Постанова
Іменем України
05 серпня 2020 року
м. Київ
справа №347/1371/17
провадження №61-18460св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С. (суддя-доповідач),
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Фаловської І. М.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Космацької сільської ради Косівського району Івано-Франківської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - приватний нотаріус Косівського районного нотаріального округу Григорчук Зореслава Романівна, про визнання недійсними заповітів та визнання права на спадкування; за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - приватний нотаріус Косівського районного нотаріального округу Григорчук Зореслава Романівна, про визнання частково недійсними заповітів, усунення від спадкування та визнання права власності на спадкове майно, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 19 квітня 2019 року у складі судді Гордій В. І. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 12 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Фединяка В. Д., Бойчука І. В., Девляшевського В. А.
учасники справи:
позивач - відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 ,
відповідач - позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2 ,
відповідач - Космацька сільська рада Косівського району Івано-Франківської області,
третя особа - приватний нотаріус Косівського районного нотаріального округу Григорчук Зореслава Романівна,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовної заяви
1. У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 , Космацької сільської ради Косівського району Івано-Франківської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - приватний нотаріус Косівського районного нотаріального округу Григорчук З. Р., з позовом, у якому, з урахуванням зміни, просив заповіт від 23 серпня 2012 року, складений ОСОБА_3 та заповіт від 23 серпня 2012 року, складений ОСОБА_4 , посвідчені секретарем виконкому Космацької сільської ради за № 111 та №112 визнати частково недійсними, саме в частині заповітного розпорядження батьків, яким вони літню кухню та земельну ділянку, яка необхідна для обслуговування житлового будинку та господарських будівель по
АДРЕСА_1 заповіли ОСОБА_2 , припинити право ОСОБА_2 на спадкування за заповітом літньої кухні та земельної ділянки для обслуговування житлового будинку та господарських будівель по АДРЕСА_1 , визнати за ОСОБА_1 житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, а також земельну ділянку для обслуговування зазначеного житлового будинку 0,25 га з кадастровим номером 2623684001:04:001:0238.
2. Позовна заява мотивована тим, що позивач ОСОБА_1 народився та проживав у житловому будинку АДРЕСА_1 , у якому також проживали його батьки: ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . Даний житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами належав батькам на праві спільної сумісної власності як подружжю і був зареєстрований за ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 19 березня 2009 року, виданого виконавчим комітетом Космацької сільської ради згідно рішення від 12 лютого 2008 року.
3. Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 06 листопада 2013 року, виданого реєстраційною службою Косівського районного управління юстиції, ОСОБА_3 належить на праві приватної власності земельна ділянка для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,25 га.
4. 23 серпня 2012 року батьки склали самостійні заповіти, посвідчені секретарем Космацької сільської ради Косівського району Івано-Франківської області, згідно яких житловий будинок та земельну ділянку по АДРЕСА_1 , заповіли позивачу ОСОБА_1 , а літню кухню та земельну ділянку по АДРЕСА_1 -
ОСОБА_2 .
5. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_3 , а
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача ОСОБА_4 . Батьки постійно до дня смерті проживали у житловому будинку АДРЕСА_1 . Після смерті матері позивач ОСОБА_1 , як особа визначена в заповіті як спадкоємець майна, не звертався у встановлений законом шестимісячний строк з заявою до нотаріуса для прийняття спадщини, після смерті батька ОСОБА_4 подав заяву про прийняття спадщини.
6. Посилаючись на те, що згідно волі батьків, вираженої у їхніх заповітах, вони заповіли позивачу житловий будинок з господарськими будівлями та земельну ділянку для його обслуговування, а літня кухня є господарською будівлею та входить до складу спадкового житлового будинку, ОСОБА_1 просив позов задовольнити.
