, вбачається, що право власності на вказане майно зареєстроване за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 по 1/2 частці за кожним на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18 травня 2018 року та 02 листопада 2020 року відповідно. Підставами для державної реєстрації вказані договори
купівлі-продажу, посвідчені 15 травня 2018 року та 02 листопада 2020 року приватним нотаріусом Коломийського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Сахром Г. Ф.
10. Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд визнати за ним право власності на спірне нежитлове приміщення (конюшню) та витребувати це майно з чужого незаконного володіння відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Стислий виклад позиції відповідачів
11. ОСОБА_4 заперечував проти задоволення позову, посилаючись порушення позивачем механізму реалізації права на майновий пай та виділення майна в натурі. Зазначав, що факт укладення договору купівлі-продажу майнового паю не є підтвердженням виникнення права власності на спірне майно, а свідчить про перехід до позивача права на майновий пай у грошовому виразі та процентному відношенні без зазначення конкретного майна. Спірне майно ніколи не перебувало у користуванні чи у власності позивача, його частка визначена в розмірі 3 420,00 грн, тоді коли балансова вартість нежитлової будівлі-конюшні - 4 084,00 грн. Наданий позивачем протокол зборів пайовиків вказаного підприємства від 18 червня 2008 року є неналежним доказом, оскільки
ОСОБА_6 підписала його одноособово, без секретаря, всіх пайовиків, не врахувавши, що ОСОБА_1 та ОСОБА_7 не є власниками майнового паю, не отримали свідоцтво про право власності на майновий пай. Крім того, не було підписано акт приймання-передачі майна. Вважав, що позивач не набув право власності на нежитлову будівлю конюшні згідно зі статтею 334 Цивільного кодексу України, а тому його права не підлягають захисту в порядку, передбаченому статтею 392 ЦК України. Додатково зауважував про пропуск позивачем позовної давності при зверненні до суду з позовом.
12. ОСОБА_2 заперечувала проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , зазначаючи, що він ніколи не володів спірним майном, не був його власником, первинна реєстрація права власності на цю будівлю проведена за відповідачем ОСОБА_4 02 листопада 2020 року, вона придбала у ОСОБА_4 1/2 частки спірної конюшні шляхом укладення договору купівлі-продажу вказаної частки цього нерухомого майна, сплативши цьому продавцю 67 000,00 грн до підписання цього договору, а тому є добросовісним набувачем.
13. ОСОБА_3 заперечував проти задоволення позову, посилаючись на добросовісність своїх дій при набутті права власності на 1/2 частини спірного майна. При придбанні цієї частки було дотримано всіх вимог закону, в тому числі перевірено та підтверджено наявність у продавця прав укладати такий договір. Додатково зауважував про пропуск позивачем позовної давності при зверненні до суду з позовом у цій справі.
14. ОСОБА_5 визнала заявлені ОСОБА_1 вимоги, зазначивши, що вона була працівником СС «Україна», реформованої в ТОВ «Отинія», та була обрана членом комісії по реформуванню і врегулювання майнових відносин між пайовиками СС «Україна». Протоколом від 10 березня 2004 року їй було виділено пай в натурі на загальну суму 13 608,00 грн, а саме: будівлю (піднавіс, конюшня, склад) на загальну суму - 6 928,00 грн; обладнання на суму 4 132,00 грн; коні на суму - 2 548,00 грн. Згодом вона зазначене майно передала ТОВ «Отинія», а майнові права - ОСОБА_6 , яка і продала їх позивачу.
Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції
15. Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 28 серпня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
16. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що з наявних у справі доказів неможливо встановити яким із способів (за структурою пайового фонду, за взаємною згодою співвласників, на конкурентних засадах шляхом проведення аукціону) ОСОБА_6 одноособово, без рішенням зборів співвласників, визначення адреси, площі, інвентарного номеру, балансової вартості майна, виділено майно позивачу. ОСОБА_1 не був ні володільцем, ні користувачем, ні власником спірної конюшні, адже відповідне речове право на це майно не було за ним зареєстроване у встановленому законом порядку. Тоді як у відповідачів
ОСОБА_3 , та ОСОБА_2 право власності на спірне майно виникло на підставі правочинів, які не оспорювалися та є дійсними.
Основний зміст та мотиви судового рішення суду апеляційної інстанції
17. Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 06 листопада
2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 28 серпня 2024 року залишено без змін.
18. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо недоведеності позивачем факту набуття права власності на спірне майно. Зазначено, що належним доказом виділення майна в натурі конкретному власнику є акт приймання-передачі майна з відміткою про виділення майна в натурі у свідоцтві про право власності на майновий пай, які у позивача відсутні.
Узагальнені доводи касаційної скарги
19. 09 грудня 2024 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат
Мушинський В. Т., через підсистему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 28 серпня 2024 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 06 листопада 2024 року, ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
20. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 15 травня 2019 року у справі № 522/7636/14-ц, від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18, у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі № 925/1596/16, від 02 травня 2018 року у справі № 914/904/17, від 27 червня 2018 року у справі № 904/8186/17, від 08 квітня 2019 року у справі № 132/2483/16?ц, від 11 квітня 2019 року у справі № 910/8880/18, від 18 грудня 2019 року у справі № 131/475/16-ц, від 12 лютого 2020 року у справі № 761/17142/15-ц, від 06 березня 2024 року у справі № 685/1149/20, від 04 квітня 2024 року у справі № 606/711/22, (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
21. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій не звернули належної уваги на визнання ОСОБА_5 факту передачі будівлі конюшні на баланс ТОВ «Отинія». Зазначене також підтверджується тим, що ТОВ «Отинія» розпоряджалася спірною конюшнею, ухваливши рішення про виділення її йому.
22. Вважає, що відсутність у ОСОБА_5 акта приймання-передачі чи відмітки на свідоцтві про пай не свідчать про відсутність самої передачі майна. Свідоцтво
ОСОБА_5 отримала 06 лютого 2003 року, тоді як майновий пай їй було виділено у натурі відповідно до протоколу засідання комісії по реформуванню і врегулюванню майнових відносин між пайовиками СС «Україна» від 10 березня 2004 року. Разом з тим, потім була передана нею назад до ТОВ «Отинія» та майнові права ОСОБА_6 ОСОБА_5 є у списку осіб, яким видавалися майнові сертифікати на право отримати майновий пай в натурі в колишній СС «Україна», реорганізованої в ТОВ «Отинія».
23. Посилається на те, що в матеріалах справи наявні належні та достатні докази набуття ним права власності на спірну конюшню, зокрема договір купівлі-продажу від 18 червня 2008 року, протокол загальних зборів СС «Україна»,
яка реорганізована в ТОВ «Отинія», від 18 червня 2008 року «Про розгляд заяв платників», сертифікат про майновий пій серії ІВ -VII № 025911 від 11 квітня
2012 року.
24. Зауважує, що ліквідація ТОВ «Отинія», як правонаступника реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства, за відсутності спеціального нормативного акта, який би врегульовував дане питання унеможливлює дотримання процедури виділення майна пайового фонду у натурі.
25. Вважає, що належним способом захисту його прав, як власника майнового паю, є саме вимога про витребування майна у його кінцевих набувачів.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
26. Ухвалою Верховного Суду від 24 грудня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху для усунення недоліків.
27. Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі № 346/1308/23, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
28. 31 січня 2025 року матеріали цивільної справи № 346/1308/23 надійшли до Верховного Суду.
29. Ухвалою Верховного Суду від 12 лютого 2025 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов
Фактичні обставини справи, встановлені судами
30. Згідно з договором купівлі-продажу майнового паю від 18 червня 2008 року ОСОБА_6 продала, а ОСОБА_1 купив майновий пай у майновому фонді сільськогосподарського підприємства колишня СС «Україна», реформованої в ТОВ «Отинія», продаж вчинено на суму 3 420,00 грн. Майновий пай належить продавцю на підставі на підставі свідоцтва про право власності на майновий пай члена сільськогосподарського підприємства серії ІВ-VII № 007919, виданого Отинійською селищною радою 30 січня 2003 року.
31. З протоколу СС «Україна», яка реорганізована в ТОВ «Отинія»,
від 18 червня 2008 року по розгляду заяв пайовиків, вбачається, що директор
ТОВ «Отинія» ОСОБА_6 повідомила про надходження заяви від ОСОБА_7 та ОСОБА_1 про виділення і продаж їм майна колишнього СС «Україна», реорганізованої в ТОВ «Отинія», а саме конюшні яка знаходиться в с. Глибока Коломийського району. Від зазначених осіб ОСОБА_6 отримала додатково 22 000,00 дол. США за ферму. Майнові права вказаних пайовиків підтверджуються договором купівлі-продажу майнового паю. Більшістю голосів прийнято рішення видати ОСОБА_7 та ОСОБА_1 вищевказане майно для оформлення ними правовстановлюючих документів. ОСОБА_6 22 000,00 дол. США зарахувати на рахунок підприємства за продану конюшню та передати її покупцям.
