Постанова

Іменем України

01 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 346/3464/17

провадження № 61-42093св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М., Курило В. П. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Кушнір Валерії Дмитрівни на постанову апеляційного суду Івано-Франківської області від 10 липня 2018 року у складі колегії суддів:

Малєєва А. Ю., Девляшевського В. А., Фединяка В. Д.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа ? Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, про визнання нікчемним правочину.

Позовна заява мотивована тим, що 15 березня 2011 року в місті Коломия між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено попередній договір. За умовами цього договору вона після смерті ОСОБА_3 зобов`язувалася прийняти садибу, що знаходиться в АДРЕСА_1 , і сплатити за неї грошову суму. Позивачка вважає цей договір нікчемним, оскільки в ньому не досягнуто всіх істотних умов, не проведено оцінки садиби відповідно до висновку про вартість, він містить багато помилок, а також нотаріально не посвідчений і не зареєстрований.

Стосовно пропуску строку позовної давності зазначила, що про порушення свого права довідалась у квітні 2017 року, так як лише після смерті ОСОБА_4 між нею та відповідачем виникли непорозуміння щодо вартості спірної садиби, як істотної умови договору купівлі-продажу.

ОСОБА_1 просила визнати нікчемним попередній договір

від 15 березня 2011 року, укладений у місті Коломия Івано-Франківської області між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 30 березня 2018 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем пропущено строк позовної давності звернення до суду з цим позовом.

Постановою апеляційного суду Івано-Франківської області від 10 липня

2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 -

ОСОБА_5 задоволено.

Рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області

від 30 березня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким визнано нікчемним попередній договір від 15 березня 2011 року, укладений у місті Коломия Івано-Франківської області між ОСОБА_1 та

ОСОБА_2 .

Визнаючи нікчемним попередній договір від 15 березня 2011 року, укладений у місті Коломия Івано-Франківської області між

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , апеляційний суд виходив із того, що попередній договір є нікчемним в силу статей 210 220 635 640 657 ЦК України через недодержання нотаріальної форми посвідчення договору та державної реєстрації. При цьому апеляційний суд дійшов висновку про те, що позов пред?явлено в межах строку позовної давності, оскільки до настання передбаченої попереднім договором події (смерті ОСОБА_6 ) сторони вважали укладений попередній договір дійсним і виявляли наміри його виконати, а спір щодо виконання договору між ними виник тільки після обумовленої ними події, перебіг позовної давності за захистом порушеного права у позивачки виник з моменту настання цієї умови.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

08 серпня 2018 року представник ОСОБА_2 - адвокат Кушнір В. Д. через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову апеляційного суду Івано-Франківської області від 10 липня 2018 року та залишити в силі рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 30 березня 2018 року.

Аргументи касаційної скарги зводяться до того, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема статі 203 215 220 261 267 635 657 ЦК України щодо визначення початку перебігу строку позовної давності.

Доводи інших учасників справи

22 жовтня 2018 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката

Кушнір В. Д. залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду Івано-Франківської області від 10 липня 2018 року залишити без змін.

Відзив мотивовано тим, що оспорюваний правочин не є укладеним і не створює прав та обов?язків для сторін. Позовні вимоги позивача обґрунтовані, підтверджуються дослідженими доказами та відповідають встановленим фактичним обставинам справи.

Щодо позовної давності, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 зазначає, що виходячи з аналізу прецедентної практики застосування пункту 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в аспекті «права на суд», системного тлумачення статей 256 261 ЦК України початок перебігу позовної давності слід обчислювати від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про обидві обставини: 1) про порушення свого права, 2) про особу, яка його порушила. Ці обставини можуть стати відомі позивачу одночасно. Якщо ж ні, то початок перебігу позовної давності слід обчислювати від дня, коли позивач довідався або міг довідатися про другу з них. Щодо першої обставини, то вона завжди є обов?язковою, адже без порушення права позивача в нього не виникає і права на позов з метою його судового захисту. Наявність у позивача відомостей лише про одну з цих обставин - як правило, це обізнаність про сам факт порушення права - не призводить до початку перебігу позовної давності.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного суду від 14 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області.

У серпні 2018 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 15 квітня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги представника ОСОБА_2 - адвоката Кушнір В. Д. на постанову апеляційного суду Івано-Франківської області від 10 липня 2018 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року

№ 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Короткий зміст фактичних обставин справи

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що 15 березня 2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено попередній договір в простій письмовій формі.

Відповідно до пункту 1.1. вищевказаного договору, сторони зобов`язуються укласти договір купівлі-продажу будинку та земельної ділянки, що знаходиться в АДРЕСА_1 після настання події - смерті ОСОБА_3 .

В пункті 3.1. попереднього договору визначена ціна садиби, яка становить

24 500,00 доларів США.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.

Заперечуючи проти позовних вимог, ОСОБА_2 просив застосувати строки позовної давності.

Вирішуючи спір та, визнаючи нікчемним попередній договір від 15 березня 2011 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , апеляційний суд виходив із того, що попередній договір є нікчемним в силу статей 210 220 635 640 657 ЦК України через недодержання нотаріальної форми посвідчення договору та державної реєстрації. При цьому апеляційний суд дійшов висновку про те, що позов пред?явлено в межах строку позовної давності, оскільки до настання передбаченої попереднім договором події (смерті ОСОБА_6 ) сторони вважали укладений попередній договір дійсним і виявляли наміри його виконати, а спір щодо виконання договору між ними виник тільки після обумовленої ними події, перебіг позовної давності за захистом порушеного права у позивачки виник з моменту настання цієї умови.

Проте з такими висновками суду апеляційної інстанції погодитися не можна.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

ОСОБА_1 , звертаючись до суду з позовом про визнання нікчемним попереднього договору, укладеного 15 березня 2011 року між

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та як на підставу заявлених вимог зазначала, що спірний правочин укладено в порушення вимог статей 210 640 ЦК України, оскільки він не є нотаріально посвідченим та не пройшов державної реєстрації.

Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з статтею 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі (частина четверта цієї статті).

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (стаття 203 ЦК України).

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Частиною першою статті 209 ЦК України передбачено, що правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Згідно зі статтею 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемний.

З огляду на наведене колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки попередній договір

від 15 березня 2011 року, укладений між ОСОБА_1 та

ОСОБА_2 в силу закону є нікчемним та додаткового визнання його нікчемності в судовому порядку не потрібно.

Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 401/3856/16-ц (провадження

№ 14-221цс18).

Вирішуючи спір, апеляційний суд наведеного не врахував, не правильно застосував норми матеріального права, що є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення апеляційного суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (частина перша статті 412 ЦПК України).

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частини друга та третя статті 412 ЦПК України).

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів дійшла висновку, що постанова апеляційного суду Івано-Франківської області від 10 липня 2018 року підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову з підстав, зазначених у мотивувальній частині цієї постанови.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК Українипостанова суду касаційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки постанова апеляційного суду Івано-Франківської області

від 10 липня 2018 року підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову, судові витрати понесені відповідачем за подання касаційної скарги в розмірі 1 200,00 грн підлягають стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 .

Керуючись статтями 141 400 412 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Кушнір Валерії Дмитрівни задовольнити частково.

Постанову апеляційного суду Івано-Франківської області від 10 липня

2018 року скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ? Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, про визнання нікчемним правочину відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) 1 200,00 грн судових витрат, понесених відповідачем за подання касаційної скарги.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев В. М. Коротун В. П. Курило