7. У листопаді 2017 року ОСОБА_2 звернулась до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - приватний нотаріус Косівського районного нотаріального округу Григорчук З. Р., із зустрічним позовом, у якому просила частково визнати заповіт недійсним, а саме, в частині розпорядження щодо житлового будинку та літньої кухні. А в частині земельної ділянки, що служить для обслуговування житлового будинку та господарських будівель АДРЕСА_1 заповіти вважає законними, так як земельна ділянка при житті була передана матері в приватну власність площею 0,25 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Визнати за ОСОБА_2 право власності на спадкове майно, розташоване по АДРЕСА_1 , що складається з житлового будинку загальною площею 73,5 кв. м, житловою площею 28,7 кв. м, господарських будівель і споруд: сараю, стодоли, стайні, літньої кухні. Крім того, вказувала, що протягом тривалого часу батьки хворіли і догляд за ними здійснювала вона, а тому вважає, що у відповідності до вимог статті 1224 ЦК України ОСОБА_1 слід усунути від права на спадкування за законом або заповітом.
8. Зустрічна позовна заява мотивована тим, що батьки ОСОБА_2 : ОСОБА_4 та ОСОБА_3 23 серпня 2012 року склали заповіти, посвідчені секретарем Космацької сільської ради Косівського району Івано-Франківської області, згідно яких заповіли ОСОБА_1 житловий будинок та земельну ділянку по АДРЕСА_1 та їй літню кухню та земельну ділянку по
АДРЕСА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати ОСОБА_3 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько ОСОБА_5 , які постійно до дня смерті проживали у житловому будинку
АДРЕСА_3 . У зв`язку із тим, що обоє з спадкодавців заповіли їй літню кухню, яка є господарською спорудою і входить до складу домоволодіння і є невід`ємною його частиною, ОСОБА_2 просила зустрічний позов задовольнити.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
11. Рішенням Косівського районного суду від 19 квітня 2019 року позов
ОСОБА_1 задоволено частково.
12. Визнано частково недійсним заповіт, складений ОСОБА_3 23 серпня 2012 року у с. Космач Косівського району і посвідчений Чорнищук О. І. секретарем виконкому Космацької сільської ради Косівського району Івано-Франківської області, зареєстрованого в реєстрі за №111 - в частині заповітного розпорядження, за яким літню кухню та земельну ділянку, що служить для обслуговування житлового будинку та господарських будівель в АДРЕСА_1 вона заповіла ОСОБА_2 . Визнано частково недійсним заповіт, складений ОСОБА_4 23 серпня 2012 року у с. Космач Косівського району Івано-Франківської області і посвідчений Чорнищук О. І. секретарем виконкому Космацької сільської ради Косівського району Івано-Франківської області, зареєстрованого в реєстрі за №112 - в частині заповітного розпорядження, за яким літню кухню та земельну ділянку, що служить для обслуговування житлового будинку та господарських будівель в АДРЕСА_1 він заповів ОСОБА_2 . Визнано за ОСОБА_1 право на спадкування за заповітом, складеним ОСОБА_4 23 серпня 2012 року у с. Космач Косівського району і посвідченим Чорнищук О. І., секретарем виконкому Космацької сільської ради Косівського району Івано-Франківської області, номер в реєстрі нотаріальних дій № 112, за яким - житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, а також земельну ділянку, що служить для обслуговування житлового будинку та господарських будівель в АДРЕСА_1 , заповів ОСОБА_1 . У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_2 залишено без задоволення.
13. Рішення суду першої інстанції в частині часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 мотивоване тим, що літня кухня є складовою частиною будинковолодіння, тобто приналежністю до житлового будинку, тому обидва заповіти в частині заповітного розпорядження ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , яким вони літню кухню та земельну ділянку, що призначені для обслуговування житлового будинку та господарських будівель в
АДРЕСА_1 заповіли ОСОБА_2 підлягають визнанню недійсними. Не підлягає до задоволення позовна вимога ОСОБА_1 щодо припинення права ОСОБА_2 на спадкування за заповітами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , оскільки визнання судом недійсними заповітів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в цій частині, позбавляє ОСОБА_2 права на спадкування, тобто як наслідок, припиняє її право на спадкування за заповітами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
14. Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що спадкове будинковолодіння є неподільною річчю, з чим погодились обидві сторони, а земельна ділянка, що служить для обслуговування житлового будинку та господарських будівель, виділена саме для цілей обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд, тобто цього спадкового будинковолодіння, то позовні вимоги ОСОБА_2 щодо визнання за нею права на спадкування за заповітами батьків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , в частині їх заповідального розпорядження щодо вказаної земельної ділянки не підлягають до задоволення. Також не підлягає до задоволення її позовна вимога щодо залишення дійсними в частині заповітів батьків щодо цієї земельної ділянки. Щодо відмови у задоволенні вимоги ОСОБА_2 про усунення
ОСОБА_1 від права на спадкування, суд першої інстанції зіслався на те, що позивачем з цього приводу не подано жодного доказу про ухилення спадкоємця щодо надання допомоги спадкодавцю.