32. Відповідно до сертифіката серії ІВ-VII № 025911, виданого Отинійською селищною радою, ОСОБА_1 має право на пайовий фонд майна колективного сільськогосподарського підприємства СС «Україна», реорганізованої в
ТОВ «Отинія», відповідно до списку осіб, які мають право на майновий пай, затвердженого зборами співвласників 02 липня 2002 року, частка якого визначена в розмірі 3 420,00 грн або 0,0743 відсотків. Сертифікат видано 11 квітня 2012 року.
33. Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 04 квітня
2008 року у справі № Б-13/54 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ «Отинія».
34. Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 13 травня 2008 року у справі № Б-13/54 ТОВ «Отинія» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатора - арбітражного керуючого Ватутіна І. П.
35. Згідно з переліком майна під борги СС «Україна», під порядковим № 10 у
с. Глибока значиться будівля конюшні інв № 70 на суму 4 084,00 грн.
36. На підставі ухвали Господарського суду Івано-Франківської області
від 20 жовтня 2009 року СС «Україна», яка реорганізована у ТОВ «Отинія», ліквідовано та виключено з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.
37. У той же час, відповідно до пункту 1.1 протоколу загальних зборів пайовиків СС «Україна» від 11 серпня 2002 року, на яких були присутні
839 пайовиків, було затверджено список пайовиків у кількості 1 128 чоловік.
38. Комісією по реформуванню СС «Україна» уточнено список пайовиків та виявлено у господарстві 1 128 осіб та розмір майнового паю кожного з них.
39. Для врегулювання розподілу майна господарства створено комісію по реформуванню та врегулюванню майнових відносин між пайовичками
СС «Україна» та уповноважено її провести повний розподіл майна пайового фонду СС «Україна» між пайовиками господарства.
40. Згідно з відомостями, вказаними у протоколі засідання комісії по реформуванню і врегулюванню майнових відносин між пайовиками СС «Україна» від 10 березня 2004 року, ОСОБА_5 виділено майновий пай майно в натурі на загальну суму 13 608,00 грн, до якого ввійшла будівля спірної конюшні.
41. Листом від 07 серпня 2023 року № 1688/04-10 Отинійська селищна рада повідомила суд, що згідно з журналами № 1 і № 2 обліку свідоцтв про право на майновий пай реорганізованого КСП «Україна» за ОСОБА_5 не зареєстровано майнового паю. Вказана особа не є співвласником майна пайового фонду СС «Україна». Кількість пайовиків, яким видано майнові сертифікати і які мали право отримати в натурі майно вказаної спілки, становить 848 осіб. До цього листа долучено список із зазначенням даних кожного пайовика з вказаної кількості.
42. Заочним рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 27 січня 2017 року у справі № 346/6184/16-ц визнано право власності на спірну конюшню за ОСОБА_4 як за пайовиком майна колишньої
СС «Україна».
43. Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, а саме спірної конюшні, об`єкт, реєстраційний номер об`єкта нерухомості майна: 1336332826232, загальною площею 393,3 кв. м, право власності на вказане майно зареєстроване за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (по 1/2 частці за кожним) на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18 травня 2018 року та 02 листопада 2020 року відповідно. Підставами для державної реєстрації вказані договори купівлі-продажу, посвідчені 15 травня 2018 року та 02 листопада 2020 року приватним нотаріусом Коломийського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Сахром Г. Ф.
44. Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 01 листопада
2022 року у справі № 346/6184/16-ц скасовано заочне рішення Коломийського міськрайонного суду від 27 січня 2017 року, оскільки оскаржуване рішення стосувалося прав ОСОБА_1 , як співвласника майна колишньої
СС «Україна», реорганізованої в ТОВ «Отинія». Крім того, позов заявлено не до всіх співвласників майна колишнього ТОВ «Отинія». Водночас зазначено, що оцінка доводів ОСОБА_1 про те, що він є власником спірного об`єкту нерухомості, є передчасною, оскільки вони можуть бути предметом розгляду в іншій справі.