15. ОСОБА_2 в своїй позовній заяві також згідна із нормою закону, відповідно до якої літня кухня є господарською спорудою, входить до складу домоволодіння і є його невід`ємною частиною. Крім того, її позовна вимога щодо визнання недійсними заповітів, згідно яких їй батьки заповіли літню кухню, співпадає в цій частині із позовною вимогою ОСОБА_1 , яку суд з вищенаведених мотивів задовольнив, а тому дана позовна вимога
ОСОБА_2 не потребує повторного задоволення.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
16. Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 12 вересня
2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Косівського районного суду від 19 квітня 2019 року в частині визнання за ОСОБА_1 права на спадкування за заповітом, складеним ОСОБА_4 23 серпня 2012 року у с. Космач Косівського району і посвідченим
Чорнищук О. І., секретарем виконкому Космацької сільської ради Косівського району Івано-Франківської області, номер в реєстрі нотаріальних дій - 112, на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, а також земельну ділянку, що призначена для обслуговування житлового будинку та господарських будівель в АДРЕСА_1 скасовано, у цій частині ухвалено нове рішення.
17. Визнано за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно за заповітом, складеним ОСОБА_4 23 серпня 2012 року у с. Космач Косівського району і посвідченим Чорнищук О.І., секретарем виконкому Космацької сільської ради Косівського району Івано-Франківської області, номер в реєстрі нотаріальних дій - 112, на 3/4 ідеальної частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що заходиться за адресою: АДРЕСА_1 і на 3/4 частини земельної ділянки площею 0, 25
в АДРЕСА_1 , призначеної для обслуговування зазначеного житлового будинку та господарських будівель.
18. Визнано за ОСОБА_2 право власності на спадкове майно на 1/4 ідеальну частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та на 1/4 частину земельної ділянки площею 0, 25 у АДРЕСА_1 , призначеної для обслуговування зазначеного житлового будинку та господарських будівель.
19. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 768,40 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
20. У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
21. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що визнаючи в цілому за ОСОБА_1 право на спадкування за заповітом, складеним ОСОБА_4 23 серпня 2012 року у с. Космач Косівського району Івано-Франківської області і посвідченим Чорнищук О. І., секретарем виконкому Космацької сільської ради Косівського району Івано-Франківської області, номер в реєстрі нотаріальних дій 112, на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, а також земельну ділянку, що служить для обслуговування житлового будинку та господарських будівель в АДРЕСА_1 , суд першої інстанції не звернув уваги на те, що 1/4 частка зазначеного майна належить на праві власності ОСОБА_2 .
22. Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про недоведеність ОСОБА_2 наявності правових підстав для задоволення позовних вимог щодо усунення ОСОБА_1 , який є спадкоємцем не за законом, а за заповітом, від права на спадкування після смерті батька
ОСОБА_4 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
23. У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2019 року, ОСОБА_2 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову, зустрічний позов
ОСОБА_2 задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
24. Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення ухвалені з порушенням норм цивільно-процесуального та матеріального права. Судами неповно з`ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, які суд першої та апеляційної інстанції визнали встановленими.
25. Суди не дали оцінку тому факту, що старий житловий будинок, який мав окремий погосподарський номер, безпідставно зазначений в технічній документації на житловий будинок по АДРЕСА_1 , як літня кухня. Технічна документація була видана на ім`я матері, ОСОБА_3 , а в подальшому на даний житловий будинок (новий житловий будинок і старий житловий будинок-літня кухня) визнано за нею право власності.
26. Висновки судів про позбавлення ОСОБА_2 права на спадкування за заповітом після смерті батьків в частині їх заповідального розпорядження щодо земельної ділянки є несправедливим, незаконним та таким, що суперечить вимогам частини третьої статті 1257 ЦК України та волі батьків. Воля батьків була взагалі поділити господарство між дітьми в рівних частинах, але вони, будучи в похилому віці, не розуміли, що літня кухня не є окремим житловим будинком, а тільки господарським приміщенням і не може бути окремо від будинку передана комусь з спадкоємців у спадщину.
27. Крім того, земельна ділянка, на якій знаходиться старий житловий будинок, який включено в технічну документацію, як літня кухня, знаходиться на земельній ділянці площею 0,13 га для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд, яка належить ОСОБА_6 - чоловіку ОСОБА_2 . Дана земельна ділянка виділена була йому в натурі 30 жовтня 1997 року землевпорядником Космацької сільської ради Косівського району Івано- Франківської області, а тому не може бути визнано право власності на цю земельну ділянку за ОСОБА_1 , як вирішив суд апеляційної інстанції.
28. Аргументом касаційної скарги також указано те, що суди не дали жодної правової оцінки тій обставині, що заявник ОСОБА_2 постійно проживала з батьками, піклувалася про їх здоров`я, матеріальне благополуччя, допомагала їм та доглядала їх в той час, коли вони перебували в безпорадному стані.
Доводи інших учасників справи
29. 10 січня 2020 рокунадійшов відзив ОСОБА_7 на касаційну скаргу ОСОБА_2 .
30. Даний відзив колегія суддів не бере до уваги, оскільки він не відповідає вимогам частини четвертої статті 395 ЦПК України, так як не містить доказів надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
31. Інші учасники справи відзиву щодо вимог і змісту касаційної скарги до суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
32. Ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, справу витребувано з суду першої інстанції.
33. Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2020 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
34. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.
35. Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
36. Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
37. Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги,під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
38. Частиною першою статті 402 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.
39. Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
40. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі і проживали у житловому будинку АДРЕСА_1 . Вказаний житловий будинок та земельна ділянка для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,25 га з кадастровим номером 2623684001:04:001:0238 були зареєстровані за ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 19 березня 2009 року, виданого виконавчим комітетом Космацької сільської ради Косівського району Івано-Франківської області згідно рішення
від 12 лютого 2008 року та копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 06 листопада 2013 року, виданого реєстраційною службою Косівського районного управління юстиції.
41. Згідно довідки Космацької сільської ради Косівського району Івано-Франківської області спірному будинковолодінні, крім спадкодавців, постійно проживали та була зареєстрована сім`я ОСОБА_8 : ОСОБА_2 - дочка спадкодавців; ОСОБА_6 - зять спадкодавців та внуки спадкодавців: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3; ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4; ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5; ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6; ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_7.
42. 23 серпня 2012 року ОСОБА_3 та її чоловік ОСОБА_4 склали аналогічні заповіти, які посвідчені Чорнищук О. І. , секретарем виконкому Космацької сільської ради Косівського району Івано-Франківської області за № 111 та № 112.
43. Згідно заповітів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зробили аналогічні заповітні розпорядження, згідно яких: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, а також земельну ділянку, що необхідна для обслуговування житлового будинку та господарських будівель по
АДРЕСА_1 заповіли
ОСОБА_15 ; літню кухню та земельну ділянку, що необхідна для обслуговування житлового будинку та господарських будівель по АДРЕСА_1 заповіли ОСОБА_2 .
44. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 . Після смерті якої відкрилась спадщина на належне їм майно.