Позиція Верховного Суду
45. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
46. Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
47. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
48. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
49. Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
50. Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
51. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року в справі № 925/642/19 зазначено, що порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
52. Відповідно до статті 41 Конституції України та частини першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
53. Згідно з частиною першою статті 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.
54. Відповідно до положень статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
55. Згідно з частиною першою статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
56. Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. В цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову до добросовісного набувача з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України (постанова Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року у справі № 6-2407цс15).
57. В постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц наведено правовий висновок про те, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.
58. Таким чином, право на витребування майна з чужого володіння не потребує визнання недійсним правочину, за яким майно вибуло від законного власника, воно лише обмежене добросовісністю набувача і зберігається за власником за умови, якщо майно вибуває з володіння власника поза його волею, що й повинно бути доведено в суді.
59. Звертаючись до суду з позовом у справі, що переглядається в касаційному порядку, ОСОБА_1 зазначав про порушення свого права власності на будівлю конюшні, яка була передана йому у натурі як майновий пай члена колишнього
СС «Україна», реформованого у ТОВ «Октинія».
60. Відповідно до частини першої статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
61. Питання щодо виділення в натурі частки в майні колективного сільськогосподарського підприємства врегульовано, зокрема Законом України від 14 лютого 1992 року «Про колективне сільськогосподарське підприємство», Указом Президента України від 29 січня 2001 року № 62/2009 «Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки», постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого
2001 року № 177 «Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки», Порядком розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики України від 14 березня 2001 року № 62 (далі - Порядок), який втратив чинність 24 травня 2013 року на підставі наказу Міністерства аграрної політики та продовольства від 11 квітня 2013 року № 253, та Рекомендаціями щодо порядку здійснення права спільної часткової власності власниками майнових паїв колишніх колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженими наказом Міністерства аграрної політики України від 20 травня 2008 року № 315 (далі - Рекомендації).
62. У статті 7 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» вказано, що майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам. Суб`єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени - в частині майна, яке вони одержують при виході з підприємства.
63. За змістом статті 9 вказаного Закону до пайового фонду майна членів підприємства включається вартість основних виробничих і оборотних фондів, створених за рахунок діяльності підприємства, цінні папери, акції, гроші та відповідна частка від участі в діяльності інших підприємств і організацій. Уточнення складу і вартості пайового фонду майна членів підприємств, у тому числі реорганізованих, проводиться за методикою, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
64. Право членів підприємства на пайовий фонд майна залежить від їх трудового внеску.
65. Пай є власністю члена підприємства. Право розпоряджатися своїм паєм за власним розсудом член підприємства набуває після припинення членства в підприємстві.
66. У разі виходу з підприємства його члени мають право на пай натурою, грішми або цінними паперами відповідно до розміру та структури пайового фонду або в іншій, за згодою сторін, формі.
67. Аналогічний підхід до реалізації права членів КСП на вільний вихід з цих підприємств із майновими паями передбачений і Указом Президента України від 03 грудня 1999 року «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки».
68. Підставою для виділення майнових паїв у натурі чи отримання їх вартості окремими особами є заяви власників майнових паїв про виділення їхнього майна в натурі. Такі заяви розглядають збори співвласників майнових паїв, які приймають відповідні рішення, що оформляються протоколом зборів співвласників.
69. Відповідно до пункту 9 Порядку виділення зі складу пайового фонду майна у натурі окремим власникам чи групам власників за їх бажанням у процесі вирішення майнових питань здійснюється підприємством-правонаступником (користувачем) на підставі рішення зборів співвласників.
70. У разі невиконання рішень зборів співвласників щодо виділення підприємством-правонаступником (користувачем) майна у натурі власнику майнового паю, подальший захист прав власника майнового паю вирішується в судовому порядку (пункт 13 Порядку).
71. За змістом пунктів 15, 16 Порядку виділення майнових паїв у натурі окремим особам, які виявили бажання отримати свої майнові паї в індивідуальну власність, проводилося підприємством-користувачем майна із переліку майна, виділеного на ці цілі. При виділенні майна в натурі конкретному власнику підприємство-правонаступник (користувач) одночасно з підписанням акта приймання-передавання майна мало зробити відмітку про виділення майна в натурі у свідоцтві про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства, що засвідчувалося підписом керівника підприємства та печаткою.