45. 08 листопада 2017 року приватний нотаріус Григорук З. Р. відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_2 після смерті
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , посилаючись на те, що літня кухня є складовою частиною житлового будинку, який знаходиться по
АДРЕСА_1 не може бути виділена як самостійним об`єкт, а земельна ділянка, яка призначена для призначена для обслуговування вказаного житлового будинку та господарських будівель перейшла у спадок ОСОБА_1 .
46. На час відкриття спадщини ОСОБА_1 не проживав постійно із спадкодавцем ОСОБА_3 , із заявою про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 не звертався.
47. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 .
48. 15 червня 2017 року приватний нотаріус Григорук З. Р. відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_1 після смерті
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , посилаючись на те, що літня кухня є складовою частиною житлового будинку, який знаходиться АДРЕСА_1 і не може бути виділена як самостійним об`єкт, а земельна ділянка, яка призначена для обслуговування вказаного житлового будинку та господарських будівель перейшла у спадок ОСОБА_2 .
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми прав
49. Правовідносини сторін у справі, яка переглядається, випливають із спадщини, яка відкрилась після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
50. Спадкодавці на випадок смерті розпорядились належним їм майном шляхом складення 23 серпня 2012 року аналогічних за змістом заповітів, згідно яких: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, а також земельну ділянку, що необхідна для обслуговування житлового будинку та господарських будівель по АДРЕСА_1 заповіли ОСОБА_15 ; літню кухню та земельну ділянку, що необхідна для обслуговування житлового будинку та господарських будівель по АДРЕСА_1 заповіли ОСОБА_2 .
51. Нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , з тих підстав, що літня кухня є складовою частиною житлового будинку, який знаходиться по
АДРЕСА_1 і не є може бути виділена як самостійним об`єкт, вказаний житловий будинок згідно заповітів відчужено на користь ОСОБА_1 , а земельна ділянка, яка призначена для обслуговування вказаного житлового будинку та господарських будівель за заповітами відходить ОСОБА_2 .
52. Спадкоємці оспорили вказані вище заповіти з тих підстав, що спадкове будинковолодіння є неподільною річчю, а земельна ділянка, що необхідна для обслуговування житлового будинку та господарських будівель, виділена саме для цілей обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд, тобто цього спадкового будинковолодіння заповідали двом особам.
53. З обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій, слідує, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували в зареєстрованому шлюбі. Житловий будинок по АДРЕСА_1 вони придбали під час шлюбу, тобто він є спільною сумісною власністю подружжя, частки подружжя є рівними.
54. Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 19 березня 2009 року домоволодіння по АДРЕСА_1 складається з: житлового будинку А, сараю Б, стодоли В, стайні Г, літньої кухні Д, сараю Ж, стодоли З, сараю И, вбиральні
№ 1.
55. Тобто вказане домоволодіння складається з одного житлового будинку.
56. За життя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 19 березня 2009 року не оспорювали.
57. Не оспорюється вказане свідоцтво і спадкоємцями на теперішній час.
58. За правилами статей 1216 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
59. Статтею 1233 ЦК України визначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
60. Заповіт є одностороннім правочином (дія однієї сторони), породжує виникнення прав та обов`язків у спадкоємця після смерті заповідача.
61. Загальні вимоги до форми заповіту та порядку його посвідчення встановлені статтями 1247 1248 ЦК України, відповідно до яких заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.
62. Порядок складення заповіту та вимоги до змісту заповіту визначені Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за
№ 282/20595 в редакції, чинній на момент виниклих правовідносин (далі - Порядок)
63. За умовами пунктів 2.1-2.3 Глави 3 Порядку - Посвідчення заповіту, внесення змін до нього та його скасування, заповіт має бути складений так, щоб розпорядження заповідача не викликало незрозумілостей чи суперечок після відкриття спадщини. Нотаріус перевіряє, чи не містить заповіт розпоряджень, що суперечать вимогам законодавства. За заповітом майно може бути заповідане тільки у власність.
64. Згідно пункту 2.6. Глави 3 Порядку - Посвідчення заповіту, внесення змін до нього та його скасування, умова, визначена у заповіті, є нікчемною, якщо вона суперечить закону або моральним засадам суспільства.
65. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України.
66. Статтею 203 ЦК України визначено такі вимоги: зміст правочину не може суперечити цьому ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
67. Заповіт, як односторонній правочин, має відповідати загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів.
68. Відповідно до статей 215 216 ЦК України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.
69. Частиною другою статті 215 ЦК України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
70. Згідно із статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу.
71. Судам, відповідно до статті 215 ЦК України, необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 ЦК України, тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК України).
72. Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.
73. Заповіт є одностороннім правочином і може бути визнаний судом нікчемним тільки при зазначенні в рішенні спеціальної підстави.
74. Спеціальною нормою, яка регламентує підстави визнання заповіту недійсним або нікчемним є приписи статті 1257 ЦК України.
75. Відповідно до частини першої статті 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.
76. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що складені
23 серпня 2012 року спадкодавцями ОСОБА_3 та її чоловік ОСОБА_4 заповіти складені особою, яка не мала на це права, або заповіти, складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення.
77. При відсутності спеціальної підстави, визначеної законом, заповіт вважається дійсним і може бути оспорений у судовому порядку.
78. Відповідно до статті 380 ЦК України житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.
79. Різні господарські будівлі (літні кухні, сараї тощо) є підсобними будівлями і складають з будинком одне ціле.
80. Аналіз положень статей 186 380 381 ЦК України дає підстави для висновку, що господарсько-побутові будівлі (сарай, гараж, санвузол і под.), наземні і підземні комунікації (водопостачання, очисні споруди тощо), що розташовані з житловим будинком на одній земельній ділянці і призначені для забезпечення власника необхідними засобами благоустрою, вважаються приналежністю головної речі і не є самостійними нерухомими речами, у зв`язку з чим право власності на такі будівлі та споруди як на окремі об`єкти визнаватися не може.
81. Статтею 1225 ЦК України встановлено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.
82. Складені 23 серпня 2012 року спадкодавцями ОСОБА_3 та її чоловік ОСОБА_4 заповіти спадкоємцями оспорені фактично через наявність суперечок після відкриття спадщини, оскільки одна і та ж земельна ділянка заповідалась обом спадкоємцям, та у зв`язку з тим, що зміст заповідального розпорядження відносно літньої кухні суперечать вимогам законодавства, оскільки літня кухня є складовою частиною будинковолодіння, тобто приналежністю до житлового будинку та не може бути самостійним об`єктом спадкування.
83. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
84. Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 10 ЦПК України.
85. Верховенство права, будучи одним з основних принципів демократичного суспільства, передбачає судовий контроль над втручанням у право кожної людини на свободу.
86. У Рішенні від 02 листопада 2004 року №15-рп/2004 Конституційний Суд України вказав, що верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема в закони, які за змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.
87. Як зазначено в цьому ж Рішенні Конституційного Суду України, справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Таким чином, ця юридична позиція Конституційного Суду України поширюється і на необхідність врегулювання органами публічної влади «правової процедури», яка визначає критерії справедливого ставлення органів публічної влади до особи.
88. З матеріалів справи слідує, що на день смерті спадкодавців ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , який помер
ІНФОРМАЦІЯ_2 , у спадковому будинковолодінні зареєстрована та проживає їх дочка ОСОБА_2 із своєю сім`єю в складі 7 осіб: вона, її чоловік та 5 дітей різного віку, серед яких є мололітня дитина ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_7.
89. Матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 має інше місце проживання, аніж спадкове майно.
90. Матеріали справи також не спростовують доводи ОСОБА_2 про те, що в спадковому будинковолодінні вона проживає постійно з народження.
91. Крім того, звернення ОСОБА_2 до нотаріуса за оформленням спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 доводить її заінтересованість у спадковому будинковолодінні.
92. Оскільки складені 23 серпня 2012 року спадкодавцями ОСОБА_3 та її чоловік ОСОБА_4 заповіти суперечать нормам статей 186 380 381 1225 ЦК України, заповіти викликають незрозумілості відносно розпорядження одних і тих же об`єктів різним особам, то такі заповіти слід визнати недійсними.
93. У силу положень частини четвертої статті 1257 ЦК України у разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.
94. За правилами частини першої статті 1258 та частини першої статті 1261 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
95. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
96. Апеляційним судом достеменно встановлено, що після смерті
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 належну їй 1/2 частку у житловому будинку
АДРЕСА_1 , та 1/2 частку земельної ділянки призначеної для будівництва і обслуговування вказаного житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,25 га з кадастровим номером 2623684001:04:001:0238 в рівних частках успадкували ОСОБА_4 , як той з подружжя, який пережив спадкодавця та дочкаспадкодавця ОСОБА_2 , які постійно проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини і протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не заявляли про відмову від неї.
97. ОСОБА_1 не звертався до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_3 і в спірному будинку на момент смерті матері ОСОБА_3 не проживав, тобто фактично спадщину після смерті матері не прийняв.
98. Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 батька ОСОБА_4 позивач
ОСОБА_1 у встановлений законом строк подав заяву прийняття спадщини.
99. Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 також має право на спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 батька ОСОБА_4 як спадкоємець першої черги за законом. Вона в установлений законом строк заявила про вступ у спадщину шляхом подачі нотаріусу відповідної заяви.
100. Виходячи з розміру частки, яка за життя належала ОСОБА_4 - 3/4, зважаючи на те, що частки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у цій частині майна є рівними та беручи до уваги частку ОСОБА_2 у спадковому майні після смерті ОСОБА_3 , яка становить 1/4, то частки спадкоємців
ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у спадковому майні після смерті їх батьків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 становлять 5/8 за ОСОБА_2 (1/4+3/8) та 3/8 за ОСОБА_1 .
101. Відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
102. Оскільки ОСОБА_2 не довела належними та допустимими доказами факт ухилення ОСОБА_1 від надання допомоги спадкодавцям, то суд касаційної інстанції приходить до висновку, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині є такими, що відповідають вимогам матеріального та процесуального права.
103. Доводи касаційної скарги в цій частині вимог ОСОБА_2 на правильність висновків судів попередніх інстанції не впливають, а фактично за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
104. Згідно статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
105. Частиною першою статті 412 ЦПК України встановлено, що підставою для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
106. Згідно з частинами другою та третьою статті 412 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення; неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягає застосуванню.
107. Оскільки у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але в частині вирішення позовних вимог про визнання заповітів недійними та вирішення питання про визнання права власності судами допущено неправильне застосування норм матеріального права, тому ухвалені у наведеній частині судові рішення підлягають скасуванню, з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
108. Судові рішення в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 про усунення ОСОБА_1 від спадщини залишити без змін.
Керуючись статтями 400 410 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
2. Рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області
від 19 квітня 2019 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 12 вересня 2019 року в частині вирішення позовних вимог про визнання недійними заповітів та вирішення питання про визнання права власності в порядку спадкування скасувати, у цій частині ухвалити нове рішення.
Визнати недійними заповіти, складені 23 серпня 2012 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у с. Космач Косівського району і посвідчені Чорнищук О. І. секретарем виконкому Космацької сільської ради Косівського району Івано-Франківської області, зареєстрованв в реєстрі
за № 111 та № 112.
Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на 3/8 частин будинковолодіння
АДРЕСА_1 , та 3/8 частин земельної ділянки призначеної для будівництва і обслуговування вказаного житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,25 га з кадастровим номером 2623684001:04:001:0238.
Визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом на 5/8 частин будинковолодіння АДРЕСА_1 , та 5/8 частин земельної ділянки призначеної для будівництва і обслуговування вказаного житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,25 га з кадастровим номером 2623684001:04:001:0238.
3. Рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області
від 19 квітня 2019 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 12 вересня 2019 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 про усунення ОСОБА_1 від спадкування залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. С. Висоцька
Судді А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко
Є. В. Петров
І. М. Фаловська