72. Свідоцтво з відміткою про виділення майна в натурі індивідуально, акт приймання-передавання майна можуть бути підставою для оформлення прав власності на зазначене майно в установленому порядку.
73. Визначення конкретного майна для виділення окремому власнику чи групі власників майнових паїв може бути здійснене одним із нижченаведених способів за рішенням зборів співвласників: за структурою пайового фонду; конкретним майном за взаємною згодою співвласників; на конкурентних засадах шляхом проведення аукціону. Спірні питання щодо розподілу майна між співвласниками вирішуються в судовому порядку.
74. Згідно з пунктами 2.4, 2.5, 4.1, 4.2, 4.4 Рекомендацій управління майном, що перебуває у спільній частковій власності відповідно до укладеного договору про порядок володіння та користування майном, здійснюється загальними зборами співвласників.
75. Рішення загальних зборів співвласників приймається за згодою не менш як 2/3 співвласників, крім рішень щодо відчуження майна та виділення в натурі частки з майна, які приймаються одностайно.
76. Співвласник, який виявив бажання отримати в натурі належну йому частку майна, що перебуває у спільній частковій власності, подає уповноваженій особі, а у разі її відсутності - зборам співвласників відповідну заяву.
77. Частка з майна, що перебуває у спільній частковій власності, виділяється її співвласнику в натурі у розмірі, еквівалентному вартості частки, визначеної договором про порядок володіння та користування майном. Для виділення спільної частки в натурі співвласник може об`єднати свою частку з частками інших співвласників, які виявили бажанні отримати їх у натурі.
78. Договір між співвласниками про виділення в натурі частки з нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.
79. Встановивши, що на підтвердження виділення спірної будівлі конюшні, як майнового паю у натурі, позивач не надав акта приймання-передавання майна, свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства з відміткою про виділення майна в натурі, засвідченого підписом керівника підприємства та печаткою, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про недоведеність ОСОБА_1 наявності у нього речового права на таке майно, яке підлягає захисту в судовому порядку.
80. Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
81. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
82. Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.
83. Колегія суддів зауважує, що судами попередніх інстанцій було надано обґрунтовану правову оцінку поданим позивачем доказам набуття ним права власності на спірну будівлю конюшні, а саме:
- укладеному у простій письмовій формі договору купівлі-продажу майнового паювід 18червня 2008 року, який підтверджує лише факт придбання майнового паю, вартістю 3 420,00 грн, у майновому фонді майна КСП, колишньої СС «Україна», яка згодом реформована у ТОВ «Отинія», без виділення його у натурі;
- протоколу СС «Україна», яка реорганізована в ТОВ «Отинія», від 18червня 2008 року по розгляду заяв пайовиків, який підписаний лише директором ТОВ «Отинія» ОСОБА_6 , не містить підпису секретаря зборів, зазначення кількості присутніх пайовиків, затвердженого зборами співвласників переліку майна, яке виділяється особам, які виявили бажання отримати свої майнові паї;
- сертифікату на майновий пайвід 11 квітня 2012року, який не містить відмітки про виділення майна в натурі, виданий на суму 3 420,00 грн, у той час, коли згідно з переліком майна під борги СС «Україна» вартість будівлі конюшні в с. Глибока значиться на суму 4 084,00 грн.
84. Ці докази не підтверджують виникнення у ОСОБА_1 права власності на нерухоме майно СС «Україна», яка згодом реформована у ТОВ «Отинія». Отже суди попередніх інстанцій дійшли мотивованого висновку про відсутність підстав для захисту його прав шляхом витребування такого майна з володіння інших осіб.
85. Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, в загальному зводяться до переоцінки доказів.
86. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
87. Доводи касаційної скарги щодо неправомірності набуття права власності ОСОБА_4 на спірне майно, з огляду на його виділ в натурі ОСОБА_5 , не спростовують висновків судів попередніх інстанцій щодо відсутності у позивача права на витребування такого майна.
88. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові (постанова Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі
№ 1340/4630/18).
89. Висновки суду першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням встановлених у цій справі фактичних обставин, характеру спірних правовідносин, а також поданих сторонами доказів у їх сукупності, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які містяться посилання у касаційній скарзі.
90. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
91. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
92. З урахуванням доводів касаційної скарги ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Мушинський В. Т., які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Керуючись статтями 402 409 410 415 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Мушинський Віктор Тадеушович, залишити без задоволення.
2. Рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 28 серпня 2024 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 06 листопада 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Шипович